Постанова № 72830503, 20.03.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року справа № 805/2463/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Василенко Л.А., Ястребової Л.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі № 805/2463/17-а (головуючий І інстанції Голубова Л.Б.), складену в повному обсязі 08 листопада 2017 року в м. Слов’янськ Донецької області за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної державної адміністрації, Донецької регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, третя особа – Костянтинівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним рішення, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Донецької обласної державної адміністрації (далі – відповідач 1), Донецької регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках (далі – відповідач 2), третя особа: Костянтинівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним рішення Донецької регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках в частині не прийняття до розгляду копії табелю розрахунку обліку робочого часу за час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, визнання протиправним рішення Донецької регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках в частині не врахування виплаченої премії за час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, визнання протиправним рішення Донецької регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках в частині не врахування при розрахунку норм п. 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної ОСОБА_2 СРСР, ОСОБА_2 Міністрів СРСР, ВЦРПС № 524-156 від 7 травня 1986 року, пп. 1,4 постанови ОСОБА_2 Міністрів СРСР та ВЦРПС № 665-195 від 5 червня 1986 року, п. 1 постанови ОСОБА_2 Міністрів УРСР і Української республіканської ОСОБА_2 професійних Спілок № 207-7 від 10 червня 1986 року, зобов’язання Донецької регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках здійснити новий перерахунок середньої заробітної плати за роботу в зоні відчуження з урахуванням табелю розрахунку обліку робочого часу за час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, норм п. 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної ОСОБА_2 СРСР, ОСОБА_2 Міністрів СРСР, ВЦРПС № 524-156 від 7 травня 1986 року, пп. 1,4 постанови ОСОБА_2 Міністрів СРСР та ВЦРПС № 665-195 від 5 червня 1986 року, п. 1 постанови ОСОБА_2 Міністрів УРСР і Української республіканської ОСОБА_2 професійних Спілок № 207-7 від 10 червня 1986 року, стягнення моральної шкоди в розмірі 50000,00 гривень за надмірно тривалий розгляд поданих документів та порушень законодавства та втрачене за цей час здоров’я.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії, інвалідом ІІ групи захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, має право на отримання пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ.

Відповідно до статті 15 зазначеного Закону видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2012 року № 886 «Про комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках», розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації № 160 від 29.03.2013 року була утворена Регіональна комісія з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, яка видала позивачу довідку про заробітну плату працівників за роботу з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, до якої не увійшли суми виданої позивачеві в зазначеному періоді премії та не враховано копію табелю розрахунку обліку робочого часу. Сума отриманої премії вказана у табелю розрахунку обліку робочого часу та, як це передбачено нормами п. 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної ОСОБА_2 СРСР, ОСОБА_2 Міністрів СРСР, ВЦРПС № 524-156 від 7 травня 1986 року, пп. 1,4 постанови ОСОБА_2 Міністрів СРСР та ВЦРПС № 665-195 від 5 червня 1986 року, п. 1 постанови ОСОБА_2 Міністрів УРСР і Української республіканської ОСОБА_2 професійних Спілок № 207-7 від 10 червня 1986 року комісією не враховано підвищення тарифної ставки в два рази за роботу в зоні небезпеки.

15 грудня 2016 року комісією остаточно розглянуто заяву позивача, пакет первинних документів та видано довідку про заробітну плату, де розмір заробітної плати, на думку позивача, істотно занижений.

З зазначених причин позивач вважає незаконним рішення регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках Донецької обласної державної адміністрації, що послужило причиною звернення з позовом до суду.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі № 805/2463/17-а було визнано поважними причини пропуску процесуального строку звернення до суду ОСОБА_1 з даним адміністративним позовом та у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю – доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії, що підтверджується посвідченням серії А № 150752 с, виданого Донецькою обласною державною адміністрацією (арк.справи 5). Позивач є інвалідом ІІ групи захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку у третьої особи, про що свідчать численні розпорядження Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з пенсійної справи позивача, здійснені на підставі закону та судових рішень (арк.справи 50, 54, 55, 59, 60, 61, 63, 65, 67, 68, 69, 76). Останній перерахунок пенсії позивачу було здійснено 15 лютого 2017 року, про що свідчить розпорядження Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 187589 (арк.справи 76).

У відповідності до статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Підставою для визначення статусу евакуйованих із зони відчуження, відселених і тих, які самостійно переселилися, відповідно до статті 4 є довідка про евакуацію, відселення, самостійне переселення.

Підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Визначення рівнів забруднення, доз опромінення, відновлення їх шляхом розрахунку здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідних державних органів та обласних державних адміністрацій.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює питання розгляду письмових заяв громадян України з числа інвалідів внаслідок каліцтва або захворювання (категорія 1) та осіб, які втратили годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, про видачу довідки про заробітну плату, одержану працівниками за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках є постанова Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2012 року № 886 «Про комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках», якою затверджено Типове положення про комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках (далі - Типове положення про комісії).

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2012 року № 886 «Про комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках» розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації № 356 від 27.04.2016 року була утворена регіональна комісія з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках та визначено її персональний склад (арк.справи 27-34).

Згідно з пунктами 1-3 Типового положення розгляд письмових заяв громадян України з числа інвалідів внаслідок каліцтва або захворювання (категорія 1) та осіб, які втратили годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, про видачу довідки про заробітну плату, одержану працівниками за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, здійснюється комісією Мінсоцполітики (далі - центральна комісія) і комісіями ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації (далі - регіональна комісія) за поданням райдержадміністрацій.

Центральна і регіональна комісії є допоміжними органами і у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства та цим Типовим положенням.

Під час прийняття рішення про достатність підстав для видачі працівнику довідки про заробітну плату, одержану за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, центральна і регіональна комісії керуються законодавчими, іншими нормативно-правовими актами та документами СРСР та УРСР, що діяли на дату їх складення.

Позивач звернувся до регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату, одержану особою за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках та отримав довідку про грошове забезпечення, до якої не були виключено суми премії, отриманої ним у серпні та вересні 1986 року та підвищено тарифну ставку у два рази (арк.справи 7).

У спірній довідці також зазначено, що з 11 серпня 1986 року по 31 серпня 1986 року та з 15 вересня 1986 року по 30 вересня 1986 року ОСОБА_1 працював водієм в зоні відчуження.

В пенсійній справі міститься накази директора філії Краматорського автооб’єднання «Краматорськтяжавтотранс» № 90 від 11 серпня 1986 року та № 106 від 12 вересня 1986 року про відрядження позивача для ліквідації наслідків Чорнобильської аварії (арк.справи 52). Проте, строки перебування позивача у відрядженні у них різняться: у наказі № 90 зазначено, що позивач перебував у відрядженні з 11.08.1986 року по 30.09.1986 року, а у наказі № 106 зазначено – з 15.09.1986 року по 30.09.1086 року.

Вказаний роботодавець позивача в дійсний час ліквідований, що слугувало причиною звернення ОСОБА_1 до регіональної комісії з заявою про видачу довідки про заробітну плату, одержану працівниками за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках.

Порядок роботи регіональної комісії встановлено пунктом 8 Типового положення.

Регіональна комісія розглядає письмові заяви громадян України з числа інвалідів внаслідок каліцтва або захворювання (категорія 1) і осіб, які втратили годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - заявник), про видачу довідки про заробітну плату, одержану за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у разі, коли підприємство, установу або організацію ліквідовано без правонаступника.

До заяви додаються копії: перереєстрованого посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), та вкладки до посвідчення (з пред’явленням оригіналів); архівної довідки про відсутність документів щодо оплати праці за ліквідованим підприємством, установою, організацією; особового рахунка, розрахунково-платіжної відомості, табуляграми з планом рахунків (розшифрованими кодами) або довідки підприємства про фактично виплачену у 1986-1990 роках заробітну плату в зоні відчуження, у тому числі за її складовими, із зазначенням суми та дати виплати (за наявності); довідки про періоди несення служби (виконання робіт), виданої військовою частиною (підприємством) або Галузевим державним архівом Міноборони, довідки Галузевого державного архіву CБУ, довідки інших архівних установ та архівів територіальних органів центральних органів виконавчої влади, Міністерства оборони Російської Федерації, витягу із журналу обліку виїздів у зону відчуження, в яких зазначаються дні виїзду на об’єкти (в населені пункти) зони відчуження; документа, що підтверджує факт виконання робіт у зонах небезпеки зони відчуження, на об’єктах, місцевостях (населених пунктах) у 1986-1990 роках, визначених рішеннями Урядової комісії з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (за наявності); колективного договору або положення про оплату праці, що були чинними на підприємстві, в установі чи організації у відповідний період, інших документів про умови та режим роботи підприємства та заявника (із зазначенням змін, підсумованого обліку робочого часу та облікового періоду - місяць, квартал тощо), наказів по підприємству, інших документів заявника; табеля обліку робочого часу заявника в зоні відчуження або шляхового листа (за наявності), що засвідчені печаткою (у разі наявності) підприємства, у складі якого виконувалися роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в якому зазначено час, фактично відпрацьований у зоні відчуження заявником.

Копії документів, які подаються заявником, засвідчуються в установленому порядку центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, в яких зберігаються оригінали таких документів.

Копія перереєстрованого посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), та вкладки до посвідчення засвідчення не потребує.

Голова регіональної комісії в день надходження письмової заяви забезпечує надсилання до державного реєстратора запиту щодо надання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про підприємство, установу, організацію, з якого було відряджено (призвано на військові збори) заявника.

Позивач зазначає, що доказом отримання премії у серпні 1986 року ним до комісії надано табель розрахунку обліку робочого часу за час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (арк.справи 6). В даному табелю поза графами внесено рукописний запис: «Премія 130-56». Доказом отримання премії у вересні 1986 року позивач вважає довідку директора роботодавця № 49 про те, що оплата за 34 дні у відрядженні у зоні відчуження нарахована в 2,46 розмірі і склала 1147 карбованців (арк.справи 8).

Інших документів про нарахування безпосередньо його роботодавцем певних сум премії за роботу у зоні відчуження у серпні-вересні 1986 року позивач не має. Також позивач просить подвоїти вдвічі тарифну ставку, однак документів стосовно його тарифної ставки під час роботи в зоні відчуження у серпні-вересні 1986 року матеріали справи також не містять.

Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляцій ної скарги щодо посилання на дані архівних довідок за вересень та жовтень 1986 року, оскільки у жовтні 1986 року позивач не працював у зоні відчуження і цей період не відноситься до предмету спору, довідка за вересень 1986 року не містить сум тарифної ставки, яку позивач просить подвоїти та у графі «Премія» відсутні будь-які суми (арк.справи 102-107).

Згідно з пунктом 10 Типового положення довідка про заробітну плату видається протягом п’яти робочих днів після підписання протоколу засідання регіональної комісії органом, яким вона утворена, завіряється печаткою цього органу і є підставою для розгляду органами Пенсійного фонду України питання проведення перерахунку пенсії.

Пунктом 12 Типового положення встановлено, що у разі незгоди з рішенням регіональної комісії заявник може подати такій комісії заяву із запереченням щодо прийнятого рішення з вимогою передати документи на розгляд центральній комісії.

Відповідно до пункту 13 Типового положення регіональна комісія у триденний строк подає заяву разом з документами заявника центральній комісії для розгляду та прийняття рішення.

Позивач скористався таким правом. За приписами пункту 14 Типового положення центральна комісія розглянула його звернення щодо незгоди заявника з рішенням регіональної комісії, надавши відповідні рекомендації.

Заявник у разі незгоди з прийнятим центральною комісією рішенням має право оскаржити рішення комісії до суду (пункт 17 Типового положення).

Стосовно можливості врахування комісією сум премії у довідці про заробітну плату, отриману в зоні відчуження, колегія суддів зазначає наступне.

Базовим документом, який визначає порядок оплати праці ліквідаторам аварії на ЧАЕС, є постанова ЦК КПРС, Президії Верховної ОСОБА_2 СРСР, ОСОБА_2 Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 524-156 «Об условиях оплаты труда и материального обеспечения работников предприятий и организаций зоны Чернобыльской атомной электростанции».

Відповідно до пп. 1 п. 1 постанови № 207-7 від 10 червня 1986 року ОСОБА_2 Міністрів УРСР і Української ОСОБА_2 профсоюзів «Распространили на работников предприятий, организаций и учреждений, независимо от ведомственной подчиненности (включая лиц, временно переведенных и командированных), а также на военнослужащих и военных строителей, занятых на указанных работах, действие пунктов 1 (на период проведения этих работ) и 10 постановления ЦК КПСС, Президиума Верховного Совета СССР, Совета Министров СССР и ВДСПС от 7 мая 1986 года № 524- 156 (подпункты 1 и 10 пункта 1 постановления Совета Министров УССР от 8 мая 1986 года №168-5 ( 168с-86-п ). Предоставили право руководителям министерств и ведомств и их заместителям производить оплату труда работников, занятых на работах по ликвидации последствий аварии в соответствующих зонах опасности, в размерах, предусмотренных распоряжением Совета Министров СССР от 17 мая 1986 года № 964 ( У0964400-86 )». «Установили, что оплата труда работников, занятых на работах в третьей, второй и первой зонах опасности, производится соответственно в четырех-, трех- и двукратном размерах, сверх среднемесячной заработной платы, исходя из тарифной ставки (оклада), установленной по основному месту работы».

Пунктом 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної ОСОБА_2 СРСР, ОСОБА_2 Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 524-156, визначено: «Предоставить право руководителям предприятий и организаций производить оплату труда работников, непосредственно занятых на работах по устранению последствий аварии на Чернобыльской АЭС, по повышенным до 100 процентов тарифным ставкам (сдельным расценкам) и должностным окладам. Конкретные размеры повышения указанных ставок (расценок) и окладов устанавливаются с учетом сложности и срочности выполняемых работ».

Відповідно до постанови ОСОБА_2 Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року № 665-195 (v 0665400-86) «Про оплату праці і матеріальне забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища» (постанова ОСОБА_2 Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7 (207с-86-п) оплата праці працівників підприємств, організацій і установ (надалі-підприємств), розташованих у зоні ЧАЕС, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, повинна провадитись з дня аварії в розмірах, передбачених розпорядженням ОСОБА_2 Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964 (v 0964400-86) - у ІІІ, ІІ, І зонах небезпеки у 5-, 4-, 3-кратному розмірах в порівнянні з нормами, встановленими діючим законодавством.

Таким чином, постанова ЦК КПРС Президії Верховної ОСОБА_2 СРСР, ОСОБА_2 Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 року №524-156 є документом, який регламентує порядок оплати праці та повинна бути врахована комісією. При цьому, все зазначене у нормативних актах СРСР має бути підтверджено відповідними документами.

Також відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це – винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати – це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо відсутності порушень з боку відповідача законів України та Конституції України.

Отримані позивачем відповідно до наведених норм права суми премії, за своєю природою є заробітною платою. При цьому, жодних документів, які б підтверджували про отримання певних сум премії, позивачем до комісії та матеріалів справи не надано.

Так, за приписами пункту 8 Типового положення, зокрема, такими документами можуть бути документи фінансового характеру: особовий рахунок, розрахунково-платіжні відомості, табуляграми з планом рахунків (розшифрованими кодами) або довідки підприємства про фактично виплачену у 1986-1990 роках заробітну плату в зоні відчуження, у тому числі за її складовими, із зазначенням суми та дати виплати.

Наданий позивачем до комісії та суду табель розрахунку обліку робочого часу за час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не є документом фінансового характеру, оскільки в ньому зазначається лише фактично відпрацьований час згідно календарних дат, а не суми окладів, тарифів, премій, тощо. Такий документ не може вважатися належним та допустимим доказом у розумінні статей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначені приписи нормативно-правових актів колегія суддів зазначає, що підставою для видачі ОСОБА_1 довідки про заробітну плату, одержану ним за виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження під час виконання ним службових обов’язків у період з 11.08.1986 року по 31.08.1986 року та з 15.09.1986 року по 30.09.1986 року з урахуванням підвищення тарифної ставки 100 % та премії у розмірі 130,56 карбованців, зазначеної а табелі обліку робочого часу за серпень 1986 року може бути лише надання первинних документів, що містять відповідну інформацію.

Документи про численні перерахунки пенсії позивача, що містяться в пенсійній справі ОСОБА_1 також не містять окремих сум нарахованих премій у серпні та вересні 1986 року чи тарифних ставок за цей період. Крім того, колегія суддів вважає недоречними посилання позивача на постанови Верховного Суду України від 24.11.2015 у справах № 539/3949/14-а та № 539/339/15-а, оскільки, як вбачається із цих постанов, судами у цих справах розглядався спір щодо визнання дій протиправними та зобов’язання пенсійного органу здійснити перерахунок пенсії на підставі довідки про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках. Разом з тим, в цій справі позивач незгоден саме з розрахунком, зазначеним в довідці.

Стосовно стягнення моральної шкоди, заподіяної відповідачем, колегія суддів зазначає, що позивачем не наведено жодних підстав та причин, і відповідно доказів, для стягнення такої шкоди.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв’язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі № 805/2463/17-а – залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі № 805/2463/17-а – залишити без змін.

Повне судове рішення складено 20 березня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.В. Гайдар

Судді Л.А. Василенко

ОСОБА_3