Постанова № 72830485, 19.03.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 року справа №265/3521/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

ОСОБА_1 апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Ястребової Л.В., Компанієць І.Д., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 та Міністерства оборони України на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 25 вересня 2017 року (суддя І інстанції – Міхєєва І.М.) по справі № 265/3521/17, складену у повному обсязі 25 вересня 2017 року у м. Маріуполі Донецької області за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, ОСОБА_1 обласного військового комісаріату про визнання дій неправомірними щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя з позовом до Міністерства оборони України, ОСОБА_1 обласного військового комісаріату (з урахуванням уточнень) про:

- визнання протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги;

- зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у разі встановлення інвалідності ІІІ групи, пов’язаної з виконанням обов’язків військової служби, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності;

- визнання протиправними дії ОСОБА_1 обласного військового комісаріату щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів позивача розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та доданих до нього документів;

- зобов’язання ОСОБА_1 обласного військового комісаріату подати у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів позивача розпорядникові бюджетних коштів, висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та відповідних документів до нього (а.с. 1-2, 72-76).

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 25 вересня 2017 року у справі № 265/3521/17 адміністративний позов ОСОБА_2 до Міністерства оборони України та ОСОБА_1 обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги та зобов’язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано неправомірними дії Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви позивача про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з отриманням поранення (контузії) при виконанні обов'язків військової служби. Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_2 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 110-116).

Не погодившись із судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що зобов’язання прийняти рішення конкретного змісту не є втручанням в делеговані повноваження суб’єкта владних повноважень, а надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати на його ефективність з точку зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (а.с. 121-122).

Крім того, не погодившись з постановою суду першої інстанції, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просило суд скасувати постанову першої інстанції та відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги, зазначено, що дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) не може поширюватись на позивача, оскільки інвалідність останнього настала внаслідок поранення, контузії, захворювання пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби, а не внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, як це передбачено Законом.

Окрім того, Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, передбачено виплату одноразової грошової допомоги, лише у випадку, коли особі, у якої інвалідність настала, внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов’язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначеної причини. Враховуючи, що інвалідність позивача настала внаслідок поранення, яке пов’язане з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а не під час виконання обов’язків військової служби) апелянт вважає, що відсутні належні підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги.

Згідно п.17 Порядку № 975, особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби. Таким чином, Міноборони не може бути належним відповідачем, оскільки МО СРСР не було органом управління для прикордонних військ КДБ СРСР, МО СРСР не здійснював розрахунків при звільненні позивача з військової служби, через що витрати мають здійснюватися Державною прикордонною службою України.

Крім того, позивачем було надано неповний пакет документів, чим порушено вимоги вищевказаного порядку, у зв’язку з чим неможливо вирішити питання про право позивача на отримання одноразової грошової допомоги та прийняття рішення про призначення цієї допомог.

При цьому, апелянтом зазначено, що акт судово-медичного дослідження не є необхідним документом для встановлення причинного зв’язку ушкодження здоров’я та ніяким чином не відноситься до документів, які можуть свідчити про причини та обставини ушкодження здоров’я.

Вважає, що судом першої інстанції порушені вимоги ст. 11, 70 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 127-133).

Позивач, представники відповідачів в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити частково, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до військового квитка серії НУ № 8734371, виданого Орджонікідзевським районним військовим комісаріатом м.Жданова Донецької області від 16 жовтня 1981 року, проходив військову строкову службу у військовій частині № 2047 у період з 15 серпня 1982 року по 14 червня 1983 року (а.с. 6-7, 79-80). Зазначене також підтверджено довідкою Маріупольського об'єднаного міського військового комісаріату від 18 лютого 2014 року (а.с. 14).

З висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 27 лютого 2014 року № 381/Ж, складеного за наслідками обстеження позивача, вбачається, що виявлені при огляді позивача: рубці в проекції хвоста лівої брови, в лобній ділянці по центру, на передньо-зовнішній поверхні правого променево-зап’ясткового суглобу, на тильній поверхні лівої ступні в проекції середньої третини 1-ї плеснової кістки є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок осколкових поранень, що могли бути спричинені під час проходження служби у 1983році (а.с. 13).

Згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 596 від 04 березня 2014 року вбачається, що поранення голови, правої руки, лівої ступні (контузія головного мозку у 1983 році) ОСОБА_2 стали наслідком тілесних ушкоджень описаних та підтверджених висновком спеціаліста у галузі судово-медичного обстеження Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 27 лютого 2014 року № 381/Ж, що у подальшому призвело до розвитку «після травматичної та дисциркуляторної енцефалопатії 2 ст., прогресуючого перебігу з церебростенічним синдромом, вести було-координаторними розладами, емоційно-вольовою нестійкістю, мнестичним зниженням, лікові-динамічними порушеннями, вегето-судинною дисфункцією. Післятравматичного церебрального арахноїду з розсіяною пірамідною симптоматикою, стійко вираженим цефалічним синдромом», що підтверджено військово-медичними і військово-обліковими документами тобто він має поранення (контузія), пов’язанні з виконанням обов’язків військової служби при перебування в країнах, де велись бойові дії (а.с. 12, 82).

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 10ААВ від 04 червня 2014 року, ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності з 30 квітня 2014 року з причин поранення(контузії) пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, датою чергового догляду визначено 04 червня 2015 року (а.с. 8, 83).

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААВ № 519974 від 22 липня 2015 року позивачу повторно встановлено ІІІ групу інвалідності з тих самих причин, що і при огляді МСЕК 04 червня 2014 року. Датою чергового переогляду визначено 22 липня 2016 року (а.с. 9, 84).

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії АВ № 0602129 від 09 серпня 2016 року ОСОБА_2 втретє встановлено ІІІ групу інвалідності з тих самих причин, що і при огляді МСЕК 04 червня 2014 року. Датою чергового переогляду визначено 09 серпня 2018 року (а.с. 10, 85).

Відповідно до посвідчення УПСЗН Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради від 09 серпня 2016 року серії Є № 111613 ОСОБА_2 є інвалідом ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війні - інвалідів війни (а.с. 10, 86).

Позивач звернувся до Міністерства оборони України з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності при виконанні обов'язків військової служби в ДРА, яка була надіслана для розгляду ОСОБА_1 обласному військовому комісаріату (а.с. 88).

ОСОБА_1 обласного військового комісаріату № 254 від 21 березня 2016 року позивачу було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв’язку з тим, що особам, які звільнялися з Прикордонних військ, виплата має здійснюватись Державною прикордонною службою України (а.с. 91).

Листом від 11 квітня 2016 року № 11/Т-2291 Адміністрація Державної прикордонної служби України відмовила позивачу у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги з тих підстав, що жодним нормативно-правовим актом України не встановлено, що Прикордонні війська України або Державна прикордонна служба України є правонаступником військових частин та підрозділів Прикордонних військ КДБ СРСР, дислокованих за межами території України. Відсутні також і нормативні приписи, які зобов’язують, або надають повноваження Адміністрації Державної прикордонної служби України виплачувати одноразову грошову допомогу військовослужбовцям колишніх Прикордонних військ КДБ СРСР. При цьому, на обліку в органах Держприкордонслужби позивач не перебуває. Будь-які інші правовідносини між органами Держприкордонслужби та позивачем відсутні (а.с. 90).

Листом від 31 травня 2016 року № 248/3/6/2493 Міністерство оборони України відмовило позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, посилаючись на те, що оскільки Міністерство оборони України не є правонаступником Прикордонних військ КДБ СРСР, то підстав для виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в прикордонних військах, немає (а.с. 92).

Позивач повторно звернувся до Міністерство оборони України з заявою про виплату одноразової грошової дороги, та знову отримав відмову 24 лютого 2017 року з тих самих підстав (а.с. 93).

Спірним питання даної справи є правомірність відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності ІІІ групи, пов’язаної з виконанням обов’язків військової служби.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Міністерство оборони України неправомірно знехтувало покладеними на нього обов'язками розпорядника бюджетних коштів та неправомірно відмовило у виплаті спірної допомоги, при цьому суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги у частині визнання неправомірними дій Міністерства оборони України щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з отриманням поранення (контузії) при виконанні обов'язків військової служби під час перебування в країні Афганістан, де велися бойові дії та використавши вимоги ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийшов за межі позовних вимог та зобов'язав Міністерство оборони України повторно розглянути звернення позивача з приводу призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі – Закон № 2011-ХІІ).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 2011-ХІІ, сфера дії цього закону поширюється, зокрема на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Приписами ч. 2 ст. 16-2 Закону № 2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених в пп. 5-9 п. 2 ст. 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю інвалідності та ступеня втрати ним працездатності, у розмірі визначеному Кабінетом Міністрів України.

Матеріалами справи підтверджується той факт, що інвалідність ОСОБА_2 є наслідком захворювань і поранення (контузії), пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби під час проходження ним строкової служби у Збройних Силах СРСР.

Частиною 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначений Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).

За приписами п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до п. 6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІI групи.

Пунктом 11 Порядку № 975 регламентовано, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. Уповноваженим органом є відповідний орган за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноважений структурний підрозділ державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (п. 10 Порядку № 975).

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові i місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів i зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстрацiйного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів i зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Згідно з пунктами 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Водночас за приписами наказу Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530 «Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей»(Наказ № 530) порядок оформлення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється відповідно дост. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Зокрема, п. 4.7 Розділу ІV Наказу № 530 передбачено, що документи на одержання одноразової грошової допомоги у разі призначення інвалідності оформлюються та подаються в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласними військовими комісаріатами.

Пунктом 13 Порядку № 975 визначено, що керівник уповноваженого органу, (у спірних правовідносинах ОСОБА_1 обласного військового комісаріату) подає у 15-ти денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів, а саме Міністерству оборони України, висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в п. 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову в призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Матеріалами справи підтверджено, що в першу чергу позивач звернувся за призначенням одноразової грошової допомоги саме до Міністерства оборони України (а.с. 88), яким його заяву з доданими до неї документами було скеровано для розгляду до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату (а.с. 89).

Однак, ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат, всупереч вимогам п. 13 Порядку № 975 лише надано відповідь позивачу про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв’язку з тим, що особам, які звільнялися з Прикордонних військ, виплата має здійснюватись Державною прикордонною службою України (а.с. 91).

При цьому, доказів надання ОСОБА_1 обласним військовим комісаріатом висновку Міністерству оборони України щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачу матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат при наданні відповіді діяв протиправно, оскільки не виготовив та не скерував до Міністерства оборони України висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачу, відтак позовні вимоги про визнання протиправними дії ОСОБА_1 обласного військового комісаріату щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів позивача розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та доданих до нього документів та зобов’язання ОСОБА_1 обласного військового комісаріату подати у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів позивача розпорядникові бюджетних коштів, висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та відповідних документів до нього є такими, що підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню в частині відмови у задоволені цих позовних вимог.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відмовляючи у задоволені вищевказаних вимог суд першої інстанції не навів жодного обґрунтування цієї відмови, що є порушенням норм процесуального права.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає передчасним висновок суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог про визнання неправомірними дії Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви позивача про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з отриманням поранення (контузії) при виконанні обов'язків військової служби та зобов'язання Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_2 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки Міністерство оборони України, як розпорядник бюджетних коштів, приймає рішення про призначення/або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги лише після надходження до нього відповідного висновку обласного комісаріату.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції в цій частині та відмову у задоволені вищевказаних вимог.

Суд не приймає довід апелянта що Міноборони не може бути належним відповідачем по справі, оскільки МО СРСР не було органом управління для прикордонних військ КДБ СРСР, МО СРСР не здійснював розрахунків при звільненні позивача з військової служби, через що витрати мають здійснюватися Державною прикордонною службою України, з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей.

Абзацом 9 пункту 1 цього Порядку передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській армії та ОСОБА_3, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цієюпостановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Таким чином, у питаннях соціального захисту військовослужбовці Збройних сил СРСР прирівняні до військовослужбовців Збройних Сил України.

Також суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року (далі - Закон № 2232-ХІІ) військовий обов'язок включає, зокрема, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу.

Частиною 6 статті 2 Закону № 2232-ХІІ регламентовано, що до видів військової служби належить строкова військова служба.

Відтак, вищевикладене спростовує доводи Міністерства оборони України (як апелянта) щодо не розповсюдження на позивача дії Закону № 2011-ХІІ, оскільки встановлення йому інвалідності є наслідком отримання поранення під час виконання військового обов'язку, а не проходження військової служби.

Щодо посилання апелянта (відповідача) на те, що позивачем були надані на адресу військового комісаріату не всі документи, для виплати спірної допомоги, а акт судово-медичного дослідження не є необхідним документом для встановлення причинного зв’язку ушкодження здоров’я та ніяким чином не відноситься до документів, які можуть свідчити про причини та обставини ушкодження здоров’я, суд зазначає наступне.

Пунктом 21.21. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке затверджене наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 передбачено, що за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців-учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово - медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально - профілактичному закладі).

Згідно з п. 21.3 цього положення, причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК (військово-лікарська комісія) цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.

Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн (63-94-п), посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач надав суду в повному обсязі необхідну медичну документацію, яка підтверджує, що поранення, контузія, захворювання були ним отримані і пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

За таких обставин, суд відхиляє довід апелянта (відповідача), що позивачем, при зверненні до відповідача надано не всі документи, передбачені Порядком.

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційних скарг спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Міністерства оборони України – задовольнити частково.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 25 вересня 2017 року – скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, ОСОБА_1 обласного військового комісаріату про визнання дій неправомірними щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги та зобов'язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ОСОБА_1 обласного військового комісаріату щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів ОСОБА_2 розпорядникові бюджетних коштів (Міністерству оборони України) висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та доданих до нього документів.

Зобов’язати ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат подати у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів ОСОБА_2 розпорядникові бюджетних коштів (Міністерству оборони України), висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та відповідних документів до нього.

В задоволені решти позовних вимог – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 березня 2018 року.

Судді Т.Г.Арабей

ОСОБА_4

ОСОБА_5