Постанова № 72832445, 14.03.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 742/1717/17 Провадження № 22-ц/795/228/2018 Головуючий у I інстанції - Бездідько В. М. Доповідач - Шитченко Н. В.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючої - судді Шитченко Н.В.

суддів: Бобрової І.О., Висоцької Н.В.,

із секретарями - Шкарупою Ю.В., Зіньковець О.О.,

позивач ОСОБА_2,

відповідачі Публічне акціонерне товариство «Укрнафта»,

структурний підрозділ НГВУ «Чернігівнафтогаз»,

третя особа ОСОБА_4,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (з повідомленням учасників справи) у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Прилуцького міськрайонного суду від 13 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», структурного підрозділу НГВУ «Чернігівнафтогаз» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, -

місце ухвалення рішення суду - місто Прилуки

час ухвалення рішення суду першої інстанції - 09 годин 32 хвилини,

в с т а н о в и в:

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Укрнафта», структурного підрозділу НГВУ «Чернігівнафтогаз», в якому, збільшивши в подальшому свої вимоги, просив: визнати незаконним його звільнення з посади оператора заправних станцій 3 розряду НГВУ «Чернігівнафтогаз» ПАТ «Укрнафта»; визнати наказ про припинення трудового договору № 43-к від 28 квітня 2017 року незаконним; поновити його на роботі - на посаді оператора заправних станцій 3 розряду НГВУ «Чернігівнафтогаз» ПАТ «Укрнафта»; зобов'язати відповідача здійснити виплату заробітної плати за квітень 2017 року та виплати, що підлягають по листку непрацездатності з 29 квітня по 03 травня 2017 року, та стягнути середній заробіток за весь час затримки заробітної плати по день фактичного розрахунку; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по дату поновлення на роботі судом; стягнути завдану цими неправомірними діями моральну шкоду у сумі 3000 грн; визнати незаконним п. 2 наказу № 738-к від 28 квітня 2017 року НГВУ «Чернігівнафтогаз» ПАТ «Укрнафта», яким наказано «бухгалтерії утримати із заробітної плати ОСОБА_2, оператора заправних станцій 3 розряду бази матеріально-технічного забезпечення вартість 35 літрів бензину А-92 на суму 720,3 грн», визнати незаконним утримання з його заробітної плати 720,3 грн та стягнути з відповідача на його користь незаконно утримані 720,3 грн; стягнути з відповідача спричинену цими неправомірними діями моральну шкоду в сумі 500 грн.

Рішенням від 13 грудня 2017 року Прилуцький міськрайонний суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «Укрнафта», структурного підрозділу НГВУ «Чернігівнафтогаз» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу відмовив.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на ухвалення рішення з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його позов у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не враховано роз'яснень п. 28 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» та правової позиції ВСУ у справі № 6-100цс16, згідно яких звільнення з підстав втрати довір'я за п. 2 ст. 41 КЗпП України суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я. Отже, обов'язковою умовою звільнення працівника через втрату довір'я є вчинення ним певних винних дій, факт здійснення яких має бути встановлений та безсумнівно доведений власником, припущення чи існування можливості вчинення таких дій не може бути підставою для звільнення.

Скаржник зазначає, що відповідачем у судовому засіданні не доведено та не підтверджено належними доказами факту вчинення ним будь-якого порушення. Як констатував суд, підставою його звільнення стала доповідна записка начальника СБ ЧНПР ОСОБА_5, який у той час перебував на лікарняному. Замість нього доповідну записку підготував та від його імені підписав провідний спеціаліст ОСОБА_6, який не мав для цього жодних відповідних повноважень.

Зауважує на тому, що суд у своєму рішенні посилається на його пояснення, які містяться в т. 1 на а.с. 30, проте, в ході судового засідання 05 липня 2017 року та під час допиту в суді 15 вересня 2017 року свідка ОСОБА_6 було встановлено, що вказаних пояснень він особисто не писав.

На думку позивача, посилання суду, як на доказ, на відеозапис з камери спостереження № 12 за період 03 квітня 2017 року, є необґрунтованим, оскільки відеозапис не містить чітких відомостей про заправляння автомобіля Nissan Maxima рукавом з бензином марки А-92, а доказування у цивільному процесі не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, суду була надана лише копія відеозапису.

Апеляційна скарга містить посилання про те, що на АЗС встановлена система управління відпуску палива на базі комплексу програмних і технічних засобів КПТС «ND2017КИ», на яку відсутні сертифікати відповідності. Вказана система недосконала та допускає збої в роботі.

Також ОСОБА_2 вказує, що суд залишив поза увагою ту обставину, що свідок ОСОБА_7, перебуваючи під загрозою звільнення з роботи, дав неправдиві свідчення, оговоривши його у викраденні 35 л бензину марки А-92, які спростовуються наявними у справі відомостями обліку видачі пального. Вказані документи пройшли бухгалтерську перевірку, в ході якої жодних невідповідностей виявлено не було.

Крім того, стверджує, що рішення профкому про надання згоди на його звільнення було прийняте з порушенням вимог ст. 43 КЗпП України, а саме, подання було розглянуте без його участі, і навіть, без його повідомлення про засідання профкому, що вказує на протиправність даного рішення та відсутність правомірної згоди на його звільнення.

У наданому відзиві представник відповідача, вважаючи судове рішення законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними, просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Доводи відзиву зводяться до того, що підставою для звільнення позивача послугували винні дії працівника, який безпосередньо обслуговував матеріальні цінності, а саме: неправомірний відпуск для власних потреб ПММ, недостовірне оформлення документації АЗС. Зазначені факти підтверджуються належними письмовими та відео- доказами, які були досліджені під час судового розгляду.

Також посилається на те, що клопотань з боку ОСОБА_2 про перегляд оригіналу відеоматеріалів не надходило, а в разі наполягання позивача на проведенні експертизи справжності відеозаписів відповідач жодних заперечень не мав би. Отже, звільнення працівника було проведено з дотриманням всіх вимог трудового законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частинами 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем повністю доведений факт безпідставного відпущення позивачем водію ОСОБА_7 бензину марки А-92, не відображення цього факту у відомості обліку відпуску майна, яка ведеться операторами АЗС, внесення до змінного звіту за 03 квітня 2017 року кількості бензину марки А-92, не підтвердженої відомостями обліку, що є порушенням Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, та робочої інструкції оператора АЗС третього розряду. Суд зазначив, що наведені дії позивача стали підставою для втрати довіри з боку роботодавця, що потягло за собою звільнення ОСОБА_2 за п. 2 ст. 41 КЗпП України, яке відбулось з дотриманням норм трудового законодавства.

Враховуючи недоведеними вимоги ОСОБА_2 щодо незаконності його звільнення та утримання із заробітної плати вартості 35 л бензину в сумі 720,3 грн, суд послався на безпідставність заявленої позивачем вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на таке.

У справі встановлено, що ОСОБА_2 згідно наказу-розпорядження № 196 від 29 листопада 2006 року був прийнятий по строковому трудовому договору (на час хвороби основного працівника) оператором заправних станцій 3 розряду бази матеріально-технічного забезпечення ВАТ «Укрнафта» з 30 листопада 2006 року (т. 1 а.с. 107).

В цей же день, 30 листопада 2006 року, між НГВУ «Чернігівнафтогаз» в особі начальника ОСОБА_8 та ОСОБА_2, оператором АЗС 3 розряду, був укладений договір № 63 про повну особисту матеріальну відповідальність, згідно якого останній взяв на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення зберігання доручених йому базою матеріальних цінностей (т. 1 а.с. 91-92). Повний перелік обов'язків працівника містить п. 1 вказаного договору.

Наказом № 1278-к від 19 грудня 2006 року позивач з 19 грудня 2006 року був постійно переведений оператором заправних станцій 3 розряду служби автозаправних станцій бази матеріально-технічного забезпечення ВАТ «Укрнафта», яке з 23 березня 2011 року загальними зборами акціонерів змінило своє найменування на ПАТ «Укрнафта». Вказані обставини підтверджуються відповідними записами у трудовій книжці позивача (т. 1 а.с. 6 зворот).

Завдання, обов'язки та права оператора заправних станцій 3 розряду, а також порядок здійснення ним діяльності та передбачена відповідальність визначені робочою інструкцією оператора заправних станцій 3 розряду БМТЗ НГВУ «Чернігівнафтогаз», з якою під розпис ОСОБА_2 був ознайомлений (т. 1 а.с. 125-126).

Відповідно до ст. 135-2 КЗпП України та на підставі наказу № 52 від 25 листопада 2010 року про встановлення колективної (бригадної) матеріальної відповідальності, з метою забезпечення зберігання матеріальних цінностей 25 листопада 2010 року між базою МТЗ НГВУ «Чернігівнафтогаз» в особі керівника ОСОБА_8 та АЗС № 1 м. Прилуки в особі керівника ОСОБА_9 був укладений договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність (т. 1 а.с. 93-96).

Розпорядженням начальника БМТЗ НГВУ «Чернігівнафтогаз» від 14 липня 2015 року № 20, з метою покращення роботи автотракторних підрозділів та посилення контролю за використанням ПММ, було зобов'язано операторам АЗС БМТЗ №№ 1, 2, 4, 5 вказувати кількість нафтопродукту, що відпущено автотракторному засобу, у видатковій відомості, в якій розписується водій автотракторного засобу, а також у шляховому листі, в якому розписується оператор АЗС. Кількість відпущеного нафтопродукту не повинна перевищувати кількості зазначеної диспетчером ЦТТ в шляховому листі (т. 1 а.с. 140).

Згідно з наказом начальника НГВУ «Чернігівнафтогаз» від 09 вересня 2016 року № 877, для запобігання крадіжок матеріально-технічних ресурсів та підвищення стану трудової дисципліни в цеху технологічного транспорту НГВУ «Чернігівнафтогаз» введено систему відеоспостереження з 15 вересня 2016 року (т. 1 а.с. 41-42).

Відповідно до договору № 229-VI від 07 листопада 2016 року НГВУ «Чернігівнафтогаз» було придбано у ТОВ «Нафтогаз Інжиніринг» систему управління відпуском палива на базі комплексу програмних і технічних засобів (КПТС «ND2017КИ») автозаправних станціях БМТЗ (т. 1 а.с. 58-60).

20 січня 2017 року на автозаправних станціях НГВУ «Чернігівнафтогаз» було встановлено систему управління відпуском палива на базі комплексу програмних і технічних засобів (КПТС «ND2017КИ»), що підтверджується актом виконання робіт (надання послуг) № 1 від 20 січня 2017 року (т. 1 а.с. 61).

В.о. заступника начальника НГВУ «Чернігівнафтогаз» був затверджений перелік автомобілів автомобільних колон №№ 1, 2, 5, які працюють на бензині Аі-95 (т. 1 а.с. 87). В даному переліку значиться автомобіль марки Нісан Максима д.н.з. НОМЕР_1 (автомобільна колона № 1).

У зв'язку з перереєстрацією автомобілів з ВАТ «Укрнафта» на ПАТ «Укрнафта» у МРЕВ УДАІ при УМВС та заміною державних номерних знаків автомобілів, наказом начальника НГВУ «Чернігівнафтогаз» № 884 від 22 вересня 2011 року автомобіль марки Нісан Максима д.н.з. НОМЕР_1 рахується за новим д.н.з. НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 88-90).

Відповідно до подорожнього листа службового легкового автомобіля № 720138 від 03 квітня 2017 року на автомобіль марки Нісан Максима д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7 мало бути видано 15 л пального марки А-95 (т. 1 а.с. 35-36).

Доповідною запискою начальника служби безпеки Чернігівського нафтопромислового району, яка складена та підписана провідним спеціалістом ОСОБА_6, доведено до відома начальника НГВУ «Чернігівнафтогаз» про те, що 21 квітня 2017 року працівниками служби безпеки проводилась перевірка порядку видачі ПММ на АЗС № 1 БМТЗ НГВУ «Чернігівнафтогаз» шляхом перегляду відеозаписів системи відеоспостереження, в ході якої було встановлено, що 03 квітня 2017 року оператор АЗС № 1 ОСОБА_2, використовуючи своє службове положення, знаходячись на робочому місці, під час видачі ПММ з АЗС № 1 штучно створив надлишок бензину А-92, який вирішив використати для власних потреб (т. 1 а.с. 27-28).

Зі змісту записки вбачається, що при перегляді відеофайлів з камери відеоспостереження № 12 за період з 03 по 04 квітня 2017 року був виявлений файл, на якому зафіксовано заправку автомобіля Nissan Maxima д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7, який здійснював заправку автомобіля з ПРК № 2 з рукавом для видачі пального марки А-92 в проміжок часу з 06.55 по 07.00.

Перед автомобілем Nissan Maxima здійснював заправку автомобіль ЗІЛ-131 д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_11, а після автомобіля Nissan Maxima - автомобіль ГАЗ-3129 д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_12

Згідно видаткової відомості АЗС № 1 від 03 квітня 2017 року, заповненої оператором ОСОБА_2, та роздруківки програмного забезпечення, встановленого на АЗС № 1, підтверджено факт заправки автомобіля ЗІЛ-131 д.н.з. НОМЕР_3 в кількості 50 л бензину А-92 та автомобіля ГАЗ-3129 д.н.з. НОМЕР_4 в кількості 25 л бензину А-92. Згідно роздруківки програмного забезпечення АЗС № 1 після видачі о 06.44 50 л бензину А-92 (що відповідає факту видачі водієві ОСОБА_11) та перед видачею о 07.07 25 л бензину А-92 (що відповідає факту видачі водієві ОСОБА_12) було здійснено видачу 35 л бензину А-92 о 06.51. Саме в цей час здійснював заправку водій ОСОБА_7 У видатковій відомості факт видачі пального А-92 в кількості 35 л не відображено.

За порушення трудової дисципліни НГВУ «Чернігівнафтогаз» було рекомендовано притягнути до дисциплінарної відповідальності оператора АЗС ОСОБА_2 та водія ОСОБА_7

Викладені у доповідній записці обставини відображені у акті перегляду та зняття інформації з системи відеоспостереження, встановленої на території Прилуцького ЦТТ, що був складений 21 квітня 2017 року комісією у складі трьох членів (т. 1 а.с. 29); звіті АЗС № 1, зміна № 154 за 03 квітня 2017 року (т. 1 а.с. 37) та видатковій відомості бензину марки А-92 від 03 квітня 2017 року, заповненою позивачем (т. 1 а.с. 38-39).

З приводу виявленого порушення 24 квітня 2017 року ОСОБА_2 дав пояснення, які були прийняті та письмово зафіксовані працівником служби безпеки Чернігівського НПР ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 30-31). Позивач пояснив, що при прибутті на АЗС № 1 водія ОСОБА_7, якому згідно видаткової відомості мало бути видано 15 л бензину А-95, він сказав останньому підключити рукав ПРК № 2, який видає бензин А-92, після чого в бак службового автомобіля залив 30 л бензину А-92. Позивач власноручно письмово засвідчив, що пояснення з його слів записані вірно та прочитані 24 квітня 2017 року.

В письмових поясненнях, які також були зафіксовані 24 квітня 2017 року ОСОБА_6, водій ОСОБА_7 зазначив, що 03 квітня 2017 року він на службовому автомобілі приїхав на АЗС № 1, за вказівкою ОСОБА_2 підключив до баку шланг з бензином А-92, після чого оператор видав йому 25-30 л пального, точної кількості не знає, оскільки на показники ПРК не дивився (т. 1 а.с. 32-33).

25 квітня 2017 року було проведено огляд автомобіля марки Нісан Максима д.н.з. НОМЕР_2, який закріплений за водієм ОСОБА_7 При огляді системи живлення двигуна виявлено, що в салоні транспортного засобу під заднім сидінням пасажирів знаходиться люк до паливного баку, який закріплений трьома болтами, на яких видні сліди їх викручування. Після зняття люка та паливного фільтра насоса є доступ до палива в баку. Виявлені факти зазначені у доповідній записці начальника автомобільної колони № 1 ОСОБА_13 від 25 квітня 2017 року (т. 1 а.с. 34).

Підставою написання начальником БМТЗ ОСОБА_14 доповідної на ім'я начальника НГВУ «Чернігівнафтогаз» стало проведення 27 квітня 2017 року контрольного заміру залишків ПММ на АЗС № 1, в ході якого комісією було виявлено нестачу бензину А-92 в кількості 471 л за похибку вимірювання, дизпалива в кількості 217 л за похибку вимірювання, у зв'язку з чим був складений відповідний акт (т. 1 а.с. 56, 57). Керівником БМТЗ було порушене питання про притягнення до матеріальної відповідальності операторів АЗС № 1, у тому числі і ОСОБА_2

Пунктом 2 наказу № 738-к від 28 квітня 2017 року, на підставі доповідної записки СБ ЧНПР ОСОБА_5, акту перегляду та зняття інформації з системи відеоспостереження від 21 квітня 2017 року, копії відомості обліку видачі бензину А-92 від 03 квітня 2017 року, копії змінного звіту АЗС № 1 від 03 квітня 2017 року, копії подорожнього листа № 720138 від 03 квітня 2017 року, пояснювальних ОСОБА_2, ОСОБА_7 та з метою недопущення випадків порушення трудової дисципліни, бухгалтерії НГВУ «Чернігівнафтогаз» було наказано утримати із заробітної плати ОСОБА_2, оператора заправних станцій 3 розряду бази МТЗ вартість 35 л бензину А-92 на суму 720,30 грн (т. 1 а.с. 66-67). Вказані кошти були утримані із заробітної плати позивача, що відображено у розрахунковому листку за квітень 2017 року на ім'я ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 127).

28 квітня 2017 року начальник НГВУ «Чернігівнафтогаз» звернувся до голови профспілкового комітету з поданням про отримання згоди на звільнення оператора заправних станцій 3 розряду БМТЗ ОСОБА_2 на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України (за втрату довір'я), врахувавши результати перевірки, проведеної 21 квітня 2017 року працівниками служби безпеки Чернігівського НПР та посадовими особами НГВУ «Чернігівнафтогаз» щодо безпідставного відпуску 35 л бензину А-92 (т. 1 а.с. 237).

На засіданні профспілкового комітету НГВУ «Чернігівнафтогаз» від 28 квітня 2017 року було вирішено розглянути клопотання НГВУ «Чернігівнафтогаз» без присутності працівника та надати згоду на звільнення відповідно до п. 2 ст. 41 КЗпП України ОСОБА_2, що підтверджується випискою із протоколу (т. 1 а.с. 45).

Наказом № 43-к від 28 квітня 2017 року ОСОБА_2 було звільнено з посади оператора заправних станцій 3 розряду бази матеріального технічного забезпечення з 28 квітня 2017 року за втрату довір'я згідно п. 2 ст. 41 КЗпП України (т. 1 а.с. 108).

20 лютого 2018 року на засіданні профспілкового комітету НГВУ «Чернігівнафтогаз» вдруге у присутності позивача ОСОБА_2 було розглянуто клопотання роботодавця про звільнення позивача із займаної посади і надано повторну згоду на звільнення ОСОБА_2 за п. 2 ст. 41 КЗпП України.

Статтею 40 КЗпП України визначений перелік випадків, коли трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 41 Кодексу трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов'язкової умови для звільнення працівника; звільнення з підстави втрати довір'я може вважатись обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортування, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Відповідно до робочої інструкції позивача (т. 1 а.с. 125-126) до його обов'язків, як оператора заправних станцій 3 розряду, входило, в тому числі: проведення правильного та достовірного оформлення документації АЗС відповідно вимог керівних документів, та оформлення звітних матеріалів по роботі АЗС (п. 2.13); щомісячне визначення похибки роботи колонок за допомогою зразкових вимірників 2 розряду та в разі невідповідності похибки негайного повідомлення інженера з ПММ (п. 2.16). Згідно п. 4.4 інструкції оператор, як матеріально-відповідальна особа, несе відповідальність за неналежне ведення облікової та звітної документації, допущення виникнення нестач або надлишків нафтопродуктів, які знаходяться на обліку АЗС.

З метою встановлення єдиного порядку організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком нафти і нафтопродуктів, наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства Економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 30 травня 2008 року була затверджена Інструкція «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» (т. 2 а.с. 32-37).

Пунктом 10.3.2. вказаної Інструкції визначений порядок відпуску нафтопродуктів за відомостями. Так, відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП. Кількість відпущеного нафтопродукту фіксується у відомості, яка ведеться безпосередньо на АЗС, що підтверджується підписами оператора АЗС та водія.

З акту перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності НГВУ «Чернігівнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» № 06.2.1-09/18.Ч від 14 червня 2017 року, проведеної контрольно-ревізійною службою Східного нафтопромислового району з 10 травня по 14 червня 2017 року, вбачається, що замовниками робіт не здійснюється належний контроль за ефективним використанням автотранспортних засобів, що в свою чергу, дозволяє машиністам та водіям ЦТТ НГВУ «Чернігівнафтогаз» завищувати обсяги виконаних робіт та списувати дизпаливо у великих обсягах. Виявлені в ході перевірки порушення свідчать про формальний підхід до виконання своїх посадових обов'язків відповідальних осіб БМТЗ НГВУ «Чернігівнафтогаз». Так, перевіркою була встановлена, зокрема, нестача на загальну суму 14067,83 грн, а саме: бензину А-92 в кількості 471 л на суму 9693,18 грн, дизпалива в кількості 218 л на суму 4311,17 грн та мастила М10Г2К в кількості 3 л на суму 63,48 грн (т. 1 а.с. 97-105). За результатами проведеної перевірки відповідальним особам було запропоновано вжити відповідних заходів.

Отже, наведеними вище та дослідженими в ході судового розгляду матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2, виконуючи роботу, безпосередньо пов'язану із прийманням, відпуском паливно-мастильних матеріалів та будучи матеріально-відповідальною особою, здійснив неправомірний відпуск для власних потреб ПММ та недостовірно оформив відповідну документацію АЗС, не зафіксувавши у ній вказаний відпуск ПММ.

Колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що доповідна записка за підписом СБ ЧНПР ОСОБА_5 на ім'я керівництва, яка зазначена як підстава для звільнення у відповідному наказі, має бути визнана неналежним доказом, через те, що складена не уповноваженою на те особою. Дійсно, в судовому засіданні встановлено, що безпосередньо ОСОБА_5 вказану записку не складав та не підписував. Вказаний документ було складено провідним спеціалістом служби безпеки ОСОБА_6 Разом із тим, вказана доповідна записка містить виклад обставин, які спеціаліст служби безпеки вважав встановленими в ході проведеної перевірки.

За посадовою інструкцією провідного фахівця служби безпеки Чернігівського нафтопромислового району, з якою ОСОБА_6 ознайомлений (т. 2 а.с. 158), до його завдань входить узагальнення і подання керівнику служби безпеки нафтопромислового району інформації про події на об'єктах, вжиття заходів з попередження протиправних дій, спрямованих на загрозу інтересам Товариства, вчинених працівниками нафтопромислового району або сторонніми особами, тощо. Таким чином, на думку колегії суддів, складання вказаною вище особою доповідної записки за результатами перевірки не на ім'я начальника служби безпеки (з урахуванням його тривалої відсутності, що не оспорюється сторонами), а на ім'я начальника НГВУ «Чернігівнафтогаз» ОСОБА_4, узгоджується з повноваженнями провідного фахівця служби безпеки ЧНГВУ.

Апеляційний суд також не бере до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що є неналежним доказом здійснення неправомірного відпуску для власних потреб ПММ ніби-то складене ним пояснення щодо обставин, які відбулись 03 квітня 2017 року (т. 1 а.с. 30-31), враховуючи наступне. Сторона відповідача не заперечувала в ході розгляду справи того, що безпосередньо письмово виклав текст пояснення відносно відпуску ПММ водію ОСОБА_7 не позивач, а провідний спеціаліст служби безпеки ОСОБА_6, який і посвідчив факт відібрання цих пояснень. Разом із тим, позивач своїм підписом засвідчив те, що пояснення з його слів записані вірно і викладене ним прочитано. Колегія суддів погоджується з думкою сторони відповідача про те, що вказані пояснення у ОСОБА_2 відбирались майже через 20 днів після відпуску ПММ, а отже він мав достатньо часу для того, що пригадати вказані події та надати обґрунтовані пояснення щодо них.

Крім цього, вказуючи на здійснення відносно нього психологічного тиску під час написання оспорюваних пояснень, позивач зазначив, що з відповідними заявами до правоохоронних органів за цим фактом не звертався. Враховуючи наведене у сукупності, апеляційний суд вважає наступне написання позивачем спростування своїх пояснень від 24 квітня 2017 року спробою уникнути відповідальності у вигляді звільнення. При цьому, надані ним письмові пояснення повністю узгоджуються з показами свідка ОСОБА_7 та наданою роботодавцем доказовою базою щодо несанкціонованого відпуску позивачем ПММ.

Не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги доводи позивача про те, що наданий стороною відеозапис скоєного порушення не підтверджує неправомірної поведінки позивача і є неналежним доказом, з огляду на наступне. З переглянутого апеляційним судом відеоматеріалу вбачається, що вранці 03 квітня 2017 року до заправки транспортного засобу Nissan Maxima д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7, заправлявся автомобіль ЗІЛ-131 д.н.з. НОМЕР_3, який здійснював заправку автомобіля з ПРК № 2 з рукавом для видачі пального марки А-92, що підтверджено відповідною документацією. Після цього через кілька хвилин з того ж рукава для видачі пального здійснив заправку ОСОБА_7 З моменту заправки автомобіля ЗІЛ до моменту заправки автомобіля Nissan Maxima рукав з пістолетом перебували у постійному полі зору відеокамери. Таким чином, вказаний відеозапис безпосередньо стосується обставин, що стали підставою для звільнення ОСОБА_2, оскільки відображає події, що відбулись 03 квітня 2017 року та кваліфікувались роботодавцем як вчинення дій, що дають підставу для втрати довір'я з боку власника.

Вказуючи, що надана копія відеозапису є неналежним доказом, позивач клопотання щодо призначення експертизи на предмет справжності відеозапису не заявив і не зазначив ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду, в чому конкретно полягає невідповідність обставин, які зафіксовані в результаті відеоперегляду тим обставинам, які мали місце 03 квітня 2017 року на автозаправній станції № 1 БМТЗ НГВУ «Чернігівнафтогаз». Його пояснення щодо можливості знаходження пістолету з пальним марки А-95 на місці пістолету марки А-92 спротовується відеозаписом, з кого видно, що після заправки автомобіля ЗІЛ бензином марки А-92 рукав з пістолетом не переміщувався, а згодом з нього був заправлений автомобіль під керуванням ОСОБА_7 - Nissan Maxima. Отже, вказані доводи апеляції є припущеннями, оскільки жодними доказами не підтверджені.

Апеляційний суд вважає також належним доказом на підтвердження факту неправомірного відпуску позивачем ПММ дані системи управління відпуску палива на базі комплексу програмних і технічних засобів КПТЗ НД 2017 КІ. Так, з листа директора ТОВ «НАФТОГАЗ ІНЖИНІРИНГ» від 04 серпня 2017 року (т. 2 а.с. 52), на який посилається позивач, вбачається, що сертифікат на вказане обладнання надати неможливо, оскільки воно не є метрологічним, не виконує фіскальних функцій, не має механізму друку фіскальних звітів, не реєструється в державних органах та не вимагає обов'язкової сертифікації.

Разом із тим, у листі зазначається, що вказаний комплекс програмних і технічних засобів та спеціалізований контрольно-касовий апарат (СЕККА) «ND74» виробляються компанією ТОВ «НД ПРОДАКШН», що є постачальником технічних рішень для автоматизації АЗС, нафтобаз та газових сховищ. Виробник має необхідні знання та досвід у створенні систем керування для АЗС, СЕККА «ND74» внесено до державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій в розділі «Спеціалізовані електронно-касові апарати для реалізації пального». СЕККА відповідає технічним вимогам до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій та іншим вимогам діючого законодавства щодо обладнання такого типу, про що свідчить наданий сертифікат. Крім цього, сторони в судовому засіданні не заперечували, що відпустити пальне без використання вказаного комплексу, є неможливим. Отже, апеляційні доводи про те, що дані системи управління відпуску палива на базі комплексу програмних і технічних засобів КПТЗ НД 2017 КІ, не можна брати до уваги через відсутність відповідного сертифікату, апеляційний суд вважає припущенням, на яких не може ґрунтуватись судове рішення. Колегія суддів зважає також на те, що виробник засвідчив необов'язковість сертифікації вказаного комплексу, а не її відсутність.

При цьому, правильність роботи програмного забезпечення підтверджується щоденними звітами операторів, які підтверджують правильність команд, що набираються оператором та передаються програмою для відпуску ПММ паливно-роздавальними колонками та відповідають відомостям видачі ПММ. ОСОБА_2, вказуючи на некоректність роботи програмного забезпечення, клопотання щодо призначення відповідної експертизи на предмет визначення можливих збоїв у його роботі, в тому числі за 03 квітня 2017 року, не заявляв.

Апеляційний суд вважає також правильними посилання суду першої інстанції, як на доказ несанкціонованого відпуску позивачем ПММ, покази водія транспортного засобу ОСОБА_7, враховуючи, що вони узгоджуються з обставинами справи, а водій автомобіля Nissan Maxima був безпосереднім очевидцем подій, про які свідчив. У своїх письмових поясненнях свідок зазначав про такі обставини, що могли бути відомі лише йому. Позивачем, на думку колегії суддів, належними та допустимими доказами не доведено факт змови ОСОБА_7 та роботодавця, отже вказані доводи апеляційної скарги також відхиляються, як необґрунтовані.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність належних доказів на підтвердження доводів роботодавця про наявність винних дій позивача, який безпосередньо обслуговував матеріальні цінності, що стало підставою для його звільнення за п. 2 ст. 41 КЗпП України.

Суд першої інстанції, правильно оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та взаємозв'язку, належності та допустимості, зробив правильний висновок про те, що вони підтверджують позицію роботодавця щодо вчинення позивачем винних дій, які стали підставою для втрати довір'я з боку власника. Помилкове віднесення суду першої інстанції звільнення за п. 2 ст. 41 КзпП України до дисциплінарних стягнень не призвело до неправильного вирішення вимог ОСОБА_2 в частині поновлення на роботі.

З метою всебічного та повного дослідження обставин справи та доводів апеляційної скарги щодо порушенням роботодавцем вимог ст. 43 КЗпП України, апеляційним судом під час судового розгляду було запропоновано відповідачу повторно звернутись до профспілкового комітету ПАТ «Укрнафта» з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_2 та розглянути вказане питання з викликом останнього у визначеному трудовим законодавством порядку.

З виписки протоколу засідання профспілкового комітету НГВУ «Чернігівнафтогаз» від 20 лютого 2018 року, на якому був присутній позивач, вбачається, що після розгляду клопотання адміністрації НГВУ «Чернігівнафтогаз» про надання згоди на звільнення ОСОБА_2 було вирішено дати повторну згоду на звільнення за п. 2 ст. 41 КЗпП України оператора заправної станції № 1 3-го розряду бази матеріально-технічного забезпечення ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 160).

Враховуючи відсутність правових підстав для визнання незаконним наказу про припинення трудового договору № 43-к від 28 квітня 2017 року з підстав, наведених вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати по день фактичного розрахунку та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Наказом начальника НГВУ «Чернігівнафтогаз» № 1136 від 18 листопада 2016 року були введені в дію графіки змінності з встановленими режимами роботи на 2017 рік, зокрема, для бази матеріально-технічного забезпечення (оператори заправних станцій) встановлені графіки 01Б, 02Б, 03Б (т. 1 а.с. 122-124). Суду першої інстанції під час слухання справи був наданий графік роботи ОСОБА_2 на 2017 рік, в якому відображений його робочий графік у квітні 2017 року (т. 1 а.с. 120).

Згідно копії листка непрацездатності, виданого 29 квітня 2017 року Комунальним закладом «Прилуцький міський центр первинної медико-санітарної допомоги» амбулаторія ЗПСШ № 1, ОСОБА_2 перебував на амбулаторному режимі лікування з 29 квітня по 03 травня 2017 року (т. 1 а.с. 8).

Отже, листок непрацездатності був оформлений та виданий на наступний день після дня звільнення позивача, 28 квітня 2017 року, тобто, ОСОБА_2 знаходився на лікарняному, не перебуваючи вже при цьому у трудових відносинах з відповідачем, тому вимоги позову про необхідність стягнення з відповідача грошових коштів, які підлягають виплаті по листку непрацездатності, є необґрунтованими та безпідставними.

Колегія суддів вважає, що за відсутності підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати по день фактичного розрахунку та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з мотивів, наведених вище, відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 3000 грн, про що обґрунтовано зазначив районний суд у своєму рішенні.

Разом з тим, вказавши на законність звільнення позивача, суд першої інстанції також послався на безпідставність його вимог про визнання незаконним п. 2 наказу № 738-к від 28 квітня 2017 року НГВУ «Чернігівнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» про утримання із заробітної плати ОСОБА_2 вартості 35 літрів бензину А-92 на суму 720,3 грн, визнання незаконним утримання з його заробітної плати вказаних коштів та стягнення з відповідача на його користь незаконно утриманих 720,3 грн. Але поза увагою районного суду при вирішенні вказаних позовних вимог залишилось наступне.

Згідно ч. 1 ст. 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Порядок покриття шкоди, заподіяної працівником, визначений ст. 136 КЗпП України. Так, відповідно ч.ч. 1, 2 даної статті покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.

З урахуванням того, що в ході судового розгляду знайшов факт несанкіонованого відпуску позивачем 35 літрів безину А-95, тобто був встановлений точний об'єм завданої працівником шкоди, колегія суддів вважає правомірними дії роботодавця щодо відрахування із заробітку позивача коштів в сумі 720,3 грн, а тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 в цій частині такими, що не грунтуються на вимогах закону.

З матеріалів справи вбачається, що згідно п. 2 наказу № 738-к від 28 квітня 2017 року із заробітної плати ОСОБА_2, оператора заправних станцій 3-го розряду бази МТЗ, було утримано вартість 35 л бензину А-92 на суму 720,3 грн, що відображено у розрахунковому листку за квітень 2017 року на ім'я ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 66-67, 127). З даним наказом ОСОБА_2 ознайомлений не був, про що свідчить відсутність його підпису, отже, роботодавець не дотримав встановлений ст. 136 КзпП України термін звернення зазначеного наказу до виконання в частині утримання грошових коштів із заробітної плати позивача, вирахувавши їх фактично у день прийняття вказаного наказу.

У зв'язку з наведеним, позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання незаконними дій ПАТ «Укрнафта» щодо звернення до виконання наказу № 738-к від 28 квітня 2017 року про утримання із заробітної плати коштів в сумі 720,3 грн, підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині - скасуванню через неправильне застосування норм матеріального права.

Вказуючи в позовній заяві, що незаконним утриманням грошових коштів із заробітної плати йому спричинена моральна шкода у розмірі 500 грн, ОСОБА_2 зазначав про те, що розраховував на отримання заробітної плати за квітень 2017 року у повному обсязі, і кошти необхідні були йому для забезпечення нормального проживання.

Згідно роз'яснень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниженого престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Колегія суддів дійшла до висновку, що за наявності підстав для часткового задоволення заявлених позивачем вимог у зв'язку з недотриманням роботодавцем вимог закону щодо строку звернення до виконання наказу про утримання грошових коштів із заробітної плати позивача, останньому було завдано моральну шкоду. З врахуванням вимог розумності і справедливості, конкретних обставин даної справи, зокрема, тієї обставини, що можливості оскаржити вказаний наказ позивач не втратив, чим і скористався у даному судовому провадженні, але відрахування коштів із заробітку визнано судом правомірним, вважає, що на користь ОСОБА_2 слід стягнути 100 грн моральної шкоди, оскільки саме такий розмір завданої шкоди відповідає встановленим обставинам і дослідженим доказам.

Відтак, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_2 у визнанні незаконними дій ПАТ «Укрнафта» щодо звернення до виконання наказу № 738-к від 28 квітня 2017 року про утримання із заробітної плати коштів в сумі 720,3 грн та стягнення завданої такими діями моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову у цій частині.

Крім цього, вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції не звернув уваги на наступне. ОСОБА_2, звертаючись з даним позовом, визначив двох відповідачів: ПАТ «Укрнафта» та структурний підрозділ НГВУ «Чернігівнафтогаз». Останній, згідно з положенням Нафтогазовидобувного управління «Чернігівнафтогаз» Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» не являється юридичною особою (т. 1 а.с. 112-117), отже, відповідно до ч. 2 ст. 48 ЦПК України не може бути стороною у справі. Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині вирішених вимог до структурного підрозділу НГВУ «Чернігівнафтогаз» підлягає скасуванню, а провадження у справі у цій частині - закриттю.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Звертаючись з позовом до суду, ОСОБА_2 судовий збір не сплачувався. При подачі апеляційної скарги скаржником був сплачений судовий збір у розмірі 1920 грн за оскарження рішення в частині двох вимог немайнового характеру - визнання незаконними дій ПАТ «Укрнафта» щодо звернення до виконання наказу № 738-к від 28 квітня 2017 року та відшкодування завданої цими діями моральної шкоди у розмірі 500 грн, за які, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», позивач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи часткове задоволення зазначених позовних вимог, з ПАТ «Укрнафта», пропорційно до розміру задоволених вимог, підлягає стягненню судовий збір: на користь держави за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 768 (640 + 128) грн та на користь ОСОБА_2 1152 (960 + 192) грн за розгляд справи апеляційним судом.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ч. 1 ст. 377, 381-384, 389 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду від 13 грудня 2017 року в частині відмови ОСОБА_2 у визнанні незаконними дій ПАТ «Укрнафта» щодо звернення до виконання наказу № 738-к від 28 квітня 2017 року про утримання із заробітної плати коштів в сумі 720 грн 30 коп., а також в частині вирішених вимог до структурного підрозділу НГВУ «Чернігівнафтогаз» - скасувати.

Позов ОСОБА_2 до ПАТ "Укранафта" про визнання дій незаконними та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» щодо звернення до виконання наказу № 738-к від 28 квітня 2017 року про утримання із заробітної плати ОСОБА_2 коштів в сумі 720 грн 30 коп. та стягнути на його користь спричинену цими діями моральну шкоду в сумі 100 (сто) грн.

Провадження у справі в частині вирішених вимог до структурного підрозділу НГВУ «Чернігівнафтогаз» - закрити.

Стягнути з ПАТ «Укрнафта» на користь держави судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн за розгляд справи в суді першої інстанції.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Стягнути з ПАТ «Укрнафта» на користь ОСОБА_2 1152 (тисяча сто п'ятдесят дві) грн судового збору за розгляд справи в апеляційному суді.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 19 березня 2018 року.

Головуючий:Судді: