Ухвала суду № 72827807, 20.03.2018, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/7226/17

Провадження № 2-а/591/159/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2018 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого – судді Сидоренко А.П.

з участю секретаря судового засідання – Майбороди А.О.

позивачів – ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідачів – ОСОБА_4

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Сумської міської ради, Департаменту забезпечення ресурсних платежів про зобов’язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

Позивачі 14 грудня 2017 року звернулися до суду з адміністративним позовом до Сумської міської ради, в якому просили визнати неправомірною відмову Сумської міської ради щодо надання дозволу на приватизацію квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1, та зобов’язати Сумську міську раду надати дозвіл на приватизацію вказаної квартири.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 22 грудня 2017 року вказана позовна заява була залишена без руху та позивачам запропоновано у строк, не пізніше 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки.

Після виконання вимог вказаної ухвали позивачами ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 09 січня 2018 року відкрите провадження у зазначеній справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче судове засідання 06 лютого 2018 року.

Під час підготовчого засідання 06 лютого 2018 року за клопотанням позивачів залучено до розгляду у вказаній справі в якості співвідповідача Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради.

13 березня 2018 року на адресу суду надійшла письмова заява про зміну предмету позову, згідно якої позивачі просять постановити рішення, яким зобов’язати Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради передати у спільну власність квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, які зареєстровані за вищезазначеною адресою.

В судовому засіданні позивачі підтримали заяву про зміну предмету позову та вважали, що вона підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Представник відповідачів в судовому засіданні щодо питання визначення за правилами якого судочинства підлягає розгляду вказаний позов, покладається на розсуд суду.

Вислухавши думку осіб, які приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Так, відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" від 20.05.2013 року № 8, вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Таким чином, розгляд справ здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України лише у разі, якщо за предметом спору та його суб'єктним складом справа належить до юрисдикції адміністративного суду.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спецiалiзованого суд України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" 01.03.2013 № 3, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) (далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивачі обгрунтовували його тим, що маючі намір реалізувати своє право на приватизацію житла, вони звернулися до Сумської міської ради за наданням дозволу на приватизацію, але відповідно до відповіді Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради позивачам було відмовлено в цьому через відсутність ордеру на вказану квартиру.

Суд зазначає, що з реалізацією позивачами права на зміну предмету позову та заявлення ними позовної вимоги про зобов’язання Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради передати у спільну власність квартиру позивачам, спірні правовідносини виникли в межах реалізації позивачами прав та інтересів, що виникли із житлових відносин. В даному випадку між позивачами та відповідачем виник спір про захист права конкретних фізичних осіб на одержання житла в приватну власність шляхом приватизації, який є не публічним, а приватноправовим.

Даний спір не є публічно-правовим, з огляду на характер спірних правовідносин та суб'єктний склад, а відтак дана справа не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" у рішенні від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Зважаючи на викладене, відносно даного спору адміністративний суд не може вважатись "судом, установленим законом" у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виходячи з зазначеного, спір, з яким позивачі звернулася до суду, змінивши предмет позову, має розглядатись в порядку цивільного судочинства, як передбачено ч. 1 ст. 19 ЦПК України.

Таким чином, з огляду на зміну позивачами предмету позову, суд закриває провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виходячи з наведеного провадження по справі слід закрити, оскільки даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, роз’яснивши позивачам право звернутись до суду з відповідним позовом в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

На підставі викладеного, керуючись ст. 238 КАС України, суд –

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 (місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1), ОСОБА_1 (місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2), ОСОБА_3 (місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_3) до Сумської міської ради (місцезнаходження: м. Суми, майдан Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 23823253), Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (місцезнаходження м. Суми, вул. Садова, 33, код ЄДРПОУ 40456009) про зобов’язання вчинити дії, роз’яснивши право звернутись до суду з відповідним позовом в порядку цивільного судочинства.

Повернути з державного бюджету України на користь ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 через відповідний орган Державної казначейської служби України сплачений кожними з них судовий збір в розмірі по 640 грн.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п’ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Суддя А.П.Сидоренко