Постанова № 72830783, 13.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/11241/16 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Беспалова О.О. Губської Л.В. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2017 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Копос Електро» до Київської міської митниці ДФС про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Дочірнє підприємство «Копос Електро» звернувся до суду з позовом до Київської міської митниці ДФС, в якому просив скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 25.01.2016р. № 100270001/2016/000004/2.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2017 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 25.01.2016р. № 100270001/2016/000004/2.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Київська міська митниця ДФС звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03 грудня 2012 року між ДП фірма «КОПОС ЕЛЕКТРО УА» (правонаступником якого є позивач) (покупець) та фірмою «KOPOS KOLIN a.s.» (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу № 03/12/12 (далі - контракт), відповідно до якого, продавець продає, а покупець приймає зобов'язання, впродовж його дії, купувати товари (сировину, послуги) у відповідності до специфікацій та рахунків-фактур (invoice).

Згідно з додатковою угодою від 08 грудня 2014 року № 2, дію контракту подовжено до 31 грудня 2016 року.

Відповідно до підпункту 3.1.2 пункту 3.1, пунктів 4.1, 6.1 контракту, датою поставки товару є дата його митного оформлення на внутрішній митниці покупця.

Ціна товару зазначається в специфікації та рахунку-фактурі (invoice) і, враховуючи той факт, що покупець є єдиним уповноваженим представником продавця на території України, така ціна може встановлюватися зі знижкою до 20%.

Покупець має сплатити за поставлений товар через 365 днів з моменту його поставки. Дата поставки визначається відповідно до умов підпункту 3.1.2 пункту 3.1 контракту, якщо інше не обумовлено окремо.

Згідно зі специфікацією від 21 січня 2016 року № 1 та рахунком-фактурою (invoice) від 21 січня 2016 року № 16130011, позивач купив товар - «суміш ПВХ сіра гранулят SEDA-7035V-H-CZ та SEDA-7012-EN-CZ, піддони дерев, мішки поліпропіленові 95х95х135, муфти насувні» загальною вартістю 19 052,06 євро.

З метою митного оформлення придбаного товару ДП «Копос Електро» через представника-декларанта ТОВ «АМгруп» подало до Київської міської митниці 25 січня 2016 року електронну митну декларацію № 10270001/2016/247005, в якій визначило митну вартість товару за ціною договору (основним методом) на рівні 19 052,06 євро.

На підтвердження заявленої митної вартості товару до митного оформлення надано наступні документи: декларацію митної вартості, копію контракту разом із додатковими угодами №№ 2, 3, довідку про транспортні витрати від 21 червня 2016 року № 1603, специфікацію від 21 січня 2016 року № 1, рахунок-фактуру (invoice) від 21 січня 2016 року № 16130011, пакувальний лист PDL 1600657, митну декларацію країни відправника № 16CZ610000274IHVV9, товарно-транспортну накладну (CMR) ZE161300011.

При здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів відповідачем було витребувано в ДП «Копос Електро» додаткові документи, у зв'язку із тим, що позивач є дочірнім підприємством продавця - «KOPOS KOLIN a.s.», а тому існують підстави вважати, взаємозв'язок між ними вплинув на заявлену митну вартість, та у зв'язку із розбіжностями у поданих документах, саме: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити; каталоги, специфікації, прейскуранти, (прайс-листи) виробника товару; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або біржових організацій про вартість товару та сировини; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-екпортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

На запит відповідача позивач надав наступні документи: розрахунок (калькуляцію) продукції SEDA-7035V-H-CZ та SEDA-7012-EN-CZ; розрахунки (калькуляцію) продукції, що виробляється позивачем; інформаційний лист від 21 січня 2016 року; інформаційний лист позивача про склад продукції; прайс-лист; комерційну пропозицію фірмі «KOPOS KOLIN a.s.» від фірми «PLASTOCHEM» від 21 січня 2015 року на поставку ПВХ за ціною 640 євро/т; прибуткову накладну від 19 жовтня 2015 року № 00000000260; видаткові накладні від 11 січня 2016 року № РН-0000003 та від 19 січня 2016 року № РН-0000093.

За наслідками розгляду додаткових документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 25 січня 2016 року № 100270001/2016/000004/2, згідно з яким, митну вартість товарів із застосуванням резервного методу за характеристиками товарів, митне оформлення яких уже здійснене за митними деклараціями від 03 червня 2015 року № 100270001/2015/216213 та від 24 листопада 2015 року № 100270001/2015/227451 на рівні 35 319,92 євро.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішення про коригування митної вартості товарів, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI

Відповідно до ч. 1 ст. 49, ч. 2 ст. 51 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорт, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 53 Кодексу, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Частиною 4 ст. 58 Митного кодексу України передбачено митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.

Згідно з ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України, ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Аналізуючи вищевказані норми, колегія суддів зазначає, що розрахунком митної вартості товару є ціна, що підлягає сплаті за Контрактом.

Крім того, ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Частиною 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Таким чином, аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 54, ст. 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Крім того, відповідно до положень п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Також, як зазначено в постанові Верховного Суду України № 21-127а15 від 31.03.2015р., митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляді цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою митного оформлення придбаного товару ДП «Копос Електро» через представника-декларанта ТОВ «АМгруп» подало до Київської міської митниці 25 січня 2016 року електронну митну декларацію № 10270001/2016/247005, в якій визначило митну вартість товару за ціною договору (основним методом) на рівні 19 052,06 євро.

На підтвердження заявленої митної вартості товару до митного оформлення надано наступні документи: декларацію митної вартості, копію контракту разом із додатковими угодами №№ 2, 3, довідку про транспортні витрати від 21 червня 2016 року № 1603, специфікацію від 21 січня 2016 року № 1, рахунок-фактуру (invoice) від 21 січня 2016 року № 16130011, пакувальний лист PDL 1600657, митну декларацію країни відправника № 16CZ610000274IHVV9, товарно-транспортну накладну (CMR) ZE161300011.

Однак, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів відповідачем було витребувано в ДП «Копос Електро» додаткові документи, у зв'язку із тим, що позивач є дочірнім підприємством продавця - «KOPOS KOLIN a.s.», а тому існують підстави вважати, взаємозв'язок між ними вплинув на заявлену митну вартість, та у зв'язку із розбіжностями у поданих документах, саме: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити; каталоги, специфікації, прейскуранти, (прайс-листи) виробника товару; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або біржових організацій про вартість товару та сировини; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-екпортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

У зв'язку з вищевикладеним, позивач надав наступні документи: розрахунок (калькуляцію) продукції SEDA-7035V-H-CZ та SEDA-7012-EN-CZ; розрахунки (калькуляцію) продукції, що виробляється позивачем; інформаційний лист від 21 січня 2016 року; інформаційний лист позивача про склад продукції; прайс-лист; комерційну пропозицію фірмі «KOPOS KOLIN a.s.» від фірми «PLASTOCHEM» від 21 січня 2015 року на поставку ПВХ за ціною 640 євро/т; прибуткову накладну від 19 жовтня 2015 року № 00000000260; видаткові накладні від 11 січня 2016 року № РН-0000003 та від 19 січня 2016 року № РН-0000093.

Таким чином, позивачем було надано митному органу необхідні та достатні документи на підтвердження митної вартості товарів.

Надаючи правову оцінку зауваженням контролюючого органу, колегія суддів зазначає наступне.

Так, сторонами визнається, що ДП «Копос Електро» та фірма «KOPOS KOLIN a.s.» є пов'язаними особами.

Згідно з ч.ч. 12-15 ст. 58 Митного кодексу України, той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

При цьому, відповідачем не доведено впливу пов'язаності покупця і продавця на ціну товарів.

В якості підстави вважати, що пов'язаність покупця і продавця виплинули на митну вартість товарів, відповідач посилається на спрацювання системи аналізу ризиків за спірною митною декларацією.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що сам по собі факт наявності у відповідача інформації, отриманої у результаті спрацювання системи аналізів ризиків не може бути належним обґрунтуванням того, що взаємозв'язок між продавцем та позивачем за контрактом вплинув на розмір заявленої митної вартості.

Спрацювання системи аналізів ризиків, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, не може бути підставою для такого витребування та відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною договору.

Відомості з інформаційних баз даних мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу та не можуть мати більш важливе значення, ніж надані декларантом документи.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на митне оформлення товарів за митними деклараціями від 03 червня 2015 року № 100270001/2015/216213 та від 24 листопада 2015 року № 100270001/2015/227451 на рівні 35 319,92 євро є необґрунтованими, оскільки апелянтом не надано належним чином засвідчених копій вказаних митних декларацій та не доведено, що задекларовані у них товари стосуються спірних правовідносин.

Натомість, позивач в якості підтвердження митної вартості товарів надав необхідні та достатні документи при митному оформлені товару.

Відповідачем не доведено, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та, відповідно, не обґрунтовано правомірність витребування додаткових документів.

Посилання апелянта на розбіжності у поданих документах, а саме: в пункті 15 контракту вказано SWIFT: RZBA AT WW, тоді як в інвойсі вказано SWIFT: EBNKCZPP; в інвойсі вказаний індекс 28094, тоді як в експортній декларації зазначено 28002, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені розбіжності при написанні поштового індексу та реквізитів банку будь-яким чином не впливають на рівень заявленої митної вартості товарів.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростована.

Зі змісту оскаржуваного рішення відповідача про коригування митної вартості товарів вбачається, що таке рішення не містить відомостей про наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом та не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, і посилань на достатні факти, які вплинули на таке коригування.

Аналогічні висновки колегії суддів підтверджуються і судовою практикою, зокрема, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 вересня 2017 року в адміністративній справі № 826/3352/15 (К/800/40704/15).

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 25.01.2016р. № 100270001/2016/000004/2.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Дочірнього підприємства «Копос Електро» та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Беспалов О.О. Губська Л.В.Повний текст постанови виготовлено 19.03.2018 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Беспалов О.О.

Губська Л.В.