Постанова № 72830212, 19.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/2885/17 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.

розглянувши у судовому засіданні у місті Києві, у порядку ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бомонд Групп» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року (повний текст виготовлено 14 грудня 2017 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бомонд Групп» до Головного управління Держспоживслужби у м. Києві про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бомонд Групп», звернулись до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просили визнати незаконною та скасувати постанову Головного управління Держспоживслужби у м. Києві №4 від 09 лютого 2017 року про накладення стягнення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу у якій просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи. Зокрема, позивач посилається на те, що відповідачем не доведено факт вчинення правопорушення, а також на недотримання процедури накладення стягнення у частині участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бомонд Групп» при розгляді справи.

22 лютого 2018 року до Київського апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує правову позицію суду першої інстанції.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що посадовими особами відповідача проведено планову перевірку дотримання позивачем законодавства про захист прав споживачів.

За результатом перевірки складено акт від 10 серпня 2016 року №000101, яким встановлено порушення п. 16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, ст.. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме - реалізація продукції без необхідної, доступної, достовірної інформації у супровідній документації, на етикетці, а також маркуванням та іншим доступним способом про найменування та місцезнаходження виробника (на іноземній мові).

Відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення від 10 серпня 2016 року.

Відповідачем прийнято постанову про накладення стягнень від 09 лютого 2017 року №4, якою на позивача накладено штраф у розмірі 59 105, 7 грн..

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив та зазначив, що позивачем не дотримано вимог п. 16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, ст.. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», а відповідачем дотримано порядок накладення штрафу.

Даючи правову оцінку викладеним фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами відповідача встановлено порушення позивачем прав споживачів, а саме: відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації на непродовольчих товарах (парфумерно-косметичних виробах), а саме: інформації щодо найменування та місцезнаходження виробника на українській мові.

Заперечуючи проти зазначеного, позивач вказує, що інформації щодо найменування та місцезнаходження виробника на українській мові знаходиться у «куточку споживача».

Відповідно до положень ст.. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію, крім іншого, повинна містити: найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку. Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Відповідно до п. 16 розділу I Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19 квітня 2007 року № 104, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 08 листопада 2007 року за № 1257/14524 (далі - Правила № 104), здійснюючи продаж непродовольчих товарів вітчизняного та іноземного виробництва, працівники суб'єкта господарювання зобов'язані надати споживачам необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари в супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів товарів, яка має містити, в тому числі, відомості про умови зберігання, дату виготовлення, найменування та місцезнаходження виробника.

Згідно з п. 2, 3 Глави 10 Розділу II Правил №104, маркування парфумерно-косметичних товарів (на етикетці) та мила туалетного (на обгортці) передбачає наявність інформації про найменування підприємства-виробника, його місцезнаходження, товарний знак назву товару, масу нетто або місткість, дату виготовлення, строк придатності групу товару, найменування нормативного документа, вимогам якого повинен відповідати вітчизняний товар, номер партії.

Відповідно до пп. 5.1.2. п. 5.1. (маркування споживчої тари) розділу 5 (маркування) Національного стандарту «Продукція парфумерно-косметична. Пакування, маркування, транспортування і зберігання. ДСТУ 5010:2008» (далі - ДСТУ 5010:2008), на кожній одиниці споживчої тари з парфумерно-косметичним виробом зазначають таку інформацію: назву виробника і його місцеперебування (юридичну адресу) і/або місця виготовлення продукції, а також; назву та місцеперебування заявника (якщо останній не виробник);термін придатності.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про засади державної мовної політики», маркування товарів, інструкції щодо їх застосування тощо виконуються державною мовою і регіональною мовою або мовою меншин. За рішенням виробників товарів поруч із текстом викладеним державною морвою , може розміщуватись його переклад іншими мовами.

Таким чином, на парфумерно-косметичних виробах інформації щодо найменування та місцезнаходження виробника повинні зазначатись на кожній одиниці споживчої тари українською мовою.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильними висновок суду першої інстанції про те, що встановлені обставини свідчать про невиконання позивачем обов'язку щодо забезпечення для споживача необхідної, доступної та достовірної інформації щодо найменування та місцезнаходження підприємства, що здійснює функції виробника з прийняття претензій від споживача, оскільки на кожній одиниці споживчої тари не вказано відповідної інформації українською мовою.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», на суб'єктів господарської діяльності накладається стягнення у вигляді штрафу, зокрема, за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар, роботу, послугу - у розмірі 30 відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо законодавством суб'єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем порядку накладення штрафу, колегія суддів зазначає таке.

Так, позивач посилається на те, що відповідач протиправно прийняв рішення про накладення штрафу без участі уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бомонд Групп».

Відповідно до п. 4 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року №1177, рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарювання та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Порядку, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Мінекономрозвитку. Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарювання. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарювання про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Судом першої інстанції встановлено, що 06 лютого 2017 року озивач отримав повідомлення про призначення до розгляду справи на 09 лютого 2017 року о 15.00 годин.

Внаслідок перебування директора позивача у відрядженні, 08 лютого 2017 року на адресу відповідача направлено телеграму про відкладення розгляду справи.

Зазначену телеграму отримано та зареєстровано відповідачем 10 лютого 2017 року, що підтверджується датою на штампі вхідної кореспонденції Головного управління Держспоживслужби у м. Києві.

Тобто, до розгляду справи відповідач не був проінформований про клопотання позивача щодо відкладення розгляду.

Крім вказаного, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що уповноважені представники позивача викликались відповідачем для розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо дотримання відповідачем порядку накладення на позивача штрафу.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бомонд Групп» до Головного управління Держспоживслужби у м. Києві про скасування постанови.

Згідно з положеннями ст.. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст.. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бомонд Групп» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 19.03.2018

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.