Постанова № 72831435, 12.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1222/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Калиновського В.А.

суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Департаменту захисту економіки Національної поліції України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.11.2017, суддя Л.М. Опімах, м. Суми, повний текст складено 04.12.17 по справі № 818/1222/17

за позовом ОСОБА_1

до Національної поліції України в особі Департаменту захисту економіки

про визнання неправомірним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Національної поліції України в особі Департаменту захисту економіки, в якому, після уточнення позовних вимог, просив суд: визнати протиправним та скасувати наказ від 09 серпня 2017 №840 в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани; стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу Адвокатського бюро "Коломійця Д.М." у розмірі 6000, 00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства, а висновок службового розслідування, на підставі якого наказ прийнятий, складений з порушенням вимог Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 №230.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним і скасовано наказ Національної поліції України в особі Департаменту захисту економіки №840 від 09 серпня 2017 року в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Національної поліції України в особі Департаменту захисту економіки на користь ОСОБА_1 640 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Департаментом захисту економіки Національної поліції України подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: ст. 63 Конституції України, ст. 14 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 р. № 230, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу, також подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову в цій частині та прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови в зазначеній частині, норм матеріального права, а саме: Закону України "Про безоплатну правову допомогу", Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ч. 2 ст. 16 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу позивача, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про стягнення витрат на правову допомогу, просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувану постанову в цій частині без змін.

В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач з 11.11.2015 проходить службу в Національній поліції України, з 09.02.2017 працює на посаді оперуповноваженого міжрайонного відділу №1 (м.Суми) управління захисту економіки в Сумській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України ( а.с. 29).

20 липня 2017 року заступником Голови - начальником Департаменту виданий наказ №767 «Про призначення та проведення службового розслідування», підставою для якого слугувала інформація про проведення оперативної наради з підбиття підсумків оперативно-службової діяльності працівників управління захисту економіки в Сумській області за 5 місяців 2017 року, за результатами якої виявлено, що окремі працівники неналежно виконували службові обов'язки, що призвело до незадовільних результатів роботи з документування фактів вимагання та прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди, зокрема скоєних посадовими особами органів влади та управління ( а.с. 63).

На підставі наказу проведене службове розслідування, за наслідками якого 08 серпня 2017 року складений висновок, яким встановлено, що за звітний період ОСОБА_1 виявлено лише 3 кримінальних правопорушення у січні-лютому 2017 року із яких жодного тяжкого та особливо тяжкого. Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 службових обов¦язків, жодній особі не повідомлено про підозру по справах, що ним супроводжуються. Крім того, ОСОБА_1 за вказаний період не складено жодного протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією. Незважаючи на те, що за результатами роботи з 3 місяці 2017 року ОСОБА_1 вже притягувався до дисциплінарної відповідальності, він не вжив заходів з виправлення становища, оскільки у квітні-травні поточного року взагалі відсутні результати його оперативно-службової діяльності ( а.с.70-73).

09 серпня 2017 року відповідачем виданий наказ № 840 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани за порушення вимог Положення про управління захисту економіки в Сумській області, затвердженого наказом Департаменту захисту економіки Національноїполіції України від 16.11.2015 року № 3 та ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України ( а.с.60).

Не погодившись із зазначеним наказом, в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу від 09 серпня 2017 №840 в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани, виходив з того, що зазначений наказ не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22.02.2006 №3460-ІV (далі - Дисциплінарний статут), згідно ст.1 якого службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Відповідно до ст.2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Обґрунтовуючи свою позицію відповідач вказує на порушення позивачем службової дисципліни, яка виявилась у недотриманні ним посадової інструкції, Положення про управління захисту економіки в Сумській області, затвердженого наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 16.11.2015 року № 3 в частині виконання завдань, покладених на управління, та ст. 7 Дисциплінарного статуту.

При цьому, стаття 7 Дисциплінарного статуту визначає обов'язки осіб рядового і начальницького складу та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Положенням про управління захисту економіки в Сумській області визначені завдання, покладені на управління, а саме: виявлення, запобігання та припинення злочинів у сфері економіки, у тому числі вчинених суспільно-небезпечними організованими групами та злочинними організаціями, які впливають на соціально-економічну і криміногенну ситуацію на території обслуговування; боротьба з корупцією й хабарництвом у сферах, які мають стратегічне значення для економіки держави, та серед посадових осіб органів державної влади і самоврядування; протидія корупційним правопорушенням і правопорушенням, пов'язаним з корупцією, на території обслуговування; установлення причин і умов, які сприяють учиненню правопорушень у сфері економіки, та вжиття заходів щодо їх усунення (а.с.80-81).

Завдання, обов'язки та повноваження позивача визначені посадовою інструкцією (а.с.123-124), відповідно до якої він організовує та здійснює оперативно-розшукову діяльність з попередження, протидії, виявлення та документування кримінальних правопорушень у паливно-енергетичному комплексі, надрокористуванні, кредитно-фінансовій, банківській сферах та зовнішньоекономічній діяльності, протидії гральному бізнесу та правопорушенням у сфері інтелектуальної власності; забезпечує якісну організацію роботи з протидії фактам неправомірної вигоди, кримінальної та адміністративної корупції, а також отримання оперативної інформації про такі факти, передусім, серед високопосадовців органів влади та управління, керівників контролюючих органів та інших; готує проекти відповідей на звернення та заяви, що надійшли на розгляд до відповідного структурного підрозділу; розглядає відповідні документи, що стосуються напряму роботи підрозділу та належать до його компетенції; бере участь у проведенні заходів, спрямованих на своєчасне та якісне виконання рішень керівництва відділу; виконує інші доручення керівництва структурного підрозділу у межах наданих повноважень та його компетенції; дотримується принципів законності, дисципліни, режиму таємності та конспірації у всіх сферах оперативно-розшукової та службової діяльності; у разі відсутності старшого оперуповноваженого (відповідального за аналітичну діяльність відділу) виконує його обов'язки.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що відповідач, посилаючись на порушення вимог зазначених норм, ні у висновку службового розслідування, ні в оскаржуваному наказі не зазначив, в чому ж саме полягало невиконання позивачем покладених на нього посадових обов'язків, що призвело до відсутності практичних результатів. Також, відповідачем не зазначено і про докази прямої причинно-наслідкової залежності відсутності таких результатів від діянь саме позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що як під час службового розслідування, так і в під час судового розгляду справи, відповідач не обґрунтував та не довів факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Згідно ст.14 Дисциплінарного статуту за кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. В той же час, як встановлено судом, а також підтверджено в запереченнях відповідача, позивача вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, оголошеної наказом Департаменту від 19.06.2017 року №611, за результатами роботи за 3 місяці 2017 року. Тобто, позивача двічі притягнуто до дисциплінарної відповідальності за відсутність результатів в роботі за період з січня по березень 2017 року. Крім того, вирішуючи питання щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, відповідачем не враховано перебування його у відпустці в період часу з 24 квітня по 26 травня 2017 року.

Також колегія суддів зазначає, що порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України передбачений Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України №230 від 12.03.2013 року. Зокрема, відповідно до п. 2.6 Інструкції визначено, що підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника. Розділом ІІІ Інструкції передбачено, що начальники мають право призначати службове розслідування відносно осіб РНС, якщо Міністром внутрішніх справ України їм надано повноваження накладати на цих осіб РНС дисциплінарні стягнення. Тобто, підставою для проведення службового розслідування має бути наказ начальника про призначення службового розслідування відносно конкретних осіб рядового і начальницького складу, який і визначає початок службового розслідування ( п.5.2 Інструкції).

Судом встановлено, що службове розслідування відносно ОСОБА_1 проведене на підставі наказу №767 від 20 липня 2017 року заступника Голови - начальника Департаменту «Про призначення та проведення службового розслідування» ( а.с. 63). Однак, зі змісту цього наказу вбачається, що службове розслідування призначене за фактами неналежного виконання службових обов'язків окремими працівниками, тобто наказ не містить рішення про призначення службового розслідування стосовно позивача, що позбавляє його можливості реалізувати свої права як особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, передбачені п.6.3 Інструкції.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що відповідачем порушено процедуру притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не дотримано вимоги закону про захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 №3460-ІV, в частині неналежного проведення службового розслідування.

Таким чином, відповідач, при прийнятті оскаржуваного наказу в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже позовні вимоги про його скасування в цій частині є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Що стосується відшкодування витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.87 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови), судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати на правову допомогу відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Зі змісту ч.1 ст. 90 Кодексу вбачається, що витрати на правову допомогу це витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Ч. 3 ст.90 Кодексу передбачено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративним справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу у адміністративних справах не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Отже, підставою для відшкодування судових витрат на правову допомогу є, зокрема, наявність належних та допустимих доказів щодо взаємозв'язку між сплаченими позивачем спеціалісту у галузі права коштами та наданою йому правовою допомогою на підставі відповідного договору, який стосується безпосередньо вчинення процесуальних дій поза судовим засіданням, участі в судовому засіданні та під час ознайомлення з матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат позивачем до адміністративного позову були додані копії Договору про надання правової допомоги, укладеного з адвокатським бюро «Коломійця Д.М.» від 18 серпня 2017 року ( а.с.103-106) , Додаток до договору про надання правової допомоги від 18 серпня 2017року ( а.с.107), рахунок на оплату та квитанція про сплату коштів в сумі 6000 грн. ( а.с.108,109), акт приймання-передачі ( а.с.110). Зміст поданих документів свідчить про надання правової допомоги адвокатським бюро.

Водночас представництво інтересів позивача в даній справі здійснювалось на підставі нотаріально посвідченої довіреності фізичною особою ОСОБА_3 ( а.с.21) на безоплатній основі, чим спростовується факт надання послуг за актом передачі-приймання правової допомоги.

Колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що наявність трудових відносин ОСОБА_3 з адвокатським бюро «Коломійця Д.М.», де вона працює помічником адвоката ( а.с. 114,115), не є підставою для відшкодування судових витрат адвокатському бюро, а відтак витрати на правову допомогу в розмірі 6000 грн. відшкодуванню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 року по справі 818/1222/17 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, Національної поліції України в особі Департаменту захисту економіки залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 по справі № 818/1222/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)В.А. КалиновськийСудді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко В.О. Бондар Повний текст постанови складено 19.03.2018.