Рішення № 72827814, 12.03.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/2130/17

12 березня 2018 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Порплиці Т.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Чорнописької В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки ) та рішення про застосування штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі-відповідач), в якій просить визнати протиправними та скасувати:

податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 15.11.2017 року № 00099591306, яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 510,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку за неподання податкового розрахунку №1 -ДФ;

податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 15.11.2017 року № 00099601306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 1552,90 грн., з яких 1242,33 грн. за податковими зобов'язаннями, 310,57 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями,

вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 15.11.2017 року № Ф-0099581306про сплату недоїмки по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 1092,71 грн.,

рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 15.11.2017 року №0099571306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 163,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом проведено перевірку діяльності позивача, за результатами якої встановлено, що позивачем не дотримано порядок ведення обліку доходів та витрат, неправомірно включено до складу витрат за 2014 і 2015 роки витрати, не пов'язані із здійсненням адвокатської діяльності, у зв'язку з чим відповідач зробив висновок про заниження оподатковуваного доходу та відповідно податку на доходи фізичних осіб. Також відповідач зробив висновок про неподання позивачем звітності на загальнообов'язкове державне страхування за 2012 і 2013 роки. Позивач зазначає, що відповідно до вимог ст. 178 Податкового кодексу України доходи громадян від незалежної професійної діяльності, отримані протягом календарного року оподатковуються за ставками визначеними в п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу. Оподаткованим доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності. Позивач стверджує, що витрати на встановлення програмного забезпечення, поштові послуги, витрати на придбання та ремонт побутової та офісної техніки були необхідними для провадження адвокатської діяльності та використовувалися адвокатом для створення належних умов та забезпечення здійснення цієї діяльності. Позивач пояснив, що помилкові висновки відповідача про заниження оподатковуваного доходу та відповідно податку на доходи фізичних осіб стали підставою для збільшення податкового зобов'язання по військовому збору та по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Позивач вважає помилковими висновки відповідача щодо заниження сум оподатковуваного доходу та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення та вимогу про сплату недоїмки, а тому звернувся з позовом до суду.

Ухвалою від 08.12.2017 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу час, достатній для усунення недоліків позовної заяви (із зазначенням способу їх усунення) до 26.12.2017 р.

Ухвалою від 22.12.2017 р. відкрито провадження у адміністративній справі за правилами прощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 22.01.2018 р. о 12:00 год.

У зв'язку з клопотанням позивача судове засідання, призначене на 22.01.2018 р. о 12:00 год., відкладено на 07.02.2018 р. о 11:00 год.

У судовому засіданні, призначеному на 07.02.2018 р. о 11:00 год. було оголошено перерву для надання можливості учасникам справи ознайомитися з долученими до матеріалів справи документами.

Судове засідання, призначене на 07.02.2018 р. о 11:00 год. відкладено на 02.03.2018 р. о 14:30 год. у зв'язку із клопотанням позивача.

У судовому засіданні, яке відбулося 07.02.2018 р. о 11:00 год., продовжено строки розгляду справи та оголошено перерву до 12.02.2018 р. о 12:30 год.

Позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги з мотивів, наведених у позовній заяві. Додатково пояснили, що при проведенні перевірки податковим органом неправомірно не було взято до уваги документи на підтвердження витрат, пов'язаних із здійсненням адвокатської діяльності, а саме витрати на встановлення програмного забезпечення, на придбання поштових марок, побутової техніки (обігрівача, чайника), мобільного телефону та гарнітури до нього, на придбання та ремонт офісної техніки, витрати на рекламу. Позивач вважає, що податковим органом зроблено помилкові висновки про те, що придбані товари та послуги були використані позивачем в особистих цілях, а тому такі витрати виключено зі складу витрат на здійснення незалежної професійної діяльності, внаслідок чого неправомірно донараховано податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, наведених у відзиві від 12.01.2018 р. (а.с.61-65) та пояснив, що перевіркою встановлено ряд порушень, а саме відсутність книги обліку доходів і витрат за 2013-2017 роки, завищення позивачем витратна здійснення незалежної професійної діяльності, а саме включення до складу витрат за 2014 і 2015 роки витрат, не пов'язаних із здійсненням адвокатської діяльності у розмірі 8282,24 грн., в тому числі за 2014рік на 3149,04 грн., за 2015 рік на 5133,20 грн. Крім того, відповідач зазначив, що заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу призвело до заниження єдиного внеску на загальну суму 1029,71 грн. за 2014 рік. Відтак представник відповідача вважає, що оскаржувані вимога, рішення, податкові повідомлення-рішення винесені правомірно і підстав для їх скасування немає, а тому просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши обставини справи у сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних міркувань.

Судом встановлено, що в період з 01.01.2014 р. по 30.06.2017 р. ОСОБА_1, як самозайнята особа здійснювала незалежну адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_4 від 29.01.2010 р. Позивач перебуває на обліку в Тернопільській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області як платник податків з 09.02.2010 р.

У 2014-2016 роках позивачем, як самозайнятою особою подавалися до податкового органу податкова декларація про майновий стан і доходи.

Так, в матеріалах справи міститься податкова декларація про майновий стан і доходи за 2014 рік, у якій позивачем відображено суму загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження незалежної професійної діяльності - 12443,00 грн., а також суму документально підтверджених витрат, необхідних для провадження незалежної професійної діяльності - 12443, 00 грн. (а.с.92-93).

Як встановлено з податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік (а.с.96-97) та розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (а.с.98), позивачем відображено суму доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу - 11686,40 грн., вартість документально підтверджених витрат, необхідних для провадження незалежної професійної діяльності - інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг - 11686,40 грн.

У податковій декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік (а.с.107-108) та розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (а.с.109), позивачем відображено суму доходу від провадження незалежної професійної діяльності - 7496,34 грн., вартість документально підтверджених витрат, необхідних для провадження незалежної професійної діяльності - інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг - 7496,34 грн.

З метою документального підтвердження понесених витрат позивачем було надано підтверджуючі документи. Задекларовані витрати позивач вважав такими, що були необхідні йому для належного здійснення його професійної діяльності.

В подальшому, бажаючи припинити адвокатську діяльність, з метою реорганізації в адвокатське об'єднання «Центральне адвокатське бюро», ОСОБА_1 подано до податкового органу заяву про ліквідацію або реорганізацію платника податків від 30.06.2017р. № 1 (а.с.80) та заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску від 30.06.2017 р. № 2 (а.с.81).

На підставі поданих заяв податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи, яка провадить незалежну професійну (адвокатську) діяльність щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 р. по 30.06.2017 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2017 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2014 р. по 30.06.2017 р. Результати перевірки оформлено актом від 19.07.2017 р. №6606/19-00-13-02-06/НЮ043644 (а.с.27-42).

В акті перевірки зафіксовано порушення п. 178.6 ст. 178 Податкового кодексу України в частині порядку ведення обліку доходів та витрат та ведення Книги обліку доходів і витрат згідно наказу Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 р. № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, проводять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення». Вказане порушення не оскаржується позивачем.

Крім того, податковим органом виявлено порушення п. 178.3 ст. 178 ПК України та встановлено заниження оподатковуваного доходу на суму 8282,24 грн., у т.ч. за 2014 рік на 3149,04 грн., за 2015 рік на 5133,20 грн.

Так, із посиланням на узагальнюючу податкову консультацію щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів), затверджену наказом ДПС України № 1185 від 24.12.2012 року, до таких витрат податковий орган відніс витрати на придбання товарів, та побутової техніки для власного споживання, усього на суму 11749, 00 грн.

За 2014 рік податковим органом до складу витрат, не пов'язаних із здійсненням адвокатської діяльності, віднесено витрати на суму 5990,00 грн. відповідно до таких документів: товарний чек б/н від 25.07.2014 р. від ФОП ОСОБА_4 на суму 440,00 грн. (заміна чаші чайника К-700) (а.с. 94), видаткова накладна № РН-0006450 від 26.11.2014 р. на суму 90,00 грн. (розмочка ДГ) без зазначення постачальника послуг та їх замовника (а.с. 95), товарний чек б/н від 23.10.2014 р. від «Теплодар», без вказання реквізитів постачальника, на суму 5460,00 грн. за піч «Теплодар-140» з комплектуючими (а.с. 94).

За 2015 рік податковим органом до складу витрат, не пов'язаних із здійсненням адвокатської діяльності, віднесено витрати на суму 5759,00 грн. відповідно до таких документів: нефіскальний чек №00043097 від 31.12.2015 р. з магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» за електрочайник «Rotex RKT 83-G» на суму 490,00 грн. (а.с. 101), товарний чек № 581 від 21.12.2015 р., отриманий від ФОП ОСОБА_5 за придбання мобільного телефону, карти пам'яті на 32 Gb, чохла шкіряного, автомобільного зарядного пристрою, блютуз гарнітури на загальну суму 5269,00 грн. (а.с. 53, 75, 95, 99).

Податковим органом в акті перевірки зазначено про те, що перелічені вище витрати не можуть відноситись до.витрат адвоката, відтак врахування їх при обчисленні бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 1242,33 грн., в тому числі за 2014 рік на 472,35 грн., за 2015 рік на 769,98 грн.

Крім того, в діяльності позивача контролюючий орган вбачає порушення п. 51.1 ст. 51, п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 глави 2 розділу II, п.п. б) п. 176.2 ст. 176 розділу IV ПК України в частині неподання податкового розрахунку форми № 1-ДФ за 3-4 квартали 2014 року, 4 квартал 2015 року, 1-4 квартали 2016 та не відображення сум доходів, нарахованих (виплачених) фізичним особам-підприємцям за закуплені ТМЦ та надані послуги за ознакою доходу « 157», а саме: за ІІІ-IV квартали 2014 р. по ФОП ОСОБА_6 - товарний чек № 1270 від 28.08.2014 р. на суму 170,00 грн., ФОП - ОСОБА_5 - товарний чек № 131 від 18.12.2014 р. на суму 9000,00 грн., за IV квартал 2015 р. по ФОП - ОСОБА_5 - товарний чек № 581 від 21.12.2015 р. на суму 5269,00 грн., товарний чек № 521 від 21.12.2015 р. на суму 5000,00 грн.; ФОП ОСОБА_7 - товарний чек № 284 від 09.10.2015 р. на суму 120,00 грн.; ФОП ОСОБА_8 - товарний чек № 3743 від 25.11.2015 р. на суму 71,90 грн., товарний чек № 3773 від 01.12.2015 на суму 339,90 грн., І-ІV квартали 2016 р. по ФОП ОСОБА_9 - товарний чек № 201 від 11.09.2016 на суму 55,00 грн.; ФОП - ОСОБА_5 - товарний чек № 631 від 31.10.2016 р. на суму 2380,00 грн.; ФОП ОСОБА_10 - товарний чек № 638 від 05.09.2016 р. на суму 444,90 грн.; ФОП ОСОБА_8 товарний чек б/н від 15.02.2016 р. на суму 126,60 грн., товарний чек № 615 від 05.02.2016 р. на суму 200,00 грн., товарний чек № 194 від 14.01.2016 р. на суму 54,90 грн.

Також в акті зафіксовано порушенняп.3.4. р. III «Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державі страхування», затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 08.10.2010 р. № 22-2, зареєстрованого Мін'юстом України 01.11.2010 р. № 1014/18309, п.п. 3. п.4.5. Розділу IV «Інструкції про порядок нарахування сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України 09.09.2013 р., зареєстрованого Мін'юстом України 19.09.2013 р. за № 1622/24154 у частині не подання звітності на загальнообов'язкове державне страхування 2012 та 2013 роки.

Крім того, податковий орган вбачає порушення вимог абз.1 п.2 ч.1 ст.7, п.11 ст.8, п.2 ст.9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано єдиний внесок на загальну суму 1092,71 грн. за 2014 рік.

Також судом встановлено, що посадовою особою Головного управління ДФС у Тернопільській області було складено протокол про адміністративне правопорушення № 135 від 20.10.2017 р. (а.с.21), яким за неповідомлення в повному обсязі відомостей про доходи громадян за формою 1-ДФ за 2014-2016 роки позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст.163-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Проте, постановою Тернопільського міськрайонного суду від 23.01.2018 р. провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-4 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення (а.с.77). При прийнятті даної постанови судом взято до уваги те, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам закону, не містить конкретного звинувачення, яке пред'являється особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, а саме не вказано які саме відомості про доходи громадян не повідомлені за формою 1-ДФ, на яку суму, щодо яких громадян та за який конкретно період. Крім того, вказане місце та час вчинення правопорушення суперечить даним акту перевірки.

Не погодившись із висновками, викладеними в акті перевірки від 19.07.2017 р. №6606/19-00-13-02-06/НЮ043644, ОСОБА_1 27.10.2017 р. подано заперечення та надано копії розрахункових документів, які позивач просив врахувати до числа витрат, понесених при здійсненні незалежної професійної діяльності. Проте, листом від 14.11.2017 р. № 1523/6/19-00-13-06-02/17191 «Про розгляд заперечень» позивачу повідомлено про відсутність підстав для врахування заперечень та додаткових документів, та висновки до акту щодо встановлених порушень залишені без змін (а.с.19-20).

За результатами перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 15.11.2017 року № 00099591306, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 510,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку за неподання податкового розрахунку №1 -ДФ (а.с.15).

Податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДФС у Тернопільській області від 15.11.2017 року № 00099601306 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 1552,90 грн., з яких 1242,33 грн. - за податковими зобов'язаннями, 310,57 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.16).

Крім того, Головним управлінням ДФС у Тернопільській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.11.2017 року № Ф-0099581306 про сплату недоїмки по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 1092,71 грн. (а.с.14).

Рішенням Головного управління ДФС у Тернопільській області від 15.11.2017 року №0099571306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за порушення п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1, ч.3, 4, 5 п.4 ст. 7, ч.2, 3, 4 ст.8, ч.1, 2, 3 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 163,90 грн. (а.с.17).

До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.

Відповідно до пп. 14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, регламентується нормами ст. 178 ПК України.

Згідно з п. 178.1 ст. ПК України, особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із ст. 65 цього Кодексу.

Відповідно до п.178.2 ст.178 ПК України, доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу.

Згідно з п. 178.3 ст.178 ПК України оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об'єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат.

Отже, адвокат є самозайнятою особою, яка здійснює незалежну професійну нотаріальну діяльність, яка оподатковується за ставками податку, визначеними для оподаткування доходів фізичних осіб, а база оподаткування визначається як різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності адвоката.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що законодавство України, встановлюючи можливість зменшення оподаткованого доходу особи, що провадить незалежну професійну діяльність, на витрати, які є необхідними для її провадження, не передбачає вичерпного переліку таких витрат.

Судом встановлено, що висновки відповідача стосовно правомірності формування позивачем витрат, які враховуються при обчисленні оподатковуваного доходу, ґрунтуються лише на основі роз'яснень, які містяться в узагальнюючій податковій консультації щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів), затверджену наказом ДПС України № 1185 від 24.12.2012 року. Проте, в узагальнюючій консультації наведено невичерпний орієнтовний перелік витрат, які можуть бути віднесені до витрат, які враховуються при визначенні оподатковуваного доходу. Як зазначено у консультації, такий перелік лише доцільно (а не обов'язково) враховувати при визначенні сукупного чистого доходу адвокатів.

Суд зазначає, що при вирішенні спору керується нормами закону та прийнятих на його виконання підзаконних нормативно-правових актів, а не листів чи роз'яснень державних органів, які за своїм змістом є трактуванням окремих норм чинного законодавства.

Податкова консультація, за змістом ст. 52 ПК України, надається контролюючим органом безоплатно за зверненням платників податків з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Таким чином, податкова консультація не є нормативно-правовим актом, який регулює відносини у сфері справляння податків і зборів, зокрема не встановлює і не може встановлювати порядку їх нарахування, утримання та сплати. Суд вважає, що зазначена консультація контролюючого органу має рекомендаційних характер, тобто не виключеним є віднесення до необхідних витрат незалежної професійної діяльності й інших витрат, якщо вони відповідають вимогам п.178.3 ст.178 ПК України. При цьому, зважаючи на загальне описове визначення таких витрат, яке наведене в п.178.3 ПК України, суд вважає необхідним у кожному окремому випадку аналізувати здійснені витрати за критеріями можливості використання придбаних товарів (робіт, послуг) у незалежній професійній діяльності, ділової мети їх придбання, впливу цих витрат на отримання доходу, й за умови відповідності таким критеріям придбані товари (роботи, послуги) й здійснені витрати слід вважати такими, що необхідні для провадження незалежної професійної діяльності.

Зважаючи на загальне описове визначення таких витрат, яке наведене в п. 178.3 ПК України, судом у кожному окремому випадку проаналізовано здійснені витрати позивача у 2014 -2015 роках за критеріями можливості використання придбаних товарів (робіт, послуг) у незалежній професійній діяльності, ділової мети їх придбання, впливу цих витрат на отримання доходу.

Суд вважає переконливими доводи позивача, які підтверджуються матеріалами справи, про те, що придбані товари та послуги придбавалися дійсно для використання при здійсненні незалежної професійної діяльності адвоката, з метою підтримання належних робочих умов, організації робочого місця, забезпечення базовими технічними пристроями та мали вплив на отримання доходу, а отже, й понесені позивачем витрати на оплату таких витрат мали безпосередній зв'язок з діяльністю адвоката.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає обґрунтованим включенням позивачем до складу витрат, пов'язаних із веденням незалежної професійної діяльності витрат за 2014 рік на суму 5990,00 грн. відповідно до таких документів: товарний чек б/н від 25.07.2014 р. від ФОП ОСОБА_4 на суму 440,00 грн. (заміна чаші чайника К-700), видаткова накладна № РН-0006450 від 26.11.2014 р. на суму 90,00 грн. (розмочка ДГ), товарний чек б/н від 23.10.2014 р. від «Теплодар» на суму 5460,00 грн. за піч «Теплодар-140» з комплектуючими. За 2015 рік - витрати на суму 5759,00 грн. відповідно до таких документів: нефіскальний чек №00043097 від 31.12.2015 р. з магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» за електрочайник «Rotex RKT 83-G» на суму 490,00 грн., товарний чек № 581 від 21.12.2015 р., отриманий від ФОП ОСОБА_5 за придбання мобільного телефону, карти пам'яті на 32 Gb, чохла шкіряного, автомобільного зарядного пристрою, блютуз гарнітури на загальну суму 5269,00 грн. Відповідачем не зазначено зауважень до оформлення вищевказаних первинних документів.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у позивача були наявні і інші документи на підтвердження понесених ним витрат, які подані при перевірці та вказані у письмових запереченнях від 27.10.2017 р. на акт перевірки, а саме: щодо встановлення програмного забезпечення відповідно до товарного чека від 27.05.2014 р. № 561 та придбання конвертів і марок згідно квитанцій від 11.06.2015 р. на суму 2960 грн., від 12.06.2015 р. на суму та 2040 грн. (а.с. 104), які могли бути взяті до уваги контролюючим органом при визначенні складу витрат, пов'язаних із веденням незалежної професійної діяльності. Однак останні необґрунтовано не враховані відповідачем при прийнятті оскарженого податкового повідомлення-рішення від 15.11.2017 року № 00099601306.

З огляду на вищевказане суд прийшов до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15.11.2017 року № 00099601306 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 1552,90 грн. прийнято необґрунтовано, без урахування усіх необхідних обставин, а відповідно є протиправним і підлягає скасуванню.

У п.5 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, є платниками єдиного внеску.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Згідно з п.11 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону (у т.ч. для осіб, які займаються незалежною професійною діяльністю), встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Отже, у даному випадку розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування залежить від доходу (прибутку), отриманого від діяльності позивача, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, який є базою нарахування єдиного внеску. Тобто, базою нарахування єдиного внеску також є різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності адвоката.

Оскільки оподатковуваний дохід, який одночасно є базою для визначення єдиного внеску, який податковим органом було збільшено протиправно, суд дійшов висновку, що і вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.11.2017 року № Ф-0099581306 та рішення від 15.11.2017 року № 0099571306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску також є протиправними і підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.11.2017 року № 00099591306, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 510,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку за неподання податкового розрахунку №1 -ДФ, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з ст. 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Відповідно до п. 177.5 ст. 177 ПК України, фізична особа-підприємець повинен самостійно відображати доходи за результатами календарного року та відповідно самостійно сплачувати податок на доходи фізичних осіб.

Згідно з вимогами п. 177.8 ст. 177 ПК України, якщо дохід фізичній особі-підприємцю виплачує інша самозайнята особа (тобто інші фізичні особи-підприємці або особа, що здійснює незалежну професійну діяльність) або ж суб'єкт господарювання, то останні, за загальним правилом, не утримують податок на доходи фізичних осіб при нарахуванні доходу, якщо фізичною особою-підприємцем було надано документ про реєстрацію особи суб'єктом господарювання.

Судом встановлено, що в процесі здійснення незалежної професійної діяльності позивач оплачувала послуги інших фізичних осіб-підприємців, а саме: за ІІІ-IV квартали 2014 р. ФОП ОСОБА_6 - товарний чек № 1270 від 28.08.2014 р. на суму 170,00 грн., ФОП - ОСОБА_5 - товарний чек № 131 від 18.12.2014 р. на суму 9000,00 грн., за IV квартал 2015 р. ФОП - ОСОБА_5 - товарний чек № 581 від 21.12.2015 р. на суму 5269,00 грн., товарний чек № 521 від 21.12.2015 р. на суму 5000,00 грн.; ФОП ОСОБА_7 - товарний чек № 284 від 09.10.2015 р. на суму 120,00 грн.; ФОП ОСОБА_8 - товарний чек № 3743 від 25.11.2015 р. на суму 71,90 грн., товарний чек № 3773 від 01.12.2015 на суму 339,90 грн., І-ІV квартали 2016 р. ФОП ОСОБА_9 - товарний чек № 201 від 11.09.2016 на суму 55,00 грн.; ФОП - ОСОБА_5 - товарний чек № 631 від 31.10.2016 р. на суму 2380,00 грн.; ФОП ОСОБА_10 - товарний чек № 638 від 05.09.2016 р. на суму 444,90 грн.; ФОП ОСОБА_8 товарний чек б/н від 15.02.2016 р. на суму 126,60 грн., товарний чек № 615 від 05.02.2016 р. на суму 200,00 грн., товарний чек № 194 від 14.01.2016 р. на суму 54,90 грн. (а.с. 37)

З огляду на викладене, суд зазначає, що позивач не є податковим агентом відносно вищезазначених фізичних осіб-підприємців, які самостійно зобов'язані подавати податкову звітність та сплачувати податки.

Відповідно до абз. 1 п. 119.2 ст. 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Тобто, визначальною умовою застосування до платників податків штрафних санкцій, визначених наведеною нормою, у разі подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, є те, що такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про те, що позивач не є податковим агентом відносно інших фізичних осіб-підприємців, у яких придбавала товари та послуги, та не повинен обчислювати, сплачувати таких осіб податки та подавати звітність, а тому штраф у розмірі 510 грн. застосований протиправно, а податкове повідомлення-рішення від 15.11.2017 року № 00099591306 підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За наслідками судового розгляду, відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийняття оскарженого рішення.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: 46001, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) до Головного управління ДФС у Тернопільській області (місцезнаходження: 46003, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Білецька, будинок 1, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39403535) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 15.11.2017 року № 00099591306.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 15.11.2017 року № 00099601306.

Визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 15.11.2017 року № 0099581306.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області № 0099571306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15.11.2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області (місцезнаходження: 46003, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Білецька, будинок 1, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39403535) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: 46001, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) гривень 00 (нуль) копійка, сплачений на підставі квитанції №0.0.916050660.1 від 14.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 березня 2018 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.