Ухвала суду № 72821361, 19.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

19.03.2018

Справа № 910/2064/18

Суддя Картавцева Ю.В., розглянувши матеріали

за позовом Державного підприємства «Буське лісове господарство»

до Закарпатської митниці ДФС,

Державної казначейської служби України

про стягнення 659939,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Буське лісове господарство» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Закарпатської митниці ДФС та Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 659939,60 грн.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно із ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2018 у справі № 910/2064/18 суд ухвалив: позовну заяву Державного підприємства «Буське лісове господарство» залишити без руху, встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: обґрунтування заявлення позову до Державної казначейської служби України та викладу змісту позовних вимог саме до вказаної особи; викладу обставин заявлених ним позовних вимог в контексті необхідності залучення до участі у справі третьої особи – Філія «Центр транспортної логістики» Публічного акціонерного товариства «Львівська залізниця»; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; встановити позивачу строк для усунення недоліків – протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

12.03.2018 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, у якій, зокрема, зазначено наступне: Відповідач-2 Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів (п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 № 215); згідно з ч. 5 ст. 30 ГПК України, спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ; позов в даній справі ДП «Буське лісове господарство» заявлено до Закарпатської митниці ДФС (заподіювана шкоди) та Державної казначейської служби України, як органу на якого відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (затвердженого постановою КМУ №845 від 03.08.2011 року) покладено функції зі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди.

Дослідивши подані матеріали, суд дійшов до висновку, що вказаний позов підлягає поверненню з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що позивачем серед відповідачів зазначено: Закарпатську митницю ДФС та Державну казначейську службу України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що внаслідок протиправності рішень, дій, бездіяльності відповідача 1, позивачем понесено майнову шкоду у розмірі 659939,60 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги до Державної казначейської служби України, позивач вказав на те, що органом, який здійснює функції держави у правовідносинах, за захистом порушених прав у яких позивач звернувся до суду, є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закон України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Тобто, вказаним законом визначені особливості виконання судових рішень, боржниками за якими є, зокрема, державні підприємства, установи, організації, встановлені гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, та, зокрема, встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є уповноваженим органом, який здійснює саме виконання рішень суду щодо стягнення коштів з державного органу.

Відповідно до п. 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 45), Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації), зокрема, шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.

Згідно з п. 38, 39 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 45) для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету. У разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом одного місяця з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на зазначену мету.

Таким чином, відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, відбувається шляхом стягнення з державного бюджету відповідної суми відшкодування, а не з рахунку органу Державної казначейської служби України.

Відповідно до п.п. 3. п. 4 Положення про державну казначейську службу України. затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 9 Положення про державну казначейську службу України. затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові №6-3014цс16 від 12.04.2017, для правильного застосування до правовідносин сторін норм матеріального права (зокрема, Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845) необхідно з’ясувати обставини щодо притягнення як відповідача відповідний орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, без установлення яких ухвалити законне й обґрунтоване рішення неможливо.

Згідно з п. 36 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 45) у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.

Таким чином, враховуючи правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові №6-3014цс16 від 12.04.2017, та норми п. 36 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845, суд доходить висновку, що відповідачем у справі про стягнення з Державного бюджету України шкоди, завданої органом державної влади, повинен бути саме орган Казначейства, за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду, а не Державна казначейська служба України.

При цьому, відповідний орган казначейства має процесуальний статус співвідповідача у такій категорії спорів не у зв’язку із порушенням ним прав або законних інтересів позивача, а лише внаслідок особливостей виконання рішення суду в даних справах.

Крім того, суд зазначає, що такі висновки суду підтверджуються і тими обставинами, що нормами ст. 30 Господарського процесуального кодексу України не передбачено виключної підсудності справ у спорах щодо відшкодування державою шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю органів державної влади, а саме підсудності таких справ Господарському суду міста Києва (враховуючи місцезнаходження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів). Таким чином, формальне зазначення позивачем у якості співвідповідача Державної казначейської служби України не може свідчити про те, що всі спори щодо відшкодування шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю органів державної влади, незалежно від місцезнаходження таких державних органів (діями яких безпосередньо завдано шкоду), повинні розглядатись Господарським судом міста Києва.

Відповідно до п. 4 Положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 12 жовтня 2011 року N 1280 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17 серпня 2015 року N 716) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2011 р. за N 1236/19974, Головне управління Казначейства відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку:здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Дослідивши матеріали позовної заяви, враховуючи положення Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, а також Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845, суд дійшов висновку, що Державна казначейська служба України безпідставно зазначена позивачем як співвідповідач у даній справі, оскільки такий центральний орган державної влади не є органом Казначейства, за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду, у розумінні п. 36 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845, оскільки таким органом є Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, так як місцезнаходженням відповідача 1 (органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого, за твердженням позивача, заподіяно шкоду) є наступне: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Собранецька, 20.

Разом з тим, таке безпідставне зазначення співвідповідача – Державну казначейську службу України має своїм наслідком так-звану штучну зміну підсудності даної справи, оскільки у разі, якщо б позивач зазначив належних відповідачів - Закарпатську митницю ДФС та Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області – такий спір у силу ст. 29 ГПК України був би підсудний Господарському суду Закарпатської області.

Суд зазначає, що в силу приписів ст. 48 Господарського процесуального кодексу України суд не вправі за власною ініціативою залучати співвідповідача чи замінювати неналежного відповідача належним, оскільки реалізація такого процесуального механізму може мати місце виключно за наявності відповідного клопотання позивача.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 27.02.2018 окрім інших недоліків поданого позову, суд, з метою надання позивачеві можливості виправити допущені ним процесуальні недоліки, що самостійно не можуть бути усунуті судом (щодо складу відповідачів), звертав увагу позивача на вищезазначені норми Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845 та правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові №6-3014цс16 від 12.04.2017, щодо того, що відповідачем у справі про стягнення з Державного бюджету України шкоди, завданої органом державної влади, повинен бути саме орган Казначейства, за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.

З огляду на наведене, так як діями щодо безпідставного зазначення серед співвідповідачів Державної казначейської служби України, а не Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, позивач штучно змінює підсудність спору про стягнення збитків, заподіяних Закарпатською митницею ДФС із місцезнаходженням у м. Ужгород, такі дії судом визнаються зловживанням процесуальними правами.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

За таких обставин, з метою дотримання завдань господарського судочинства, позовна заява Державного підприємства «Буське лісове господарство» підлягає поверненню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 43, ч. 2 ст. 232, ст.ст. 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Державного підприємства «Буське лісове господарство» повернути.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ю.В. Картавцева