Постанова № 72830255, 15.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 760/9519/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Шереметьєва Л.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Кузьмишиної О.М, Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Солом'янського районного суду м.Києва від 06 грудня 2017 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Києві, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа: Хмельницький обласний військовий комісаріат про визнання протипраним рішення та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2017 року, Солтис Людмила Миколаївна (далі - позивач, ОСОБА_3) звернулась до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України, третя особа: Хмельницький обласний військовий комісаріат та просить визнати протиправним рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання Комісії Міністерства оборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28 жовтня 2016 року №92, щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю її чоловіка ОСОБА_4 в зоні проведення антитерористичної операції, та зобов'язати його призначити та виплатити одноразову грошову допомогу в зв'язку з його загибеллю.

Посилається в позові на те, що 2 березня 2015 року її чоловіка відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14.01.2015 року №15/2015 було призвано на військову службу по мобілізації.

21 травня 2015 року для участі в антитерорисгичній операції на території Донецької області його було направлено для проходження військової служби до військової частини В3500 Міністерства оборони України.

ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік помер.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 17.05.2015 року причиною його смерті зазначено «загальне переохолодження організму».

Рішенням Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв МО України, оформленим протоколом №4194 від 03 жовтня 2016 року, встановлено, що смерть її чоловіка пов'язана з проходженням військової служби.

У зв'язку з цим в грудні 2016 року вона звернулась до Міністерства оборони України з заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги, однак їй було відмовлено в виплаті цієї допомоги, оскільки комісія прийшла до висновку, що її чоловік самовільно залишив розташування військової частини та помер від переохолодження у стані алкогольного сп'яніння.

Вважає, що дане рішення відповідача протиправним і просить задовольнити позов.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що 02 березня 2015 року чоловік позивачки ОСОБА_4 відповідно до Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Указу Президента України « Про часткову мобілізацію» від 14 січня 2015 року був призваний на військову службу по мобілізації.

З 21 травня 2015 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 проходив військову службу в військовій частині В3500 Міністерства оборони України, брав участь в антитерористичній операції в районі проведення антитерористичної операції м. Маріуполі Донецької області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 17 листопада 2015 року та довідки про причину смерті від 17 листопада 2017 року, виданих Маріупольським відділенням Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи, причиною його смерті стало загальне переохолодження організму.

Рішенням Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв МО України, оформленим протоколом №4194 від 03 жовтня 2016 року, встановлено, що смерть чоловіка позивачки пов'язана з проходженням військової служби.

Відповідно пункту 39 Протоколу № 92 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, який був затверджений Міністром оборони України 01.11.2017 року батьку, матері, дружині, сину та дочці загиблого було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки загиблий ОСОБА_4 помер, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, та самовільно залишив військову частину.

Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим поясненням та запереченням сторін колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється у відповідності до вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Відповідно до ст.40 Закону гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із слу жби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

За змістом ст.41 Закону виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону він поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з п.1 ч.2 ст.16 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.

За змістом ст.16-1 Закону у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.

Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Колегія суддів зазначає, що згідно пункту 39 Протоколу № 92 засідання комісії з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, який був затверджений Міністром оборони України 01.11.2017 позивачу разом з батьком, матерю, сину та дочці відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки загиблий ОСОБА_4 помер перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та самовільно залишив військову частину, тобто мав ознаки кримінального правопорушення.

Відповідно до п.п. «а», «б» ч.1 ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.

Згідно з ч. 9 ст. 16-3 Закону порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми закону Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року затверджено Порядок про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Пунктом 19 Порядку передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння.

Колегія суддів звертає увагу на те, що перебування ОСОБА_4 в стані алкогольного сп'яніння та самовільного залишення військової частини, тобто дії за ознаками вчиненого злочину та адміністративного правопорушення підтверджується проведеним службовим розслідуванням військової частини В3500 від 03.03.2016 № 7 та листом Донецького обласного бюро судово-медичної експертиз (Маріупольське відділення) вих. від 24.12.2015 № 3714.

Так, проведеним службовим розслідуванням встановлено, що 16.11.2015 о 21:00 на вечірній перевірці було виявлено відсутність рядового ОСОБА_4

В подальшому була організована пошукова група з метою знайти рядового ОСОБА_4. Зазначена група рядового ОСОБА_4 не знайшла.

Так, відповідно до акту про результати службового розслідування, затвердженого командиром військової частини - польова пошта В 3500 від 18 січня 2016 року ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_1 о 06 годині 45 хвилин був виявлений без ознак життя на невеликій відстані від місця розташування підрозділу.

Службовим розслідуванням було встановлено, що рядовий ОСОБА_4 самовільно залишив військову частину, подався до населеного пункту, де вживав алкогольні напої, вночі під час повернення до розташування підрозділу дійти рядовий він не зміг через великий вміст алкоголю і через погані погодні умови дістав переохолодження організму внаслідок чого помер.

Відповідно до листа Маріупольського відділення судово - медичної експертизи Донецького обласного бюро судово - медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України № 3714 від 14 грудня 2015 року при судово - токсикологічному дослідженні крові та сечі ОСОБА_4, 1975 року народження, знайдений етиловий спирт у концентрації у крові - 2, 94 % о, у сечі - 4, 82 % о, що відноситься до сильного ступеню алкогольного сп'яніння.

Крім того, на запит суду Володарським районним судом Донецької області направлено дві постанови відносно ОСОБА_4

Так, постановою суду від 16 жовтня 2015 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-20 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення.

За змістом постанови ОСОБА_4 виконував обов'язки військової служби у стані алкогольного сп'яніння, вину визнав у повному обсязі.

Постанова суду набрала законної сили.

Постановою суду від 19 листопада 2015 року провадження в справі відносно ОСОБА_4 за ч.1 ст. 172-20 КУпАП було закрито за п.9 ч.1 ст.247 КУпАП, тобто в зв'язку з його смертю.

З зазначеної постанови вбачається, що 07 листопада 2015 року ОСОБА_4 знаходився в пункті тимчасової дислокації військової частини в стані алкогольного сп'яніння.

Стан алкогольного сп'яніння підтверджено актом № 1077 медичного огляду.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України (редакція чинна на час винесення судового рішення у справі) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином даними удовими рішеннями встановлено неодноразове перебування померлого в стані алкогольного під час проходження військової служби.

Щодо посилання на те, що висновки службового розслідування сфальсифіковані, і, крім того, не можуть бути підставою для відмови в виплаті грошової допомоги, оскільки вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення ОСОБА_4 в стані алкогольного сп'яніння не підтверджений судовими рішеннями.

Так, Законом та Порядком № 957 передбачено відмову в виплаті лише в разі, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння

Крім того, померлий не вчиняв будь-яких дій в стані алкогольного сп'яніння, як це зазначено в законі та Порядку, які стали наслідком його смерті і можуть бути підставою для відмови в виплаті.

Колегія суддів погоджує з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги дані заперечення, виходячи з наступного.

Так, Акт службового розслідування та викладені в ньому висновки про стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_4 ґрунтувалися на отриманих свідченнях військовослужбовців, які проходили службу з померлим та займалися його пошуками.

Згідно з Актом ОСОБА_4 самовільно залишив розташування військової частини, ймовірно подався до населеного пункту, де вживав спиртні напої, при поверненні в розташування частини через сильний вміст алкоголю в крові не зміг дійти до частини та отримав переохолодження через погодні умови.

Стан його алкогольного сп'яніння підтверджено лікарським свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 17.11.2015 року, довідкою про причину смерті від 17.11.2015 року та листом Маріупольського відділення судово - медичної експертизи Донецького обласного бюро судово - медичної експертизи міністерства охорони здоров'я України № 3714 від 14 грудня 2015 року.

Тобто, даними документами підтверджено смерть ОСОБА_4 внаслідок переохолодження в стані алкогольного сп'яніння та внаслідок самовільного залишення розташування частини.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на те, що перебування ОСОБА_4 в стані алкогольного сп'яніння та самовільного залишення військової частини підтверджується проведеним службовим розслідуванням військової частини В3500 від 03.03.2016 року № 7 та листом Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи.

Також, службовим розслідуванням було встановлено, що рядовий ОСОБА_4 самовільно залишив військову частину, подався до населеного пункту, де вживав алкогольні напої, вночі до розташування підрозділу дійти не зміг через великий вміст алкоголю і через погані погодні умови, дістав переохолодження організму, внаслідок чого помер.

Відповідальність за самовільне залишення військовослужбовцем військової частини визначено ст.407 КК України (редакція чинна на момент винесення судового рішення у справі), а розпивання алкогольних напоїв військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння - ст.172-2 КУпАП.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження.

В той же час, ні нормами Кримінального кодексу України, ні Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачено права складання протоколу про адміністративні правопорушення або провадження досудового розслідування відносно померлої особи.

За змістом п. 5 ч.1 ст. 284 КПК України (редакція чинна на момент винесення судового рішення у справі), кримінальне провадження закривається в разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження необхідним для реабілітації померлого.

В свою чергу, відповідно до п.9 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю внаслідок смерті особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Таким чином, твердження представників позивачки в цій частині не можуть прийматися до уваги.

Крім того, як зазначено вище та підтверджено актом службового розслідування та місцем виявлення тіла ОСОБА_4, останній самовільно покинув військову частині і був розшуканий військовослужбовцями поза її територією.

Поведінка померлого, яка привела до його смерті, є саме його діями, які привели до його смерті.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на положення п.10 зазначеного Порядку №975 члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), певний перелік документів:

Одним із таких документів є документ, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства.

Зазначений перелік документів є вичерпний подання яких покладається на позивача.

У позивача відсутній документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку про належність та достатність наданих представником відповідача доказів в обґрунтування заперечень проти вимог позивачки та приходить до висновку про законність дій відповідача при відмові виплаті грошової допомоги.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 20 березня 2018 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: О.М. Кузьмишина,

В.А. Твердохліб