Ухвала суду № 72833662, 13.03.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/15532/17 Провадження №11-кп/773/132/18 Головуючий у 1 інстанції:Квятковський М. С. Категорія: ч.3 ст.355 КК УкраїниДоповідач: Гапончук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Гапончука В.В.,

суддів – Денісова В.П., Клока О.М.,

з участю

секретаря – Старенько Л.М.,

прокурора – Супрунюк Т.А.,

захисників –ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

обвинувачених – ОСОБА_4 та ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальне провадження №12017030010004014 за апеляційними скаргами прокурора, захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_2 та обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2017 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5,

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець, житель та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацюючий, неодружений, судимий:

1) 09.11.2011 року, вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області за ч.2 ст.289; ч.2 ст.15, ч.2 ст.289; ч.3 ст.15, ч.2 ст.289; ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 3 місяці;

2) 07.06.2012 року, вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області за ч.2 ст.186; ч.4 ст.70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 3 місці;

26.06.2014 року, на підставі ст.2 Закону України «Про амністію в 2014 році», звільнений з місць позбавлення волі,

засуджений

- за ч.3 ст.355 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин України, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_4, непрацюючий, неодружений, відповідно до ст.89 КК України такий, що немає судимості,

засуджений

- за ч.3 ст.355 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

До вступу вироку в законну силу, обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5, обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 постановлено рахувати з часу взяття їх під варту.

Вироком вирішено долю судових витрат та речових доказів.

Згідно вироку суду ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнані винними та засуджені за те, що 29.08.2017 року, близько 01.00 год., знаходячись у приміщенні національної лотереї ТзОВ «Спорт-Лото», що по вул. Словацького, 12, у м. Луцьку, Волинської області, примушуючи потерпілого ОСОБА_6 до виконання ним цивільно-правових зобов’язань про повернення грошового боргу, за попередньою змовою між собою, тобто групою осіб, застосували до потерпілого насильство, небезпечне для життя та здоров’я останнього, яке полягало у нанесенні йому, обвинуваченим ОСОБА_5, чотирьох ударів молотком в область правої та лівої рук, правого стегна потерпілого та одного удару кулаком правої руки в ділянку обличчя останнього, внаслідок чого, потерпілий ОСОБА_6, згідно висновку експерта за №865, від 30.08.2017 року, отримав тілесні ушкодження у вигляді:

ран з осадненими краями на задній поверхні правого передпліччя та на передній поверхні правого стегна, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, оскільки для їх загоєння необхідний час більше 6 діб;

синців на задній поверхні лівого плеча та лівого передпліччя, крововиливу під слизову оболонку верхньої губи, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

В подальшому, після цього, обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4, примушуючи потерпілого ОСОБА_6 до виконання ним цивільно-правових зобов’язань про повернення грошового боргу, з метою отримання гарантії повернення боргу, діючи спільно з єдиним умислом, заволоділи належними потерпілому ОСОБА_6 речами, вартість яких, встановлена висновком товарознавчої експертизи за №538, від 25.09.2017 року, а саме:

обвинувачений ОСОБА_5, гаманцем, вартістю 165 грн., який знаходився на столі, що у вищевказаному приміщенні лотереї, в якому були грошові кошти в сумі 900 грн..

обвинувачений ОСОБА_4, сумкою «REFORM», вартістю 229 грн. 58 коп., яка знаходилась на вищевказаному столі, в якій знаходились:

мобільний телефон, марки «Флай», вартістю 148 грн. 33 коп., мобільний телефон, марки «Нокіа», вартістю 200 грн., акумуляторна батарея, марки «Nokia BL-5C», вартістю 60 грн. 25 коп., зарядні пристрої до мобільних телефонів, марки: «Самсунг», вартістю 50 грн., марки «Нокіа», вартістю 51 грн. 67 коп., марки «Трітон», вартістю 51 грн. 67 коп., викрутка, вартістю 25 грн. 65 коп., куртка, вартістю 281 грн. 70 коп., гаманець, вартістю 170 грн. 33 коп., окуляри, вартістю 81 грн. 67 коп., гребінець, вартістю 12 грн. 98 коп., посвідчення водія, розкладний ніж, візитки, скляна пляшка одеколону, іконка, які матеріальної цінності для потерпілого не становлять, а всього майном на загальну суму 2 428 грн. 83 коп.

Не погоджуючись з судовим рішенням захисник ОСОБА_2 подав в інтересах обвинувачених апеляційну скаргу в якій вважає, що суд першої інстанції невірно кваліфікував дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч.3 ст.355 КК України, а тому вирок необхідно змінити, перекваліфікувавши їх дії з ч.3 на ч.2 ст.355 КК України та призначити їм більш м’яке покарання. Просить вирок змінити, визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.355 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.355 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, застосувати до нього ст.75 КК України та звільнити від відбування покарання з випробуванням.

В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 вказує, що вирок оскаржується у зв’язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Просить вирок відносно ОСОБА_4 скасувати, а кримінальне провадження закрити за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

В поданій апеляційній скарзі прокурор, вважає вирок незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв’язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинувачених, внаслідок м’якості. Просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, та призначити покарання у виді 8 років позбавлення волі; ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, та призначити покарання у виді 8 років позбавлення волі.

Заслухавши суддю-доповідача, який доповів суть вироку, пояснив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав доводи апеляційних скарг, обвинувачених та захисників ОСОБА_2 ОСОБА_3, які апеляційні скарги захисників підтримали, а проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечили, захисника ОСОБА_1, який свою апеляційну скаргу підтримав, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, не визнав, а проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечив, прокурора, який свою апеляційну скаргу підтримав, а проти задоволення апеляційних скарг захисників заперечив, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.355 КК України, за обставин, вказаних у вироку, стверджуються зібраними в провадженні та перевіреними в судовому засіданні доказами, яким суд дав правильну юридичну оцінку, вірно кваліфікувавши їх дії за вказаною статтею кримінального закону.

Посилання захисників на те, що в діях ОСОБА_4 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.355 КК України, колегія суддів вважає безпідставними.

Так в ході судового розгляду встановлено, що винність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненому повністю підтверджується наступними доказами, зокрема:

-показаннями даними в судовому засіданні обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які вину визнали та пояснили, що 29.08.2017 року на прохання потерпілого ОСОБА_4 дав йому в борг на декілька годин 1 000 спільно зароблених з ОСОБА_5 гривень. Так як в обумовлений час ОСОБА_6 борг не повернув, на телефонні дзвінки не відповідав, обвинувачені з метою повернення власних коштів, почали розшукувати потерпілого, якого знайшли в приміщенні національної лотереї, що по вул. Словацького, 12, у м. Луцьку. ОСОБА_5, спонукаючи ОСОБА_6 до повернення боргу, наніс останньому близько чотирьох ударів молотком по руках після чого наніс один удар кулаком руки в обличчя. Далі ОСОБА_5 з метою гарантування повернення потерпілим боргу забрав його гаманець з грошима, а ОСОБА_4, в свою чергу, забрав сумку з речами.;

-показаннями даними в судовому засіданні потерпілим ОСОБА_6, який підтвердив показання обвинувачених та вказав, що 29.08.2017 року взяв у ОСОБА_4 в борг 1000 грн., які зобов’язувався повернути через декілька годин, але не повернув. Зазначив, що близько 01 години ночі він перебував в приміщенні, де розміщені гральні автомати – національної лотереї, що по вул. Словацького, 12, у м. Луцьку, де його знайшли обвинувачені. У зв’язку з неповерненням ним боргу ОСОБА_5 наніс йому декілька ударів молотком та один удар кулаком руки, спричинивши йому тілесні ушкодження, після чого з метою забезпечення повернення ним боргу забрали зі столу його речі, а саме: ОСОБА_5 забрав гаманець з грошима, а ОСОБА_4 - сумку з речами, які були йому повернуті під час досудового розслідування;

-висновком експерта №865 від 30.08.2017 року згідно якого у потерпілого виявлені тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, та легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я;

-протоколом впізнання від 31.08.2017 року згідно якого ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які вчинили відносно нього злочин;

-протоколом огляду місця події від 30.08.2017 року, проведеного за згодою адміністратора Данилюк К.С., в приміщенні національної лотереї ТзОВ «Спорт-Лото», що по вул. Словацького, 12, у м. Луцьку, Волинської області;

- протоколом огляду, вилученого під час огляду місця події, відеозапису із фото таблицями з якого вбачається, що саме обвинувачені заволоділи речами потерпілого та, що потерпілому було нанесено тілесні ушкодження;

-протоколом обшуку від 25.09.2017 року, який було проведено за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_5, що по пр. Відродження, 55/119, у м. Луцьку, під час якого було виявлено та вилучено молоток, який в подальшому під час проведення слідчої дії – пред’явлення речей для впізнання, впізнав потерпілий ОСОБА_6, як знаряддя вчинення злочину щодо нього.

Відповідно суд першої інстанції обґрунтовано поклав визнавальні показання обвинувачених та показання потерпілого, які є послідовними та узгоджуються між собою та іншими доказами, в основу вироку, як такі, що в своїй сукупності повно відтворюють картину події, навівши при цьому переконливі мотиви свого рішення та вірно прийшов до висновку, що всі дії обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були направлені на єдину мету – примушування потерпілого ОСОБА_6 до виконання ним цивільно-правового зобов’язання – повернення боргу, а тому їх дії вірно кваліфіковано за ч.3 ст.355 КК України.

Враховуючи вищевикладене, твердження прокурора про те, що суд першої інстанції безпідставно перекваліфікував дії обвинувачених з ч.2 ст.187 КК України на ч.3 ст.355 КК України, оскільки обвинувачені фактично заволоділи майном потерпілого із застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров’я потерпілого, не заслуговують на увагу, так як умисел ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був направлений на те, щоб примусити потерпілого повернути борг, а не на заволодіння чужим майном шляхом розбійного нападу, що їм інкримінувалось досудовим розслідуванням, оскільки майном потерпілого обвинувачені заволоділи лише як запорукою повернення боргу, маючи намір це майно повернути, про що ствердили в суді як самі обвинувачені, так і потерпілий.

Також не заслуговують на увагу твердження захисника ОСОБА_2 про те, що дії обвинувачених слід кваліфікувати за ч.2 ст.355 КК України, а не за ч.3 ст.355 КК України, оскільки заподіяні ОСОБА_6 тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, але не є небезпечними для життя і здоров’я останнього.

Так, згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» №10 від 06.11.2009 року, небезпечне для життя чи здоров'я насильство - це умисне заподіяння

потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило

короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності,

середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші

насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були

небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення. До них

слід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати

свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию,

скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних

знарядь тощо.

Як вбачається з висновку експерта №865 від 30.08.2017 року потерпілий ОСОБА_6 серед інших отримав тілесні ушкодження у вигляді ран з осадненими краями на задній поверхні правого передпліччя та на передній поверхні правого стегна, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, оскільки для їх загоєння необхідний час більше 6 діб.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно кваліфікував дії обвинувачених за ч.3 ст.355 КК України.

Що стосується тверджень прокурора та захисника про невідповідність призначеного покарання особі обвинувачених та тяжкості кримінального правопорушення, то вони також є безпідставними.

Відповідно до ст.65 КК України при призначенні покарання враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного, та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Ці вимоги закону при призначенні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 покарання судом дотримані, а також в повній мірі враховані обставини на які зроблено посилання в апеляційних скаргах.

До обставин, які пом’якшують покарання обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_7, суд відніс їх щире каяття, добровільне відшкодування завданих збитків, думку потерпілого ОСОБА_6, який просив їх суворо не карати.

До обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4, суд відніс рецидив злочину, обвинуваченому ОСОБА_5, обставини, які обтяжують його покарання, не встановлено.

Зокрема, вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 та ОСОБА_7 покарання, суд врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи обвинувачених, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше судимий, а обвинувачений ОСОБА_5, хоч і у відповідності до ст.89 КК України і є таким, що немає судимості, однак раніше притягувався до кримінальної відповідальності, а також те, що обоє не займаються суспільно-корисною працею, оскільки офіційно не працюють, як особи характеризуються посередньо, характер і обставини вчиненого ними тяжкого злочин та вірно прийшов до висновку, що виправлення та перевиховання обвинувачених неможливе без ізоляції від суспільства, а тому вірно призначив їм покарання у виді мінімального позбавлення волі, передбаченого санкцією ч.3 ст.355 КК України.

Висновок суду щодо призначеного ОСОБА_4 та ОСОБА_7 покарання належним чином у вироку вмотивований і підстав сумніватися у його правильності у колегії суддів не виникає.

Покарання ОСОБА_4 та ОСОБА_7 призначено в межах санкції ч.3 ст.355 КК України з дотриманням вимог ст.ст. 50, 65 КК України і є необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Інших доводів щодо незаконності постановленого відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_7 судового рішення, які б давали підстави для його зміни чи скасування, та які б спростовували висновки суду першої інстанції у апеляційних скаргах не наведено.

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин провадження на підставі дослідження всіх матеріалів, представлених у кримінальному провадженні, колегія суддів вважає вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим, у зв’язку з чим залишає апеляційні скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги прокурора, захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_2 та обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2017 року в даному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно:

Дата набрання законної сили 13.03.2018р.

Суддя В.В. Гапончук

помічник судді О.В. Курбай