Постанова № 72830727, 19.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/1063/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.

суддя Сапіга В.П.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби на рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 грудня 2017 року (головуючий суддя Зубачик Н.Б., м.Львів, проголошено о11:21:21) у справі № 461/8007/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

20 листопада 2017 року громадянин ОСОБА_2, ОСОБА_1, звернувся в суд з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил №5052/20900/17 від 30 жовтня 2017 року.

В обгрунтування вимог позивач покликався на те, що 28 вересня 2017 року посадовими особами Львівської митниці ДФС складено протокол про порушення митних правил за ознаками частини 3 статті 481 Митного кодексу України. За результатами розгляду даної справи, 30 жовтня 2017 року Львівською митницею ДФС винесено постанову у справі №5052/20900/17, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 3 статті 481 Митного кодексу України, у виді штрафу розміром 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на суму 17 000 гривень. Позивач вважав постанову у справі про порушення митних правил протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки при винесенні постанови відповідач дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 є нерезидентом України. Окрім того, позивач зазначив, що оскаржувана постанова винесена з порушенням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 20 грудня 2017 року позов задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову у справі про порушення митних правил №5052/20900/17 від 30 жовтня 2017 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 481 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000, 00 гривень.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. У поданій апеляційній скарзі Львівська митниця ДФС покликається на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим, позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач покликається фактично на доводи заперечення на адміністративний позов, поданого ним до суду першої інстанції.

Особи, які беруть участь у справі, їх представники, в судове засідання не з’явились.

Згідно ч.5 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.

Відповідно до 268 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур’єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв’язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Згідно ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, оцінивши докази у справі в їх сукупності, колегія суддів апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Зі змісту постанови у справі про порушення митних правил №5052/20900/17 від 30 жовтня 2017 року судом встановлено, що 28 вересня 2017 року о 09 год. 53 хв. громадянин ОСОБА_2 ОСОБА_1 прямував у приватну поїздку з ОСОБА_3 до України через пункту пропуску «Шегині- Медика» митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС смугою руху спрощеного митного контролю «Зелений коридор» легковим автомобілем НОМЕР_1, VIN-код №VF1FLBJBH7Y209721, як пасажир.

В ході митного контролю вказаного транспортного засобу та внесення даних про нього та осіб, які слідували в ньому, в АСМО «Інспектор» спрацювала АСАУР (коди: 401-1, 801-1 «По даній особі наявна інформація про ввезення у попередніх періодах інших ТЗ, по яких відсутні відомості щодо подальшого вивезення.»).

Шляхом здійснення оперативного запиту до єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) та на підставі аналізу переміщень за даними «Пасажирського пункту спуску» та «Диспетчера зони митного контролю» АСМО «Інспектор» з'ясовано, що громадянин ОСОБА_2 ОСОБА_1, відповідно до інформації, що міститься автоматизованій системі митного оформлення АСМО «Інспектор» та єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) Департаменту митної справи ДФС, ввіз на митну територію України 06 жовтня 2014 року о 01:46 через пункт пропуску «Краківець - Кормова» митного поста «Краківець» Львівської митниці ДФС автомобіль марки «DAEWOO NEXIA», р.н. PL TKI3NA6, VIN-код, KLATF68Y1VB122445 в режимі «Тимчасове ввезення до 1 року».

Одночасно було встановлено відсутність в ПІК «Інспектор - 2006» та ЄАІС ДМС України інформації про вивезення з митної території України вказаного автомобіля, станом на 28 вересня 2017 року.

З урахуванням наведеного, 30 жовтня 2017 року заступником начальника Львівської митниці ДФС України ОСОБА_4 прийнято постанову, якою громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.481 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції зазначав, що згідно ч. 3 ст. 380 Митного кодексу України тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Відповідно до п.8, п. 17 ч.1 ст. 1 Закону України іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом; посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Отже, враховуючи вищевказані законодавчі норми, суд першої інстанції дійшов висновку, що під час проходження митного контролю ОСОБА_1 вважався громадянином-резидентом, до якого застосовуються вимоги статті 380 Митного кодексу України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.

З матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що позивач ввіз на митну територію України автомобіль марки «DAEWOO NEXIA», реєстраційний номер TKI3NA6 (країна реєстрації ОСОБА_3), VIN-код, KLATF68Y1VB122445. Зазначений транспортний засіб поміщений у режим «Тимчасове ввезення до 1 року», з урахуванням того, що позивач є громадянином ОСОБА_2, а отже нерезидентом.

Водночас, судом з’ясовано, що ОСОБА_1 видано посвідку на постійне проживання серія ІН 018180 від 16.09.2013 року, в якій вказано місце проживання останнього, за адресою: м. Львів, вул. Ген. Чупринки, 56/5а . Позивач у своєму позові стверджує, що надав таку посвідку працівника митного органу для ознайомлення перетинаючи кордон України 06 жовтня 2014 року, ввозячи згаданий вище транспортний засіб. Крім того позивач вважав, що транспортний засіб мав бути поміщений у режим транзиту.

Згідно п. 25 ч.1 ст.4 Митного кодексу України митний режим - комплекс взаємопов’язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення;

Відповідно до ст.71 Митного кодексу України декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом. Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом відповідно до частини першої цієї статті, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених відповідно до закону для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим.

Колегія суддів зазначає, що при ввезенні транспортного засобу позивачу не могло не бути відому про митний режим, в якому йому надано право ввезти транспортний засіб на митну територію України. Покликання позивача на невірне зазначення митним органом митного режиму ввезення товару та, поряд з цим, ігнорування наявності у позивача посвідки на проживання, як підстави визнання позивача резидентом, суд вважає непереконливими, оскільки апеляційним судом не встановлено, а позивачем не подано жодних доказів стосовно оспорювання дій митного органу, зокрема в частині визначення режиму ввезення транспортного засобу на митну територію України.

Обставина інформування відповідача про наявність посвідки позивачем не підтверджена.

Водночас, зазначення митним органом режим «Тимчасове ввезення до 1 року» може свідчити про те, що позивачем не було надано посвідку на постійне проживання, оскільки позивач має право обирати митний режим.

Особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування на митну територію України регламентується ст. 380 Митного кодексу України.

Частинами 1 та 2статті 380 Митного кодексу України передбачено, що тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів.

Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об'єктом оподаткування митними платежами.

Суд зазначає, що особа повинна дотримуватись вимог та правил щодо ввезення та вивезення товарів відповідно до визначеного йому митного режиму.

Відповідно до ч.3. ст. 481 Митного кодексу України перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України більше ніж на десять діб - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки позивач 06 жовтня 2014 року ввіз на митну територію України автомобіль марки «DAEWOO NEXIA», реєстраційний номер TKI3NA6 (країна реєстрації ОСОБА_3), VIN-код, KLATF68Y1VB122445 у режимі «Тимчасове ввезення до 1 року», такий транспортний засіб мав залишити територію України до 05 жовтня 2015 року. Доказів щодо зміни митного режиму позивач не надав.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення щодо недотримання митних правил, визначеного частиною 3 статті 481 Митного кодексу України.

Щодо доводів позивача про порушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1ст. 467 Митного кодексу України якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст. 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями469,477 - 481,485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

В даному випадку позивачем вчинене правопорушення митних правил, передбачене ст. 481 Митного кодексу України, яке, як слідує з вищенаведеного належить, до триваючих правопорушень, що прямо передбачено ст. 467 Митного кодексу України.

Статтею 487 МКУкраїни передбачено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цьогоКодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Вчинене позивачем правопорушення є триваючим та виявлене, 28 вересня 2017 року, постанова про порушення митних правил винесена відповідачем 30 жовтня 2017 року, тобто в межах шестимісячного строку з дня виявлення триваючого правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених вище обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, не вірно встановлено фактичні обставини справи, надано невірну оцінку дослідженим доказам та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1-2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.243, 246, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби України задовольнити, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 грудня 2017 року у справі № 461/8007/17 – скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_5 судді ОСОБА_6 ОСОБА_7