Рішення № 72828762, 19.03.2018, Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/201/18

Провадження № 2/576/155/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.03.18 м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Сапона О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 03 червня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за яким банк надав відповідачу кредит у розмірі 7000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Згідно умов даного кредитного договору відповідач зобов’язаний був щомісячно повертати кредит, відсотки та сплачувати відповідну комісію за користування кредитом. Однак, в порушення умов вказаного кредитного договору відповідач належно не виконував взятого на себе зобов’язання і своєчасно не вносив необхідні платежі. Станом на 31 грудня 2017 року він має заборгованість за кредитним договором з урахуванням несплачених відсотків, пені, комісії та штрафних санкцій на загальну суму 106650,09 грн. (6594,10 грн. – заборгованість за кредитом, 90551,22 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 3950 грн. – заборгованість за пенею та комісією, а також 500 грн. – штраф (фіксована частина), 5054,77 грн. – штраф (процентна складова), які позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 05 лютого 2018 року відкрито спрощене провадження у даній справі. Цього ж дня ухвала про відкриття провадження у справі була направлена учасникам справи. Крім того, відповідачу була направлена копія позовної заяви разом з доданими до неї документами. Також відповідачу був визначений п’ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 24 лютого 2018 року отримав копії ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками. Подав до суду відзив, в якому позов визнає частково: погоджуючись із заборгованістю по тілу кредиту, позивач не згоден із нарахованими відсотками, так як вони розраховані зі змінюваної процентної ставки, тобто із порушенням законодавства. Крім того, вважає необґрунтованими суми штрафів, які позивач просить з нього стягнути, оскільки вони також розраховані зі змінюваної процентної ставки. Вважає безпідставними вимоги позивача про стягнення з нього пені та комісії. Так, позивачем розмір заборгованості з пені та комісії визначено у позовній заяві разом та не надано суду окремого розрахунку. За таких обставин просить ухвалити рішення з урахуванням наданого ним відзиву.

Позивач відповідь на відзив до суду не подав.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Так, судом встановлено, що 03 червня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за яким банк надав відповідачу кредит у розмірі 7000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Згідно умов даного кредитного договору відповідач зобов’язаний був щомісячно повертати кредит, відсотки та сплачувати відповідну комісію за користування кредитом.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Однак, судом встановлено, що в порушення умов договору відповідач належно не виконував взятого на себе зобов’язання і своєчасно не вносив необхідні платежі. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 31 грудня 2017 року він має заборгованість за кредитним договором з урахуванням несплачених відсотків, пені, комісії та штрафних санкцій на загальну суму 106650,09 грн. (6594,10 грн. – заборгованість за кредитом, 90551,22 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 3950 грн. – заборгованість за пенею та комісією, а також 500 грн. – штраф (фіксована частина), 5054,77 грн. – штраф (процентна складова).

Також, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилися та сплати процентів, належних йому відповідно до умов договору.

Поряд з цим, аналізуючи зміст наданого представником позивача розрахунку, суд погоджується з розміром визначеної в ньому заборгованості за тілом кредиту, що становить 6594,10 грн., водночас розмір визначених процентів вважає необґрунтованим, виходячи з наступного.

Так, згідно наданої позивачем довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Универсальная, 30 дней льготного периода», процентна ставка за договором становила 3 % на місяць, тобто річна ставка була погоджена сторонами у розмірі 36 % на рік.

Як вбачається з розрахунку, у подальшому процентна ставка за договором неодноразово змінювалась позивачем в односторонньому порядку з 01 січня 2013 року по 29 серпня 2014 року – до 30,0% річних, з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року – до 34,80% та з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2017 року – до 43,20% річних. Така можливість зміни розміру Тарифів та інших невід’ємних частин договору була передбачена п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг.

Однак, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо розміру процентів, які підлягають стягненню з відповідача за зміненою у односторонньому порядку відсотковою ставкою, виходячи з наступного.

Так, за змістом ст. ст. 207, 638, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України та ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», правочин по укладенню кредитного договору укладається сторонами в письмовій формі, яким узгоджуються розмір кредиту, процентів за користування кредитом, й у разі забезпечення виконання кредитного зобов’язання узгоджуються питання застосування до позичальника неустойки (пені, штрафу) у розмірі визначеному кредитним договором, підписаним сторонами.

Отже, оскільки зазначені позивачем умови і правила та тарифи всупереч вимогам ст. ст. 207, 1055 ЦК України та ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» не були підписані позичальником й оригінали цих документів кредитором відповідачеві також передані не були, суд не може вважати їх складовою частиною укладеного сторонами кредитного договору, а тому посилання позивача про право змінювати розмір процентів у односторонньому порядку на підставі не підписаних відповідачем правил надання банківських послуг, суд вважає необґрунтованим.

Саме така правова позиція викладена і у постановах Верховного Суду України № 6-16цс15 від 11.03.2015 р., № 6-240цс14 від 11.02.2015 р., № 6-698цс15 від 10.06.2015 р. та №6-757цс15 від 01.07.2015 р., № 6-2320цс16 від 22.03.2017 р., яку суд враховує у відповідності до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Крім того, ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов’язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов’язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов’язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Тому, хоч чинним законодавством і передбачено можливість визначення у кредитному договорі змінюваної процентної ставки, однак навіть в Умовах та правилах надання банківських послуг, на які посилається позивач, не визначено періодичність зміни процентної ставки, порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням індексу, що має бути також погоджений сторонами і вимоги до якого визначені у ч. 5 ст.1056-1 ЦК України, а також відсутні умови, які б дозволяли точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору.

Крім того, суд враховує, що згідно вимог закону саме на кредитодавця покладається обов’язок письмово повідомляти позичальника та інших зобов’язаних осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати з якої застосовуватиметься нова ставка.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач не мав права змінювати процентну ставку за кредитним договором, укладеним між ним та відповідачем. Відповідно, нарахування процентів за вказаним договором має здійснюватися, виходячи із процентної ставки, яка була визначена у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Универсальная, 30 дней льготного периода» на час отримання відповідачем кредитних коштів, тобто 36% річних.

З розміром процентів, нарахованих позивачем за кредитним договором станом на 31 грудня 2012 у сумі 90,20 грн., суд погоджується і вважає його обґрунтованим і таким, що відповідає умовам вказаного договору.

Водночас, виходячи з розміру процентної ставки 36% річних, яка має застосовуватися за даним договором, суми заборгованості, періоду її існування з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2017 року, беручи до уваги довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Универсальная, 30 дней льготного периода», сума нарахованих процентів має становити 11869,38 грн. Відповідно загальна сума процентів за договором має становити 11959,58 грн. і саме у вказаному розмірі підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафів, суд погоджується з розміром 500 грн. (фіксована частина). Однак, визначений у розрахунку розмір штрафу 5054,77 грн. (процентна складова), зважаючи на встановлений вище розмір заборгованості за кредитним договором, який становить загалом 18553,68 грн., суд вважає необґрунтованим. Беручи до уваги визначені у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Универсальная, 30 дней льготного периода» правила нарахування штрафу, суд приходить до висновку про необхідність стягнення його процентної складової у розмірі 927,68 грн.

Крім того, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та комісії. Так, відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3ст. 549 ЦК України). Неустойка є видом забезпечення виконання зобов’язань (ч. 1ст. 546 ЦК України) та правовим наслідком порушення зобов’язання (ст. 611 ЦК України). В свою чергу, комісія є платою за певні послуги.

Таким чином, правовідносини, пов’язані зі сплати пені та правовідносини, пов’язані зі сплатою комісії мають різну правову природу.

В порушення вказаних норм, позивачем розмір заборгованості з пені та комісії визначено у позовній заяві разом у сумі 3950,00 грн. та не надано суду окремого розрахунку. За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача пені та комісії задоволенню не підлягає.

Отже, виходячи з вимог вищевказаних Законів суд вважає необхідним позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором на загальну суму 19981,36 грн. (6594,10 грн. – заборгованість за кредитом, 11959,58 – заборгованість по процентам за користування кредитом, а також 500 грн. – штраф (фіксована частина), 927,68 грн. – штраф (процентна складова).

Також, у відповідності до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог, стягнувши його в сумі 330,20 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 178, 247, 274-279, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», розташованого по вул. Грушевського, 1-д, в м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором на загальну суму 19981,36 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 330,20 грн. витрат по сплаті судового збору. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Сумської області через Глухівський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя