Рішення № 72835134, 05.03.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/5159/17

2/214/833/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 березня 2018 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: - ОСОБА_1

при секретарі – Євтушенко В.С., Джемерчук О.В., Усік М.О.

за участю позивачки – ОСОБА_2

за участю представника позивачки - ОСОБА_3

за участю представника відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного навчального закладу «Криворізький центр професійної освіти металургії та машинобудування» про стягнення заробітної плати, вихідної допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строку її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_2, звернулась до суду з позовом до Державного навчального закладу «Криворізький центр професійної освіти металургії та машинобудування» (далі за текстом «ДНЗ»),уточнивши якій просить: стягнути з ДНЗ на її користь: вихідну допомогу при звільненні в сумі 15376,26 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 2624,00 грн., компенсацію втратити частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати в сумі 73,80 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 серпня 2017 року по день винесення рішення по справі 5 березня 2018 року в сумі 33560,48 грн.

В обґрунтування позову наводить наступне. Вона, ОСОБА_2, з 20 жовтня 2014 року по 2 серпня 2017 року працювала в ДНЗ на посаді інженера з охорони праці. 2 серпня 2017 року наказом директора №87-к/тр від 21.06.2017 року «Про надання щорічної відпустки та звільнення ОСОБА_2О.» була звільнена із займаної посади за частиною 3 статті 38 Кодексу законів про працю України у зв’язку з порушенням навчальним закладом законодавства про працю. Згідно пункту 3 наказу їй призначена виплата вихідної допомоги при звільненні у розмірі тримісячного середнього заробітку. Також, наказом в.о. директора від 30.05.2017 року №63-а-к/тр їй надано допомогу на оздоровлення в розмірі місячного посадового окладу, якій складає 2624,00 грн. Крім того, в січні, лютому, березні, квітні 2017 року ОСОБА_2 не в повному обсязі виплачувалась нарахована заробітна плата. Заборгована сума заробітної плати в розмірі 3700,00 грн. була виплачена 11 травня 2017 року, але компенсація втрати її частини у зв’язку з порушенням строків виплати, виплачена не була. Сума компенсації втратити частини заробітної плати складає 73,80 гривень. У день звільнення з нею не був проведений повний розрахунок, відповідач не сплатив вихідну допомогу при звільненні у розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 15376,26 грн., виходячи із середньомісячного заробітку 5125,42 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу у сумі 2624,00 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати за січень - квітень 2017 року, заборгованість за якою була сплачена відповідачем у травні 2017 року і, згідно розрахунку, становить 73,80 грн. Зазначає, що зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, відповідно до норм ст.117 КЗпП України, має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 3 серпня 2017 року по 5 березня 2018 року в сумі 33560,48 грн., виходячи із середньоденної заробітної плати позивача 226,76 грн.

Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, при цьому в своїх поясненнях підтвердила обставини, викладені в позовній заяві, та відповіді на відзив на позовну заяву.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, врахувати заперечення, викладені ним 15 січня 2018 року у відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 та 1 лютого 2018 року у запереченнях щодо відповіді на відзив на позовну заяву. У наданих суду зазначених документах представник відповідача зазначає, що у ОСОБА_2 не було підстав для звільнення за частиною 3 статті 38 КЗпП України у зв’язку із порушенням навчальним закладом законодавства про працю у зв’язку з тим, що на момент подання заяви про звільнення порушення були відсутні, а саме: заборгована заробітна плата за січень-квітень 2017 року була виплачена навчальним закладом у травні. Також посилається на відсутність вини закладу у затримці виплати заробітної плати, про існування об’єктивної неможливості з боку закладу виплачувати заробітну плату в повному обсязі. Звертає увагу на те, що наказ про звільнення не надавався на погодження головному бухгалтеру, а тому вважає дії директора здійсненими з перевищенням його службових повноважень. Також вказує, що вжиті заходи щодо оскарження акту перевірки за результатами інспекційного відвідування навчального закладу в період з 13 жовтня 2017 року по 17 жовтня 2017 року посадовою особою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області. Вважає, що перевірка відбулася з порушенням «Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. №295. В підтвердженні відсутності вини ДНЗ та на підтвердження правової позиції надав суду постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.07.2016 №825/1059/16, постанови Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 12.12.2017 року №210/4890/17 та від 17.11.2017 року №210/4891/17. Також посилається на рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 №1-5/2012, в якому зазначаються обов’язкові складові частини для реалізації прав працівника, зокрема, наявність вини роботодавця (власника або уповноваженого органу) та тримісячний строк звернення до суду, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним. Вважає розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не співмірним із розміром затриманої заробітної плати не з вини відповідача в січні-квітні 2017 року. Просить суд при винесені рішення врахувати той факт, що відповідач є бюджетною установою, який діє у межах затвердженого кошторису по класифікатору економічних видатків.

Під час розгляду справи заявлялись такі клопотання: представником позивача від 5 жовтня 2017 року про надання допомоги з витребування документів у відповідача, яке задоволено, представником позивача від 9 жовтня 2017 року про виклик до суду належного представника відповідача, яке задоволено, представником відповідача 9 жовтня 2017 року про відкладення розгляду справи, яке задоволено, представником відповідача від 6 грудня 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з поданням останньої неналежною особою, у задоволення якого відмовлено.

У судовому засіданні також безпосередньо досліджені наступні письмові докази: трудова книжка (а.с.11-12), заява про надання відпустки та звільнення (а.с.13), наказ від 21 червня 2017 року про надання відпусти та звільнення (а.с.14), наказ від 30 травня 2017 року про надання допомоги на оздоровлення (а.с.15), довідка про доходи (а.с.16), щтатний розпис (а.с.17-18), колективний договір ДНЗ на 2015-2018 роки, (а.с. 19-21, 114-146), статут ДНЗ (а.с 36-45), наказ (а.с.69), наказ Міністерства освіти і науки України від 27 червня 2013 року №280-к «Про призначення ОСОБА_8В.» (а.с.70), наказ Міністерства освіти і науки України від 16.06.2017 року «Про звільнення ОСОБА_8В.» (а.с.71), наказ Міністерства освіти і науки України від 19.08.2017 року (а.с.80), скарга на припис (а.с.11), заява (а.с.82-85), постанова про накладення штрафу (а.с.86-87), довідки про заробіток та доходи (а.с.89, 90, 91), лист Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 20.10.2017 року №КО-З-1341-11/04 про розгляд звернення працівників стосовно порушення законодавства про працю ДНЗ (а.с.109-110), довідка (а.с.111), наказ ДНЗ директора від 15.01.2018 року №07 «Про скасування наказу від 30.05.2017 №63-а-к/тр «Про надання допомоги на оздоровлення ОСОБА_2О.» (а.с.162).

Суд, керуючись вимогами ст. 77 ЦПК України, згідно якої предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення оцінюючи з точки зору належності досліджені у судовому засіданні докази, приходить до наступних висновків.

Суд вважає належними доказами наступні: наказ (а.с.14), заяву (а.с. 13, трудову книжку (а.с.11-12), наказ (а. с.15), довідку про доходи ОСОБА_2 (а.с. 17), довідку про середню заробітну плату ОСОБА_2 (а.с.91), довідку про середньоденну заробітну плату ОСОБА_2 (а.с.90), лист (а.с.109-110), штатний розпис (а.с.17-18), наказ (а.с.162), довідку (а.с.111), так як ці докази стосуються обставин, що підлягають встановленню, а саме призначення виплат за наказами про звільнення та надання допомоги на оздоровлення, розміру цих виплат, не виплати компенсації втрати частини заробітної плати за січень - квітень 2017 року, заборгованість за якою була сплачена позивачу у травні 2017 року.

Суд також вважає належними доказами по справі статут ДНЗ (а.с.36-54), колективний договір ДНЗ (а.с. 19-21, 114-146), накази (арк. с.70, 71), а саме повноважень посадових осіб щодо надання наказів про звільнення позивача, надання допомоги на оздоровлення.

Суд вважає неналежними доказами по справі постанову (а.с.86-87), заяву (а.с.82-85), так як ці докази не стосуються предмету позову, який розглядається.

Суд, відповідно до ст. 78 ЦПК України, вважає досліджені у судовому засіданні зазначені письмові докази допустимими, так як ці докази одержані без порушення порядку, встановленого законом.

Суд вважає недостовірним доказом по справі довідку (а. с. 111), так як цей доказ не містить посилань на документи, які підтверджують відсутність економії фонду заробітної плати та не спростовують викладене у наказі в.о. директора від 30.05.2017 року №63-а-к/тр «Про надання допомоги на оздоровлення ОСОБА_2О.» (а.с. 15).

Оцінюючи докази з точки зору їх достовірності, суд приходить до висновку, що інші досліджені у судовому засіданні письмові докази є достовірними.

Керуючись вимогами ст. 80 ЦПК України, суд вважає, що сукупність визнаних судом допустимими, належними та достовірними доказами є достатньою для встановлення наступних фактів та обставин.

ОСОБА_2 з 20 жовтня 2014 року по 2 серпня 2017 року перебувала у трудових відносинах з Державним навчальним закладом «Криворізький центр професійної освіти металургії та машинобудування», в якому працювала на посаді інженера з охорони праці, що встановлено трудовою книжкою (а.с.11-12).

21 червня 2017 року позивачка на підставі її заяви звільнена із займаної посади за ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв’язку з порушенням навчальним закладом законодавства про працю, їй призначена виплата вихідної допомоги при звільненні у розмірі тримісячного середнього заробітку, що встановлено заявою, наказом (а.с.13, 14).

30 травня 2017 року у зв’язку із наявністю фонду економії заробітної плати, ОСОБА_2 надана допомога на оздоровлення в розмірі місячного посадового окладу (а.с. 15).

Виплата заробітної плати позивачці ДНЗ була здійснена у червні 2017 року, сплачена сума ставки заробітної плати за посадою 2624,00 грн., заробітна плата за викладання педгодин 1540,76 грн., надбавка за престижність педагогічної праці 308,15 грн., заробітна плата за час відпустки 6109,79 грн., індексація заробітної плати 62,31 грн., що встановлено довідкою (а.с.89).

Розмір середньомісячної заробітної плати ОСОБА_2 дорівнює 5125,42 грн. розмір середньоденної заробітної плати дорівнює 226,76 грн., що встановлено довідками (а. с.90, 91).

До взаємин між сторонами належить застосувати норми ЦК України, ГК України, КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідно до ст.98 КЗпП України - оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно.

Згідно з ч. 1 ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Стаття 2 Закону України «Про оплату праці» визначає структуру заробітної плати. Основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

У відповідності до ст. 22 Закону України «Про оплату праці» суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно з підпунктами г, д, є п. 6.3. статуту ДНЗ (а.с 36-45), директор самостійно приймає на посади та звільняє з посад працівників Центру; видає в межах своєї компетенції накази і розпорядження, заохочує працівників, учнів та слухачів Центру; встановлює премії і доплати до посадових окладів і ставок заробітної плати працівників Центру за конкретні результати праці.

Як встановлено судом, 19 червня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до директора ДНЗ із заявою про звільнення за власним бажанням у зв’язку з порушенням навчальним закладом відносно нього законодавства про працю, при цьому вказала на не виплату у повному обсязі заробітної плати протягом січня-квітня 2017 року, систематичну виплату заробітної плати за першу половину місяця в розмірі меншому ніж за фактично відпрацьований час, не виплату заробітної плати (авансу) за першу половину травня 2017 року. Крім того, вказала, що при виплаті у травні 2017 року заборгованої заробітної плати, навчальний заклад не виплатив їй компенсацію втрати частини доходу у зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати.

21 червня 2017 року ОСОБА_2 була звільнена із займаної посади у зв’язку із порушенням навчальним закладом законодавства про працю за ч.3 ст.38 Кодексу законів про працю України, їй призначена виплата вихідної допомоги при звільненні у розмірі тримісячного середнього заробітку.

Середньомісячна заробітна плата ОСОБА_2 складає 5125,42 гривень.

Сума вихідної допомоги ОСОБА_2 у розмірі тримісячного середнього заробітку складає: 15376,26 грн. (5125,42 грн. х 3 = 15376,26 грн.)

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача про те, що у ОСОБА_2 не було підстав для звільнення за частиною 3 статті 38 КЗпП України у зв’язку із порушенням навчальним закладом законодавства про працю у зв’язку з тим, що на момент подання заяви про звільнення порушення були відсутні, а саме: заборгована заробітна плата за січень-квітень 2017 року була виплачена навчальним закладом у травні. При цьому суд бере до уваги, що відповідач 21 червня 2017 року прийняв рішення про звільнення позивачки, яке ним було юридично оформлено у вигляді нормативно-правового акту локального характеру – наказу №87-к/тр. Цим наказом відповідач визнав право ОСОБА_2 на звільнення у зв’язку з порушенням навчальним закладом законодавства про працю. Наказ ні позивачем, ні відповідачем, у встановленому законом порядку та строки, не був оскаржений, або змінений та є чинним на час розгляду справи. У відповідності до наказу внесено запис про звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України в трудову книжку ОСОБА_2

Згідно з пунктом 1,3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Відповідно до частини 4 ст.77 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що не стосуються предмета доказування.

Визнання або невизнання вини навчального закладу в порушенні законодавства про працю, зміна формулювання причини звільнення - не є предметом позову, що розглядається, а тому заперечення відповідача з цього приводу не беруться судом до уваги як такі, що не стосуються предмету позову.

Не заслуговують на увагу посилання відповідача на оскарження ним акту перевірки за результатами інспекційного відвідування навчального закладу в період з 13 жовтня 2017 по 17 жовтня 2017 року посадовою особою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області як такі, що не спростовують вимоги позивача.

Також суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що наказ не надавався на погодження головному бухгалтеру, а тому дії директора здійснені з перевищенням його службових повноважень, виходячи з наступного. Відповідно до пункту 1.5 Статуту, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 19.08.2013 року №1219, ДНЗ «КЦПОММ» у своїй діяльності керується Конституцією України, законами, нормативно-правовими актами органами виконавчої влади та Статутом. У відповідності до ст.64 ГК України, пункту 6.2. Статуту ДНЗ «КЦПОММ» керівництво діяльністю Центру здійснює директор. Згідно з підпунктом д) пункту 6.3 Статуту директор видає в межах своєї компетенції накази і розпорядження. Статутом не зазначено, що накази директора підлягають обов’язковому погодженню головним бухгалтером та лише за такою умовою набирають чинності.

Суд вважає доведеним факт неотримання позивачем заробітної плати у вигляді вихідної допомоги при звільненні в розмірі тримісячного середнього заробітку. За таких обставин, позов в частині стягнення не отриманої заробітної плати у вигляді вихідної допомоги при звільненні в розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 15376,26 грн. є обґрунтований, не суперечить фактичним обставинам справи, тому є таким, що підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення допомоги на оздоровлення, суд зазначає наступне.

У відповідності до наказу від 30 травня 2017 року №63-а-к/тр ОСОБА_2 у зв’язку із наявністю економії фонду заробітної плати призначена виплата допомоги на оздоровлення у розмірі окладу за посадою. Згідно довідки про доходи ОСОБА_2, штатного розпису ДНЗ на 2017 рік, розмір окладу за посадою інженера з охорони праці, яку займала позивачка, складає 2624,00 гривень.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача стосовно того, що на час видання наказу економії фонду заробітної плати не утворилось в зв’язку з тим, що дане твердження суперечить викладеному у наказі відповідача про наявність економії фонду заробітної плати.

Також суд не бере до уваги наказ в.о. директора від 15 січня 2018 року №07 «Про скасування наказу від 30.05.2017 №63-а-к/тр «Про надання допомоги на оздоровлення ОСОБА_2О.», як такий, що не утворює правовідносин між навчальним закладом та колишнім його працівником. При цьому суд виходить з наступного. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати відноситься, зокрема, матеріальна допомога. Відповідно до ч. 1 ст. 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відповідно до ч. 2 ст. 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми; при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Таким чином, зі змісту вказаної норми вбачається, що відрахування із заробітної плати можуть бути здійснені стосовно працівників, тобто осіб, які перебувають з підприємством в трудових відносинах.

Позивачка на час видання наказу №07 від 15.01.2018 року була звільнена з ДНЗ «КЦПОММ», не знаходилася з ним в трудових відносинах, не отримала сум, які були нараховані на час звільнення. Таким чином, наказом від 15.01.2018 року №07 була зменшена сума заробітної плати, яка належала до видачі позивачу при звільненні, а остання на час видання цього наказу не була робітником ДНЗ «КЦПОММ», в трудових відносинах з ним не перебувала. А такі дії відповідача, щодо зменшення розміру належної звільненому працівнику заробітної плати, не передбачені вищезазначеною нормою Кодексу Законів про працю України, або будь-якою іншою нормою законодавства.

Суд вважає доведеним факт неотримання позивачкою заробітної плати у вигляді матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. За таких обставин, позов в частині стягнення не отриманої заробітної плати у вигляді допомоги на оздоровлення в сумі 2624,00 грн., є обґрунтований, не суперечить фактичним обставинам справи, тому є таким, що підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення компенсації втрати частини заробітної плати за січень - квітень 2017 року, заборгованість за якою була сплачена відповідачем у травні 2017 року, суд зазначає наступне.

У відповідності до норми ст. 34 Закону України «Про оплату праці» , Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати». та Постанови КМУ від 21.02.2001р. №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», у разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток, підприємство зобов’язане виплатить працівнику компенсацію втрати частини заробітної плати в зв’язку з порушенням строків її виплати.

Грошова компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати є гарантією прав робітника на компенсацію втрати її частини, санкцією за несвоєчасну виплату заробітної плати, обов’язок з нарахування та сплати якої, згідно ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», покладено на підприємство, яке зобов’язано виплатити громадянам суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 цього Закону).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_9 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду із позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу, за відповідний місяць (після утримання податку й обов’язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення компенсації. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом та є загальновідомими.

Виплата компенсації у разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців передбачена Колективним договором ДНЗ «КЦПОММ» на 2015-2018 роки, схваленого на зборах трудового колективу 25.06.2015 року (п.10 розділ 4) (а.с. 125).

ОСОБА_2 під час виплати заробітної плати за січень 2017 року не були виплачені 900,00 гривень із суми, передбаченої до виплати, за лютий – 1100,00 гривень, за березень – 1200,00 гривень, за квітень – 500,00 гривень. Заборгована відповідачем сума заробітної плати (3700,00 грн.) була виплачена 11 травня 2017 року.

Сума компенсації втратити частини заробітної плати складає 73,80 гривень, виходячи з наступного розрахунку. Сума не виплаченої заробітної плати за січень 2017 р. – 900,00 грн. Сума компенсації визначається шляхом перемноження індексів споживчих цін у процентному відношенні та діленням на 100 за період з лютого 2017 року по квітень 2017 року включно за даний період суми чистої невиплаченої заробітної плати в розмірі 900,00 і становить: 33,30 грн. (1,01х1,018х1,009 – 1) х 900,00=(1,037 – 1)х900,00 = 0,037х900,00 = 33,30 (грн.).

Сума не виплаченої заробітної плати за лютий 2017 р. – 1100,00 грн. Сума компенсації визначається шляхом перемноження індексів споживчих цін у процентному відношенні та діленням на 100 за період з березня 2017 року по квітень 2017 року включно за даний період суми чистої невиплаченої заробітної плати в розмірі 1100,00 і становить: 29,70 грн. (1,018х1,009 – 1) х 1100,00=(1,027 – 1)х1100,00 = 0,027х1100,00 = 29,70 (грн.).

Сума не виплаченої заробітної плати за березень 2017 р. – 1200,00 грн. Сума компенсації визначається шляхом перемноження індексу споживчих цін у процентному відношенні та діленням на 100 за квітень 2017 року за даний період суми чистої невиплаченої заробітної плати в розмірі 1200,00 і становить: 10,80 грн. (1,009 – 1) х 1200,00= 0,009х1200,00 = 10,80 (грн.)

Всього сума компенсації складає 73,80 грн. (33,30+29,70+10,80 = 73,80 (грн.).

Зазначені позовні вимоги відповідачем не визнані, але і не спростовані. Таким чином, позов в цій частині є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв’язку з положеннями ст.ст. 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом встановлено що, ОСОБА_2 звільнилась з Державного навчального закладу «Криворізький центр професійної освіти металургії та машинобудування» 2 серпня 2017 року, станом на день винесення рішення по справі, 5 березня 2018 року, відповідач не виплатив належну позивачу заробітну плату, а саме: вихідну допомогу при звільненні в сумі 15376,26 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 2624,00 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати за січень - квітень 2017 року в сумі 73,80 грн., всього в сумі 18074,06 грн.

Затримка розрахунку при звільненні складає 148 робочих днів (з 3 серпня 2017 року по 5 березня 2018 року): серпень – 20 днів, вересень – 21 день, жовтень – 21 день, листопад – 22 дня, грудень – 20 днів, січень 2018 – 21 день, лютий 2018 – 20 днів, березень 2018 – 3 дня).

Зважаючи на те, що відповідачем не проведений розрахунок з позивачкою, з нього на користь позивачки на підставі ч. 1 ст. 117 КЗпП України підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 на день звільнення складає 226,76 грн. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає: 33560,48 грн. з такого розрахунку: 226,76 грн. (середньоденна заробітна плата) х 148 день (кількість робочих днів затримки розрахунку при звільненні) = 33560,48 грн.

Суд не вбачає підстав для застосування принципу співмірності та зменшення розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні виходячи з наступного: позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати задоволені повністю, сума заробітної плати, заборгована відповідачем (18074,06 грн.) є значною у порівнянні із середнім заробітком позивача (5125,42 грн.)

В своїх запереченнях представник відповідача зазначає, що позивачка пропустила строк звернення до суду. Разом з тим про застосування наслідків пропуску цього строку, відповідач не просить. Суд вважає, що позивачка не пропустила строк для звернення до суду. Так, відповідно до ст.225 КЗпП України, працівник може звернутися до суду в спорі про виплату заробітної плати без обмеження будь яким строком. Згідно з ч.1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У своєму рішенні від 22 лютого 2012 року в справі № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв’язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, Конституційний Суд України дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Судом встановлено, що на день винесення рішення у справі ДНЗ не проведено виплату всіх належних позивачці сум, зокрема, не нарахована та не виплачена вихідна допомога при звільненні в сумі 15376,26 грн., нарахування якої є обов’язком роботодавця при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст.44 КЗпП України), допомоги на оздоровлення в сумі 2624,00 грн., нарахування якої призначено у відповідності до наказу відповідача та умов колективного договору, компенсації втрати частини заробітної плати за січень - квітень 2017 року в сумі 73,80 грн., нарахування якої є обов’язком роботодавця та яка має бути виплачена у тому ж місяці у якому було здійснено виплату заборгованості по заробітній платі (ст. 1, 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв’язку з порушенням строків їх виплати»). Позивачка звільнена 2 серпня 2017 року, до суду звернулася 8 вересня 2017 року, тому суд вважає, що позивачкою строк звернення до суду не пропущено.

Відтак, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши заперечення представника відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву та запереченнях щодо відповіді на відзив на позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд на підставі ст. 12 ЦПК України згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається та ст. 13 ЦПК України згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом, суд приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню повністю.

Суд також бере до уваги, що як передбачено ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право способом, що встановлений законом.

Суд вважає, що дії відповідача з невиплати належних ОСОБА_2 як робітнику сум, порушують її право, а тому для захисту права позивачки належить стягнути з відповідача належні позивачці суми.

Таким чином, позивачка, діючи у відповідності до ст.ст. 15,16 ЦК України, обґрунтовано звернулася до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. Середньомісячна заробітна плата позивачки складає 5125,42 грн., тому сума у розмірі 5125,42 грн. підлягає до негайної виплати.

Відповідно до ч. 1 та ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зважаючи на те, що згідно п.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має майновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 640 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.64 ГК України, ст. ст.38, 44, 47, 116, 117, 127 КЗпП України, ст.ст.2, 3, 22, 34 Закону України «Про оплату праці», ст.ст.1, 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», ст.ст. 2, 4, 12, 13, 133, 141, 223, 258-260, 263-265, 280-281, 430 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Державного навчального закладу «Криворізький центр професійної освіти металургії та машинобудування» про стягнення заробітної плати: вихідної допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строку її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити повністю.

Стягнути з Державного навчального закладу «Криворізький центр професійної освіти металургії та машинобудування» (код ЄДРПОУ 05536099, що знаходиться за адресою: 50048, м. Кривий Ріг, площа Домнобудівників,10) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) вихідну допомогу при звільненні в сумі 15 376 (п’ятнадцять тисяч триста сімдесят шість) гривень 26 копійок.

Стягнути з Державного навчального закладу «Криворізький центр професійної освіти металургії та машинобудування» (код ЄДРПОУ 05536099, що знаходиться за адресою: 50048, м. Кривий Ріг, площа Домнобудівників,10) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 2624 (дві тисячі шістсот двадцять чотири) гривні 00 копійок,

Стягнути з Державного навчального закладу «Криворізький центр професійної освіти металургії та машинобудування» (код ЄДРПОУ 05536099, що знаходиться за адресою: 50048, м. Кривий Ріг, площа Домнобудівників,10) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) компенсацію втратити частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати у сумі 73 (сімдесят три) гривні 80 копійок.

Стягнути з Державного навчального закладу «Криворізький центр професійної освіти металургії та машинобудування» (код ЄДРПОУ 05536099, що знаходиться за адресою: 50048, м. Кривий Ріг, площа Домнобудівників,10) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 серпня 2017 року по 05 березня 2018 року в сумі 33560 (тридцять три тисячі п’ятсот шістдесят) гривень 48 копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Державного навчального закладу «Криворізький центр професійної освіти металургії та машинобудування» (код ЄДРПОУ 05536099, що знаходиться за адресою: 50048, м. Кривий Ріг, площа Домнобудівників,10) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) заробітної плати за один місяць в сумі 5125 (п’ять тисяч сто двадцять п’ять) гривень 42 копійки.

Стягнути з Державного навчального закладу «Криворізький центр професійної освіти металургії та машинобудування» (код ЄДРПОУ 05536099, що знаходиться за адресою: 50048, м. Кривий Ріг, площа Домнобудівників,10) на користь держави судовий збір в сумі 640,00 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30-ти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 15 березня 2018 року.

Головуючий суддя В.М. Прасолов