Постанова № 72830518, 15.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/16283/16 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Костенко Д.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Кузьмишиної О.М, Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2017 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДУСТАР - М» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 06.10.2016 №0018981404, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2016 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНДУСТАР - М» (далі - позивач, ТОВ «ІНДУСТАР - М») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.10.2016 №0018981404.

Позов обґрунтовано неправомірністю оскаржуваного рішення з огляду на відсутність порушень, зазначених в акті перевірки, результати якої, як вважає позивач, не підтверджені відповідними доказами і не відповідають вимогам податкового законодавства щодо порядку формування податкового кредиту і бюджетного відшкодування з ПДВ та наданим до перевірки документам, які підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ «Техно Изол».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 06.10.2016 №0018981404.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що на підставі наказів від 22.08.2016 №5250, від 06.09.2016 №5641 і направлення від 23.08.2016 №768/26-15-14-04-01, копії яких наявні у справі (т. 1 а.с. 44, 45, 134, 135), та згідно з п. 78.2 ст. 78 ПК відповідачем проведена документальна позапланова виїзна пере-вірка правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2016р., оформлена актом від 15.09.2016 №226/26-15-14-04-01/34867324, копія якого наявна у справі.

Перевіркою встановлено, що позивачем заявлено до бюджетного відшкодування ПДВ сумі 100284 грн.

В акті зазначено про відсутність порушень при відображенні позивачем у податковій декларації бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2016 р. у сумі 16 284 грн. та про порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК внаслідок чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку у податковій декларації з ПДВ за квітень 2016р. у сумі 84 000 грн.

На підставі даного акта та п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 ПК відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.10.2016 №0018981404, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у декларації з ПДВ за квітень 2016р. від 19.05.2016 №9081315900 на 84000 грн. та застосовано 21 000 грн. штрафних санкцій.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також надани додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються правомірності податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, передбаченого цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 58.1 ст. 58 ПК контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

- невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

- завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми ПДВ, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

- заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з ПДВ, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Пунктом 123.1 ст. 123 ПК встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми ПДВ платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, наведені положення пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 123.1 ст. 123 ПК передбачають прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування та про нарахування штрафних санкцій у разі встановлення за результатами перевірки завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту, колегія суддів зазнача наступне.

Згідно з пп. а) п. 198.1 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК визначено, що датою віднесення сум податку до податко-вого кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК визначено, що податковий кредит звітного періоду визна-чається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (абз. 1).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 2).

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (абз. 1). Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 2).

Відповідно до Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підставою для якого є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 2 ст. 3, ч. 1 і ч. 2 ст. 9).

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ (бюджетного відшкодування) обумовлено придбанням платником товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в у платника податків належно оформлених і зареєстрованих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних. При цьому вчинення платником податків певних господарських операцій і правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку встановлюється судом на підставі вивчення і дослідження первинних документів такого платника податків.

Колегія суддів зазначає, як встановлено перевіркою, не заперечується сторонами і підтверджується наявними у справі копіями податкової декларації з ПДВ за квітень 2016р. з додатками, позивачем відображено в податковому обліку з ПДВ за квітень 2016 р. результати фінансово-господарських відносин з ТОВ «Техно Изол» і задекларовано в складі податкового кредиту з ПДВ 84000 грн. податку, нарахованого і сплаченого на користь ТОВ «Техно Изол».

Також, перевіркою вірно встановлено, не заперечується сторонами і підтверджується наявними у справі копіями договору поставки від 15.02.2016 №ТИ-2016/1502, укладеного між позивачем (Покупець) і ТОВ «Техно Изол» (Постачальник), додатку №1 та додаткових угод №1 від 04.04.2016 і №2 від 25.04.2016 до цього договору, виписки по рахунку №26000010035705.980 за період з 01.04.2016 по 30.04.2016, податкової накладної від 26.06.2016 №85 і квитанції №1 про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних , що вказана сума ПДВ у розмірі 84000 грн. була сплачена позивачем на користь ТОВ «Техно Изол» у складі часткової доплати за металопродукцію в загальній сумі 504 000 грн. (у т.ч. ПДВ - 84 000 грн.).

Згідно з наявною у справі копією договору поставки від 15.02.2016 №ТИ-2016/1502 (т. 1 а.с. 58-63) ТОВ «Техно Изол» (Постачальник) зобов'язується продати та передати металопродукцію (товар) у власність позивачу (Покупець), а останній зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах, визначених у цьому договорі (п. 1.1). Найменування, асортимент, якість кількість, ціна одиниці і загальна сума товару, а також умови і порядок передачі товару згідно з п. 1.2 договору зазначено у додатку №1 та додатковій угоді №2 від 25.04.2016 до нього. Згідно з додатковою угодою №1 від 04.04.2016, копія якого наявна у справі, строк поставки продовжено до 10.05.2016, у зв'язку із тривалими затримками залізничного транспорту на проміжних станціях в Луганській та Донецькій областях, про що зазначено у листі ТОВ «Техно Изол» від 04.04.2016 №0404/2, копія якого наявна у справі.

Згідно з наявною у справі копією виписки по рахунку №26000010035705.980 за період з 01.04.2016 по 30.04.2016 позивачем 26.04.2016 сплачено на користь ТОВ «Техно Изол» часткову доплату за металопродукцію в сумі 504 000 грн. (у т.ч. ПДВ - 84000 грн.), у зв'язку з чим ТОВ «Техно Изол» була складена і зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна від 26.04.2016 №85 на суму доплати.

При цьому ТОВ «Техно Изол» було задекларовано відповідну сум податкового зобов'язання з ПДВ, що підтверджується актом перевірки, у якому зазначено про те, що під час перевірки не виявлено серед постачальників суб'єктів господарювання, які надали податковий кредит і не задекларували податкові зобов'язання, здійснюють операції не обумовлені економічними причинами (пп. 3.14.2); не встановлено розбіжностей у податковій звітності (пп. 3.14.3).

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на те, що з наданих до перевірки і досліджених судом першої інстанції доказів, які не заперечувалися представниками відповідача, позивачем віднесено ПДВ у сумі 84 000 грн. за датою списання коштів з його банківського рахунка на оплату товарів (перша подія) та було підтверджено належно оформленою і зареєстрованою податковою накладною від 26.04.2016 №85, що відповідає вимогам п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК.

Також, зазначає щодо перерахування позивачем на користь ТОВ «Техно Изол» коштів у сумі 504 000 грн. (у т.ч. ПДВ - 84 000 грн.) на підставі договору поставки від 15.02.2016 №ТИ-2016/1502, у справі наявні наступні докази на підтвердження фактичності виконання цього договору та, у зв'язку з чим, відповідного руху активів платника податків, а також використання позивачем придбаного товару в межах своєї господарської діяльності.

Наявні у справі копії виписки по рахунку №26000010035705.980 за період з 01.02.2016 по 29.02.2016 і податкової накладної від 18.02.2016 №99 підтверджують, що на виконання договору поставки від 15.02.2016 №ТИ-2016/1502 позивачем здійснювалася 18.02.2016 авансова оплата в сумі 434 299, 56 грн. (у т.ч. ПДВ - 72 383, 26 грн.).

Наявні у справі копії видаткової накладної від 05.05.2016 №456, довіреності №12 від 05.05.2016 на отримання товару підтверджують прийняття позивачем товару за вказаною у п. 2.3 договору адресою (склад Постачальника за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 16). За цією ж адресою придбаний позивачем товар продовжував зберігатися з 05.05.2016 по 09.06.2016, що підтверджується наявними у справі копіями договору зберігання майна №0505/1Т від 05.05.2016, укладеного між позивачем (Поклажодавець) і ТОВ «Техно Изол» (Зберігач); актами приймання-передачі майна №1 від 05.05.2016 і №2 від 09.06.2016.

Також із вказаного місця зберігання здійснювалося вивезення придбаного товару вантажним автомобілем (МАЗ АЕ3997ВА, напівпричіп НОМЕР_1) для подальшого завантаження на судно «Механік Черевко» в Дніпровському річковому порту, що підтверджується наявними у справі копіями товарно-транспортних накладних від 09.06.2016 №Р456, договору доручення №2016-16 від 02.06.2016 на надання транспортно-експедиційних послуг і додатку до нього, укладеного між позивачем (Замовник) з ТОВ «МТА сервіс ЛТД» (Експедитор), каботажних коносаментів №7, №8, №9 від 15.06.2016, роздруківок фото зображення вантажного автомобіля НОМЕР_1 під час вантажно-розвантажувальних робіт.

У подальшому придбаний позивачем товар був перевантажений в порту Одеси на інше судно «Gim Genova» для поставки його Уряду Індії згідно із зовнішньоекономічним контрактом №DPRO C 1602D-43 від 18.04.2016, що підтверджується наявними у справі копіями цього контракту і додатку №1 до нього, інвойсу №043/2016 від 02.06.2016, коносаменту №ZIMUOSS160079 від 24.06.2016 та списку до нього , доручення ТОВ «МТА сервіс ЛТД» №26 від 17.06.2016 на завантаження експортного товар, попередньою ВМД №110120001/2016/407552 (ЕК10 РР), ВМД №110120001/2016/408797 (ЕК10ДР) і №110120001/2016/408800 (ЕК10ДР).

Наявна у справі копія заводського сертифікату якості №62846 від 12.04.2016, виданого виробником ПАТ «Алчевський металургійний комбінат», містить наступну інформацію: контракт - «АМК/МПС»; заводське замовлення - 2119; замовник - ТОВ «Техно Изол»; вагон №53517272; марка сталі - D40S; номер плавки - 16К20967; номери партій: 52123, 52124, 52125, 52203 для листів сталі відповідного розміру; розміри листів сталі та їх кількісні і вагові показники. Вказана у сертифікаті емблема ПАТ «Алчевського металургійного комбінату», а також інформація про марку сталі, номер плавки і номери партій, розміри листів сталі, номер заводського замовлення, відображена на отриманій позивачем металопродукції, що підтверджується наданими позивачем роздруківками фото зображень.

Щодо посилання відповідача про відсутність фактичного здійснення поставки товарів, на підтвердження чого посилається на не надання до перевірки товарно-транспортних документів на перевезення металопродукції ТОВ «Техно Изол» від його виробника ПАТ «Алчевський металургійний комбінат», яке розташовано на тимчасово окупованій території у м. Алчевську, Луганської області, а також на те, що ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» і ТОВ «Техно Изол» не включені до переліку суб'єктів господарювання, яким надано право перевозити визначені товари з неконтрольованої території, згідно з Додатком №4 до Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого наказом Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 12.06.2015 №415ог, колегія суддів зазначає наступне.

Так, взаємовідносини ТОВ «Техно Изол» з іншими постачальниками металопродукції не впливають на правомірність формування позивачем свого податкового кредиту; контракт укладався між ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» і ТОВ «Метпромснаб», про що скорочено зазначено у сертифікаті: «АМК/МПС», натомість ТОВ «Техно Изол» визначений у сертифікаті як «Замовник», але не був безпосереднім контрагентом ПАТ «Алчевський металургійний комбінат»; Тимчасовий порядок, на який посилається відповідач, не врегульовує податкових правовідносин й відсутні докази порушення порядку ввезення продукції; фактичне отримання товару позивачем підтверджується подальшим його продажем на експорт тощо.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість зазначених вище посилань відповідача.

Щодо ненадання до перевірки товарно-транспортних документів на перевезення мета-лопродукції ТОВ «Техно Изол» від ПАТ «Алчевський металургійний комбінат», колегія суддів зазначає наступне.

Так, зазначене вище, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки, по перше - для цілей оподаткування ПДВ наявність або відсутність цих документів у позивача не впливає на порядок і правильність формування ним свого податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Техно Изол», що кореспондує з п. 2.5 акта, в якому зазначено про те, що під час перевірки було надано всі необхідні документи в повному обсязі; по друге - у контексті фактичності здійснення господарської операції, то взаємовідносини ТОВ «Техно Изол» з іншими суб'єктами господарювання не є предметом договору поставки від 15.02.2016 №ТИ-2016/1502 і не спростовують приймання-передачу позивачем товару на складі ТОВ «Техно Изол».

Відсутність ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» та ТОВ «Техно Изол» у Переліку суб'єктів господарювання, яким надано право перевозити визначені товари з неконтрольованої території, згідно з Додатком №4 до Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого наказом Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 12.06.2015 №415ог, суд відхиляє, оскільки відповідач достовірно не встановив чи було ТОВ «Техно Изол» безпосереднім покупцем металопродукції у ПАТ «Алчевський металургійний комбінат», чи така поставка на замовлення ТОВ «Техно Изол» здійснювалася іншими суб'єктами господарювання, які могли мати відповідні дозволи на перевезення вантажів через лінію зіткнення.

Колегія суддів звертає увагу на «Схема руху сум ПДВ за 04 місяць 2016», з якої вбачається, що ТОВ «Техно Изол», як постачальник позивачу сталі марки D40S, у період січень-квітень 2016р. відображало у податковому обліку операції з придбання цієї марки сталі у ТОВ «ТГ Милих», яке декларувало придбання цієї марки сталі у ТОВ «Мепромснаб», а останнє, у свою чергу, - у ПАТ «Алчевський металургійний комбінат».

Та зазначає те, що ТОВ «Техно Изол» не був безпосереднім контрагентом ПАТ «Алчевський металургійний комбінат», контракт з яким укладався ТОВ «Метпромснаб», про що скорочено зазначено у сертифікаті: «АМК/МПС».

Таким чином, можна прослідкувати рух сум ПДВ та ланцюг постачання металопродукції від виробника, з якого вбачається, що ТОВ «Техно Изол» не було безпосереднім покупцем у ПАТ «Алчевський металургійний комбінат».

Проте відповідач зазначене вище під час перевірки не врахував, належну оцінку не надав, що призвело до прийняття формальних і необ'єктивних висновків.

Щодо посилання відповідача на відсутність здійснення господарських операцій, колегія суддів зазначає наступне.

Так, зазначені вище посилання відповідача у справі суд апеляційної інстанції не може оскільки вони не підтвердженні відповідними доказами, які б свідчили про безтоварність господарських операцій між позивачем і ТОВ «Техно Изол», та суперечать вищенаведеним вимогам ПК і наявним у справі доказам.

Інших доказів і аргументованих доводів, які б доводили достовірність зазначених в акті порушень і спростовували доводи позивача і надані ним докази, представники відповідача суду не зазначали і не надавали.

Пунктом 200.1 ст. 201 ПК визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.7 ст. 200 ПК визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. У такій заяві платник податку зазначає про його відповідність або невідповідність критеріям, визначеним п. 200.19 цієї статті.

Колегія суддів звертає увагу на те, що перевіркою встановлено і підтверджується наявними у справі копіями податкової декларації з ПДВ за квітень 2016 р., у складі даної декларації позивачем подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у загальному розмірі 100284 грн. на рахунок у банку (додаток 4 до податкової декларації з ПДВ за квітень 2016р.

Колегія суддів, враховуючи відсутність порушень при відображенні позивачем у податковій декларації бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2016р. у сумі 16284 грн., про що зазначено в акті перевірки, а також відсутність зазначених в акті порушень і правомірність віднесення позивачем податку в сумі 84000 грн. до складу податкового кредиту за квітень 2016р., що визнається судом, приходить висновку про відповідність нарахування позивачем спірної суми бюджетного відшкодування з ПДВ з квітень 2016 р. вимогам п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК і наявність у позивача права на заявлене бюджетне відшкодування.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 20 березня 2018 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: О.М. Кузьмишина,

В.А. Твердохліб