Рішення № 72827660, 20.03.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/469/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Чеснокової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 Єрінеєвича до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

12 лютого 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у якій просить суд визнати відмову відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії; зобов'язати відповідача провести розрахунок, нарахування та виплату компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії згідно постанови Київського районного суду м. Полтави від 03 грудня 2010 року № 2а-3597/10 за період з 09 листопада 2009 року по 31 жовтня 2011 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року позовну заяву залишено без руху через невідповідність останньої вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, на підставі ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 01 березня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 816/469/18, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відмова відповідача у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є протиправною, оскільки таке право передбачено Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву посилався на те, що поточна пенсія нараховувалась та виплачувалась гр. ОСОБА_1 своєчасно, а нарахування компенсації на суми, що виплачуються за минулий час на підставі рішення суду Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі за текстом – Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі за текстом – Порядок № 159) не передбачено, а тому вважає відсутніми правові підстави для задоволення вимог позивача про нарахування та виплату йому компенсації за порушення строків виплати пенсії, нарахованої та виплаченої за період з 09 листопада 2009 року по 31 жовтня 2011 року на підставі постанови Київського районного суду від 03 грудня 2010 року у справі № 2а-3597/10 /а.с. 42-47/.

Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Судом встановлено, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області /а.с. 32/.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 03 грудня 2010 року у справі № 2а-3597/10 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку додаткової пенсії, передбаченої статтями 50, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеної статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 75% щомісячної додаткової пенсії від мінімальної пенсії за віком; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з врахуванням приписів статті 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року та провести відповідні виплати /а.с. 27-28/.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2011 року, вищевказану постанову скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з врахуванням приписів статті 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року по 04 листопада 2009 року. Прийнято ухвалу про відмову ОСОБА_1 в поновленні строку звернення до суду з позовом. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання проведення перерахунку пенсії з 22 травня 2008 року по 04 листопада 2009 року – залишено без розгляду. В іншій частині постанову Київського районного суду м. Полтави від 03 грудня 2010 року у справі № 2а-3597/10/1609 залишено без змін /а.с. 29-30/.

На виконання зазначених судових рішень 17 жовтня 2011 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснено перерахунок пенсії позивача за період з 09 листопада 2009 року по 31 жовтня 2011 року. Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку сума доплати пенсії позивача за названий період складає 9476,42 грн. /а.с. 25/.

27 листопада 2017 року вищевказана сума пенсії зарахована на рахунок позивача в ПАТ "Державний ощадний банк України", що не заперечується сторонами та підтверджується копією сторінки 5 Ощадної книжки ОСОБА_1 /а.с. 26/.

15 січня 2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про нарахування та виплату компенсації за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати частини пенсії за період з 09 листопада 2009 року по 31 жовтня 2011 року згідно судового рішення /а.с. 24/.

Листом відповідача від 16 січня 2018 року № 49/А-03 заява позивача залишена без задоволення з мотивів відсутності законних підстав для застосування механізму нарахування компенсації на суми, що виплачуються за минулий час на підставі рішення суду.

Не погоджуючись з правомірністю відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у нарахуванні та виплаті компенсації за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати частини пенсії за період з 09 листопада 2009 року по 31 жовтня 2011 року згідно постанови Київського районного суду м. Полтави від 03 грудня 2010 року у справі № 2а-3597/10/1609, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-ІІІ та Порядком № 159.

Підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) /статті 1 Закону № 2050-ІІІ/.

За приписами статті 2 зазначеного Закону під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до положень статті 3 цього ж Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

За змістом положень статей 4 та 6 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць за рахунок коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Із заяви ОСОБА_1 від 15 січня 2018 року про нарахування та виплату компенсації, вбачається, що позивач стверджує про отримання ним донарахованої суми пенсії за період з 09 листопада 2009 року по 31 жовтня 2011 року в розмірі 9476,42 грн. на підставі постанови Київського районного суду м. Полтави від 03 грудня 2010 року у справі № 2а-3597/10/1609 у грудні 2017 року.

Разом із тим, надана на підтвердження цього факту копія п'ятої сторінки Ощадної книжки позивача свідчить про зарахування зазначеної суми пенсії на рахунок ОСОБА_1 у листопаді 2017 року /а.с. 26/.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Проаналізувавши викладене, суд дійшов висновку про те, що на отриману позивачем суму донарахованої пенсії у розмірі 9476,42 грн., має бути нараховано компенсацію за період з 09 листопада 2009 року (дата, з якої у позивача виникло право на отримання нарахованої на підставі судового рішення суми додаткової пенсії) по 31 жовтня 2017 року (останній день місяця, що передує місяцю фактичної виплати позивачу нарахованої суми пенсії).

Разом із тим, відповідач на порушення вимог статті 19 Конституції України, положень Закону України № 2050-ІІІ та Порядку № 159 відмовив позивачу у задоволенні його заяви від 15 січня 2018 року, що на переконання суду є достатньою підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 16 січня 2018 року № 49/А-03 протиправною та необхідність її скасування.

Вищевказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 20 лютого 2018 року у справі № 552/5664/17, та спростовує доводи відповідача про відсутність законних підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації за порушення строків виплати пенсії, нарахованої та виплаченої за період з 09 листопада 2009 року по 31 жовтня 2011 року на підставі постанови Київського районного суду від 03 грудня 2010 року у справі № 2а-3597/10.

Крім того, аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14. Зокрема, у зазначеній постанові Верховний Суд України зазначає, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058-IV, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом ПФУ) добровільно чи на виконання судового рішення.

Задовольняючи позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести розрахунок, нарахування та виплату компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої за період з 09 листопада 2009 року по 31 жовтня 2011 року згідно постанови Київського районного суду м. Полтави від 03 грудня 2010 року № 2а-3597/10, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

За приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Частинами третьою та четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт наявності у позивача права на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням відповідачем строків виплати пенсії; при цьому аналіз положень Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 не дає підстав для висновку про наявність у відповідача права під час розгляду порушеного позивачем питання діяти на власний розсуд, судом визнано за необхідне задовольнити позовні вимоги та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести розрахунок, нарахування та виплату компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії за період з 09 листопада 2009 року по 31 жовтня 2011 року на підставі постанови Київського районного суду м. Полтави від 03 грудня 2010 року № 2а-3597/10.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку відповідачем не доведено правомірність рішення від 16 січня 2018 року № 49/А-03 про відмову у здійсненні нарахування та виплати компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 6-9, 77, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 Єрінеєвича (АДРЕСА_1, 36007, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, оформлене листом від 16 січня 2018 року № 49/А-03, протиправним та скасувати.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести розрахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 Єрінеєвичу (АДРЕСА_1, 36007, рнокпп НОМЕР_1) компенсацію втрати частини доходів за період з 09 листопада 2009 року по 31 жовтня 2017 року у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії за період з 09 листопада 2009 року по 31 жовтня 2011 року на підставі постанови Київського районного суду м. Полтави від 03 грудня 2010 року № 2а-3597/10.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_2