Рішення № 72828321, 12.03.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 р. м. Чернівці справа № 824/110/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

за участю секретаря судового засідання Бідней О.В.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області

про визнання протиправним та скасування розрахунку.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття ним земельної ділянки від 24.07.2017 р. складеного Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області (далі – відповідач).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 24.07.2017 р. відповідачем складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №112 від 24.07.2017 р. та складено протокол про адміністративне правопорушення № 00051, якими встановлено, що позивач самовільно зайняв та використовує земельну ділянку площею 0,30 га за адресою вул.Селезнівська, позаду будинковолодіння № 2 біля річки "Потіт" в м. Чернівці із земель запасу міста. На підставі даних документів здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та визначено завдану шкоду в розмірі 45973,70 грн.

З вищевказаним розрахунком позивач не погоджується, вважає необґрунтованим та протиправним, у зв'язку з тим, що при здійсненні розрахунку відповідачем вказано площу земельної ділянки без посилання на будь-які дані, обміри та правовстановлюючі документи.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові, просили суд адміністративний позов задовольнити.

Відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, оскільки перевірка дотримання вимог земельного законодавства та складання матеріалів адміністративного провадження проведена згідно з нормами чинного законодавства. За результатами перевірки встановлено факт самовільного зайняття позивачем земельної ділянки, за наслідками якої здійснено оскаржуваний розрахунок.

У судовому засіданні представники відповідача проти позовних вимог заперечували, наполягали на відсутності підстав для задоволення позову.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1, (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1) (а.с. 9-10).

24.07.2017 р. державними інспекторами Управління з контролю за використанням і охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7, в присутності позивача, проведено перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки за адресою вул. Селезнівська, позаду будинковолодіння № 2 м. Чернівці, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки №112 та акт обстеження земельної ділянки №46 від 24.07.2017 р. (а.с. 11-12).

В актах зафіксовано, що позивач самовільно зайняв та використовує земельну ділянку площею 0,30 га за адресою вул. Селезнівська (позаду будинковолодіння № 2 біля річки "Потіт") в м. Чернівці із земель запасу міста (землі житлової та громадської забудови). Самовільне зайняття земельної ділянки вчинено шляхом облаштування штучної водойми, посадки плодових дерев (саду), огородження металевою сіткою та приєднання до свого землекористування, що є порушення ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Проміри здійснено мірною стрічкою.

За результатами проведеної перевірки, 24.07.2017 р. державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, загальна сума шкоди становить – 45973,70 грн (а.с. 13).

Листом від 24.07.2017 р. відповідач вказаний розрахунок направив позивачу та запропонував в добровільному порядку сплатити суму шкоди протягом 15 днів з дня отримання розрахунку (а.с. 14).

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що лист від 24.07.2017 р. та розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки від 24.07.2017 р. отримано позивачем 24.07.2017 р. та не заперечувалося сторонами в судовому засіданні.

Не погоджуючись за даним розрахунком розміру шкоди, позивач звернувся до суду.

Судом також встановлено, що на підставі висновків викладених в актах, 24.07.2017 р. відповідачем винесено припис № 00049, яким приписано позивачу в 30-ти денний термін з дня отримання припису усунути вказані порушення земельного законодавства, шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, чи шляхом оформлення речових прав в установленому законодавством на право користування земельною ділянкою (а.с. 69).

Вказаний припис отримано позивачем 24.07.2017 р., про що свідчить його підпис в приписі. В судовому засіданні позивач стверджував, що припис № 00049 від 24.07.2017 р. ним не оскаржувався в судовому порядку.

Крім того, 24.07.2017 р. відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення № 00051, а також винесено постанову № 49, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн (а.с. 54, 68).

Не погоджуючисть з постановою про адміністративне правопорушення, позивач оскаржив її в судовому порядку.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 р. у адміністративній справі №726/1305/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області, Державного інспектора контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру в Чернівецькій області ОСОБА_5 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адмінправопорушення, апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області задоволено повністю. Постанову Садгірського районного суду міста Чернівці від 05.09.2017 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю (а.с. 55-56).

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (далі - ЗК України).

Статтями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

На підставі п. 1 Положення №15 про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. №15 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення №15), державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до п. 3 Положення №15 основними завданнями Держгеокадастру України є, зокрема реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до п. 7 зазначеного Положення №15 Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Статтею 188 ЗК України встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля встановлюється Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 р. №963-IV(далі - Закон № 963-IV).

Статтею 1 цього Закону визначено, що охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико культурного призначення.

Об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України (ст . 4 Закону № 963-IV).

Пунктом 1 ч. 4 ст. 9 Закону № 963-IV встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом проведення перевірок.

Відповідно до ст. 10 вказаного Закону, державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, зокрема, мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Пунктом 4 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. № 963 (далі - Методика № 963) встановлено, що розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається: для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) за такою формулою: Шс = Пс x Нп x Кф x Кі (1), де Шс – розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень; Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів; Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3; Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4; Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 р. № 783.

Пунктом 7 Методики № 963 встановлено, що розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держгеокадастром та його територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держгеокадастру на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 р. N 1619.

Судом встановлено, що на підставі матеріалів обстеження земельної ділянки, відповідачем визначено площу самовільно зайнятої позивачем земельної ділянки 0,30 га та шкоди на суму 45973,70 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На переконання суду, судовій перевірці підлягають не всі рішення, дії (або) бездіяльність державних органів. Вирішення цього питання знаходиться у площині поняття "право на звернення до адміністративного суду з позовом". Таке право є складовою права на судовий захист, що передбачено ст. 55 Конституції України, відповідно до якої права і свободи людини і громадянина захищаються судом і кожному гарантується право на оскарження в суді дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У загальному вигляді право на адміністративний позов можна визначити як наявність передбачених нормами процесуального та матеріального закону фактів. Особа, яка має на це право, може вимагати від конкретного суду винесення рішення про захист порушеного права, а суд зобов'язаний винести відповідне рішення.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

За змістом ч. 8 ст. 4 вказаного Кодексу позивач це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

З аналізу ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 5 КАС України вбачається, що викладений у них принцип адміністративного судочинства полягає у захисті права, свободи або інтересу від порушення, що відбулося, тобто в наявності матеріально-правового інтересу позивача щодо оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Справа в адміністративному суді може бути порушена лише за наявності між сторонами публічно-правового спору, оскільки в розумінні ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Отже, позивач, звертаючись з адміністративним позовом, на власний розсуд, тобто суб'єктивно, визначає, що його права порушені рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, проте такі рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Суд вважає за необхідне зазначити, що право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у ст. 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист, адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинені ними при здійсненні владних управлінських функцій, цими рішеннями, діями чи бездіяльністю порушені або порушуються права чи свободи позивача.

Відповідно до змісту ст. 10 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб.

Диспозиція вказаної статті передбачає оскарження дій службової особи, які пов'язані з порушенням порядку проведення перевірки, наприклад із порушенням трудового розпорядку такою особою під час проведення ревізії; дій, які полягають у перевищенні повноважень службовою особою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з результатами контрольного заходу; дій щодо проведення перевірки без установлених законом підстав та/або з порушенням чинного законодавства тощо.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.

Водночас, висновки, викладені у розрахунку розміру шкоди, не породжують обов'язкових юридичних наслідків для суб'єктів правовідносин. Судження контролюючого органу є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких не суперечить чинному законодавству. Такі твердження можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані розрахунки розміру шкоди.

Судом встановлено, що позивач оскаржує розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки від 24.07.2017 р., однак це не відповідає матеріально-правовим способам захисту порушеного права, оскільки в даному випадку результатом вчинених дій та розрахунку стала постанова про накладення адміністративного стягнення № 49 від 24.07.2017 р., оскаржуючи яку в повній мірі позивачем реалізовується право на судовий захист та виявляється можливість у відновленні порушених прав та інтересів в даних правовідносинах.

З матеріалів справи видно, що позивач скористався вже цим правом оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, а саме подав адміністративний позов до Садгірського районного суду міста Чернівці про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 49 від 24.07.2017 р., де його позов задоволено, а постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 р. постанову Садігірського районного суду міста Чернівці по справі № 726/1305/17 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Крім того, суд зазначає, що розрахунок розміру шкоди не створює та не припиняє прав чи обов'язків позивача, жодних управлінських висновків не містять, вчинити будь-які обов'язкові дії не приписує та не встановлює для позивача відповідальність за його невиконання, тому він не є рішенням суб'єкта владних повноважень (правовим актом індивідуальної дії) у розумінні КАС України.

На переконання суду, розрахунок розміру шкоди є носієм доказової інформації, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому його оцінка, викладення у ньому висновків, визначення розміру шкоди, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого розрахунку розміру шкоди.

Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В судовому засіданні позивач та його представник не обґрунтували та не надали жодного доказу на підтвердження того, що оскаржуваний розрахунок порушує права, свободи або інтереси позивача.

Отже, з огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 14, 19, 72 - 77, 90, 241, 246, 250 , КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.К. Левицький

Рішення у повному обсязі складено 19.03.2018 р.