Рішення № 72829183, 13.03.2018, Голопристанський районний суд Херсонської області

Справа № 654/3238/17

Провадження №2/654/252/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2018 року

Голопристанський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді - Охтень А.А.,

при секретарі - Ільєнко Л.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голопристанського районного суду Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великокардашинської сільської ради Голопристанського району Херсонської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3. Після її смерті відкрилася спадщина до складу якої входить будинок розташований по АДРЕСА_1, в садівничому товаристві житлового типу «Азімут» с. Кардашинка на території Великокардашинської сільської ради Голопристанського району Херсонської області. Вказаний будинок був побудований в 1990 році, що підтверджено актом про закінчення будівництва, а його належність спадкодавці підтверджується технічним паспортом. Однак, відсутність правовстановлюючого документу на вказану нерухомість перешкоджає позивачу отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину. В зв'язку з цим, ОСОБА_1 просить суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері на вищезазначене майно.

За клопотанням представника позивача, ухвалою суду від 22.11.2017 року первісного відповідача Великокардашинську сільську раду Голопристанського району Херсонської області було замінено на належних - Голопристанську районну державну адміністрацію та Херсонську обласну державну адміністрацію.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала на підставах викладених в позовній заяві та наполягала на їхньому задоволенні.

Представник Голопристанської РДА в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала суду відзив та доповнення до нього, в яких просила в задоволенні вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Представник Херсонської ОДА в судове засідання не з'явилася, однак згідно наданого заперечення також просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані докази, судом були встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно.

ОСОБА_1 є рідним сином померлої, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 та в силу положень ст.. 1261 ЦК України являється спадкоємцем першої черги на спадкове майно.

Згідно витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі в Каланчацькій державній нотаріальній конторі заведено спадкову справу №77/2017 після смерті ОСОБА_3.

Положеннями ст. 1216, 1217 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Підставою для звернення позивача до суду з даним позовом стало неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину в нотаріальній конторі на садовий будинок в СТЖТ «Азімут».

Відповідно до ст. 67 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Згідно п. 23 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 N 7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Отже, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Згідно ст. 81, 76 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В порушення вказаних процесуальних норм, позивачем не було доведено суду відсутність можливості спадкування майна в нотаріальній конторі, оскільки будь-яких письмових доказів, які б свідчили про відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину матеріали справи не містять.

Крім цього, суд також вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування.

Таким чином, обставиною, яка підлягає доведенню являється набуття спадкодавцем прав власника на майно, що є об'єктом даного спору.

В пункті 3.1 листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. N 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що крім загального кола обставин, які встановлюються судом при вирішенні всіх спорів про право на спадкування, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно судам необхідно з'ясовувати: 1) правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно (будинок, споруда); 2) чи отримано спадкодавцем дозволи на спорудження будинку, чи затверджено проект на спорудження будинку; 3) коли спадкодавцем було завершено спорудження будинку; 4) чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку, вимог державних протипожежних, санітарних норм; 5) чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку на час виникнення права власності.

Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.

Акт про закінчення будівництва садового будинку в садівничому товаристві «Азимут» датований 11 жовтня 1990 року.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року N 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що зазначення власником ОСОБА_3 на спірний будинок лише в технічному паспорті, за відсутності інших письмових доказів цієї обставини, (зокрема дозволів, проектів на будівництво, довідок про записи в по господарських книгах, та ін..), не може в достатній мірі свідчити про належність вказаного майна спадкодавиці та як наслідок входження даного майна до складу спадщини. Позивачем також не долучено до матеріалів справи державного акту на земельну ділянку, про який зазначено в змісті позовних вимог.

Крім цього, суд звертає увагу, що у акті про закінчення будівництва садового будинку, забудовником вказаного об'єкту зазначено ОСОБА_4

За вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги не зайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та підлягають залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259,263, 264,272 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Голопристанської районної державної адміністрації, Херсонської обласної державної адміністрації про визнання права власності на спадкове майно - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Херсонської області через Голопристанський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20.03.2018 року.

Суддя А. А. Охтень