Ухвала суду № 72833441, 20.03.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Провадження №1-кс/200/3217/18

Справа №200/2170/18

У Х В А Л А

19 березня 2018 року слідчий суддя Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Шевцова Т.В., за участі секретаря судового засідання Агашаріфової В.А., розглянувши клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_1 про накладення арешту на майно, -

В С Т А Н О В И Л А:

Слідчий СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_1, за погодженням із прокурором Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_2, звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із клопотанням про арешт майна.

Відповідно до клопотання слідчого, в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження №42018040000000013 від 10.01.2018 року за ознаками складів кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України.

Під час досудового слідства було встановлено, що 18.11.2017 року померла ОСОБА_3, 02.01.1932 р. н., яка проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (Комунарівска), буд.1 кв.162. Вказана квартира належала померлій на праві приватної власності, на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 30.07.1993 року виконкомом Дніпропетровської міської ради народних депутатів, згідно розпорядження від 30.07.1993 року, та зареєстрованого КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», запис в реєстровій книзі за №5п-139.

ОСОБА_4 (син та єдиний спадкоємець померлої ОСОБА_3 І.) після поховання матері 18.12.2017 у приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_5 відкрив спадкову справу.

В березні 2018 року ОСОБА_4 дізнався від сусідів, що вказану квартиру невідомі особи приходили оглядати та повідомили сусідів, що будуть її купувати та вже дали завдаток ріелторам.

В ході досудового розслідування було додатково встановлено, що 30.01.2018 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського округу ОСОБА_6 було зареєстровано право власності н квартиру, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. Юрія Кондратюка (Комунарівська), 1/162, на підставі договору дарування №464, виданого 02.04.2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, за ОСОБА_8, 26.11.1955 р. н.

В судове засідання слідчий надав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги клопотання підтримав та просив задовольнити. Власник квартири ОСОБА_8 в судове засідання не викликався за обґрунтованим клопотанням слідчого в порядку ч.2 ст.172 КПК України, з метою унеможливлення відчуження квартири до вирішення питання про арешт майна.

Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження. Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ст.172 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов’язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) перелік майна, на яке накладено арешт; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; 4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

Враховуючи, що майно, на яке прохає слідчий накласти арешт, є предметом злочинного посягання, та є набутим в результаті вчинення кримінального правопорушення, його визнано речовим доказом, накладення арешту на нерухоме майно, а саме: квартиру, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. Юрія Кондратюка (Комунарівська), 1/162, є доцільним, оскільки дозволить запобігти її відчуженню.

Керуючись ст.ст.98, 170-172, 309-310, 369, 371-372, 395 КПК України –

У Х В А Л И Л А:

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_1 про накладення арешту – задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 (Комунарівській) в м. Дніпро, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_8, шляхом накладення заборони на її відчуження (розпорядження) у будь-який спосіб.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу слідчого судді може бути подано апеляцію безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровскої області

протягом п’яти діб з дня її винесення.

Слідчий суддя Т.В. Шевцова