Постанова № 72830592, 19.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/3496/16 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: судді-доповідача Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОДО+" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОДО+"(представник Антохов Я.С., довіреність №15/11 від 15.03.2018) до Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, Кабінету Міністрів України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Міністерство фінансів України, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОДО+" звернулось до суду з позовом до Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, Кабінету Міністрів України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Міністерство фінансів України та з урахуванням заяви про зміну вимог від 13.01.2017 р. просило:

- визнати незаконним та скасувати рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 09.02.2016 р. вих.№967/10-07-15-02-11;

- визнати незаконною бездіяльність Кабінету Міністрів України з 01.03.2016 р., яка полягає у неприйнятті правового акту Кабінету Міністрів України про скасування наказу Міністерства фінансів України від 20.10.2015 р. №897 та у незабезпеченні перегляду та приведенні Міністерством фінансів України свого наказу №897 від 20.10.2015 р. у відповідність із Законом України від 26.11.2015 р. № 835-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

- зобов'язати Васильківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області прийняти одержану податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за звітний (податковий) період календарний рік 2015 рік з додатками та доповненнями до неї Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОДО+" з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих поданих позивачем документів від 08.02.2016 р.;

- зобов'язати Кабінет Міністрів України прийняти нормативно-правовий акт, необхідний для реалізації Закону України від 26.11.2015 р. № 835-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та забезпечити перегляд та приведення Міністерством фінансів України свого наказу від 20.10.2016 №897 у відповідність з цим Законом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2017 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОДО+" повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОДО+" посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідачів та третьої особи до судового засідання не з'явились, про дату, час ті місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОДО+" залишено без руху.

Підставою для залишення позовної заяви без руху послугував той факт, що позовна заява не відповідала вимогам ст. 106 КАС України. Суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять оригіналу квитанції про сплату судового збору та копії позовної заяви з додатками для направлення відповідачам.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2017 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОДО+" повернуто позивачу, у зв'язку з тим, що позивачем не були виконані вимоги ухвали Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року про залишення адміністративного позову без руху.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно приписів ч. 2 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції станом на час ухвалення оскаржуваного рішення) на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції станом на час ухвалення оскаржуваного рішення) до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень. До позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Відповідно до частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції станом на час ухвалення оскаржуваного рішення) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Колегія суддів зазначає, що в мотивувальній частині ухвали про залишення позовної заяви без руху суд повинен зазначати:

- про необхідність подання оригіналу документа про сплату судового збору або доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення від сплати судового збору;

- розмір, який повинен сплатити позивач;

- реквізити сплати судового збору, якщо підставою для залишення заяви без руху є помилка щодо таких реквізитів.

Тільки в разі зазначення судом усіх цих даних та невиконання позивачем вимог ухвали у встановлений строк суд може повернути таку позовну заяву.

Тобто, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху не лише зазначаються недоліки позовної заяви, а й визначається спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Водночас, необхідно звернути увагу, що виявлені недоліки позовної заяви і спосіб їх усунення мають бути чіткими і зрозумілими.

Натомість, суд першої інстанції не зазначив розміру судових витрат, який повинен сплатити позивач, а лише формально зазначив про відсутність документу про сплату судового збору, що на думку суду апеляційної інстанції є порушенням норм процесуального права.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом (зареєстрований 01.11.2016) було надано оригінал документу про сплату судового збору, а також низку документів на підтвердження обставин, якими на думку позивача обґрунтовуються позовні вимоги. Крім того, матеріали справи містять засвідчені судом копії адміністративного позову разом з усіма додатками, зокрема, квитанцію про сплату судового збору (а.с. 4-84).

У разі наявності сумніву щодо достовірності засвідчених судом документів, суд першої інстанції не позбавлений права витребувати означені документи в порядку ст. 80 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, і просити про їх захист.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частинами першою, другою статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У практиці Європейського Суду з прав людини, зокрема, в справі «Делькур проти Бельгії» висловлена позиція, що в демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

Колегія суддів також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 04.12.1995 р. по справі «Беллет проти Франції», в якому Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Таким чином, хоча право доступу до суду і не є абсолютним, це право не повинно обмежуватись таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець.

Зважаючи на викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення позовної заяви, оскільки висновки суду першої інстанції є помилковими та порушують право особи на судовий захист.

Відповідно до пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а відтак апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

Керуючись статтями 310, 312, 320, 321, 322, 325, 329, 331 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОДО+" - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Чаку Є.В.

Файдюк В.В.