Постанова № 72827934, 13.03.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 березня 2018 р. № 640/14131/16-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання Пройдак С.М.

у присутності

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача Джміля В.П., Пархоменко Е.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 (АДРЕСА_1,61003) до Харківського обласного військового комісаріату (вул. Коцарська, буд. 56,м. Харків,61052, код ЄДРПОУ08166355) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просить суд: визнати неправомірними дії Харківського обласного військового комісаріату, що виявилися у невиконанні ним своїх зобов'язань, зазначених постановою КМУ від 28.05.1993 року № 379 " Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби" щодо видачі ОСОБА_4 посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби; зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат видати ОСОБА_4 посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, згідно з вимогами постанови КМ України від 28.05.1993 року № 379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби".

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова суду від 07.10.2016 року у справі відкрито провадження та ухвалою суду від 21.12.2017 року з урахуванням положень п.3 ч.1 ст.29 КАС України справа передана до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.12.2017 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі, просив суд позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що позивачка є матір'ю військовослужбовця, який загинув під час виконання службових обов'язків, вона звернулася до Харківського обласного військового комісаріату з заявою та пакетом документів для отримання посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, проте відповідач відмовився надати позивачу вказаного посвідчення, що обумовило звернення до суду за захистом прав та інтересів.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі, пославшись на те, що під час винесення рішення про відмову у наданні посвідчення відповідач діяв відповідно до вимог діючого законодавства з урахування усіх наданих позивачкою документів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Позивачка є матір'ю військовослужбовця, який загинув 06.10.1993 року під час виконання обов'язків військової служби. У 1993 році Жовтневим районним військовим комісаріатом м. Харкова їй видавалось відповідне посвідчення, яке у 1996 році на вимогу того ж РВК повернуто останньому.

28.07.2016 року вона звернулася до відповідача із заявою з проханням повернути раніш отримане посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби або видати дублікат цього посвідчення.

Листом від 08.08.2016 року за № 1811-ВСЗ відповідач відмовив у встановленні їй статусу члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (померли) під час проходження військової служби, мотивуючи відмову відсутністю документа, якій би підтверджував факт її знаходження на утриманні сина.

Відмова у наданні посвідчення вмотивовано тим, що в супереч положень ч. 6 ст. 18 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) позивачем до звернення не надано доказів, які б посвідчували факт перебування її на утриманні сина.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, перевіривши оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням ч.2.ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Статтею 10 Закону України від 22.10.1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII) визначено, що його дія поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також унаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: - утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія; - батьки; - один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; - діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; - діти, які мають свої сім'ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття; - діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

Підставою для отримання «Посвідчення члена сім'ї загиблого» слугують положення Закону № 3551-XII та постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1993 року № 302 з наступними змінами та доповненнями.

Судом установлено, що 03.04.2003 року управлінням праці та соціального захисту населення Київського району м. Харкова позивачці виданий дублікат «Посвідчення члена сім'ї загиблого» (Додаток № 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302) серії Г № 533687 (а.с. 88).

Соціальні гарантії прав членів сімей військовослужбовців, визначені положеннями Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII в редакції, що була чинною на момент набуття позивачкою статусу члена сім'ї загиблого) поширювалися в т.ч. на членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли, пропали безвісти або стали інвалідами при проходженні військової служби (ст.4)

Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-8/99 від 03.06.1999 ( рішення № 5-рп/99 , справа про офіційне тлумачення терміна « член сім'ї») визначено, що в т.ч. до кола членів сім'ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Щодо них ознака (вимога) ведення спільного господарства з суб'єктом права на пільги в оплаті користування житлом і комунальними послугами застосовується лише у передбачених законом випадках. Діти є членами сім'ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 року № 379 визначено, що посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками № 1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий військовим комісаріатом.

Враховуючи викладене,суд приходить до висновку, що на момент загибелі сина позивачки Закони № 3551-XII та 2011-XII визначали однакові підстави набуття статусу «члена сім'ї загиблого» та «члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби», що не передбачало підтвердження перебування батьків військовослужбовців на його утриманні.

Суд також зауважує, що соціальні гарантії прав членів сімей військовослужбовців визначені положеннями ст.18 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII в редакції, що є чинною з 01.01.2007 року), пунктом 6 якої встановлено, що вдова (вдівець) загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік) військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - інваліди з дитинства, батьки військовослужбовця, які перебували на його утриманні, мають право на пільги, передбачені цим Законом.

Вказана редакція є чинною з 01.01.2017 року, тоді як позивачка набула статусу «члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби» з жовтня 1993 року, а отже до неї мають бути застосовані положення чинні на момент виникнення правовідносин.

Крім того із дослідженого в судовому засіданні листа Жовтневого об'єднаного районного військового комісаріату м. Харкова від 11.11.2015 року № Ю/625, - 25.03.1996 року Жовтневим ОВК м. Харкова встановлено, що позивачці вже було видано посвідчення «члена сім'ї військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби» серії Г № 038792 (а.с. 60, 87).

Відповідно до ст.ст. 7, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В судовому засіданні відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення, а , отже, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 257, 258, 262, 246, 255, 295 КАС України, суд-

вирішив

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії Харківського обласного військового комісаріату, що виявилися у невиконанні ним своїх зобов'язань, зазначених постановою КМУ від 28.05.1993 року № 379 " Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби" щодо видачі ОСОБА_4 посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби .

Зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат видати ОСОБА_4 посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, згідно з вимогами постанови КМ України від 28.05.1993 року № 379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби".

Рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду. Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст. 297 КАС України безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду або у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

У повному обсязі рішення складено 19.03.2018 року

Суддя Зоркіна Ю.В.