Ухвала суду № 72835419, 16.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/398/18 Суддя 1 інстанції Гукова Р. М.

Номер провадження 11-кп/774/187/К/18 Суддя-доповідач Мажара С.Б.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2018 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Мажари С.Б.

суддів Коваленко Н.В., Пістун А.О.

за участі секретаря судового засідання Чубіної А.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційні скарги прокурора, який приймав участь при розгляді провадження судом першої інстанції, захисника Перевертайло Л.Т., яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, захисника Танько Б.О.. який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, захисника Івріної І.Л., яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2018 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12017040340001896 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ст. 257, ч.4 ст. 187, п.1,п.6 ч.2 ст. 115, ч.3 ст. 289, ч.5 ст. 185, ч.1 ст. 263 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ст. 257, ч.4 ст.187, ч.3 ст. 289, ч.5 ст. 185 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ст. 257, ч.4 ст. 187, ч.2 ст.15 п.6 ч.2 ст. 115, ч.3 ст. 289, ч.1 ст. 263 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ст. 257, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 289, ч.5 ст. 185 КК України повернуто прокурору, як такий що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Учасники судового провадження:

прокурор - Онишко Я.О.

обвинувачені - ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_5

захисники обвинувачених - Перевертайло Л.Т., Петечко В.М., Танько Б.М., Івріна І.Л.

В С Т А Н О В И Л А :

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні просить оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати як таку, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і призначити новий розгляд обвинувального акту у суді першої інстанції.

В апеляційній скарзі захисник Перевертайло Л.Т., яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 просить оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд обвинувального акту у суді першої інстанції.

В апеляційній скарзі захисник Івріна І.Л., яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд обвинувального акту у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

В апеляційній скарзі захисник Танько Б.О., який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 просить оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд обвинувального акту у суді першої інстанції.

Заперечення на апеляційні скарги, відповідно до вимог ст. 402 КПК України, учасниками кримінального провадження подані не були.

Ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2018 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12017040340001896 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ст. 257, ч.4 ст. 187, п.1,п.6 ч.2 ст. 115, ч.3 ст. 289, ч.5 ст. 185, ч.1 ст. 263 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ст. 257, ч.4 ст.187, ч.3 ст. 289, ч.5 ст. 185 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ст. 257, ч.4 ст. 187, ч.2 ст.15 п.6 ч.2 ст. 115, ч.3 ст. 289, ч.1 ст. 263 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ст. 257, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 289, ч.5 ст. 185 КК України повернуто прокурору, як такий що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Свої доводи суд першої інстанції мотивував тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а отже повинен бути повернутий прокурор для усунення недоліків, а саме: відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_7 інкримінується, зокрема, участь в озброєній банді з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, та зазначено, що під час її утворення він повідомляв ОСОБА_3 про те, що він має у власності пістолет по типу Макарова із глушником, який згідно висновку експерта № 26/3.1.3.2/634 від 14.09.2016р. є вогнепальною зброєю, який він придбав у невстановлений в досудовому розслідуванні час, місце та особи, і який був використаний обвинуваченим під час вчинення ними інших кримінальних правопорушень. Але вказані протиправні дії ОСОБА_7 щодо придбання, зберігання, носіння та передачі вогнепальної зброї, не кваліфіковані слідчим в обвинувальному акті. що на думку суду, є порушенням права обвинуваченого на справедливий розгляд справи та захист.

Також ОСОБА_3, ОСОБА_11 та ОСОБА_5 обвинувачуються за ч.5 ст.185 КК України (по факту викрадення майна у потерпілої ОСОБА_12.) що є злочином з матеріальним складом, проте вартість частини майна потерпілої, зокрема, телевізійного тюнера Т-2, пароварки марки «Філіпс», шкіряної сумки чорного кольору, зимових шин для автомобіля марки «Нісан» та іншого, була визначена на підставі довідок наданих приватними магазинами або фізичними особами-підприємцями, а не висновком експерта, як того вимагають норми ст.242ч.2п.6 КПК України.

Крім того, в рішення суду першої інстанції зазначено, що реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам ст. 109 КПК України, а саме в ньому не зазначені всі процесуальні дії і не відображені всі процесуальні рішення, прийняті в ході розслідування, не зазначено їх реквізити, відсутня інформація про ознайомлення захисників підозрюваних та потерпілої ОСОБА_13 з матеріалами досудового розслідування та не вказано час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування як підозрюваних, так і потерпілих; обвинувальний акт підписаний і затверджений, як процесуальним керівником - прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області радником юстиції ОСОБА_14, який не входив до жодної групи прокурорів, які створювались в рамках даного кримінального провадження.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор у кримінальному провадженні зазначає, що зміст обвинувачення, яким стверджується про вчинення обвинуваченими ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України викладено з дотриманням вимог ст.291 КПК України, в тому числі і щодо викладу фактичних обставин та правової кваліфікації дій кожного із обвинувачених. В обвинувальному акті чітко і конкретно викладено обставини які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Що стосується, невідповідності реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ст. 109 КПК України, то прокурор звертає увагу суду, що це не є підставою для повернення обвинувального акту і крім того зазначені в ухвалі суду першої інстанції підстави вважати даний реєстр таким, що не відповідає вимогам ст. 109 КПК України є необґрунтованими.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги захисник Перевертайло Л.Т. зазначає, що суд першої інстанції під час підготовчого судового засідання вдався до оцінки фактичних обставин кримінального провадження , що є порушенням вимог ст. 314-315 КПК України. Крім того, провертаючи обвинувальний акт прокурору з підстав відсутності додаткової кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч.263 КК України, фактично перейняв на себе функції обвинувачення, вийшов за межі висунутого обвинувачення, та надав оцінку доказам під час підготовчого судового засідання. Рішення суду в частині повернення обвинувального акта з підстав відсутності висновку експертного дослідження вартості викраденого майна, також свідчать про надання судом оцінки доказів.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник Івріна І.Л. зазначає, що під час підготовчого судового засідання суд першої інстанції фактично вдався до оцінки фактичних обставин кримінального провадження та вийшов за межі висунутого прокурором обвинувачення, що є порушенням вимог ст. 337 КПК України.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги захисник Танько Б.О. зазначає, що суд першої інстанції під час підготовчого судового засідання вдався до оцінки фактичних обставин кримінального провадження , що є порушенням вимог ст. 314-315 КПК України. Крім того, провертаючи обвинувальний акт прокурору для кваліфікації дій ОСОБА_7 щодо придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї суд, на думку апелянта, фактично перейняв на себе функції обвинувачення, а повертаючи обвинувальний акт прокурору з підстав щодо доказів вартості майна фактично вдався до оцінки цих доказів.

В судовому засіданні, при апеляційному розгляді, прокурор підтримав свою апеляційну скаргу, просив колегію суддів задовольнити її в повному обсязі та не заперечував проти задоволення апеляційних скарг захисників Перевертайло Л.Т., Івріної І.Л. та Танько Б.М.; обвинувачені ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_15, захисники обвинувачених - Перевертайло Л.Т., Петечко В.М., Танько Б.М., Івріна І.Л. підтримали вимоги апеляційних скарг захисників, наполягали на їх задоволенні та не заперечували проти задоволення вимог апеляційної скарги прокурора.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши думки учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора,який приймав участь при розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, захисників Перевертайло Л.Т., Івріної І.Л., Танька Б.М. підлягають задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з призначення нового розгляду в суді першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Пунктом 3 статті 409 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Зі змісту ст. 412 КПК України під істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону слід вважати такі порушення цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обгрутоване судове рішення.

Аналізуючи, з урахуванням доводів апеляційних скарг прокурора та захисників обвинувачених, підстави, з яких обвинувальний акт відносно ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_15, був повернутий прокурору, колегія суддів вважає їх необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на законі.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України та обов'язково містити:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) анкетні відомості кожного обвинуваченого

3) анкетні відомості кожного потерпілого;

4) прізвище, ім'я по батькові, займана посада слідчого, прокурора;

5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

6) обставини, які обтяжують покарання чи пом'якшують покарання;

7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

8) розмір витрат на залучення експерта;

9) дату та місце його складання та затвердження.

Недотримання вищезазначених вимог ч.2 ст. 291 КПК України згідно з п.3 ч.3 ст.314 КПК України є підставою для повернення обвинувального акту прокурору.

Будь-які інші претензії до обвинувального акту мають отримати відповідну реакцію суду під час судового розгляду справи й підставами для повернення обвинувального акту прокурору бути не можуть.

Вивченням матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_15, встановлено, що обвинувальний акт відносно останніх, направлений до суду, відповідає вимогам п.1-9 ч.2 ст. 291 КПК України і підстави для його повернення, на думку колегії суддів, відсутні.

При цьому, висновки суду першої інстанції про те, що прокурором жодним чином не були кваліфіковані протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_7 щодо придбання, зберігання, носіння та передачі вогнепальної зброї , на думку колегії суддів зроблені передчасно, оскільки, направляючи обвинувальний акт до суду для розгляду, прокурор виклав обставини, які вважав встановленими та доведеними, зазначив правову кваліфікацію з посиланням на положення закону та сформулював обвинувачення. І зроблено це було у чіткій відповідності до вимог ст. 291 КПК України, яка визначає які саме відомості має містити обвинувальний акт, перелік яких є вичерпним.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_15, містить фактичні дані які в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, з огляду на конкретність викладення фактичних обставин у даному кримінальному провадженні, а отже і обвинувачення щодо ОСОБА_7В, не викликає сумнівів.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні підстави стверджувати, що зміст обвинувачення щодо ОСОБА_7 є неконкретним, оскільки сам ОСОБА_7 розуміє суть пред'явленого йому обвинувачення, а посилання суду першої інстанції на те, що зміст обвинувачення ОСОБА_7 є неконкретним, а тому може вплинути на його право на захист, на думку колегії суддів є необґрунтованими, у зв'язку із чим доводи апеляційної скарги прокурора та захисників обвинувачених є слушними та такими, що підлягають задоволенню.

Зі змісту глави 27 КПК України убачається, що підготовче провадження є першим важливим етапом судового провадження у суді першої інстанції, в якому суд зобов'язаний з'ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття рішення., передбаченого ч. 3 ст. 314 КПК України, вирішити питання, пов'язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду, у тому числі, визначити дату, час та місце судового розгляду, форму проведення судового засідання, склад суду тощо. У підготовчому провадженні не з'ясовуються, а ні обставини виникнення умислу у обвинувачених, а ні мотиви та мета вчинення кримінальних правопорушень, не вирішується питання про доведеності вини обвинувачених, оскільки це прерогатива суду під час судового розгляду і жодним чином не можна давати таку оцінку в підготовчому судовому засіданні, завданням якого, взагалі є встановлення організаційних питань судочинства.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції повертаючи обвинувальний акт прокурору із вищезазначених підстав порушив вимоги ст. 337 КПК України та вийшов за межі судового розгляду, який проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, взявся до оцінки обставин кримінального правопорушення що інкримінується обвинуваченому ОСОБА_7, фактично надаючи у своєму рішення вказівку прокурору щодо додаткової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 що є істотними порушеннями вимог чинного кримінального процесуального законодавства, з огляду на погіршення становища обвинуваченого з боку суду за відсутності належних клопотань, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обгрутоване судове рішення.

Також, повертаючи обвинувальний акт прокурору з підстав не визначення у ньому повної вартості частини викраденого майна потерпілої ОСОБА_12 шляхом експертного дослідження, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, припустився порушення принципу безпосередності дослідження судом показань, речей, документів, що є порушенням вимог ст. 23 КПК України і не може бути предметом дослідження в підготовчому судовому засіданні, оскільки це є прерогатива суду під час судового розгляду.

При цьому судом першої інстанції не враховано що кримінальне провадження щодо ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 є досить складним, значним за обсягом та кількістю обвинувачених, потерпілих та свідків, потребує значного часу для його розгляду, а отже повернення обвинувального акту за підстав, зазначених в ухвалі суду є недоцільним, у зв'язку із чим доводи апеляційної скарги прокурора та захисників обвинувачених і в цій частині є слушними та підлягають задоволенню.

Що стосується тверджень суду першої інстанції, що обвинувальний акт підписаний і затверджений, як процесуальним керівником - прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області радником юстиції ОСОБА_14, який не входив до жодної групи прокурорів, які створювались в рамках даного кримінального провадження, то ці твердження суду є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження, оскільки постановою про визначення групи прокурорів від 19 січня 2018 року визначено групу прокурорів до якої входить прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_16 ( т.1. а.к.п. 194).

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції необґрунтовано повернув обвинувальний акт прокурору для усунення недоліків, а доводи апеляційних скарг прокурора, який приймав участь при розгляді кримінального провадження судом першої інстанції та захисників обвинувачених є слушними та заслуговують на увагу суду, у зв'язку із чим ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, як така, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що посилання суду першої інстанції в ухвалі про повернення обвинувального акту прокурору на прецеденти органу конвенційної юрисдикції є необґрунтованими, оскільки згадані в ухвалі суду рішення ЄСПЛ взагалі жодним чином не стосуються процедури підготовчих судових засідань, а порушені в них питання не є аналогічними питаннями. які мають вирішуватися в підготовчому судовому засіданні у кримінальному провадженні, а тому посилання на них в даному випадку, колегія суддів вважає недоречним.

Під час апеляційного розгляду прокурором в судовому засіданні заявлені клопотання про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів щодо обвинувачених ОСОБА_17., ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5

В обґрунтування заявлених клопотань прокурор зазначає, що для розгляду в розумні строки даного кримінального провадження в суді необхідне забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків, а також на час розгляду клопотання є наявні і достатні підстави вважати, що до теперішнього часу ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України не змінилися і обвинувачені можуть переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки, вчинили особливо тяжкий злочин та усвідомлюють що за даний злочин можуть понести покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років; незаконно впливати на потерпілих та свідків по даному кримінальному провадженню; вчинити інше кримінальне правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тому вважає, що існує необхідність у продовженні строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_17., ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5

Крім того, захисником Перевертайло Л.Т., яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 також було заявлено клопотання про заміну раніше обраного щодо її підзахисного запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Прокурор, підтримав заявлене ним клопотання, та заперечував проти задоволення клопотання захисника Перевертайло Л.Т.; обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_18 та ОСОБА_8, а також їх захисників Перевертайло Л.Т., Івріної І.Л., Танько Б.М. та Петечко В.М., які, кожен окремо заперечували проти задоволення клопотання прокурора, та підтримали клопотання захисника Перевертайло Л.Т.

Колегія суддів Апеляційного суду Дніпропетровської області заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши клопотання прокурора та захисника Перевертайло Л.Т., обговоривши наведені в них підстави приходить до такого.

З реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою було обрано:

щодо обвинуваченого ОСОБА_5 21.07.2017 року;

щодо обвинуваченого ОСОБА_8 20.07.2017 року;

щодо обвинуваченого ОСОБА_7 21.07.2017 року;

щодо обвинуваченого ОСОБА_3 21.07.2017 року.

Ухвалами Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 20 січня 2018 року клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинувачених було задоволено і строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 було продовжено до 20 березня 2018 року.

Розглядаючи клопотання прокурора про подовження дії запобіжного заходу, який був раніше обраний обвинуваченим ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 у виді тримання під вартою, колегія суддів виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України

Колегія суддів, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 194 КПК України, приходить до висновку, що подальше тримання обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 під вартою є виправданим, а підстави для заміни цього запобіжного заходу менш обтяжливим відсутні, зважаючи на те, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 є досить складним, значним за обсягом та кількістю обвинувачених, потерпілих та свідків. Крім того, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, і в разі визнання обвинувачених винними у вчиненні інкримінованих злочинів, їм може бути призначено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років, а ОСОБА_3 та ОСОБА_8 навіть у вигляді довічного позбавлення волі.

Разом з тим, ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ст.177 КПК України, які існували під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо зазначених обвинувачених, а саме те, що останні можуть переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки, вчинили особливо тяжкий злочин та усвідомлюють що за даний злочин можуть понести покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років; незаконно впливати на потерпілих та свідків по даному кримінальному провадженню; вчинити інше кримінальне правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, - не зменшились та існують на даний час, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що існує необхідність у продовженні строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5, та відсутність підстав для задоволення клопотання захисника Перевертайло Л.Т., щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 на домашній арешт.

Також, суд приймає до уваги рішення Європейського суду з прав людини «Летельє проти Франції», у п.3.5 якого йдеться про обов'язок національних судових органів стежити за тим, щоб в кожному конкретному випадку строк попереднього ув'язнення не перевищував розумних меж. З цією метою вони повинні приймати до уваги обставини, що мають значення для з'ясування наявності громадських інтересів, які з належним врахуванням презумпції невинуватості, виправдовують відступ від принципу поваги до особистої свободи, та враховувати це в своїх рішеннях .

Відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України», при вирішенні питання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Розглядаючи можливість застосування щодо обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 альтернативних запобіжних заходів, суд, враховуючи наведене, вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених та запобігти вищезазначеним ризикам у кримінальному провадженні.

З огляду на вказане та зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів, виходячи з усіх обставин провадження, вважає, що у кримінальному провадженні відсутні підстави для зміни обвинуваченим запобіжного заходу вигляді тримання під вартою на більш м'який.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги прокурора, який приймав участь при розгляді провадження судом першої інстанції, захисника Перевертайло Л.Т., яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, захисника Танько Б.О.. який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, захисника Івріної І.Л., яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити.

Ухвалу Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2018 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12017040340001896 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ст. 257, ч.4 ст. 187, п.1,п.6 ч.2 ст. 115, ч.3 ст. 289, ч.5 ст. 185, ч.1 ст. 263 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ст. 257, ч.4 ст.187, ч.3 ст. 289, ч.5 ст. 185 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ст. 257, ч.4 ст. 187, ч.2 ст.15 п.6 ч.2 ст. 115, ч.3 ст. 289, ч.1 ст. 263 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ст. 257, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 289, ч.5 ст. 185 КК України повернуто прокурору, як такий що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів - до 11 травня 2018 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів - до 11 травня 2018 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів - до 11 травня 2018 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3, термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів - до 11 травня 2018 року включно.

Відмовити захиснику Перевертайло Л.Т. в задоволенні клопотання про заміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт щодо обвинуваченого ОСОБА_3

Ухвала набирає чинності негайно і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області

С.Б..Мажара Н.В.Коваленко А.О.Пістун