Постанова № 72831812, 15.03.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/3521/17

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

15 березня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Черняк А.В.,

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2017 року (повний текст якого складено 05 січня 2018 року у м. Хмельницькому) у справі за адміністративним позовом фізичної особа-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

в грудні 2017 року позивач - ФОП ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ГУ ДФС у Хмельницькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення № НОМЕР_1 від 01.12.2017 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 11656,01 грн., та нараховано пеню в розмірі 10954,26 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідачем безпідставно прийнято оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, оскільки сума даного внеску помилково сплачена на інший рахунок.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області № НОМЕР_1 від 01.12.2017 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 застосовано штраф в розмірі 11656,01 грн., та нараховано пеню в розмірі 10954,26 грн. Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 640 грн., (шістсот сорок гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на те, що рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску винесено відповідно до вимог чинного законодавства, а помилка платника ЄСВ не може бути достатньою підставою для звільнення від застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату.

19 лютого 2018 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача, в якому останній заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі та просила скасувати рішення суду першої інстанції.

Позивач повноважного представника в судове засідання не направив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, позивач є фізичною особою-підприємцем та зареєстрований як платник податків, перебуває на обліку в Кам'янець-Подільській об'єднаній державній податковій інспекції, і є платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

07.02.2017 позивачем подано декларацію про майновий стан і доходи за 2016 календарний рік, відповідно до якої він самостійно визначив суму єдиного соціального внеску в розмірі 58280,04 грн.

Суму єдиного соціального внеску в розмірі 58280,04 грн., ним перераховано 08.02.2017 на рахунок 37199201012222, відкритий в ГУ ДКС України в Хмельницькій області з призначенням платежу "101;2291212571; ЄСВ 22% за 2016 р.". Отримувачем коштів зазначено Кам'янець-Подільську ОДПІ, що підтверджується платіжним дорученням № 967 від 08.02.2017 року, однак помилково вказана сума зарахована на рахунок 37199201012222 (єдиний внесок за найманих працівників) замість рахунку 3719620401222 (єдиний внесок з доходу самозайнятих осіб).

В подальшому, внаслідок помилки у визначенні рахунку для зарахування суми єдиного соціального внеску з найманих осіб, позивачем суми соціального внеску, які нараховувались на заробітну плату найманих осіб, сплачувались на рахунок 3719620401222, призначений для зарахування сум єдиного соціального внеску з доходів самозайнятих осіб (суб'єктів підприємницької діяльності), а не на рахунок, призначений для зарахування сум єдиного соціального внеску з найманих осіб.

Всього, протягом періоду з березня 2017 року по серпень 2017 року позивачем помилково сплачено на рахунок 3719620401222, призначений для зарахування сум єдиного соціального внеску з доходів самозайнятих осіб (суб'єктів підприємницької діяльності) суму єдиного соціального внеску з найманих працівників в розмірі 23 834,58 грн., що підтверджується: платіжним дорученням № 975 від 03.03.2017 на суму 2464 грн.; платіжним дорученням № 980 від 05.04.2017 року на суму 2464 грн.; платіжним дорученням № 989 від 20.04.2017 року на суму 2464 грн.; платіжним дорученням № 991 від 05.05.2017 на суму 2464 грн.; платіжним дорученням № 995 від 19.05.2017 на суму 2464 грн.; платіжним дорученням № 998 від 06.06.2017 на суму 2464 грн.; платіжним дорученням № 1001 від 16.06.2017 року на суму 2464 грн.; платіжним дорученням № 1007 від 05.07.2017 на суму 2276,78 грн.; платіжним дорученням № 1012 від 17.07.2017 на суму 2112 грн.; платіжним дорученням № 1017 від 02.08.2017 на суму 2197,80 грн.;

Вказана сума єдиного соціального внеску з найманих осіб зараховувалась відповідачем в рахунок погашення задекларованої ним суми єдиного соціального внеску за 2016 рік.

Залишок незарахованої суми єдиного соціального внеску в розмірі 36700 грн., на підставі заяви позивача від 29.09.2017 перераховані на рахунок 3719620401222, призначений для зарахування сум єдиного соціального внеску з доходів самозайнятих осіб (суб'єктів підприємницької діяльності) того ж отримувача.

01.12.2017 Головним управління ДФС у Хмельницькій області прийнято рішення № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до ФОП ОСОБА_3 застосовано штраф в розмірі 11656,01 грн., та нараховано пеню в розмірі 10954,26 грн.

Не погодившись з даним рішенням, позивач звернувся до суду для його скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми збору не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" строк, а відтак і для застосування на підставі п. 2 ч. 11 ст. 25 даного Закону штрафних (фінансових) санкцій, і відповідно для нарахування пені.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Положеннями ч. 2 ст. 8 та ст. 12 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 8 ст. 9 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Згідно з розділом VII наказу Міністерства доходів і зборів України "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 20.04.2015 № 449 (далі – Інструкція № 449) за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

За приписами п. 8 розділу VI Інструкції № 449 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Положеннями п. 11 ст. 9 Закону № 2464 визначено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно з п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за неперерахування або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Даючи правову оцінку доводам апелянта стосовно правомірності винесення рішення про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, суд апеляційної інстанції вказує на наступне.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем суму єдиного соціального внеску в розмірі 58280,04 грн., перераховано 08.02.2017 на рахунок 37199201012222, відкритий в ГУ ДКС України в Хмельницькій області з призначенням платежу "101;2291212571; ЄСВ 22% за 2016 р.". Отримувачем коштів зазначено Кам'янець-Подільську ОДПІ, що підтверджується платіжним дорученням № 967 від 08.02.2017 року, однак помилково вказана сума зарахована на рахунок 37199201012222 (єдиний внесок за найманих працівників) замість рахунку 3719620401222 (єдиний внесок з доходу самозайнятих осіб).

Внаслідок даної помилки у визначенні рахунку для зарахування суми єдиного соціального внеску з найманих осіб, ФОП ОСОБА_3 суми соціального внеску, які нараховувались на заробітну плату найманих осіб, сплачувались на рахунок 3719620401222, призначений для зарахування сум єдиного соціального внеску з доходів самозайнятих осіб (суб'єктів підприємницької діяльності), а не на рахунок, призначений для зарахування сум єдиного соціального внеску з найманих осіб.

Так, протягом періоду з березня 2017 року по серпень 2017 року ним помилково сплачено на рахунок 3719620401222, призначений для зарахування сум єдиного соціального внеску з доходів самозайнятих осіб (суб'єктів підприємницької діяльності) суму єдиного соціального внеску з найманих працівників в розмірі 23 834,58 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Вказана сума єдиного соціального внеску з найманих осіб зараховувалась відповідачем в рахунок погашення задекларованої ним суми єдиного соціального внеску за 2016 рік.

Залишок незарахованої суми єдиного соціального внеску в розмірі 36700 грн. на підставі заяви позивача від 29.09.2017 перераховано на рахунок 3719620401222, призначений для зарахування сум єдиного соціального внеску з доходів самозайнятих осіб (суб'єктів підприємницької діяльності) того ж отримувача.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що для підтвердження факту несплати єдиного внеску, як і узгодженої суми грошового зобов’язання необхідно встановити, що платник єдиного внеску не вчиняв дій, спрямованих на перерахування єдиного внеску до державного бюджету. Здійснення помилки під час перерахування єдиного внеску до державного бюджету в строк, встановлений п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 8 ст. 9 Закону № 2464 має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника єдиного внеску при його сплаті, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464.

За таких обставин помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми збору не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату позивачем необхідної суми єдиного внеску у визначений Законом № 2464 строк, а відтак і для застосування штрафних (фінансових) санкцій, і відповідно для нарахування пені.

Враховуючи, що позивачем вживалися заходи для своєчасної та повної сплати єдиного внеску, що підтверджується належними доказами у справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що помилка платника ЄСВ не може бути достатньою підставою для застосування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату, оскільки така помилка платника не вказує на бездіяльність щодо несплати такого внеску.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, у рішенні від 02.12.2015 по справі № 21-3920а15.

Таким чином, доводи апелянта стосовно правомірності винесення рішення № НОМЕР_1, яким до ФОП ОСОБА_3 застосовано штраф в розмірі 11656,01 грн., та нараховано пеню в розмірі 10954,26 грн. є такими, що ґрунтуються на невірному застосуванні норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, в той час як доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку із чим підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 20 березня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5