Рішення № 72827786, 12.03.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/290/18

12 березня 2018 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. за участі секретаря судового засідання Гавіловської Х.М., представника позивача - Свистун Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головне управління ДФС у Тернопільській області до Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Тернопільській області (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 8500,00 грн по платежу адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Ухвалою суду 19.02.2018 відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем станом на 22.01.2018 рахується заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами сумі 8500,00 грн по платежу адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Так як відповідач в порушення вимог податкового законодавства добровільно не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені законодавством строки, а також пеня нарахована на суму такого грошового зобов'язання, згідно підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначається податковим боргом. Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 12.03.2018 не прибув, проте 06.03.2018 з поданим позовом у судовому засіданні не погодився. Пояснив, що штраф за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів є адміністративно - господарською санкцією, строки застосування якої визначено ч.1 ст. 250 Господарського Кодексу України, отже, на думку відповідача, штраф застосовано поза межами встановлених строків, а отже, неправомірно. Просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, з наступних підстав та мотивів.

Суд встановив, що станом на 22.01.2018 відповідач має заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами в сумі 8500,00 грн по платежу адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Дана заборгованість виникла внаслідок несплати узгодженого грошового зобов'язання нарахованого згідного рішення про застосування фінансових санкцій №190204 від 22.04.2013 на загальну суму 8500,00 грн винесеного на підставі акта перевірки від 18.03.2013 №78/211-1/НОМЕР_1, яким встановленого реалізацію та зберігання тютюнових виробів з підробленими марками акцизного податку (аркуш справи 14).

Як випливає з матеріалів справи, рішення про застосування фінансових санкцій відповідачем було оскаржене в судовому порядку. Постановою від 25.07.2013 Тернопільський окружний адміністративним судом відмовив у задоволенню позову про скасування рішення про застосування фінансових санкцій №190204 від 22.04.2013 на загальну суму 8500,00 грн. Львівським апеляційним адміністративним судом ухвалою від 01.10.2015 постанову першої інстанції залишено без змін, в задоволені апеляційної скарги відмовлено.

Зважаючи на викладене, податковий орган вважає, що у відповідача наявний податковий борг перед бюджетами та державними цільовими фондами, тому просить його стягнути в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України, Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд не погоджується із позицією податкового органу про те, що сума узгодженого грошового зобов'язання, а також пеня нарахована на суму такого грошового зобов'язання, згідно підпунктом 14.1.175 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визнається податковим боргом і позовні вимоги контролюючого органу повинні пред'явитись протягом 1095 днів з дня виникнення такого податкового боргу, виходячи з наступного.

Як випливає із матеріалів справи, до ОСОБА_2 застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу за реалізацію та зберігання тютюнових виробів з підробленими марками акцизного податку відповідно до статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» і грошовим зобов'язанням в розумінні Податкового кодексу України не є.

Згідно зі статтею 238 ГК за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Статтею 239 ГК передбачено, що однією із адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується із господарюючого суб'єкта до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.

При цьому суд зазначає, що адміністративно-господарська санкція як захід організаційно-правового або майнового характеру застосовується уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, а отже, встановлений статтею 250 ГК строк адміністративно-господарської санкції застосовується при її реалізації.

З огляду на викладене, штраф та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів є адміністративно-господарською санкцією.

Податковим органом встановлене порушення відповідачем норм Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Разом з тим, цей закон не встановлює строки для застосування адміністративно-господарських санкцій, в т.ч. пені, тому ці строки обчислюються, виходячи з правил встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 ГК, відповідно до частини першої якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Зі змісту цієї статті випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання за порушення зазначеними суб'єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після спливу одного року з дня вчинення порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема, порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів (реалізація та зберігання тютюнових виробів з підробленими марками акцизного податку).

Другий обмежувальний строк, встановлений у цій статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.

Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку про те, що при виявленні факту вчинення суб'єктом господарювання порушення норм з регулювання обігу готівки (перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах) податковий орган, приймаючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених ч. 1 ст. 250 ГК. Закінчення будь-якого зі встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.

Таким чином, враховуючи те, що застосований згідно з рішенням про застосування фінансових санкцій штраф є адміністративно-господарською санкцією, то він мав би бути застосований у межах строків, визначених статтею 250 ГК України.

Отже, строк застосування адміністративно-господарських санкцій слід обраховувати починаючи з указаних дат, а отже, річний строк для застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів (реалізація та зберігання тютюнових виробів з підробленими марками акцизного податку) закінчився у квітні 2014 році, тоді як позивач звернувся із вимогами про стягнення податкового боргу на підставі рішення про застосування фінансових санкцій лиши зараз, тобто з порушенням строків застосування даного виду санкцій.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13 лютого 2007 року № 21-713во06, 15 вересня 2009 року № 21-558во09, 27 травня 2014 року № 21-126а14, від 04.листопада 2014 року № 21-466а14.

Таким чином, суд вважає, що податковим органом порушено строки, протягом яких до господарюючого суб'єкта можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції, тому позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Судом не приймаються до уваги посилання представника Головного управління ДФС в Тернопільській області на те, щодо спірних правовідносин слід застосовувати норми Податкового кодексу, оскільки контролюючим органом після винесення рішення про застосування фінансових санкцій №190204 від 22.04.2013 не застосовувалась процедура виставлення податкової вимоги, передбачена ст.59 ПК України. Крім того, враховуючи те, що у 2013 році діяв Податковий кодекс, то відповідно до його вимог мало б виноситись податкове повідомлення-рішення, а не рішення про застосування фінансових санкцій.

Натомість з незрозумілих причин податкову вимогу було виставлено тільки 11.08.2017 з порушенням встановленого ПК України терміну.

Крім того слід зауважити, що правомірність позиції суду також підтверджується і діями самого контролюючого органу, оскільки податковий орган звертався вже з аналогічним позовом, в межах строків встановлених ст.250 ГК України, до Тернопільського окружного адміністративного суду ще в 2013 році, але з незрозумілих причин, які не могла пояснити в судовому засіданні представник позивача, 1 лютого 2016 року відкликав позовну заяву, а тому судом ухвалою від 01.02.2016 у справі №819/1381/13-а було залишено позов Головного управління ДВС у Тернопільській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 8500,00 грн по платежу адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів (аркуш справи 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Головного управління ДФС у Тернопільській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу в сумі 8500 грн відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 березня 2018 року.

Головуючий суддя Осташ А.В.

копія вірна

Суддя Осташ А.В.