Постанова № 72830830, 12.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 р. Справа № 818/1597/17Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кононенко З.О.

суддів: Бондара В.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Цибуковська А.П.

представника позивача Шепіль О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 (суддя В.М. Соколов, 40021, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 159, повний текст складено 08.12.17) по справі № 818/1597/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожайна країна"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Урожайна країна", звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0002821401 від 09.08.2017 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 4 049 374,00 грн., у тому числі: 719 159,00 грн. - основний платіж, 3 330 215,00 грн. за штрафними санкціями.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що відповідачем під час перевірки зроблено хибні висновки, оскільки наявні на підприємстві первинні документи, що надавались уповноваженим особам відповідача, свідчать про відсутність порушень чинного законодавства України. Так, сільгосппідприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість має право перераховувати кошти зі спецрахунка: на погашення вартості придбаних виробничих факторів будь-якого виду, перелічених у пп. 209.15.1 ПКУ; на виплату орендної плати за землі, що використовуються для виробництва сільгосппродукції, та оренду сільськогосподарської техніки; для інших виробничих цілей, прямо пов'язаних із виробництвом і реалізацією сільгосппродукції. Отже, кошти використовуються для компенсації виробничих факторів та інших виробничих цілей, що і було зроблено позивачем.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Урожайна країна" до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області №0002821401 від 09.08.2017.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просили залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача, не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що посадовими особами податкового органу була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Урожайна країна" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2014 по 31.03.2017, за результатами якої складено акт перевірки від 19.07.2017 №126/18/28/1401/37078234/49 (т.1 а.с.27-126).

Перевіркою встановлені порушення ТОВ "Урожайна країна", а саме:

- п.188.1 ст.188, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість у сумі 768047,02 грн., у тому числі за лютий 2016 р. в сумі 6393,03 грн., за березень 2016 р. в сумі 11436,82 грн., за квітень 2016 р. в сумі 59002,54 грн., за травень 2016 р. в сумі 184348,59 грн., за липень 2016 р. в сумі 2059,23 грн., за серпень 2016 р. в сумі 356421,83 грн., за вересень 2016 р. в сумі 145948,21 грн., за жовтень 2016 р. 1304,07 грн., за листопад 2016 р. в сумі 132,70 грн.;

- п. п. 209.2 , п.п. 209.15.1. п. 209 ст. 209 р. V Податкового кодексу України встановлено нецільове використання коштів акумульованих на спеціальному рахунку в 2015 р. в загальній сумі 1980422,48 грн., в т.ч. вересень 2015 р. в сумі 1030008,68 грн., жовтень 2015 р. в сумі 317221,98 грн., листопад 2015 р. в сумі 316571,58 грн., в грудні 2015 р. в сумі 316620,27грн.

ТОВ "Урожайна країна" не погоджуючись із висновками акту перевірки звернулось із запереченням до ГУ ДФС у Сумській області, оскільки вважало висновки Акту перевірки необ'єктивними, хибними, надуманими та упередженими (т.1 а.с.127-136).

ГУ ДФС у Сумській області розглянуло заперечення ТОВ "Урожайна країна" та частково враховано доводи заперечення по порушенню п. 188.1 ст.188, п.201.1 ст.200 Податкового кодексу України, що ТОВ "Урожайна країна" занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість всього в сумі 768 047,02 грн., у зв'язку з заниженням бази оподаткування при здійсненні господарських операцій з постачання власно вирощених сільськогосподарських культур за цінами меншими за звичайні (т.1 а.с.137-149).

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Сумській області винесено податкове повідомлення-рішення №0002821401 від 09.08.2017 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 4 049 374,00 грн., у тому числі: 719 159,00 грн. - основний платіж, 3 330 215,00 грн. за штрафними санкціями (т.1 а.с.25-26).

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до ДФС України (т.1 а.с.156-162). Відповідно до Рішення ДФС України про результати розгляду скарги №23216/6/99-99-11-01-01-25 від 17.10.2017, податкове повідомлення-рішення №0002821401 від 09.08.2017 залишено без змін (т.1 а.с.150-155).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно п.209.1 ст.209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства та відповідає критеріям, встановленому у п. 209.6 ст. 209 може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно п.209.6 ст.209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менше як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Пунктом 209.2 статті 209 Податкового кодексу України визначено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальний рахунок, відкритий в установах банків.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України: «база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни)».

Відповідно до п.п.14.1.71 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Податковим кодексом України. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до ст.39 Податкового кодексу України.

Ринковою ціною у відповідності до п.п.14.1.219 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України є ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою і інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Отже, звичайна ціна для цілей застосування податкового законодавства, крім ст. 39 Податкового кодексу України, прирівнюється до ринкової, і не може бути нижчою за ринкову.

ТОВ «Урожайна країна» у перевіреному періоді перебувало на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарського товаровиробника, і податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податковий кредит відображались ним у податкових деклараціях спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

У перевіреному періоді ТОВ «Урожайна країна» займалося вирощуванням зернових та технічних культур (рослинництво): соняшнику, кукурудзи, пшениці, сої.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платника податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 ПКУ розташоване на митній території України.

Як вбачається із матеріалів справи, перевіркою встановлено, що у період з 01.01.2016 по 31.12.2016 року ТОВ «Урожайна країна» здійснювало реалізацію сільськогосподарської продукції власного виробництва за цінами, які були нижчими за звичайні.

Відповідно до п. 71.1 ст. 71 Податкового кодексу України та ст.16 Закону України «Про інформацію» інформація про ринкові ціни вважається податковою інформацією.

Підпунктом 72.1.6 п. 72.1 ст. 72 Податкового кодексу України передбачено використання для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів іншої оприлюдненої відповідно до законодавства інформації та/або добровільно чи за запитом наданої контролюючому органу в установленому законом порядку.

Статтею 83 Податкового кодексу України встановлено, що для посадових осіб І контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Також з матеріалів справи вбачається, що з метою визначення інформації про ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутністю однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівнянних економічних (комерційних) умовах (далі - ринкові ціни), у ході перевірки посадовою особою контролюючого органу було використано загальнодоступні джерела інформації, а саме:

-дані інтернет сайту Аграрної біржі (agrex.gov/ua) про ціни на сільськогосподарську продукцію, що реалізується сільськогосподарськими підприємствами України на території України;

-статистичну інформацію, надану Головним управлінням статистики у Сумській області листом від 16.12.2016 за №04.4-82-356,1, про ціни реалізації сільськогосподарської продукції

сільськогосподарськими підприємствами Сумської області;

-інформацію про ціни реалізації сільськогосподарської продукції, які діяли відповідно до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», Методики визначення мінімальної та максимальної інвентаризаційної ціни об'єкта державного цінового регулювання, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 №159, згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.09.2016 №305.

Для визначення звичайної ціни на сільськогосподарську продукцію відповідачем було проведено співставлення цін реалізації продукції позивачем ТОВ «Урожайна країна» з цінами реалізації такої ж продукції іншими сільськогосподарськими підприємствами Сумської області за даними Головного управління статистики у Сумській області, а також в порівнянні з цінами на реалізацію кукурудзи, визначеними наказом Мінагрополітики від 14.09.2016 №305.

Досліджувались ціни на кукурудзу, соняшник, пшеницю та сою.

За результатами проведеного аналізу було встановлено, що найнижчими цінами реалізації сільськогосподарських культур є ціни, наведені в інформації Головного управління статистики у Сумській області.

При реалізації кукурудзи мінімальні та максимальні інтервенційні ціни на об'єкти державного цінового регулювання у 2016/2017 маркетинговому періоді на кукурудзу для кормових потреб - мінімальна інтервенційна ціна (з урахуванням податку на додану вартість) - 3 300 грн., максимальна інтервенційна ціна (з урахуванням податку на додану вартість) - 3 900 грн.

Таким чином, з урахуванням зазначеного аналізу, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про відхилення договірних цін від звичайних, оскільки позивач реалізовував сільськогосподарську продукцію (кукурудзи, пшениці, соняшнику, сої та ячменю) за нижчими від звичайних цінами, в результаті чого було занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 719 159,02 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що під час перевірки не враховано те, що продаж товарів, зазначених в додатку 8 до акту перевірки , здійснювався на підставі форвардних контрактів виходячи з наступного.

Відповідно до 44.6 ст. 46 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, як під час проведення перевірки так і під час розгляду заперечень до акту перевірки позивачем не надавались документи про здійснення ним реалізації сільськогосподарської продукції на підставі форвардних договорів. Тому посилання позивача на укладення ним форвардних контрактів не могли бути враховані контролюючим органом при винесенні спірного повідомлення рішення.

Щодо порушень в частині нецільового використання коштів, що акумулюються на спеціальному рахунку платником податку на додану вартість, що перебуває на спеціальному режимі оподаткування, колегія суддів зазначає наступне.

Так, 2015 році позивач користувався податковою пільгою, передбаченою ст.209 Податкового кодексу України, яка полягала у звільненні від сплати до бюджету податку на додану вартість по операціях з поставки сільськогосподарських товарів/послуг.

Відповідно до п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України у редакції 2015 року, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої ('нарахованої') постачальнику на вартість виробничих Факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит. а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що навіть на погашення податкового боргу не вилучаються суми коштів, акумульовані на спеціальному рахунку суб'єкта спеціального режиму оподаткування.

Згідно з п. 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №11, сума ПДВ, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, а починаючи з 1 січня 2018 року перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

Перелік виробничих факторів, за рахунок яких формується податковий кредит суб'єкта спеціального режиму оподаткування, містить пп. 209.15.l п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України:

а) товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів.

У разі зміни напряму використання товарів/робіт, основних фондів платник податку проводить коригування податкового кредиту виходячи з вартості придбання товарів/послуг, балансової (залишкової) вартості основних фондів, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснено зміну напряму використання;

б) послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку: сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин; пакування та підготовка до продажу, у тому числі сушіння, очищення, розмелювання, дезінфекція та силосування сільськогосподарської продукції (01.41.0 КВЕД); зберігання сільськогосподарської продукції; вирощування, розведення, відгодівля та забій свійських сільськогосподарських тварин, застосування засобів захисту тварин, проведення протиепізоотичних заходів; отримання послуг з використання сільськогосподарської техніки, крім отримання її у фінансову оренду (лізинг); отримання послуг, супутніх веденню сільськогосподарської діяльності, а саме з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління (74.14.0 КВЕД); знищення бур'яну та шкідливих комах, оброблення посівів і сільськогосподарських площ засобами захисту рослин, а також використання засобів захисту тварин; експлуатація меліоративних зрошувальних та осушувальних систем для посівних площ і сільськогосподарських угідь; розділ м'яса для товарної кондиції.

З матеріалів справи вбачається, що в порушення вказаних норм кошти із спеціального рахунку (суми податку на додану вартість, не сплачені до бюджету внаслідок користування податковою пільгою) у розмірі 1 980 422,48 грн. позивачем було перераховано не на відшкодування суми податку на додану вартість, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит і не для інших виробничих цілей, а на погашення фіксованого сільськогосподарського податку, у тому числі: за вересень 2015 року у сумі 1 030 008,68 грн., за жовтень 2015 року у сумі 317 221,95 грн., за листопад 2015 року у сумі 316 571,58 грн. та за грудень 2015 року у сумі 316 620,27 грн.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що спрямування акумульованих на спеціальному рахунку суб'єкта спеціального режиму оподаткування сум податку на додану вартість на погашення податкових зобов'язань з інших податків чинним законодавством не дозволяється, тому таке використання коштів зі спеціального рахунку є нецільовим використанням акумульованих коштів (сум податку на додану вартість).

Штрафні санкції за нецільове використання коштів зі спеціального рахунку суб'єкта спеціального режиму оподаткування застосовані до позивача на підставі п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України, яким передбачено наступне: «використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування».

Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів дійшла висновку, що Головне управління Державної фіскальної служби у Сумській області діяло у відповідності до встановленого законом порядку, та за результатами перевірки обгрунтовано та правомірно склало податкове повідомлення-рішення №0002821401 від 09.08.2017 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 4 049 374,00 грн., у тому числі: 719 159,00 грн. - основний платіж, 3 330 215,00 грн. за штрафними санкціями, а суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, зробив передчасні висновки.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 року по справі № 818/1597/17, прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 245, 246, 250, 315, п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 по справі № 818/1597/17 скасувати.

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожайна країна" до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) В.О. Бондар В.А. Калиновський Постанова складена в повному обсязі 19.03.18.