Постанова № 72829336, 14.03.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2018 року м. Херсон

справа №657/1816/17

провадження №22-ц/791/392/2018

Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач)Кузнєцової О.А.,суддів:Бездрабко В.О., Приходько Л.А.,секретар з участю адвокатаЗварич С.А., Білецького О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Чаплинське-1» на заочне рішення Каланчацького районного суду Херсонської області у складі судді Живцової О.А. від 04 жовтня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_6, в інтересах якого діє ОСОБА_7, до Приватного підприємства «Чаплинське-1» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування державної реєстрації,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2017 року ОСОБА_7, яка діє від ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ПП «Чаплинське-1» про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації. В обґрунтування своїх вимог зазначала, що ОСОБА_6 на праві власності належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 8,51 га, що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Каланчацького району Херсонської області. В 2015 році реєстраційною службою Бериславського районного управління юстиції Херсонської області було зареєстровано договір оренди зазначеної земельної ділянки, укладений між позивачем та ПП «Чаплинське-1», терміном дії договору - 10 років з правом пролонгації.

Посилаючись на те, що договір оренди земельної ділянки було укладено та зареєстровано з порушенням норм цивільного законодавства, всупереч вільному волевиявленню власника земельної ділянки, представник, яка діє від імені позивача, просила суд, з підстав передбачених ст. 215 ЦК України, визнати недійсними договори оренди землі, укладений між позивачем та ПП «Чаплинське-1», з застосуванням наслідків недійсності правочину.

Заочним рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 04 жовтня 2017 року позов задоволено. Вирішено:

-визнати недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_6 та ПП «Чаплинське-1» на земельну ділянку загальним розміром 8,51 га, який зареєстровано у реєстраційній службі Бериславського РУЮ 27 квітня 2015 року за №9506174;

-скасувати рішення державної реєстраційної служби Бериславського РУЮ про державну реєстрацію договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_6 та ПП «Чаплинське-1» на земельну ділянку загальним розміром 8,51 га, який зареєстровано у реєстраційній службі Бериславського РУЮ 27 квітня 2015 року за №9506174;

-стягнути з ПП «Чаплинське-1» на користь ОСОБА_6 витрати по сплаті судового збору в сумі 1 280,00 грн.

В апеляційній скарзі ПП «Чаплинське-1», вважаючи заочне рішення суду незаконним, необґрунтованим, а також таким, що постановлено з порушенням судом норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Письмових заперечень (відзивів) на скаргу до апеляційного суду не надходило.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених цивільним процесуальним законодавством, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди земельної ділянки, укладений між позивачем та ПП «Чаплинське-1», було зареєстровано в державній реєстраційній службі Бериславського РУЮ поза волею позивача на його реєстрацію, що свідчить про відсутність вільного волевиявлення власника землі.

Погодитися з такими висновками суду колегія суддів не може, оскільки суд першої інстанції дійшов до них, допустивши порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності належать земельна ділянка загальною площею 8,51 га, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Каланчацького району Херсонської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 08 травня 2002 року (а.с.6).

Надані відповідачем докази свідчать про те, що між ОСОБА_6 та ПП "Чаплинське-1" було укладено договір оренди землі (а.с.40-42), державна реєстрація якого була проведена реєстраційною службою Бериславського районного управління юстиції 27 квітня 2015 року (а.с.5.)

Зі змісту заявленого позову, який впродовж розгляду справи не змінювався та не уточнювався, вбачається, що предметом позову є визнання договору оренди землі недійсним з підстав, передбачених ч.1 ст. 215 ЦК України, а саме невідповідність оспорюваного договору вимогам чинного законодавства та відсутність волевиявлення позивача на укладання і реєстрацію такого правочину.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України „Про оренду землі".

В оспорюваному договорі оренди землі сторонами зазначені всі істотні умови, визначені статтею 15 Закону України „ Про оренду землі" у редакції, яка була чинною на час підписання договору.

Отже, учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, склали і підписали відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Згідно ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а обов'язок надання доказів покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.

Цивільним процесуальним законодавством збирання доказів судом, за власної ініціативи, не передбачено і визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ст.12 ЦПК України).

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Тобто, тягар доказування обставин, викладених в позові згідно з наведеними нормами права, покладається на позивача. Отже саме ОСОБА_6 повинен надати докази відсутності його волевиявлення на укладання з ПП «Чаплинське-1» договору оренди.

Посилання в позовній заяві на те, що договір оренди землі був підписаний не власником земельної ділянки, і згоди та повноважень на його укладання чи підписання іншій особі він не надавав, позивач як в суді першої інстанції, так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, належними та допустимим доказами не підтвердив.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України, сприяючи всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, роз'яснив учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, проте позивач будь-яких дій для підтвердження зазначених вище обставин не вчиняв.

Натомість відповідачем були надані докази, які підтверджували дійсність правовідносин між сторонами, а саме: отримання позивачем орендної плати, що підтверджується оглянутим судом апеляційної інстанції оригіналом книги видачі орендної плати та додані з неї відповідні копії ; укладення додаткової угоди до основного договору оренди щодо збільшення розміру орендної плати від 01 серпня 2016 року, недійсність якої в установленому законом порядку не визнавалася (а.с.43); оплата земельного податку.

Таким чином, як в процесі розгляду справи в суді першої інстанції, так і при перевірці законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, позивач належними та допустимим доказами не довів відсутність його волевиявлення при укладанні договору оренди землі та порушення ст. 15 Закону України „ Про оренду землі".

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції зазначив, що договір оренди землі був зареєстрований всупереч волі позивача, що свідчить про відсутність вільного волевиявлення власника землі.

В Прикінцевих положеннях оспорюваного договору зазначено, що договір оренди землі набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації.

Згідно ст.17 Закону України «Про оренду землі» у редакції, яка була чинною на час підписання договору, об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 2 Закону України „ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Волевиявлення є важливим чинником, без якого неможливо вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, установленою статтею 627 ЦК України.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документу, в якому фіксуються правові наслідки.

Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору.

Таким чином посилання позивача на те, що він особисто не звертався до реєстраційної служби з проханням здійснити державну реєстрацію договору оренди, а з таким проханням звернулася неналежна особа, яку він не уповноважував на виконання таких дій, що свідчить про недійсність державної реєстрації договору, не може прийматися до уваги, оскільки наявність у учасника правочину бажання не здійснювати реєстрацію договору оренди земельної ділянки, волевиявлення на укладення якого він виявив у момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, не є підставою для визнання договору недійсним у порядку, визначеному частиною третьою статті 203 та частиною першою статті 215 ЦК України.

При цьому слід звернути увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості того, що позивач звертався до реєстраційної служби з проханням не реєструвати укладений договір чи уповноважував інших осіб на вчинення зазначених дій.

Ухвалюючи рішення про скасування рішення реєстраційної служби про державну реєстрацію договору оренди землі, суд не звернув увагу на те, що позивачем реєстраційна служба не була зазначена у якості відповідача (співвідповідача), не була реєстраційна служба притягнута до участі у справі і під час розгляду справи, а ухвалення рішення щодо прав третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, суперечить нормам ст.53 ЦПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції як незаконне та необґрунтоване підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 367,368,374,376,381-384,390 ЦПК України колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Чаплинське-1» задовольнити.

Заочне рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 04 жовтня 2017 року скасувати. Постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, в інтересах якого діє ОСОБА_7, відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Дата складання повного тексту судового рішення - 20 березня 2018 року.

Головуючий О.А. Кузнєцова

Судді: В.О. Бездрабко

Л.А.Приходько