Ухвала суду № 72827523, 19.03.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2914/17

У Х В А Л А

19 березня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потоцької Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача ОСОБА_1. (за довіреністю) за вхід. № 6894/18 про роз'яснення судового рішення по справі (в порядку ст. 254 КАС України), -

ВСТАНОВИВ:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

16 лютого 2018 року Одеським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного провадження розглянуто справу № 815/2914/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення. За наслідками розгляду винесено рішення, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.

01.03.2018 року представником позивача ОСОБА_1 (за довіреністю) подано апеляційну скаргу на ухвалу суду від 09.02.2018 року про повернення заяви з процесуальних питань за вхід. № 36354/17 від 29.12.2017 р. в частині вимог щодо:

- визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру в Одеської області в особі Управління Держгеокадастру у Білївському районі Одеської області щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_2 на території Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області, у формі Висновку від 25.03.2016 року № 135/41-16, яким проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_2 на території Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області - погоджено;

- визнання протиправними дій державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру в Одеської області ОСОБА_4 щодо державної реєстрації 15 квітня 2016 року земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, розташованої за адресою: Одеська область, Біляївський район, Августівська сільська рада, АДРЕСА_2, для ведення особистого селянського господарства, за заявою гр. ОСОБА_3, яке підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу: НВ- 5102878432016, дата формування 15.04.2016 р.

16.03.2018 року представником позивача ОСОБА_1 (за довіреністю) подано апеляційну скаргу на рішення суду від 16.02.2018 року.

01.03.2018 р. за вхід. № 5935/18 надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 (за довіреністю) про виправлення описки.

Ухвалою суду від 06.03.2018 року заяву про виправлення описки в рішенні суду від 16.02.2018 по справі № 815/2914/17 р. задоволено частково.

13.03.2018 року за вхід.№ 6894/18 до суду надійшла заява представника ОСОБА_2 (за довіреністю ОСОБА_1.) про роз'яснення судового рішення (в порядку ст.254 КАС України).

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

КАСУ

Стаття 7. Джерела права, які застосовуються судом

1. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»

Стаття 17. Застосування судами Конвенції та практики Суду

1. Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод

Стаття 35. Умови прийнятності

1. Суд може брати справу до розгляду лише після того, як було вичерпано всі національні засоби юридичного захисту, згідно із загальновизнаними принципами міжнародного права, і впродовж шести місяців від дати постановлення остаточного рішення на національному рівні.

2. Суд не розглядає жодної індивідуальної заяви, поданої згідно зі статтею 34, якщо вона:

a) є анонімною; або

b) за своєю суттю є ідентичною до заяви, що вже була розглянута Судом чи була подана на розгляд до іншого міжнародного органу розслідування чи врегулювання, і якщо вона не містить нових фактів у справі.

3. Суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає:

a) що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви;

або

b) що заявник не зазнав суттєвої шкоди, якщо тільки повага до прав людини, гарантованих Конвенцією і протоколами до неї, не вимагає розгляду заяви по суті, а також за умови, що на цій підставі не може бути відхилена жодна справа, яку національний суд не розглянув належним чином.

4. Суд відхиляє будь-яку заяву, яку він вважає неприйнятною згідно з цією статтею. Він може зробити це на будь-якій стадії провадження у справі.

Питання щодо наявності чи відсутності зловживання правом на подання заяви вирішується Судом у кожному конкретному випадку окремо. Проте, за загальним правилом, яке міститься у справі "Миролюбов та інші проти Латвії" (рішення від 15.09.2009), про зловживання правом у розумінні п. 3 ст. 35 Конвенції мова йде у тих випадках, коли поведінка заявника, яка явно не відповідає призначенню гарантованого Конвенцією права на звернення до Суду, порушує встановлений порядок роботи Суду або ускладнює належний перебіг розглядів справ. При цьому Суд наголошує, що визнання заяви неприйнятною з мотивів зловживання правом на подання заяви є винятковим процедурним заходом (пункти 62, 65).

Стаття 2. Завдання та основні засади адміністративного судочинства

3. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема:

9) неприпустимість зловживання процесуальними правами;

Стаття 44. Права та обов'язки учасників справи

5. Учасники справи зобов'язані, зокрема:

6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки;

7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

6. За введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.

Стаття 45. Неприпустимість зловживання процесуальними правами

1. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

2. З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

3. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

4. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Стаття 149. Штраф

1. Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках, зокрема:

2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Стаття 254. Роз'яснення судового рішення

1. За заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

2. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

ВИСНОВКИ СУДУ

Як вказано вище, рішення суду у справі № 815/2914/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення винесено 16.02.2018 року.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

16.03.2018 року за вхід. № 7512/18 представником ОСОБА_2 (за довіреністю ОСОБА_1.) подана апеляційна скарга на судове рішення.

Вказане свідчить про те, що рішення у справі № 815/2914/17 не набрало законної сили, а отже, в учасників справи не виникло право на подання заяви про роз'яснення судового рішення, що свідчить про зловживання представником ОСОБА_2 (за довіреністю ОСОБА_1.) правом на подання відповідної заяви.

ЄСПЛ застосовує положення, передбачене ч.3 ст.35 Конвенції, де вказано, що Суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на подання заяви.

Питання щодо наявності чи відсутності зловживання правом на подання заяви вирішується Судом у кожному конкретному випадку окремо. Проте, за загальним правилом, яке міститься у справі "Миролюбов та інші проти Латвії" (рішення від 15.09.2009), про зловживання правом у розумінні п. 3 ст. 35 Конвенції мова йде у тих випадках, коли поведінка заявника, яка явно не відповідає призначенню гарантованого Конвенцією права на звернення до Суду, порушує встановлений порядок роботи Суду або ускладнює належний перебіг розглядів справ. При цьому Суд наголошує, що визнання заяви неприйнятною з мотивів зловживання правом на подання заяви є винятковим процедурним заходом (пункти 62, 65).

З огляду на викладене, суд вважає, що в спірних правовідносинах підлягає застосуванню висновок ЄСПЛ, оскільки у заявника (представника ОСОБА_1.) не виникло права на подання заяви. Разом з цим, його дії порушують встановлений порядок роботи Суду та ускладнюють належний перебіг розгляду справи, так як надходження заяви перешкоджає направленню справи до суду апеляційної інстанції, оскільки у суду першої інстанції виникає процесуальний обов'язок щодо розгляду вказаної заяви.

Проблема зловживання правом відома з часів римського права, адже вже римські юристи фіксували випадки реалізації суб'єктивного права не заради задоволення законних інтересів уповноваженої особи, а виключно з метою заподіяння шкоди зобов'язаній особі. Така реалізація права визнавалась не лише недобросовісною, а й злісною.

Зловживання правом - це особливий вид правової поведінки, який полягає у використанні особою своїх прав у недозволені способи, що суперечать призначенню права, внаслідок чого завдаються збитки (шкода) суспільству, державі, окремій особі.

Стримування зловживання правом - це боротьба не з самою поведінкою, а з конкретними проявами правової поведінки, що завдають шкоди суспільству й особі.

ЄСПЛ визнає неприйнятними заяви, на підставі зловживання правом, якщо вони позбавлені серйозних підстав та є явно сутяжними, тобто повторюють зміст тих скарг, щодо яких судом раніше було прийнято рішення про їх неприйнятність. Зокрема, у справі "Філіс проти Греції" (рішення від 17.10.1996) Комісія встановила, що заявник уже неодноразово подавав скарги щодо аналогічних або пов'язаних одне з одним питань та відмітила, що такі дії є умисними, так як в багатьох випадках заявник був докладно проінформований особисто про дію Конвенції. Комісія стверджує, що вирішення низки необґрунтованих і сутяжних заяв обумовлюють непотрібну роботу, яка є несумісною з реальними функціями Суду та заважає їх здійсненню, а тому вказані вище дії заявника є зловживанням правом.

Разом з цим, будь-якому обмеженню на подання заяв повинно передувати застосування «трискладового тесту», є юридичною конструкцією - засобом для перевірки наявності необхідних умов для такого обмеження:

· втручання здійснене «згідно із законом»

· воно відповідає законній (легітимній) меті

· воно «необхідне в демократичному суспільстві».

Аналізуючи вказане суд доходить висновку, що обмеження щодо подання заяви про роз'яснення рішення до набрання ним законної сили здійснено «згідно із законом» (ст.254 КАС України), воно відповідає легітимній меті - забезпечення апеляційного розгляду справи без зволікань, воно «необхідне в демократичному суспільстві» - для забезпечення принципу юридичної визначеності щодо спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Відповідно до ст. 144 КАС України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення. Про застосування заходів процесуального примусу суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ст. 149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

З огляду на те, що представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 допустив зловживання правом на подання заяви про роз'яснення судового рішення, яке не набрало законної сили, суд вважає, що достатнім заходом процесуального примусу є накладення на нього штрафу в розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 528,60 грн., в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. 2, 44, 45, 149, 254, 256, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати, що подання заяви від 13.03.2018 року (вхід№6894/18) представником ОСОБА_2 - ОСОБА_1 про роз'яснення рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення (справа №815/2914/17) є діями, що суперечать завданню адміністративного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.

Залишити заяву про роз'яснення рішення, подану представником ОСОБА_2 - ОСОБА_1, без розгляду.

Застосувати до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1, 65029, телефон: (НОМЕР_2, НОМЕР_3 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 528,60 (п'ятсот двадцять вісім гривень шістдесят копійок) гривень, який стягнути з останнього в дохід Державного бюджету України.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 295 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Потоцька Н.В.