Постанова № 72830550, 13.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/1438/16 Суддя (судді) першої інстанції: А.М. Бабич

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Цюпка Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Ковтунівської сільської ради на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року (повний текст постанови складено 27 грудня 2016 року) у справі за адміністративним позовом Голови селянського (фермерського) господарства "Настасія" ОСОБА_2 до Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Управління Держгеокадастру у Золотоніському районі Черкаської області про часткове скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Голова селянського (фермерського) господарства "Настасія" ОСОБА_2 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом про скасування п.1 розпорядження Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області (далі відповідач) від 27.10.2005 №409 у частині вилучення з його постійного користування земельної ділянки, площею 22,9га ріллі, наданої у постійне користування рішенням відповідача від 16.02.2000 №13 в адмінмежах Ковтунівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області та п.3 наведеного розпорядження щодо втрати чинності Державним актом від 16.01.2001 серії ЧР 8-98 на право постійного користування земельною ділянкою.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаною постановою особа, яка не брала участі у справі - Ковтунівська сільська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. На думку апеллянта судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведені обставини, які суд вважає встановленими, порушено норми матеріального та процессуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт стверджує, що Голова селянського (фермерського) господарства "Настасія" ОСОБА_2, як особа, якій надано право користування спірною земельною ділянкою подавав Золотоніській районній державній адміністрації Черкаської області заяву про добровільну відмову від користування земельними ділянками СФГ «Настасія» в межах Ковтунівської сільської ради, яка і стала підставою для прийняття адміністрацією розпорядження від 27.10.2005 № 409. Крім того, апелянт стверджує про пропуск позивачем строку звернення до суду.

До Київського апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній стверджує, що не надавав заяву про добровільну відмову від права користування спірною земельною ділянкою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 16.01.2001 ОСОБА_2 на підставі рішення Золотоніської районної ради народних депутатів Золотоніського району Черкаської області від 16.02.2000 № 13, видано державний акт серії державний акт серії ЧР 8-98 на право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства, площею 22,9 га, що розташована в адміністративних межах Ковтунівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області. Акт зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 36.

29.01.2001 було зареєстровано СФГ «Настасія», головою якого став ОСОБА_2 (т.1 а.с. 19-24).

Розпорядженням Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області від 27.10.2005 № 409 «Про добровільну відмову від користування земельними ділянками СФГ «Настасія» в межах Ковтунівської сільської ради», з посиланням на п.2 ст.21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. 140 Земельного кодексу України вилучено вищевказану земельну ділянку, надану СФГ «Настасія» у постійне користування рішенням Золотоніської районної ради від 16.02.2000 №13, та передано її до земель запасу в межах Ковтунівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області (п.1). На підставі п.З зазначеного розпорядження вирішено вважати таким, що втратив чинність, вищезгаданий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що обов'язковою умовою вилучення земельної ділянки з постійного користування у разі добровільної відмови є відповідна заява користувача, подана власнику такої земельної ділянки, однак відповідач не надав доказів подання позивачем заяви про відмову від користування спірною земельною ділянкою. Відтак, вважав пункти 1 та 3 розпорядження відповідача від 27.10.2005 №409 про вилучення з користування СФГ «Настасія» вищевказаної земельної ділянки та втрату чинності Державного акту серії ЧР 8-98 на право постійного користування земельною ділянкою протиправними.

Надаючи правову оцінку встановленими обставинам та фактам, колегія суддів не може не погодитися з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організація, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій регулюється Законом України «Про місцеві державні адміністрації».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (тут та далі в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного розпорядження) Виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Положеннями статті 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, щодо використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Пунктом 2 статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначалось, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до статті 17 Земельного кодексу України (тут та далі в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного розпорядження) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 92 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 ст.125 ЗК України передбачено, що право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно ч.5 ст.149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів.

Статтею 141 Земельного кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою, а саме: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до ч.ч.З-4 ст.142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відтак, відповідно до приписів Земельного кодексу України, зокрема статей 122,141-143,149, передача земельної ділянки, що перебуває в постійному користуванні особи іншим особам можлива за рішенням власника та за умови припинення права користування попереднього землекористувача або вилучення цієї земельної ділянки у такого землекористувача.

При цьому, обов'язковою умовою вилучення земельної ділянки з постійного користування у разі добровільної відмови є відповідна заява користувача, подана власнику такої земельної ділянки.

Тобто, для оформлення припинення права користування земельною ділянкою мала бути заява землекористувача, в даному випадку - ОСОБА_2, до Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області про добровільну відмову від користування спірною земельною ділянкою.

Разом з тим, відповідачем не надано суду першої інстанції заяви про відмову від користування вищевказаною земельною ділянкою, а позивач наявність такої заяви заперечує.

Не надано такої і суду апеляційної інстанції.

Апелянт зазначає, що відповідач не мав змогу надати суду таку заяву, оскільки вийшов термін зберігання подібних документів і вони знищені, що підтверджується, на його думку, листом Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області від 15.06.2017 № 01-01-39/1830.

Колегія судців відхиляє такі доводи апелянта, з огляду на той факт, що зі змісту даного листа не вбачається факт знищення саме заяви позивача, відповідних доказів (актів знищення тощо) з яких би вбачалось, які саме документи були знищені не надано.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що даним обставинам надавалась оцінка під час перегляду оскаржуваного судового рішення за нововиявленими обставинами, що підтверджується ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року.

Також, в матеріалах справи наявні лист Управління Держгеокадастру у Золотоніському районі Черкаської області від 01.04.2016 (т.1 а.с.15) щодо реєстрації державного акту на право постійного користування землею серії ЧР 8-98 та лист Управління Держземагенства у Золотоніському районі Черкаської області від 15.04.2013 № 465/06-11 (т.1 а.с.14), зі змісту якого вбачається, що відповідно до земельно-облікових даних станом на 31.12.2012 року за ОСОБА_2 на підставі державного акту на право постійного користування землею серія ЧР-8- 98 обліковується земельна ділянка площею 22,9 га для ведення селянського (фермерського) господарства, в той же час інформація щодо зняття з реєстрації вказаного державного акту відсутня.

Таким чином, на час прийняття оскаржуваного розпорядження, спірна земельна ділянка перебувала в постійному користуванні ОСОБА_2

Наразі, законодавством не встановлено повноважень відповідача щодо ініціювання припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Відтак, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав належних та об'єктивних доказів правомірності свого рішення щодо розпорядження земельною ділянкою, яка перебувала в постійному користуванні позивача.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про пропуск позивачем строку звернення в суд із даним позовом та наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду, з огляду на наступне.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, - день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).

В матеріалах справи містяться достатньо об'єктивних доказів, що вказують на звернення позивача до суду із позовом, з урахуванням дати, коли останній дізнався про порушене право, з дотриманням строків звернення до суду.

Крім того, зазначене питання вже було предметом розгляду судом апеляційної інстанції в даній справі, та як наслідок, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 04.10.2016, якою даний позов було залишено без розгляду з огляду на пропуск позивачем строку звернення до суду, скасовано, а справу було направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

За таких підстав, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст. ст. 243, 310, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Ковтунівської сільської ради - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 19 березня 2018 року.

Головуючий суддя Н.В. Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Бєлова Л.В.

Кучма А.Ю.