Постанова № 72830858, 15.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/544/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.

суддів: Кухтея Р.В., Попка Я.С.

секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

з участю осіб:

позивача по справі: не з'явився

відповідача по справі: представника Ільницької Х.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду, ухвалену суддею Крутько О.В. 12 грудня 2017 року в місті Львові у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці у Львівській області про скасування постанови про накладення штрафу в порядку статті 265 КЗпП України,

У С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_2, у вересні 2017 року звернулася в суд з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області та просила скасувати постанову про накладення штрафу в порядку статті 265 КЗпП в розмірі 320000 грн. №13031011126-0383 від 11.05.2017 року.

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що нею було допущено до перевірки інспекторів Сироїжко О.Є. та Кайда Я.С., які провели перевірку та не виявили жодних порушень. Додатково зазначає, що вимагала скласти акт перевірки у її присутності та розписатися у книзі перевірок, однак, інспектори відмовилися скласти акт перевірки, повідомили, що такий акт буде ними складено у м. Львові без її участі.

В запереченні на позов, відповідачем зазначено, що підприємцем створено перешкоди для проведення позапланової перевірки, внаслідок чого складено акт перевірки від 21.04.2017 року № 13/03/101/1126, протокол за ст. 188-6 КУпАП № 13/01/101-0528 від 23.05.2017 року та постанову № 13/01/101/0070 від 09.06.2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.188-6 КУпАП та постанову про накладення фінансових санкцій від 11.05.2017 року № 130311126-0383.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року в справі №442/6907/17 адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Головним управлінням Держпраці у Львівській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року в справі №442/6907/17 та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог, апелянт зазначає, що позивачем не допущено посадових осіб Головного управління Держпраці у Львівській області до перевірки внаслідок чого створено перешкоди для проведення перевірки, що тягне накладення адміністративного стягнення за статтею 188-6 КУпАП та застосування фінансової санкції передбаченої статтею 256 КЗпП.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу, де викладено пояснення аналогічні як і в позовній заяві.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Судом встановлено, що Головним управлінням Держпраці у Львівській області складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 13/03/101/1126 фізичної особи - підприємця ОСОБА_2. В акті зазначено, що перевірка здійснювалась згідно наказу від 20.04.2017 року № 0872-П та направлення на перевірку від 20.04.2017 року № 0855.

На підставі акта перевірки першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Грицак Оленою Олегівною винесено постанову № 13031011126-0383 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11.05.2017 року, якою накладено на фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 штраф у розмірі 320 000 грн. з покликанням на абз. 7 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до положень ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2013 року №390, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 року за №1291/21603, затверджено Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів (далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці.

Відповідно до пункту 3 Порядку підставою для проведення позапланової перевірки є звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке здійснюється за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що інспектор має право на проведення перевірки за наявності у нього службового посвідчення та направлення на перевірку.

Відповідно до пункту 7 Порядку за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

З цих та інших положень цього Порядку видно, що акт перевірки складається лише за умови допуску до проведення перевірки, так як передбачає роботу з документами.

В той же час з постанови про накладення штрафу незрозуміло, які саме порушення були вчинені позивачем - не допуск до перевірки чи перешкоджання у проведенні перевірки.

Суд наголошує, що певні обставини повинні бути підтверджені належними для них засобами доказування.

Факт недопуску до перевірки чи перешкоджання у проведенні перевірки може підтверджуватися протоколом про адміністративне правопорушення. Однак матеріалами справи заперечується його складення у присутності особи, яка має право давати свої пояснення щодо обставин події та повідомлення особи про складення протоколу. В матеріалах справи наявні копії, квитанцій про надіслання повідомлень на адресу позивача, в яких відправником виступає Держпраці, однак по-перше ці копії не ж належними чином завірені та по-друге з них неможливо встановити, які повідомлення надсилались.

Позбавлення позивача права на участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення та розгляді його справи, робить такі документи недопустимими доказами.

Тому, на думку суду факт відмови від допуску до проведення перевірки чи створення перешкод у проведенні перевірки не підтверджений належними засобами доказування.

Згідно абз.6 ч.2 ст. 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Згідно абз. 7 ч.2 ст. 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу, що ні в направленні на перевірку, ні в наказі на проведення перевірки не зазначено, який вид перевірки здійснює відповідач.

Вказівка на вид перевірки є важливим моментом для визначення розміру штрафу у разі недопуску до перевірки чи створення перешкод у проведенні перевірки. Тобто зазначення чи це перевірка з питань додержання законодавства про працю, чи це перевірка з питань виявлення порушень додержання законодавства про працю.

Зокрема, механізм накладення фінансових санкцій у вигляді штрафу визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17 липня 2013 року (із змінами внесеними згідно постанови Кабінету Міністрів України №55 від 03 березня 2016 року).

Відповідно до п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення штрафи накладаються Головою управління Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі:

- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

- акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу;

- акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Відповідно до пунктів 3-7 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Однак таке рішення в матеріалах справи відсутнє та його наявність не доведена відповідачем.

Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

У разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держпраці, його заступниками, але не більше ніж на 10 днів.

Про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

04.05.2017 року за №5004/2/11-30 на адресу позивача направлено виклик про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю.

Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляд.

Суд не заперечує, що позивача було належним чином проінформовано про розгляд справи і про це в справі містяться відповідні докази (а.с. 38-39), однак цей факт не спростовує інші порушення, які були допущені відповідачем при складанні оскаржуваної постанови.

З огляду на наведене, апеляційні вимоги є не аргументованими, а тому не підлягають до задоволення.

Керуючись ч.4 ст.229, ст.243, ст.308, ст.310, п.1.ч.1 ст.315, ст.316, ст.321, ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року в справі №442/6907/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Головуючий суддя І.О. Яворський

Судді Р.В. Кухтей

Я.С. Попко

Повний текст виготовлено 19.03.2018 року