Постанова № 72827754, 14.03.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2018 р. Справа № 818/305/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Волкової Ю.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Карнаух В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради

про скасування відмови та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_3.) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради (далі по тексту - відповідач, Департамент), в якій просить:

- скасувати відмову, викладену у листі від 27.07.2017 р.;

- зобов'язати відповідача включити зазначену у звітах, що були отримані Департаментом соціального захисту Сумської міської ради 11.07.2017 р. від позивача загальну суму 16610 грн., виплачену за період травень 2014 р. - березень 2015 р. до зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом та подати зазначені відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р. №105 "Про затвердження Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню зі зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом" (далі по тексту - Постанова №105) .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що на підставі трудового договору №643-14 від 03 березні 2014 року ФОП ОСОБА_3 використовується наймана праця ОСОБА_4, який за наказом Сумського міського військового комісаріату призваний на військову службу згідно з указом Президента України від 17.03.2014 року №303 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України від 17.03.2014 року №1126-VІІ "Про затвердження Указу Президента України від 17.03.2014 р. №303 "Про часткову мобілізацію".

Відповідно до положень ч.3 ст.119 Кодексу законів про працю України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Враховуючи вищезазначену норму Кодексу законів про працю України, позивач як роботодавець протягом травня 2014 - березня 2015 року здійснювала виплату ОСОБА_4 середнього заробітку за весь час проходження військової служби, що склало в загальному розмірі 16610,00 грн.

11 липня 2017 року позивач звернулась до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради із звітами, встановленої у Постанові №105 форми, про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призивом під час мобілізації, на особливий період, до якого включила суму нарахованої ОСОБА_4 заробітної плати за період з травня 2014 року по березень 2015 року.

Листом від 27.07.2017 року №12.01-30/6228/08 Департамент повідомив про те, що відповідно до Постанови №105 виплата вищезазначеної компенсації передбачена підприємствам, установам, організаціям. Порядком не передбачені зазначені виплати фізичній особі - підприємцю, оскільки зміни внесені до статті 119 КЗПП та Порядку №105 лише 06.12.2015 року, то Департамент не має законних підстав для проведення відшкодування середнього заробітку за період з травня 2014 року по березень 2015 року.

Позивач вважає відмову протиправною, оскільки прийнята з порушенням норм ст. 119 Кодексу законів про працю України, а тому просить суд скасувати її та зобов'язати відповідача включити зазначену у звітах, що були отримані Департаментом соціального захисту Сумської міської ради 11.07.2017 р. від позивача загальну суму 16610 грн., виплачену за період травень 2014 р. - березень 2015 р. до зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав, визначених у відзиві, просила відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 03.03.2014 між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено трудовий договір №643-14 (а.с. 14).

Наказом Сумського міського військового комісаріату ОСОБА_5 призваний на військову службу згідно з указом Президента України від 17.03.2014 року №303 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України від 17.03.2014 року №1126-VІІ "Про затвердження Указу Президента України від 17.03.2014 р. №303 "Про часткову мобілізацію".

11 липня 2017 року позивач звернулась до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради із звітами, встановленої у Постанові №105 форми, про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призивом під час мобілізації, на особливий період, до якого включила суму нарахованої ОСОБА_4 заробітної плати за період з травня 2014 року по березень 2015 року (а.с. 57-69).

Листом від 27.07.2017 року №12.01-30/6228/08 Департамент повідомив про те, що відповідно до Постанови №105 виплата вищезазначеної компенсації передбачена підприємствам, установам, організаціям. Порядком не передбачені зазначені виплати фізичній особі - підприємцю, оскільки зміни внесені до статті 119 КЗПП та Порядку №105 лише 06.12.2015 року, то Департамент не має законних підстав для проведення відшкодування середнього заробітку за період з травня 2014 року по березень 2015 року (а.с. 70).

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд виходить з того, що позивач, будучи ФОП має право на отримання із бюджету компенсації середнього заробітку для працівника ОСОБА_4, призваного на військову службу за призовом підчас мобілізації у розмірі 16 610,00 грн за період з травня 2014 року по березень 2015, згідно наданих до Управління Звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Згідно ч.3 ст.119 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За змістом п.2 Розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» №1275-VII від 20.05.2014 поширено, зокрема, дію частини третьої ст. 119 КЗпП України в редакції цього Закону на громадян України, які, починаючи з 18.03.2014, були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» № 303 від 17.03.2014, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» № 1126-VII від 17.03.2014.

Пунктом 7 Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» № 15/2015 від 14.01.2015 доводиться до відома керівників органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, що згідно ст.39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», статтею 119 КЗпП України за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, закріплені гарантії щодо збереження за ними місця роботи (посади) на термін, що не перевищує одного року.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно п.п.14.1.222 п.14.1 ст.14 ПК України роботодавцем, зокрема, є самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами.

Статтею 7 КЗпП України передбачено, що особливості регулювання праці осіб, які працюють у районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, тимчасових і сезонних працівників, а також працівників, які працюють у фізичних осіб за трудовими договорами, додаткові (крім передбачених у статтях 37 і 41 цього Кодексу) підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу та ін.) встановлюються законодавством.

Із системного аналізу вказаних правових норм убачається, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників як підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, так і осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, за виключенням особливостей регулювання таких правовідносин у випадках, прямо передбачених законодавством.

Оскільки положення ст. 119 КЗпП України, якими встановлено гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків, не містять жодних застережень щодо непоширення цих гарантій на працівників, які працюють у ФОП за трудовими договорами, то на ОСОБА_4, який працював у позивача, як ФОП, і був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, поширювалися гарантії, передбачені ч.3 ст. 119 КЗпП України, зі змінами, внесеними Законом України №1275-VII, зокрема, щодо компенсації з бюджету середнього заробітку, але не більше одного року.

З метою визначення механізму виплати компенсації, Кабінетом Міністрів України постановою №105 від 04.03.2015 було затверджено Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом.

Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, прийнятим на основі та відповідно до статті 119 КЗпП України, і спрямована на виконання правових приписів, що містяться у ній. Відповідно, її зміст не може суперечити змісту нормативно-правового акту вищої юридичної сили, яким є КЗпП України, зокрема й щодо дії за колом осіб, на яких він поширюється, до того ж цей підзаконний нормативно-правовий акт не містить жодних застережень щодо його непоширення на ФОП та осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що дія Порядку № 105 щодо виплати компенсації у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період поширюється не лише на підприємства, установи та організації, а й на ФОП, які зобов'язані здійснити виплату працівникам, що перебувають з ними у трудових відносинах, середнього заробітку за період їхнього перебування на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період та мають право на отримання компенсації цих виплат з державного бюджету.

Згідно пункту 2 вказаного Порядку, головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики. Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є : Міністерство соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій; структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім міст Києва та Севастополя) рад.

Відповідно до п. 3 Порядку, бюджетні кошти спрямовуються підприємствам, установам, організаціям на компенсацію витрат на виплату середнього заробітку працівникам, які працювали на таких підприємствах, в установах, організаціях на час призову на військову службу, не більше одного року.

Пунктом 4 передбачено, що для виплати компенсації підприємство, установа або організація подає щомісяця до 15 числа органу соціального захисту населення звіт про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 1, погоджений районним (міським) військовим комісаріатом, який здійснював призов працівника на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19 числа їх копій, а також зведених звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 2 структурним підрозділам соціального захисту населення.

Структурні підрозділи соціального захисту населення щомісяця до 23 числа подають відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 3 Мінсоцполітики для спрямування їм бюджетних коштів, що спрямовуються органам соціального захисту населення для перерахування підприємствам, установам, організаціям.

Отже, відповідно до п. 2 вказаного Порядку, Управління є розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня.

Судом встановлено, що позивачем було подано Управлінню звіти про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівнику, погоджені військовими комісаріатами, які здійснювали призов працівника на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби.

Факт дотримання позивачем усіх умов для виплати компенсації не оспорюється і самим відповідачем.

Однак, сума компенсації з бюджету середнього заробітку мобілізованому працівнику у розмірі 16 610,00 грн за період з травня 2014 року по березень 2015, яка встановлена та підтверджена матеріалами справи, позивачу виплачена не була.

У свою чергу, звіти про фактичні витрати на виплату середнього заробітку не були включені до зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом та подати зазначені відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р. №105 "Про затвердження Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню зі зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом".

Отже, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, що тільки з 06.12.2015 поширюються дії положень Порядку № 105 на ФОП та, відповідно, тільки з вказаного періоду визнаються права даних осіб на отримання компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, оскільки такі доводи спростовано вищевикладеним.

Крім того, суд вважає також необґрунтованими покликання відповідача на те, що ч.3 ст. 119 КЗпП України встановлена гарантія збереження місця роботи, посади та виплати компенсації середнього заробітку тільки працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які працювали саме на підприємствах, в установах і організаціях, оскільки в такому випадку поза межами законодавства залишились наймані працівники, які працюють у ФОП.

Суд вважає, що такі твердження суперечать положенням статей 3, 7 та 119 КЗпП України та безпідставно звужують права ФОП, як роботодавця, у порівнянні з правами таких роботодавців, як підприємства, установи та організації.

З урахуванням викладене вище, суд приходить висновку про визнання протиправним рішення Управління та зобов'язати включити зазначену у звітах, що були отримані Департаментом соціального захисту Сумської міської ради 11.07.2017 р. від позивача загальну суму 16610 грн., виплачену за період травень 2014 р. - березень 2015 р. до зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом та подати зазначені відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р. №105 "Про затвердження Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню зі зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом" (далі по тексту - Постанова №105)

Отже, суд приходить висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про скасування відмови та зобов'язання вчинити дії підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 90, 241-246, 255, 293 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про скасування відмови та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Скасувати відмову Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, викладену у листі від 27.07.2017 р.

Зобов'язати Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради включити зазначену у звітах, що були отримані Департаментом соціального захисту Сумської міської ради 11.07.2017 р. від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 загальну суму 16610 грн., виплачену за період травень 2014 р. - березень 2015 р. до зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом та подати зазначені відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р. №105 "Про затвердження Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню зі звязку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом".

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 19.03.2018 року.

Суддя О.А. Прилипчук