Постанова № 72831833, 15.03.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/2659/17

Головуючий у 1-й інстанції: Майстер П.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

15 березня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Черняк А.В.,

позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

представника апелянта: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року (повний текст якої складено 11 жовтня 2017 року у м. Хмельницькому) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінального покарань та пробації Міністерства юстиції України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінального покарань та пробації Міністерства юстиції України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015, оскільки останньому встановлено вищу групу інвалідності, у зв'язку із захворюванням, що пов'язано з проходженням служби в ОВС.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправним рішення Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 та зобов'язано Центрально-Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 та прийняти рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з захворюванням ОСОБА_2, що призвело до встановлення другої групи інвалідності, відповідно до Постанови КМ України від 21.10.2015 № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції". В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, у якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на те, що його не було залучено до участі у справі, хоча рішення суду напряму впливає на його права.

07 лютого 2018 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача, в якому останній заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

08 лютого 2018 року до суду надійшли письмові пояснення від відповідача, в яких останній вказував на правомірність своєї відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням ІІ групи інвалідності та підтримання апеляційної скарги Міністерства юстиції України.

В судовому засіданні представники апелянта та відповідача вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили скасувати постанову суду першої інстанції.

Позивач в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу та письмових пояснень, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, ОСОБА_2 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України у Хмельницькій області.

Наказом начальника управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області №35 о/с від 22.07.2015 позивач був звільнений зі служби відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за пунктом 64 "б" (через хворобу).

Військово-лікарська комісія УМВС України у Хмельницькій області здійснила медичний огляд позивача, та встановила, що захворювання, яке отримав позивач пов'язане з виконанням службових обов'язків та проходженням служби в ОВС, про що видано свідоцтво про хворобу №219 від 15.07.2015.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0571991 від 02.09.2015 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності.

На підставі довідки, виданої комісією з ліквідації управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області від 04.09.2017 ОСОБА_2, при встановлені III групи інвалідності, пов'язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ протягом 2015-2016 років, була проведена виплата одноразової грошової допомоги на загальну суму 206700,00 грн., згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707 "Про затвердження Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції" та на виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 травня 2016 року по справі №822/558/16 за позовом ОСОБА_2 до Державної пенітенціарної служби України, Управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити дії.

Зокрема, вказаною постановою суду, яка набрала законної сили 19.07.2016, адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправними дії Державної пенітенціарної служби України та Управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги відповідно до частини 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" в редакції від 13.02.2015. Зобов'язано Державну пенітенціарну службу України та Управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області здійснити нарахування (розрахунок) та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, у зв'язку із захворюванням отриманим під час виконання службових обов'язків, що призвело до встановлення ІІI групи інвалідності у відповідності до вимог частини 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" з урахуванням проведених виплат.

В подальшому, 24.07.2017 Військово-лікарська комісія УМВС України у Хмельницькій області здійснила переогляд позивача, і відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0944688 від 24.07.2017 ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в ОВС.

В серпні 2017 року позивач звернувся із заявою до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015.

Листом від 06.09.2017 № 4/8009 за підписом заступника начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України ОСОБА_5 позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги. Разом із вказаним листом відповідачем надано копію протоколу №8-17 від 06.09.2017 засідання комісії Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Із протоколу засідання даної комісії вбачається, що позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги відмовлено, з підстави того, що ОСОБА_2, при встановлені III групи інвалідності, пов'язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ протягом 2015-2016 років, була проведена виплата одноразової грошової допомоги на загальну суму 206700,00 грн., згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707 "Про затвердження Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції" та на виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 травня 2016 року по справі №822/558/16. На підставі Закону України "Про Національну поліцію" № 580-ІІІ від 02.07.2015 Закон України "Про міліцію" втратив чинність. Згідно з підпунктом "б" пункту 4 статті 99 Закону України "Про Національну поліцію" розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення, інвалідності або втрати професійної працездатності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України при встановленні II групи інвалідності, становить 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату. Станом на 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1600,00 грн. При наявності II групи інвалідності одноразова грошова допомога складає 90* 1600,00=144000,00грн. Оскільки раніше отримана одноразова грошова допомога в значній мірі більша, ніж передбачає чинний Закон України "Про Національну поліцію", тому підстави для призначення одноразової допомоги ОСОБА_2 відсутні.

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана відмова відповідача є протиправною, оскільки з 24.07.2017 року (дата встановлення ІІ групи інвалідності) у позивача виникло право на отримання грошової допомоги в розмірі, встановленому саме ч. 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" та Порядку № 850, а не нормами Закону України "Про Національну поліцію".

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу" правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти Міністерства юстиції України.

Згідно з ч. 5 ст. 23 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу" на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для поліцейських. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників Національної поліції, які не мають спеціальних звань.

Відповідно до абз. 3 п. 15 Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про Національну поліцію" право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Кабінет Міністрів України постановою №707 від 12 травня 2007 року затвердив "Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції" (далі - Порядок №707).

Відповідно до положень підпункту 3 пункту 1 Порядку №707 у разі виникнення у працівника міліції, податкової міліції або членів його сім'ї права на отримання грошової допомоги в розмірі, більшому за раніше виплачену суму, виплата проводиться за вирахуванням такої суми.

В подальшому, Кабінет Міністрів України постановою № 850 від 21 жовтня 2015 року затвердив "Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції". Дана постанова набрала законної сили 31 жовтня 2015 року.

За приписами п. 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Згідно з п. 7 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Пунктом 8 Порядку № 850 передбачено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Відповідно до п. 9 Порядку № 850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Даючи правову оцінку доводам апелянта стосовно наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Як слідує з матеріалів справи, довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0944688 від 24.07.2017 підтверджено факт встановлення ІІ групи інвалідності ОСОБА_2 з 24.07.2017 року за результатами переогляду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач рішенням, оформленим протоколом засідання комісії Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально - виконавчої служби України від 06.09.2017 року №8-17 відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки раніше виплачена ОСОБА_2 одноразова грошова допомога відповідно до Закону України "Про міліцію" в значній мірі більша ніж та, що передбачає чинний Закон України "Про Національну поліцію" (пп. "б" п.4 ст.99).

В той же час, наказом начальника управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області №35 о/с від 22.07.2015 року позивач був звільнений зі служби відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за пунктом 64 "б" (через хворобу), як працівник міліції, а тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що при нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, відповідач повинен був керуватися ч. 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" та Порядком № 850 (оскільки вони були чинними на момент встановлення позивачу інвалідності та виникнення у нього права на отримання такої одноразової грошової допомоги), а не положеннями Закону України "Про Національну поліцію" і Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, в той час як захворювання позивача жодним чином не пов'язано з проходженням служби в поліції.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що судовим рішенням у справі № №822/558/16 встановлено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію", виплата якої на даний час здійснюється відповідно до Порядку № 850, оскільки позивачу встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а відтак останнім місцем служби є саме органи внутрішніх справ.

З матеріалів справи слідує, що, розглянувши матеріали про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням вищої - ІІ групи інвалідності відповідачем відмовлено у її виплаті, чим порушено права позивача, які, насамперед, підтверджені наведеним судовим рішенням.

Вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у пункті 14 Порядку № 850, і підставу, з якої виходив відповідач, вказана норма не містить.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" та Порядку № 850, а відтак оскаржувана відмова відповідача винесена без законних на те підстав.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 30.01.2018 по справі № К/9901/2186/17 (822/1579/17) та у постанові від 13.02.2018 по справі К/9901/16183/18 (808/1866/16).

Колегія суддів приймає до уваги ту обставину, що апеляційна скарга Міністерства юстиції України не містить жодного аргументу на спростування висновків суду першої інстанції стосовно протиправності оскаржуваної відмови відповідача.

Водночас, доводи апеляційної скарги виключно зводяться до того, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати у зв'язку із незалученням Міністерства юстиції України до участі у справі.

З даного приводу суд апеляційної інстанції зауважує, що ОСОБА_2 звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним рішення саме відповідача щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності.

Між тим, оскаржуваним судовим рішенням не покладено будь-яких вимог зобов'язального характеру безпосередньо на Міністерство юстиції України, а апелянтом не надано доказів того, що саме до його компетенції відноситься прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті одноразової грошової допомоги.

Крім того, суд апеляційної інстанції критично ставиться до позиції апелянта стосовно того, що оскільки кошти на виконання рішення суду має надати саме Міністерства юстиції України, а не відповідач по справі, то у зв'язку із незалученням останнього до участі у справі порушено його право на захист своїх інтересів у суді, враховуючи, що зазначені доводи апелянта не вказують на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а вже стосуються процедури виконання судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджують неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, то підстави для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 20 березня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7