Рішення № 72828172, 16.03.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/398/18

РІШЕННЯ

іменем України

16 березня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М.

за участі:секретаря судового засідання Нетичай Ю.В. позивача:ОСОБА_1, представника відповідача:ОСОБА_2 розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу реєстрації місця проживання Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Хмельницької міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ:

ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу реєстрації місця проживання Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Хмельницької міської ради, в якій просить суд:

- скасувати рішення Відділу реєстрації місця проживання Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради від 20.09.2017 року про відмову у реєстрації місця проживання ОСОБА_1;

- зобов'язати Відділ реєстрації місця проживання Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 за адресою: 29000, АДРЕСА_1, без згоди батька дитини.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ:

згідно з позовною заявою та відповіддю на відзив від 14.03.2018 року позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що 20 вересня 2017 року Позивач звернулась до Відділу реєстрації місця проживання Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради у Філію № 1 Центру надання адміністративних послуг Хмельницької міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання за фактичною адресою свого проживання: 29000, АДРЕСА_2 із одночасним зняттям із реєстрації місця проживання за адресою: 30400, Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Шевченка, буд. 20. До заяви про реєстрацію місця проживання позивачем було надано необхідний пакет документів: оригінал паспорту, копію свідоцтва про народження доньки ОСОБА_1 Єлізавєти (власниці квартири), копію витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.01.2017 року; квитанцію на суму: 13,60 грн. на сплату адміністративного збору за реєстрацію місця проживання. 20.09.2017 року Відділом реєстрації місця проживання Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради позивачу було надано відмову у реєстрації місця проживання за вказаною вище адресою, згідно зі статтею 177 Сімейного кодексу України «Управління майном дитини», де вказано, що батьки вирішують питання щодо управління майна дитини спільно, а саме, відсутня згода батька, що підтверджується відповідним записом на зворотній стороні заяви позивача про реєстрацію місця свого проживання. Зазначає, що рішення Відділу реєстрації місця проживання Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради про відмову в реєстрації місця проживання позивача в квартирі, власницею якої являється неповнолітня донька позивача, та в якій позивач з донькою фактично проживають, за відсутності згоди батька підлягає скасуванню, оскільки відмова відповідача у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 на підставі норм Сімейного кодексу України, вимога надання документу, не передбаченого Правилами № 207, є такою, що суперечить чинному законодавству у сфері реєстрації місця проживання.

13.03.2018 року Відділ реєстрації місця проживання Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради подало відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що 20 вересня 2017 року Позивач звернулась до відповідача із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: 29000, АДРЕСА_2, яка належить малолітній дитині позивача ОСОБА_1 Єлізавєті, ІНФОРМАЦІЯ_1. До заяви про реєстрацію місця проживання позивачем було надано такі документи:оригінал паспорту, копію свідоцтва про народження доньки ОСОБА_1 Єлізавєти (власниці квартири), копію витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.01.2017 року; квитанцію на суму: 13,60 грн. на сплату адміністративного збору за реєстрацію місця проживання. Вказує, що згідно ч.1 ст.242 Цивільного кодексу України батьки є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. Згідно п.18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ №207 від 02.03.2016р., реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, а власником житла АДРЕСА_3 є малолітня дитина, представником якої є батьки. Виходячи з наведеного, при реєстрації місця проживання на дану житлову площу Позивача необхідна згода батька малолітньої дитини. В судовому засіданні представник відповідача не заперечував щодо задоволення позовних вимог.

14.03.2018 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Хмельницької міської ради подала пояснення, в якому зазначає, що відповідно до ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», визначено, що реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно з п. 18 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного. реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207: «У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування)». Зазначає, що у вирішення даного судового спору по суті покладається на думку суду, просить суд слухати справу за відсутності представника третьої особи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ:

26.01.2015 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відповідно до заочного рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

Під час шлюбу ОСОБА_1 із ОСОБА_3 у них народився син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, донька- Козачук Єлізавета Олександрівна, ІНФОРМАЦІЯ_1.

20 вересня 2017 року Позивач звернулась до Відділу реєстрації місця проживання Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: 29000, АДРЕСА_2.

20.09.2017 року Відділом реєстрації місця проживання Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради позивачу було надано відмову у реєстрації місця проживання за вказаною вище адресою, з посиланням на ст. 177 Сімейного кодексу України "Управління майном дитини", де батьки вирішують питання спільно. В даному випадку немає згоди батька.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_5 є власницею квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4.

Згідно з копією паспорта ОСОБА_1, серії НВ 681588, її зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ:

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Згідно з ч. 1 ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до п.1 ст. 177 Сімейного кодексу України батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.

Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси.

Крім того, згідно з п.2 ст. 177 Сімейного кодексу України батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав:

укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;

видавати письмові зобов'язання від імені дитини;

відмовлятися від майнових прав дитини.

Згідно п.7 ст. 177 Сімейного кодексу України батьки вирішують питання про управління майном дитини спільно, якщо інше не передбачено договором між ними. Спори, які виникають між батьками щодо управління майном дитини, можуть вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства" держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 р. №44/25 та ратифікованої постановою ВРУ 27.02.1989 визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

ПОЗИЦІЯ СУДУ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

26.01.2015 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відповідно до заочного рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

Батько ОСОБА_5, фактично проживає окремо від неї, не приймає участі у вихованні дитини, тривалий час ухиляється від сплати аліментів, що підтверджується довідкою-розрахунком № 39569 від 27.12.2016 року.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_5 є власницею квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4.

Згідно з копією паспорта ОСОБА_1, серії НВ 681588, її зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно до акту житлово-будівельного кооперативу № 95 від 22.04 2017 року, зазначено, що ОСОБА_1 дійсно проживає за адресою: 29000, АДРЕСА_4 без реєстрації з жовтня 2004 року з дітьми: сином - ОСОБА_4 та донькою - ОСОБА_5.

Крім того, згідно довідки Житлово-експлуатаційного об'єднання № 1665 від 10.01.2017 року, яка міститься в матеріалах справи, ОСОБА_5, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4, її сім'я складається з 0 чоловік.

Суд враховує надані в судовому засіданні пояснення третьої особи про те, що реєстрація ОСОБА_1 за місцем проживання доньки не впливає на право власності дитини щодо цього майна.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

На думку суду, з метою якнайкращого виховання неповнолітньої доньки позивача та забезпечення ефективного управління майном дитини, є необхідність зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 за місцем проживання дитини, а саме за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

В той же час згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його рішень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши досліджені під час судового розгляду справи докази в їх сукупності, беручи до уваги відзив на адміністративний позов, пояснення третьої особи, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведена правомірність своїх дій, а тому адміністративний позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити в повному обсязі.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 (30400, Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Шевченка, буд. 20, реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1) до Відділу реєстрації місця проживання Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради (29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Соборна, 16, код ЄДРПОУ 36450818) про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії задовольнити.

Скасувати рішення Відділу реєстрації місця проживання Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради (29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Соборна, 16, код ЄДРПОУ 36450818) від 20.09.2017 року про відмову у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 (30400, Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Шевченка, буд. 20, реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1) та зобов'язати Відділ реєстрації місця проживання Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 20 березня 2018 року

Головуючий суддя /підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя ОСОБА_6