Постанова № 72829631, 15.03.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 648/4329/15-ц Головуючий в І інстанції Сокирко Л. М.

Провадження №22-ц/791/437/18 Доповідач: Ігнатенко П.Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року Апеляційний суд Херсонської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючогоІгнатенко П.Я.,суддів:Воронцової Л.П., Полікарпової О.М.,за участю секретаряПісоцької Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 28 грудня 2017 року (під головуванням судді Сокирко Л.М.) у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, третя особа - Станіславська сільська рада Білозерського району Херсонської області про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року помер їх батько - ОСОБА_9. У визначений законом строк позивачі, як спадкоємці першої черги, подали до державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, однак з відповіді нотаріуса їм стало відомо, що їх батько за життя склав заповіт, яким заповів все належне йому майно ОСОБА_8. Заповіт у зв'язку з хворобою спадкодавця, за його проханням та дорученням, був підписаний ОСОБА_10 в присутності свідків: ОСОБА_11 та ОСОБА_12.

Позивачі вважають заповіт недійсним, у зв'язку з тим, що на час його складання батьку виповнилося 78 років, він дуже хворів, останні місяці свого життя був у тяжкому стані, фактично не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними. Крім того зазначили, що при складанні заповіту мало місце порушення щодо його форми та посвідчення. Дієздатність заповідача, підписанта заповіту та зазначених у заповіті свідків не перевірялася, що є обов'язковою умовою для вчинення нотаріальної дії. Причина неможливості підписання заповіту спадкодавцем в самому заповіті взагалі не зазначена.

На підставі викладеного, просили визнати недійсним заповіт ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, складений 29 квітня 2015 року на користь ОСОБА_8, посвідчений секретарем Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Мазуркевич Л.В. 29 квітня 2015 року, зареєстрований за № 121.

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 28 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В письмових відзивах на апеляційну скаргу ОСОБА_8 та голова Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області просять апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

В ході апеляційного розгляду представник позивачів - ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Заявив клопотання про призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи на вирішення якої просив поставити питання щодо можливості ОСОБА_9 розуміти значення своїх дій та керувати ними на день складання заповіту та чи страждав він психічним розладом на той час. В обґрунтування клопотання заявив, що висновок проведеної в ході розгляду справи експертизи є необґрунтованим та суперечить матеріалам справи.

Представник відповідача - ОСОБА_14 апеляційну скаргу не визнав, просив її відхилити та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Зазначив, що з 2000 року спадкодавець ОСОБА_9 проживав однією сім'єю з відповідачкою ОСОБА_8, яка здійснювала за ним догляд та здійснила його поховання після смерті. Згідно довіреності від 18 травня 2015 року, яка ніким неоспорена, відповідачка мала права на керування та розпорядження всім майном ОСОБА_9 Заповіт складений на користь його довірительки повністю відповідав волі спадкодавця. Сторони по справі та свідки не заперечують, що ОСОБА_9 обмежено рухав правою рукою, в зв'язку з чим заповіт підписаний свідком ОСОБА_10 у присутності двох свідків.

Окрім того, ОСОБА_14 подав заперечення на клопотання про призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи, посилаючись на його безпідставність і порушення вимог цивільно-процесуального законодавства. Просив взяти до уваги, що допитаний в ході розгляду справи експерт ОСОБА_15 підтвердив наявність у спадкодавця соматичних хвороб, які не місять ознак психозу та слабоумства і не порушують психічний стан особи, а могли вплинути лише на порушення функцій кінцівок і фізичний стан.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядається апеляційним судом Херсонської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Згідно ч.1 ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно до ст.1233, ч.2 ст.1257 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Системний аналіз норм ЦК свідчить, що відповідно до ч.2 ст.1257 ЦК виключно підстави недійсності правочину, визначені у ст.225, ст.231 ЦК України, зумовлюють те, що волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало його внутрішній волі.

Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підстави припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу .

Згідно змісту ст.ст. 1247, 1248 ЦК України до форми заповіту встановлюються загальні вимоги, а саме заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч.4 ст. 207цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст. ст. 1251, 1252 цього Кодексу. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.

Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_9 за вільним волевиявленням склав заповіт на ім'я відповідачки ОСОБА_8

Так, згідно довідки Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області № 4058 від 11 грудня 2015 року, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 проживали як одна сім'я, вели спільний побут з 2000 року. ОСОБА_8 здійснювала догляд за хворим ОСОБА_9, а після його смерті провела його поховання (а.с.35).

За тиждень до складання оспореного заповіту, тобто 22 квітня 2015 року ОСОБА_16 - лікар-хірург Станіславської амбулаторії оглядала ОСОБА_9 в зв'язку із сильними болями в животі. Допитана в суді першої інстанції в якості свідка ОСОБА_16 пояснила, що хворий обмежено спілкувався через сильний біль, однак відповіді давав адекватні, спілкувався чітко та зрозуміло, будь-яких психічних відхилень нею не зафіксовано.

Згідно складеного 29.04.2015 р. заповіту, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 все належне йому майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде йому належати по закону на день його смерті заповідав ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Заповіт складено секретарем Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Мазуркевич Л.В. за допомогою комп'ютерної техніки, прочитано вголос його свідками ОСОБА_11 та ОСОБА_12 У зв'язку з хворобою, на особисте прохання та за дорученням спадкодавця, в його присутності, присутності секретаря сільської ради та свідків текст заповіту підписав ОСОБА_10 Заповіт посвідчено о 13 год.10 хв. та зареєстровано в реєстрі під №121. (а.с.8).

Відповідно до даних в суді першої інстанції пояснень Мазуркевич Л.В. при посвідченні заповіту нею перевірено дієздатність ОСОБА_9, дійсні наміри скласти заповіт саме такого змісту і на таке майно. Заповідач в момент посвідчення заповіту усвідомлював свої дії та міг керувати ними. Заповіт було посвідчено без жодного фізичного чи психічного насильства, його волевиявлення було вільним і повністю відповідало волі спадкодавця.

Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12, в присутності яких свідок ОСОБА_10 підписав заповіт за дорученням спадкодавця, допитані в суді першої інстанції та підтвердили дотримання процедури складання та оформлення заповіту секретарем сільради Мазуркевич

Л.В. за місцем проживання відповідачки ОСОБА_17, де мешкав спадкодавець. Свідки зазначили про адекватність спадкодавця в день складання заповіту та вільне його волевиявлення щодо передачі у спадок всього майна саме ОСОБА_8

Допитані в якості свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 також підтвердили, що ОСОБА_9 мав фізичні вади, хворів, однак був психічно здоровою та адекватною людиною до смерті і не мав будь-яких відхилень у психіці.

Колегія суддів погоджується із оцінкою судом першої інстанції показів свідків допитаних в ході розгляду справи.

Окрім того, судом першої інстанції правильно взято до уваги, що згідно нотаріально посвідченої та ніким не оспореної довіреності від 18 травня 2015 року ОСОБА_9 уповноважив ОСОБА_8 керувати та розпоряджатися всім його рухомим і нерухомим майном з чого б воно не складалось та де б воно не знаходилось (а.с.33-34).

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_22 НОМЕР_1 ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 року помер (а.с.10).

Посмертний діагноз ОСОБА_9: хронічна поліорганна недостатність; дистрофія внутрішніх органів; загальний атеросклероз (а.с.15).

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи Комунального закладу «Херсонська обласна психіатрична лікарня» Херсонської обласної ради № 175 від 17 березня 2017 року, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року, на момент складання заповіту 29 квітня 2015 року виявляв органічне ураження головного мозку судинного ґенезу (церебральний атеросклероз, дисциркуляторна енцефалопатія Ш, наслідки гострого порушення мозкового кровообігу (24 лютого 2015 року)) з правобічним геміпарезом, моторною афазією без ознак психозу й слабоумства. За своїм психічним станом ОСОБА_9 на момент складання заповіту міг розуміти значення своїх дій та керувати ними (а.с.119-127).

З даного висновку експертизи вбачається, що предметом дослідження експертної комісії були матеріали справи, медична документація, досліджені та враховані покази всіх свідків, в тому числі покази свідка ОСОБА_23, який пояснював, що при зустрічі у квітні 2015 року ОСОБА_9 погано себе почував після відвідин швидкої допомоги та його (свідка) не впізнав; пояснення свідка ОСОБА_24, який зазначав про утруднене спілкування із ОСОБА_9 08.04.2015 року. При цьому експерти-спеціалісти, які мають спеціальні знання та достатній досвід роботи дійшли висновку, підтвердженому поясненнями в судовому засіданні лікарем-доповідачем ОСОБА_15, про наявність у підекспертного органічного ураження головного мозку судинного ґенезу, що хоч і впливало на моторику і фізичний стан останнього, однак не має ознак психозу чи слабоумства.

Таким чином, висновок посмертної судово-психіатричної експертизи від 17.03.2017 року є повним і обґрунтованим, не суперечить іншим наявним у справі доказам, будь-яких сумнівів з приводу його правильності не викликає. Суд першої інстанції правильно взяв за основу висновки зазначеної експертизи та встановивши, що спадкодавець на момент складання і підписання заповіту міг розуміти фактичний характер своїх дій та керувати ними, відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним заповіту.

Отже суд першої інстанції на основі сукупності доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан ОСОБА_9 в момент вчинення правочину правомірно прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання заповіту недійсним.

Вказані висновки суду ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному встановленню обставин справи, підтверджуються поясненнями свідків, а також поясненнями експерта, не спростованими позивачами належними та допустимими доказами як в суді першої, так і апеляційної інстанції.

В ході апеляційного розгляду представник позивачів ОСОБА_5 заявив клопотання про призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи, посилаючись на невідповідність висновків проведеної експертизи обставинам справи, оскільки, на думку заявника, експерти не встановили з достовірністю та безумовно можливість ОСОБА_9 в день складання заповіту керувати своїми діями та розуміти значення своїх дій.

Разом з тим, вивчивши матеріали справи та заслухавши думку учасників розгляду,колегія суддів дійшла висновку, що клопотання про призначення повторної експертизи заявлено в зв'язку з довільною трактовкою, заснованою на суб'єктивному сприйнятті та оцінці пояснень свідків і експерта ОСОБА_15 Так, з матеріалів справи вбачається, що експерт ОСОБА_15 в суді першої інстанції на запитання представника позивачів підтвердив теоретичну можливість щодо абстрактної людини не розуміти значення своїх дій та керувати ними при наявності захворювань, аналогічних тим, що були виявлені у ОСОБА_9 Однак, при цьому, експерт пояснював, що в результаті експертного дослідження, яке ґрунтувалось на сукупності досліджених матеріалів та обставин, саме ОСОБА_9 міг розуміти значення своїх дій та керувати ними в день складення заповіту. Враховуючи викладене, оскільки експертами були досліджені всі матеріали стосовно стану здоров'я померлого: матеріали справи, медична картка хворого, медичні висновки, пояснення свідків, тобто всіх обставин, в тому числі тих, на які посилається в обґрунтування клопотання представник позивачів, судова колегія відмовила у призначенні повторної експертизи.

Таким чином, належних та допустимих доказів того, що на момент посвідчення заповіту ОСОБА_9 перебував в такому стані, що не міг розуміти значення своїх дій і керувати ними позивачами не надано та судом таких обставин не встановлено.

Враховуючи викладене, з урахуванням предмету та правових підстав позову, пояснень сторін, показів свідків та інших доказів, наданих сторонами на підтвердження - заперечення позову, суд першої інстанції прийшов до законного і обґрунтованого висновку, що волевиявлення заповідача ОСОБА_9 було вільним та відповідало його внутрішній волі, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання заповіту недійсним.

Порушень при оформленні заповіту, які б давали підстави для визнання його недійсним позивачами не доведено, а судом не встановлено.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо неправильного викладення і оцінки показів свідків, як позбавлені правового обґрунтування та невідповідні матеріалам справи.

Пояснення свідка ОСОБА_24 про те, що 08 квітня 2015 року ОСОБА_9 погано розмовляв, не міг підтримувати розмову, а також покази свідка ОСОБА_25 про те, що 15-17 квітня 2015 року ОСОБА_9 його не впізнав не свідчать про психічні відхилення та не усвідомлення заповідачем значення своїх дій у момент складання заповіту 29 квітня 2015 року. Окрім того, пояснення цих свідків, як і інших досліджені та враховані експертами при проведенні посмертної експертизи.

Покази свідка ОСОБА_11 про нерозбірливу мову заповідача та неможливість точно і дослівно згадати його відповіді на поставленні питання при укладанні заповіту; утруднення кваліфікації свого статусу свідком ОСОБА_10 при складанні заповіту: підписант чи свідок; та інші відмінності в поясненнях свідків при викладенні деталей обставин складання та підписання заповіту не свідчать про відсутність вільного волевиявлення ОСОБА_9 29.04.2015 року та не спростовують висновки суду першої інстанції, який дав правильну оцінку поясненням свідків з урахуванням встановлених обставин.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі щодо неправильності висновків судово-психіатричної експертизи судовою колегією до уваги не приймаються, як засновані на суб'єктивному сприйнятті і оцінці доказів та фактичних обставин.

Інші доводи апеляційної скарги є власним тлумаченням апелянтом встановлених обставин справи, були предметом дослідження суду першої інстанції і їм суд в сукупності з іншими доказами по справі дав правильну юридичну оцінку.

За таких обставин, посилання ОСОБА_5 в апеляційній скарзі на помилковість висновків суду першої інстанції щодо дійсності заповіту, судовою колегією до уваги не приймаються з підстав, наведених вище.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції з достатньою повнотою з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін та дослідив надані сторонами докази, яким дав правильну оцінку, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та регулюючий їх закон та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з урахуванням предмету спора та доводів апеляційної скарги немає.

Таким чином, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду, як законне і обґрунтоване, - без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 28 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (постанови) шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції у цивільних справах - Верховного Суду.

Головуючий П.Я.Ігнатенко

Судді: Л.П.Воронцова

О.М.Полікарпова

Дата складання повного судового рішення 20 березня 2018 року.