Рішення № 72834348, 27.02.2017, Марганецький міський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 180/1935/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2017 р. м. Марганець

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої Хомченко С.І.

за участю секретаря Назаренко А.В.

за участю сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Марганці цивільну справу за позовом Нікопольської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою та витребування майна та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Нікопольська міська рада Дніпропетровської області звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги мотивує тим, що після смерті ОСОБА_3, який помер 04 лютого 2007 року, відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1, що належала йому на праві приватної власності. До нотаріальної контори звернулася дружина померлого – ОСОБА_4, однак не встигла оформити спадщину і 23.07.2009 року померла.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2013 року, ухваленому у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до виконавчого комітету Нікопольської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування, задоволено позовні вимоги позивача та встановлено факт проживання ОСОБА_5 однією сім»єю понад п’ять років з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, визнано за ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_2.

10 серпня 2013 року ОСОБА_5 продав ОСОБА_2 вищевказану квартиру за договором купівлі-продажу.

04.06.2014 року рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області скасовано рішення нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.06.2013 року, ОСОБА_5 відмовлено в задоволенні позову про визнання права власності на спірну квартиру.

Рішенням Нікопольского міськрайоннго суду Дніпропетровської області від 15.04.2015 року задоволено позов прокурора та визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, укладений 10 серпня 2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, скасовано рішення державного реєстратора щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на квартиру та щодо реєстрації за ОСОБА_5 права власності на квартиру.

Власником спірної квартири на сьогоднішній день являється ОСОБА_1, відповідно до договору купівлі-продажу від 06.08.2015 року, за яким квартиру їй продала ОСОБА_2

Таким чином, ОСОБА_1 набула права власності на квартиру за договором у особи, яка не була власником даної квартири та не мала права нею розпоряджатись.

Тому позивач на підставі п. 3 ч. 1 ст. 388, ст. 658, 1277 ЦК України просить суд визнати відумерлою спадщину на квартиру АДРЕСА_4, витребувати дану квартиру у власність територіальної громади міста Нікополя в особі Нікопольської міської ради із незаконного володіння ОСОБА_1, передати квартиру у комунальну власність та стягнути з відповідача судові витрати.

ОСОБА_1 звернулась із зустрічним позовом до Нікопольської міської ради, третя особа – ОСОБА_2, про визнання права власності. Позовні вимоги мотивує тим, що 06.08.2015 року вона за договором купівлі-продажу придбала у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_4, і нотаріусом цього ж дня було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за нею права власності на придбану квартиру. Вона являється володільцем спірної квартири і не може бути позбавлення права власності. Тому, враховуючи те, що Нікопольська міська рада оспорює її право власності на спірну квартиру, просить суд відмовити в задоволенні первісного позову та визнати її право власності на квартирі АДРЕСА_5.

У судовому засіданні представник позивача – Нікопольської міської ради Дніпропетровської області – ОСОБА_6 на задоволенні позовних вимог наполягав повністю мотивуючи тим, що після смерті ОСОБА_3 відсутні спадкоємці за законом чи заповітом, а тому спадщину у вигляді квартири належить визнати відумерлою, витребувати її із незаконного володіння відповідачки та передати у власність територіальної громади.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали з підстав, викладених у запереченні. Зустрічну позовну заяву просять задовольнити на підставі викладених у такій мотивів.

Представник третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_8 у судовому засіданні проти первісного позову заперечував з підстав безпідставності, оскільки після смерті ОСОБА_3 спадщина була прийнята його дружиною ОСОБА_4, а тому відсутні умови, передбачені ст.. 1277 ЦК України для визнання спадщини після смерті ОСОБА_3 відумерлою. Крім того, ОСОБА_2, будучи законним власником спірного нерухомого майна, за договором купівлі-продажу продала квартиру ОСОБА_1, яка стала добросовісним набувачем і власником цього майна, що виключає під ставність позовних вимог про витребування майна. Нікопольська міська рада не є власником спірної квартири а тому не має права на подання позову при витребування майна з чужого незаконного володіння. Крім того, вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2017 року засуджено ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 190 КК України в зв’язку із вчиненням ним злочинних умисних дій, направлених на придбання права на майно (спірну квартиру) шляхом обману (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому, та задоволено цивільний позов Нікопольської міської ради про стягнення з ОСОБА_5 77783 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, тобто вартості квартири. Зустрічний позов підтримав, оскільки він є підставним.

Суд, вислухавши позиції учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про права власності на житло від 18.10.1993 року, виданого комітетом комунальної власності міста Нікополя, квартира АДРЕСА_6, належала на праві приватної власності ОСОБА_3 (а.с. 8).

04 лютого 2007 року ОСОБА_3 помер, відповідно до копії запису акту про смерть (а.с. 9).

23 липня 2009 року померла ОСОБА_4, що підтверджується копією акту про смерть (а.с. 10).

Із зазначених актів про смерть видно, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 померли в Бєлгородській області Російської Федерації.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.04.2015 року, ухваленому у справі за позовом Нікопольського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Нікопольської міської ради до ОСОБА_5, ОСОБА_2, реєстраційної служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, Державної реєстраційної служби України, приватного нотаріуса ОСОБА_9 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора, встановлено, що після смерті ОСОБА_3 спадкоємицею першої черги була його дружина ОСОБА_4, яка звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_3 На підставі рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2013 року, ОСОБА_5 набув право власності на спірну квартиру в порядку спадкування. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 червня 2014 року, рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2013 року скасоване, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено. ОСОБА_5 протиправно та в порушення діючого законодавства набув право власності на спірну квартиру, яку він 10 серпня 2013 року відчужив на користь ОСОБА_2 Тому рішенням суду Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.04.2015 року визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5, укладений 10 серпня 2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2; скасовано рішення державного реєстратора щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_5; скасовано рішення державного реєстратора щодо реєстрації за ОСОБА_5 права власності на квартиру АДРЕСА_5, стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 судовий збір (а.с. 17-20).

Згідно відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_5 належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 06.08.2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 33, 93, 169).

Вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.12.2017 року, що набрав чинності 12.01.2018 року, ОСОБА_5 засуджено за незаконне заволодіння квартирою № 8 в будинку № 28 по вул.. В. Усова в м. Нікополі на підставі рішення суду, за ч. 2 ст. 190 КК України, 75 КК України до 2 років позбавлення волі, з іспитовим строком на один рік. Крім того, задоволено цивільний позов Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_5 вартості квартири АДРЕСА_5, яка вибула з власності громади, та стягнуто з ОСОБА_5 на користь Нікопольської міської ради 77783 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Відповідно до ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальну провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визначає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Згідно вимогам ст. 338 ЦПК України, суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону

Відповідно до статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна – місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Позивач – Нікопольська міська рада просить суд визнати відумерлою спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_3

Однак, судом встановлено, що після смерті власника спірної квартири ОСОБА_3 спадкоємцем першої черги була його дружина ОСОБА_4, яка зверталася до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_3 і яка померла 23 липня 2009 року.

Крім того, із заявою про визнання спадщини відумерлою належить звертатися до суду відповідному органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Згідно наданої до суду позивачем копії запису акту про смерть від 21.02.2007 року, ОСОБА_3 помер в с. Прелестне, Прохоровського арйону, Бєлгородської області, Російської Федерації.

У своєму позові позивач не зазначив про час і місце відкриття спадщини, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, відсутні підстави для визнання відумерлою спадщини після смерті ОСОБА_3 та про передачу її територіальній громаді, оскільки в судовому засіданні не встановлено підстав, передбачених ч. 1 ст. 1277 ЦК України, а тому позовні вимоги Нікопольської міської ради Дніпропетровської області задоволенню не підлягають.

Крім цього, під час розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5, задоволено цивільний позов Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_5 вартості квартири АДРЕСА_5, яка вибула з власності громади, та стягнуто з ОСОБА_5 на користь Нікопольської міської ради 77783 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди. При цьому в судовому засіданні представник позивача – Нікопольської міської ради – обґрунтовував позовні вимоги тими підставами, що квартира АДРЕСА_5 вибула з власності громади і новий власник є законним набувачем.

Позивні вимоги ОСОБА_1 за зустрічним позовом до Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_5 суд вважає необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 набула права власності на спірну квартиру підставі договору купівлі-продажу від 06.08.2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і згідно відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно являється власником вказаної квартири.

Відповідно до п.5 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

Відповідач за позовом не оспорює право власності ОСОБА_1, а тому відсутній спір, в зв’язку з чим позовні вимоги до задоволення не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274-277, 279 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову Нікопольської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою та витребування майна – відмовити повністю.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності – відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги через Марганецький міський суд Дніпропетровської області в 30-денний строк з дня його проголошення.

Суддя: С. І. Хомченко

Повний текст рішення складений 14.03.2018 року