Ухвала суду № 72835139, 29.01.2018, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/4540/16-к

Провадження № 1-кп/191/68/17

У Х В А Л А

іменем України

29 січня 2018 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Прижигалінської Т.В.,

за участю секретаря – Каліневич Ж.В.,

прокурора – Біліченко І.С.,

захисника – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді від 01.12.2017 року ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб до 29.01.2018 року включно.

Прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, оскільки підстави для обрання даного запобіжного заходу не змінились, визначені судом ризики не зменшились.

Сторона захисту заперечували проти клопотання прокурора та просили суд змінити запобіжний захід на домашній арешт, оскільки він вину визнав повністю, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, має постійне місце проживання, потерпіла претензій до обвинуваченого не має.

Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали в межах вирішення заявленого клопотання, дійшов висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволення з наступних підстав.

Згідно п.1 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до частини 1 ст.197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою не повинен перевищувати шістдесяти днів.

Вирішуючи клопотання слідчого погодженого з прокурором, суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Рішення ЄСПЛ «Харченко проти України» передбачає, що таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи. Крім того, згідно рішення ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка дає підстави для очікувань, що він не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях; коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід – необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи. рішенням ЄСПЛ у справі «Сельчук проти Туреччини» визначено, що підставою виникнення ризику вчинення нових правопорушень може бути попередня судимість.

При вирішенні заявленого клопотання суд враховує встановлені судом підстави обрання ОСОБА_2 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, що останній не одружений, не працює, на даний час не має постійного місця проживання, раніше неодноразово судимий, схильний до вчинення злочинів, що свідчить про можливе продовження ним своєї злочинної діяльності, маючи не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення в період іспитового строку за вчинення тяжкого злочину, що свідчить про відсутність його стійких соціальних зв’язків, що в своїй сукупності свідчить про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може вчинити інші кримінальні правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки вважає, що залишаючись на волі він може переховуватися від суду, що негативно вплине на хід судового розслідування, а застосування у даному випадку більш м’яких запобіжних заходів не зможуть запобігти вказаним ризикам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 193, 194, 196-198, 314, 315 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов’язків на строк шістдесят днів, а саме, до 29.03.2018 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Прижигалінська Т.В.

Головуючий суддя: Т. В. Прижигалінська