Постанова № 72830730, 19.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 755/16106/17 Суддя (судді) першої інстанції: Савлук Т.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: судді-доповідача Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 (представник ОСОБА_4 довіреність №6-1059 від 13.06.2014) до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління державного казначейства України в м. Києві про перерахунок пенсії, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління державного казначейства України в м. Києві про визнання незаконною відмови управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва від 05.12.2006 у призначенні позивачу пенсії по інвалідності 2 групи внаслідок аварії на ЧАЕС з 23.08.2006 року, зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва призначити позивачу пенсію по інвалідності 2 групи внаслідок аварії на ЧАЕС з 23.08.2006 року.

06 жовтня 2009 року постановою Дніпровського районного суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва, Головного управління державного казначейства України в м. Києві про перерахунок пенсії задоволено частково, а саме: визнано бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва по призначенню, нарахуванню, а також відмови в здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_3, як інваліду II групи з числа учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з 24.01.2005 року - протиправною, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва встановити ОСОБА_3, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом II групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, державну пенсію в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком в період з 24.01.2005 року по 04.01.2006 року, зробити перерахунок та виплату заборгованості, з урахуванням проведених позивачеві за цей період виплат та індексу інфляції за відповідний період. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

31 березня 2011 року постановою Апеляційного суду м. Києва апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва - задоволено. Постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2009 року скасовано та відмовлено позивачу у задоволенні позову.

18 грудня 2012 року постановою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову Апеляційного суду м. Києва від 31 березня 2011 року скасовано та залишено в силі постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2009 року, змінивши її шляхом викладення абзацу третього резолютивної частини двома абзацами в такій редакції:

«Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва здійснити перерахунок за період із 24 січня 2005 року по 04 січня 2006 року державної пенсії ОСОБА_3 у встановленому статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмірі 8 мінімальних пенсій за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої відповідно до положень статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва здійснити перерахунок за період із 24 січня 2005 року по 04 січня 2006 року додаткової пенсії ОСОБА_3 за шкоду, заподіяну здоров'ю, у встановленому статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмірі 75% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої відповідно до положень статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

12 лютого 2013 року постановою Вищого Адміністративного суду України відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про роз'яснення постанови Вищого адміністративного суду України від 18 грудня 2012 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва.

28 травня 2013 року постановою Вищого Адміністративного суду України відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про прийняття додаткового судового рішення.

08 жовтня 2013 року постановою Вищого Адміністративного суду України відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про роз'яснення ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 травня 2013 року.

06 листопада 2013 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчі листи на примусове виконання рішення суду.

28 листопада 2014 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про видачу дублікатів виконавчих листів у адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва, Головного управління державного казначейства України в місті Києві про перерахунок пенсії.

06 липня 2016 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва задоволено заяву ОСОБА_3 про зміну сторони виконавчого провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва, Головного управління державного казначейства України в місті Києві про перерахунок пенсії. Замінено сторону виконавчого провадження - боржника Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва на Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві, яке знаходиться за адресою - м. Київ, вулиця Каштанова, будинок №6, в межах виконання судового рішення у справі №2-а-1636/1/09 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва, Головного управління державного казначейства України в місті Києві про перерахунок пенсії.

Листом від 04.07.2016 року №6551/05 Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило про перерахунок пенсії ОСОБА_3 відповідно до рішення суду.

В подальшому, представником позивача було подано заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення, за змістом якого, остання просила змінити порядок та спосіб виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 18.12.2012 року по справі №К/999/23664/11 (справа №2-а-1636/1/09 у Дніпровському районному суді міста Києва, а.с. 240-241) у ВП№41356846 шляхом заміни зобов'язання боржника «здійснити перерахунок» ОСОБА_3 державної пенсії з 24.01.2005 по 04.01.2006 на «стягнення коштів» за цей період виплат у сумі 122 986,86 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та задовольнити заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого зазначено, що розрахунок належної суми за спірний період судами не здійснювався, а тому у випадку задоволення подання про зміну способу та порядку виконання судового рішення, суд фактично змінить рішення суду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні надала додаткові пояснення, підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання було повідомлено належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Статтею 14 КАС України (в редакції чинній станом на час ухвалення оскаржуваного рішення) встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 105 КАС України (в редакції чинній станом на час ухвалення оскаржуваного рішення) адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. Згідно з п .2 ч. 2 ст. 162 КАС України, в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що зобов'язання, покладенні на відповідача судом по справі №755/16106/17, є позовними вимогами як обраним судом видом захисту порушених прав позивача, які були задоволені судом.

За таких обставин представник позивача просив змінити не спосіб та порядок виконання судового рішення, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду даної справи.

Відповідно до частини 1 статті 263 КАС України (в редакції чинній станом на час ухвалення оскаржуваного рішення) що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.

За наявності обставин та в порядку, передбачених абзацом першим цієї частини, сторона виконавчого провадження, а також державний виконавець за заявою сторони виконавчого провадження або з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути відсутність коштів на рахунку, а для зміни способу та порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення тощо.

Отже, для відстрочення або розстрочення виконання рішення це обставини, що ускладнюють його виконання, а для зміни способу та порядку виконання це обставини, які роблять виконання неможливим.

Відповідно до частини четвертої статті 105 КАС (в редакції чинній станом на час ухвалення оскаржуваного рішення) адміністративний позов може містити як вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень - прийняти рішення або вчинити певні дії, так і про стягнення з нього коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

Вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення, суд враховує, що під зміною способу і порядку розуміється дія або сукупність дій, якими певним чином досягається кінцевий результат, та що підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання рішення неможливим.

Отже, зміною способу та порядку виконання судового рішення є прийняття судом нових заходів з метою реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. При цьому, суд може змінити порядок і спосіб виконання судового рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Обставини, якими в поданні обґрунтовувалася необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, невиконання управлінням ПФУ судового зобов'язання в частині виплати пенсії через брак коштів на її виплату в розумінні частини першої статті 263 КАС не може слугувати підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, оскільки ця виплата буде виконана при надходженні коштів із Державного бюджету України.

Водночас, відсутні правові підстави для висновку про неможливість виконання судового рішення, що відповідно до статті 263 КАС було б підставою для зміни способу і порядку його виконання, адже виплата нарахованих сум пенсії буде здійснена управлінням ПФУ після надходження відповідних сум із державного бюджету.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи або неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 310, 312, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.