Постанова № 72830741, 14.03.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2018 р. м.ОдесаСправа № 821/1957/17Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача Косцової І.П. суддів Стас Л.В. Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Суворовського районного відділу державної виконавчої служби міста Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Суворовського районного відділу державної виконавчої служби міста Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Кузьменко Вікторії Олегівни від 27.11.2017 року про стягнення виконавчого збору.

В обґрунтування позову зазначив, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки відповідач не мав законних підстав для стягнення виконавчого збору.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Обґрунтовуючи свої доводи, апелянт зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі не врахував, що погашення боргу здійснено ним добровільно на підставі угоди, укладеної з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», та оскільки державний виконавець не вчиняв жодних заходів з примусового виконання рішення, підстави для стягнення з нього виконавчого збору відсутні.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів п.1 ч.1 ст. 311 КАС України, враховуючи достатність доказів для її вирішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 30.06.2017 р. старшим державним виконавцем Суворовського районного відділу державної виконавчої служби міста Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Кузьменко Вікторією Олегівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом нотаріуса №1429, виданим 22.02.2017р., про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" боргу в сумі 29865,99 грн. (а.с. 25).

08 листопада 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" та позивач уклали додаткову угоду, згідно якої банк простив боржнику частину богу (а.с.8).

09 листопада 2017 року ОСОБА_4 погасив несплачену суму боргу у розмірі 3 306 грн., (а.с. 9).

10 листопада 2017 року на адресу виконавчої служби надійшла заява представника Херсонської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" про закриття виконавчого провадження у зв'язку із сплатою боржником заборгованості (а.с.26).

27 листопада 2017 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за п.9 ч.1 ст. 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.28).

Цього ж дня, виконавцем прийнято постанову про стягнення з ОСОБА_4 виконавчого збору у розмірі 2986,59 грн. (а.с.29).

Законність прийняття такої постанови є предметом спору у даній справі.

Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови діяв відповідно до вимог чинного законодавства України та в межах наданих повноважень.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції передчасним, з огляду на наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1404-VIII) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підлягають примусовому виконанню, зокрема, виконавчі написи нотаріусів.

Згідно ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною 2 ст. 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Згідно ч.5 ст. 27 Закону №404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження, розмір якого залежить від фактично стягнутого, повернутого боргу за виконавчим документом.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 на виконання виконавчого напису нотаріусу, з урахування додаткової угоди від 08 листопада 2017 року, фактично погасив борг у сумі 3 306 грн. 09.11.2017 року (а.с. 9).

Враховуючи, що державний виконавець при прийнятті оскаржуваної постанови не перевірив розмір фактично сплаченого позивачем боргу, судова колегія вважає, що сума виконавчого збору, визначена відповідачем в оскаржуваному рішенні, обрахована з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження", о отже постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

З приводу доводів апелянта, що оскільки державний виконавець не вчиняв заходів з примусового виконання рішення, позивач не зобов'язаний взагалі сплачувати виконавчий збір, судова колегія вважає їх безпідставними, оскільки у даному випадному стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження, що в свою чергу стимулює боржника самостійно виконати виконавчі документи до відкриття виконавчого провадження.

Аналогічна за змістом позиція викладена Верховним Судом у постанові по справі №750/7624/17 від 07 березня 2018 року.

Оскільки до відкриття виконавчого провадження апелянт не виконав вимоги виконавчого напису №1429 від 22.02.2017р., судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що за вказаних обставин позивач зобов'язаний сплатити виконавчий збір, але у розмірі, розрахованому від фактично стягнутого боргу за виконавчим документом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи та прийняв постанову з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим постановлене судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивач при поданні позову до Херсонського окружного адміністративного суду сплатив судовий збір в сумі 640 грн., та при поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції 960 грн.

Таким чином, з урахуванням положень ч.1 ст.139 КАС України, вказані суми судового збору підлягають стягненню з Суворовського районного відділу державної виконавчої служби міста Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 139, 243, 286, 272 КАС України, суд, -

П О С ТА Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2017 року - скасувати.

Ухвалити по справі нову постанову, якою визнати протиправною та скасувати постанову ВП №54216236 від 27.11.2017 року старшого державного виконавця Суворовського районного відділу державної виконавчої служби міста Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Кузьменко Вікторії Олегівни про стягнення виконавчого збору.

Стягнути з Суворовського районного відділу державної виконавчої служби міста Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (код ЄДРПОУ 34906703) на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) сплачений судовий збір за подання позову та апеляційної скарги на загальну суму 1600 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання її тексту в повному обсязі.

Головуючий: І.П. Косцова

Суддя: І.О. Турецька

Суддя: Л.В. Стас