Рішення № 72827570, 19.03.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/69/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Завальнюка І.В.,

за участю секретаря – Маковейчук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора ОСОБА_2, Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Управління Державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаною позовною заявою, в якій просить суд скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 на 1/2 частину земельної ділянки за адресою: вул. Макаренка, 26/224, м. Одеса, загальною площею 0,0539 га з цільовим призначенням для садівництва з зазначенням кадастрового номеру 5110136900:38:027:0022.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09.07.2015 держреєстратором ОСОБА_2 Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції зареєстровано право власності на 1/2 частину земельної ділянки, розташованої за адресою: вул. Макаренка, 26/224, м. Одеса, Одеська область, загальною площею 0,0539 га з цільовим призначенням для садівництва з зазначенням кадастрового номера 5110136900:38:027:0022. Підставою для реєстрації слугувало рішення Київського районного суду м. Одеси від 08.08.2012 по справі № 2-7304/11, відповідно до якого за позивачем визнано право власності на 1/2 частину вищезазначеної земельної ділянки. Після набрання законної сили судовим рішенням позивач звернувся для виготовлення технічної документації на земельну ділянку і при витребування відомостей з Державного земельного кадастру позивачу стало відомо, що відповідні відомості відсутні. Оскільки в даному випадку реєстрація права власності на частину земельної ділянки перешкоджає здійсненню державним кадастровим реєстратором Відділу у місті Одесі ГУ Держгеокадастру в Одеській області реєстрації кадастрового номера на земельну ділянку, у позивача виникла необхідність скасування відповідного рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, так як на момент такої реєстрації були відсутні відомості про земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, у зв’язку із чим позивач звернувся до суду.

Ухвалою судді від 15.01.2018 відкрито провадження по справі та призначено розгляд в порядку спрощеного провадження на 12.02.2018 о 12:00 год.

Ухвалою від 12.02.2018 третя особа - Управління Державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради залучено до участі у справі в якості відповідача, у зв’язку із чим судове засідання відкладено для його належного повідомлення на 12.03.2018 о 12:00 год.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених у позовній заяві підстав підтримав та просив задовольнити позов.

Представник ГТУЮ в Одеській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, в задоволенні позову просила відмовити з підстав, викладених у відзиві на позову заяву. Так, позивачем не вказано, чим саме ГТУЮ в Одеській області порушено його права оскаржуваним рішенням. При цьому жодних вимог до цьому відповідача не заявлено. Предметом спору є рішення про державну реєстрацію, яке було прийнято посадовою особою Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції в Одеській області, що є його дискреційними повноваженнями. Крім того, 18.08.2016 Одеське міське управління юстиції припинено. Управлінню державної реєстрації юридичного департаменту від Одеського міського управління передані реєстраційні справи. В даному випадку має місце адміністративно-правове правонаступництво, тобто факт передачі адміністративних функцій державного органу, що ліквідується, іншим органам. На даний час до повноважень ГТУЮ в Одеській області не відноситься проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно або прийняття рішення щодо скасування рішення державного реєстратора.

Управлінням Державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради до суду надано відзив на позовну заяву, згідно якого Управління створено відповідно до рішення Одеської міської ради 03.02.2016 № 248-VII і з 25.04.2016 Управлінням розпочато державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому Управлінням жодним чином не порушено права позивача, так як будь-яких правовідносин із позивачем виникало. Державний реєстратор несе персональну відповідальність за свої рішення, дії або бездіяльність. Отже Управління невзмозі надати будь-які ґрунтовні заперечення проти позову, так як останнє не могло порушити будь-які права та інтереси позивача. Також позивач має право звернутися до будь-якого з суб’єктів державної реєстрації прав або з державних реєстраторів на нерухоме майно у передбаченому законом порядку для вирішення спірного питання.

Державний реєстратор ОСОБА_2 до суду не з’явилася, про час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином.

Вислухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що 28 січня 2005 року після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 0,0539 га по вул. Макаренка 26/224 за цільовим призначенням - садівництво і на квартиру АДРЕСА_1.

Спадкоємицями першої черги до майна ОСОБА_3 виступили її діти – ОСОБА_4 і ОСОБА_5 Спадкоємці виконали усі передбачені законом дії щодо прийняття спадщини і отримали в нотаріальному порядку свідоцтва про право на спадщину за законом.

Так, 28 лютого 2006 року ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0539 га по вул. Макаренка , 26/224 у м. Одесі.

ОСОБА_5 також отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину зазначеної земельної ділянки. Свідоцтво про право на спадщину було підставою для оформлення і отримання ОСОБА_4 і ОСОБА_5 державного акту про право власності на земельну ділянку. Співвласники земельної ділянки отримали з землевпорядкової організації технічну документацію щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку на праві спільної часткової власності.

Державний акт про право спальної часткової власності на земельну ділянку ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не отримали у зв’язку зі смертю ОСОБА_4 05.12.2008 (актовий запис про смерть №963 Київського відділу РАЦС Одеського міського управління юстиції від 9.12.2008 року).

До нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 надали ОСОБА_1 - син померлої і ОСОБА_5 - рідна сестра померлої. 18 січня 2010 року державний нотаріус Третьої Одеської державної нотаріальної контори оформив і видав ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2. У свідоцтві зазначено, що ще один спадкоємець до майна ОСОБА_4 - її чоловік ОСОБА_6 (батько ОСОБА_1О.) помер 09.10.2009.

Листом №7757 від 24.12.2009 нотаріус сповістив ОСОБА_1 про відсутність умов для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину земельної ділянки по вул. Макаренка, 26/224 у м. Одесі після смерті ОСОБА_4 у зв’язку з відсутністю державного акту на право власності на земельну ділянку на ім’я спадкодавці, через що ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси (справа № 2-7304/11).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 08.08.2012 по справі № 2-7304/11 визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0539 га по вул. Макаренко № 26/224 у м. Одесі, цільове призначення - для садівництва, як на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_4

17.06.2013 ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси із заявою про виправлення помилки в судовому рішенні – в резолютивній частині суд помилково не зазначив кадастровий номер земельної ділянки, що є перешкодою для виконання судового рішення – у державній реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 Зокрема, рішенням державного реєстратора від 15.05.2013 № 2270262 з цієї підставі ОСОБА_1 відмовлено в державній реєстрації права власності на земельну ділянку.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27.06.2013 у вищевказане рішення від 08.08.2012 внесено виправлення та зазначено кадастровий номер № 5110136900:38:027:0022 земельної ділянки за адресою м. Одеса, вул. Макаренка, 26/224.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 40328384 від 09.07.2015 державним реєстратором реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області ОСОБА_2 на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 08.08.2012 № 2-7304 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер № 22708777 від 09.07.2015, розмір частки 1/2, за ОСОБА_1

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв’язку з наступним.

Підставою для скасування оскаржуваного рішення позивач зазначив факт отримання ним листа відділу у м. Одесі ГУ Держгеокадастру в Одеській області № 2737/112-17 від 15.08.2017, згідно якого відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:38:027:0022 в Державному земельному кадастрі відсутні.

Отже позивач звернувся до суду із позовом про скасування рішення державного реєстратора через те, що в останньому зазначено кадастровий номер земельної ділянки, на внесенні якого сам позивач і наполягав, проте на даний час ця обставина перешкоджає позивачу скористатись адміністративною послугою в загальному порядку.

При цьому, враховуючи, що підстави звернення до суду із даним позовом позивач обґрунтовує саме фактом отримання вищевказаного листа від 15.08.2017, останнім не пропущено строк звернення до суду із даними вимогами, у зв'язку із чим він поновленню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування (ч.1 ст. 4 Закону).

За приписами ст. 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст. 18 цього закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з п.5 ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції від 18.06.2015 державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за наявності підстав для відмови в державній реєстрації, визначених ч.1 цієї ж статті, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Частиною 4 цієї ж статті визначено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Вирішуючи спір, суд враховує, що підставою для скасування рішення суб’єкта владних повноважень є його невідповідність вимогам законодавства, порушення порядку та способу його прийняття, що має наслідком порушення прав та законних інтересів особи, яка звернулася за судовим захистом.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення державний реєстратор діяв у передбачений законодавством спосіб, обґрунтовано, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), адже підстави відмовити у державній реєстрації права були відсутні.

В той же час, згідно з п.9 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у чинній редакції реєстраційна дія – це державна реєстрація прав, а також внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Частиною 2 статті 19 цього ж Закону визначено, що внесення змін до записів Державного реєстру прав, надання інформації з Державного реєстру прав у паперовій формі здійснюються у строк, що не перевищує одного робочого дня з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.

Внесення змін до записів Державного реєстру прав здійснюється за заявою особи, записи про яку містяться у Реєстрі, а також у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Рішення про скасування акту індивідуальної дії суд приймає у справах, де відповідач, зокрема але не виключно, допустив порушення законодавства під час його прийняття, що призвело до порушення прав та законних інтересів відповідної особи, яка звертається за судовим захистом.

З урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги дотримання державним реєстратором вимог законодавства під час реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна, факту реєстрації на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані та не відповідають чинному законодавству, у зв’язку із чим до задоволення не підлягають.

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 123, 139, 241-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (65020, АДРЕСА_3; ІПН НОМЕР_1) до Державного реєстратора ОСОБА_2 (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15), Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 32; ЄДРПОУ 34929741), Управління Державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6; ЄДРПОУ 26302537), про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 березня 2018 року.

Суддя І.В. Завальнюк

.