Рішення № 72827370, 20.03.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/597/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та недійсним рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

21 лютого 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України, третя особа: Полтавський обласний військовий комісаріат у якій просить:

визнати протиправним та недійсним пункт 6 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум від 02 лютого 2018 року № 12;

зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, як інваліду ІІ групи з 15 листопада 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до пункту "б" статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на день встановлення інвалідності та вжити заходів щодо її виплати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що в період з грудня 1980 року по квітень 1982 року проходив військову службу в республіці Афганістан, де у 1981 році під час виконання службових обов'язків отримав порання та контузію. Вказував, що згідно з рішенням Центральної військово-лікарської комісії МО України від 16 травня 2016 року, оформленим протоколом № 2136 наявні в нього поранення, захворювання та контузія є такими, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. У зв'язку з вказаними обставинами рішенням Полтавської обласної МСЕК (довідка № АВ 0554905) йому вперше була призначена ІІ група інвалідності з 15 листопада 2016 року. А тому пункт 6 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум (далі за текстом - Комісія) від 02 лютого 2018 року № 12 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів від 25 грудня 2013 року № 975 (далі за текстом - Порядок № 975), вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 816/597/18, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження). Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Копію ухвали суду від 23 лютого 2018 року відповідач отримав 28 лютого 2018 року, що підтверджено залученою до матеріалів справи розпискою /а.с. 40/.

Правом подання відзиву на позов відповідач не скористався, про наявність поважних причин пропуску строку для подання відзиву суд не повідомив, витребуваних ухвалою від 23 лютого 2018 року документів не надав.

Згідно з частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

28 лютого 2018 року Полтавським обласним військовим комісаріатом надано до суду письмові пояснення, в яких третьою особою вказано на безпідставність тверджень позивача про протиправність рішення Комісії від 02 лютого 2018 року № 12, оскільки відповідно до пункту 11 Порядку № 975 заявником не подано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). Про прийняте рішення заявнику було повідомлено листом від 15 лютого 2018 року № 12/337, а тому просив залишити його позовну заяву без задоволення.

Як визначено частиною другою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил СРСР з 13 травня 1980 року по 21 квітня 1982 року, у тому числі, у в/ч пп 10823 та в/ч пп 51932, що підтверджується військовим квитком НУ № 7779533 та з грудня 1980 року по квітень 1982 року проходив військову службу в Демократичній республіці Афганістан.

Під час проходження служби у 1984 році позивач отримав поранення та контузію, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, внаслідок чого ОСОБА_1 в подальшому отримав інвалідність, що підтверджується витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 16 травня 2016 року № 2136, а також довідкою МСЕК Серія АВ № 0554905, відповідно до якої позивачу встановлена ІІ група інвалідності з 15 листопада 2016 року /а.с.13-14/.

Позивач звернувся до Полтавського обласного військового комісаріату із заявою та усіма належними документами стосовно призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії /а.с. 13-24/.

Подані позивачем документи 03 січня 2018 року третьою особою були передані до Департаменту фінансів Міністерства оборони України /а.с. 31/.

Пунктом 6 Рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум, оформленого протоколом від 02 лютого № 12, позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги з підстав неподання останнім документа, що свідчить про причини та обставини порання, який передбачено Порядком № 975 /а.с. 37/.

Не погодившись з вищевказаним рішенням в частині відмови в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 цього ж Закону, дія цього закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до підпункту 4 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Вказаний Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.

Згідно вимог пункту 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; - довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; - документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; - сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; - документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Судом встановлено, що з метою отримання одноразової грошової допомоги позивачем подано до Полтавського обласного військового комісаріату заяву, до якої долучено копію постанови Київського районного суду м. Полтави від 10 серпня 2017 року у справі № 552/3780/17, копію ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 грдуня 2017 року, довідки МСЕК про встановлення інвалідності серії АВ № 0554905 від 15 листопада 2016 року, копію витягу з протоколу ВЛК про встановлення причинного зв'язку поранення (травми, контузії, каліцтва), копію акта судово-медичного обстеження, копію військового квитка, копію посвідчення інваліда війни, копію паспорта серії КН № 841371 від 11 січня 1999 року, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера. Вищевказані документи Полтавським обласним військовим комісаріатом передані для розгляду до Департаменту фінансів Міністерства оборони України (а.с. 31).

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду Комісією документів позивача про призначення одноразової грошової допомоги прийнято рішення про відмову в призначенні такої допомоги з посиланням на неподання ОСОБА_1 документу, що свідчить про причини та обставини поранення. При цьому зазначено, що акт судово-медичного обстеження від 06 травня 2016 року та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 16 травня 2016 року № 2136, які подано разом з іншими документами, не є документом, що свідчить про обставини поранення.

Відхиляючи вищевказані твердження відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу у збройних силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі за текстом - Положення № 402), в редакції, що діяла на момент розгляду Комісією документів позивача, за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з іншими документами, що підтверджують факт отримання поранення (контузії, травми або каліцтва), довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Згідно пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення;

г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами) надалі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Зважаючи на те, що поданий позивачем разом з іншими документами, висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 16 травня 2016 року № 2136 містить формулювання про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, передбачене пунктом "г" пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402, - посилання відповідача на те, що позивачем не було подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), визнаються судом необґрунтованими та упередженими.

Судом досліджено, наявний в матеріалах справи витяг із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 16 травня 2016 № 2136. З даного витягу вбачається, що ЦВЛК у позивача виявлено, вогнепальні осколкові поранення голови, грудної клітини (контузія головного мозку у 1981 році), наслідком яких є рубці шкіри в зазначених анатомічних областях, що підтверджується актом судово-медичного обстеження № 20 від 06 травня 2016 року Зіньківського районного відділення Полтавського обласного бюро СМЕ, що в подальшому призвело до розвитку "Рекурентного депресивного розладу легкого текучого епізоду з тривожним синдромом. ВСД по змішаному типу", що підтверджено військово-обліковими та медичними документами. Згідно з цим витягом поранення (контузія) та захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії /а.с. 14/.

Довідкою МСЕК серії АВ № 0554905 позивачеві встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії /а.с. 13/.

Наявним в матеріалах справи актом судово-медичного обстеження № 20 від 06 травня 2016 року підтверджено, що проведеним судово-медичного обстеження позивача виявлено старі рубці на обличчі та на грудній клітці, які утворились в результаті загоєння ран, які могли бути спричинені тупими предметами з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо із загостреним краєм, якими могли бути осколки від вибухових предметів, можливо в строк та при обставинах, на які вказує освідуваний /а.с. 15/.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року у справі 2-а-1626/12/1370 зазначено, що документом, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). Відсутність висновків службового розслідування та акту розслідування не може бути підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, за умови, якщо причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) підтверджені іншими документами.

Відтак, подані ОСОБА_1 документи належним чином та в достатньому обсязі підтверджують обставини, що стали підставою для звернення позивача до Комісії, а тому суд погоджується з доводами позивача про порушення відповідачем його права на отримання одноразової грошової допомоги.

Разом із тим, ініціатор звернення вважає, що його порушене право підлягає захисту шляхом визнання протиправним та недійсним пункту 6 протоколу засідання Комісії від 02 лютого 2018 року № 12.

Не погоджуючись із точністю формулювання позивачем позовних вимог, суд зазначає, що пунктом 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною другою зазначеної норми встановлено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З метою повного, всебічного та ефективного захисту прав позивача судом визнано за необхідне визнати протиправним та скасувати положення індивідуального акта, а саме: пункт 6 протоколу засідання Комісії від 02 лютого 2018 року № 12.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, як інваліду ІІ групи з 15 листопада 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до пункту "б" статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на день встановлення інвалідності та вжиття заходів щодо її виплати.

Пунктом 3 Порядку № 975 врегульовано, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Днем виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги є 15 листопада 2016 року, оскільки саме ця дата зазначена в довідці МСЕК про встановлення ІІ групи інвалідності. Судом встановлено, що станом на момент звернення до суду з даним позовом право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі пункту 6 Порядку № 975 ОСОБА_1 фактично не реалізовано.

Таким чином, нарахування і виплата одноразової грошової допомоги позивачу має здійснюватись у розмірі та в порядку, передбаченими нормативно-правовими актами, чинними на момент встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності.

Аналогічні зі змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 10 березня 2015 року у справі № 21-563а14, від 18 листопада 214 року у справі № 21-446а14, від 21 квітня 2015 року у справі 21-135а15.

Зважаючи на вищевикладене, суд погоджується з наявністю у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, як інваліду ІІ групи з 15 листопада 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до пункту "б" статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

Згідно пунктів 12-13 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Основні функції, завдання, повноваження Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія), а також порядок організації її роботи врегульовано Наказом Міністерства оборони України від 26 жовтня 2016 року № 564 "Про затвердження Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум" (далі - Порядок № 564).

Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку № 564 Комісія утворюється в апараті Міністерства оборони України з метою виконання пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок), та Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які загинули під час виконання обов'язків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 1994 року № 290.

Згідно вимог пунктів 1-2 розділу ІІ Порядку № 564 основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішень про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та компенсаційних сум військовослужбовцям, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов'язків військової служби у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, передбачених резолюціями Генеральної Асамблеї ООН та постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 1994 року № 290 "Про затвердження Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які загинули під час виконання обов'язків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках". З метою забезпечення виконання покладених на неї завдань Комісія зобов'язана, зокрема, приймати до розгляду документи, що надходять до Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовцям Збройних Сил України, особам, звільненим з військової служби зі Збройних Сил України та СРСР, які стали інвалідами, військовозобов'язаним та резервістам, які стали інвалідами внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) чи захворювання, пов'язаних з їх призовом на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, членам родин загиблих (померлих) військовослужбовців Збройних Сил України та приймати рішення про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги в місячний строк із дня надходження всіх необхідних документів.

Пунктами 10-12 розділу ІІІ Порядку № 564 передбачено, що результати засідання Комісії оформлюються протоколом, який підписується головою Комісії, його заступником, секретарем та всіма членами Комісії, які брали участь у засіданні. Рішення Комісії про призначення (відмову у призначенні або повернення документів на доопрацювання) одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум доводиться до Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Виплата одноразової грошової допомоги здійснюється відповідно до наказів. Рішення Комісії може бути оскаржено в судовому порядку.

Таким чином, уповноваженим на прийняття рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги органом є Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

За приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Частинами третьою та четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт подання ОСОБА_1 відповідачу усіх передбачених чинним законодавством документів, тобто позивачем виконано всі умови, визначені законом, для прийняття позитивного рішення про призначення одноразової грошової допомоги; при цьому аналіз положень Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку № 975 не дає підстав для висновку про наявність у відповідача права під час розгляду порушеного позивачем питання діяти на власний розсуд, судом визнано за необхідне задовольнити позовні вимоги та зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, як інваліду ІІ групи з 15 листопада 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до пункту "б" статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2016 року та виплатити її.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною третьою статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

А відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідач відзив на позов разом з доказами на спростування доводів позивача, у строк, визначений в ухвалі суду від 23 лютого 2018 року, не надав, причин неможливості надання відзиву та доказів суду не повідомив.

За таких обставин, суд констатує, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності свого рішення, а відповідна поведінка відповідача розцінюється судом як визнання позову.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. Маяковського, 27, смт. Котельва, Полтавська область, 38600, рнокпп НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (пр.Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168. код ЄДРПОУ 00034022), третя особа: Полтавський обласний військовий комісаріат (вул. Шевченка, 78-а, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 07851296) про визнання протиправним та недійсним рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 6 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум від 02 лютого 2018 року № 12.

Зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, як інваліду ІІ групи з 15 листопада 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до пункту "б" статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2016 року та виплатити її.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_2