Рішення № 72820970, 13.03.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.03.2018 Справа № 905/2836/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Перша дорожньо-будівельна компанія”, м.Васильків, Київська область

до відповідача: Дочірнього підприємства “Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м.Покровськ, Донецька область

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача : Служби автомобільних доріг в Донецькій області, м. Краматорськ, Донецька область

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача : Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення заборгованості з оплати виконаних робіт в розмірі 1857185,00грн., пені в розмірі 1865939,10грн., 3% річних в розмірі 326432,88грн., інфляційних втрат в розмірі 1496547,99грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;від відповідача: ОСОБА_1 (за довіреністю №282 від 24.11.2017р.);

від третьої особи 1: не з’явився;

від третьої особи 2: не з’явився.

Відповідно до вимог ст.223 ГПК України судовий розгляд здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 13.03.2018р. суд виходив до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія», м.Васильків, Київська область звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м.Покровськ, Донецька область про стягнення заборгованості з оплати виконаних робіт в розмірі 1857185,00грн., пені в розмірі 1865939,10грн., 3% річних в розмірі 326432,88грн., інфляційних втрат в розмірі 1496547,99грн.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором субпідряду №2-56/1 від 06.09.2013р. щодо оплати вартості виконаних робіт, внаслідок чого виникли підстави для нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 11, 15, 16, 838, 853 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 193 Господарського кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав: договір субпідряду №2-56/1 від 06.09.2013р.; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати; договірну ціну; акти приймання виконаних будівельних робіт; акт звірки взаємних розрахунків №464 від 01.11.2016р.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: пояснення б/н б/д; заява від 30.12.2013р. про припинення зобов’язань заліком зустрічної однорідної вимоги; акт №117 приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг) від 30.12.2013р.; банківські виписки; докази направлення позовної заяви з додатками третім особам; докази повторного направлення позовної заяви з додатками відповідачу; договір підряду №2-56 від 12.06.2013р. з додатковою угодою від 31.12.2014р.; акт приймання виконаних робіт; постанова КМУ №805 від 30.09.2015р.; довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2013р.

Ухвалою суду від 07.12.2017р. залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Службу автомобільних доріг в Донецькій області, м. Краматорськ, Донецька область (третя особа 1).

03.01.2018р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №01-24/1073 від 29.12.2017р., в якому останній, посилаючись на факт викрадення документів бухгалтерського та податкового обліку, зазначив про неможливість надання мотивованого відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 17.01.2018р. залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, м. Маріуполь, Донецька область (третя особа 2).

07.02.2018р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №01-24/77 від 01.02.2018р., в якому останній проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на підписання актів виконаних робіт неуповноваженою на те особою з боку відповідача та помилковість розрахунку 3% річних та інфляційних втрат без врахування дат надходження грошових коштів на рахунок відповідача від замовника. Крім того, просив застосувати позовну давність щодо вимог про стягнення пені. До відзиву надав: посадову інструкцію заступника директора з ремонтів та утримання автомобільних доріг дочірнього підприємства; довідку №01-24/80 від 01.02.2018р. щодо стану розрахунків; банківську виписку.

19.02.2018р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній посилався на безпідставність твердження відповідача про підписання актів виконаних робіт неуповноваженою на те особою з боку відповідача, оскільки акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних робіт були підписані директором відповідача – ОСОБА_2

Представник позивача в судове засідання 13.03.2018р. не з’явився, надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив розглянути справу без участі представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання 13.03.2018р. з’явився, проти задоволення позову заперечив.

Представники третіх осіб в судове засідання 13.03.2018р. не з’явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресами, визначеними за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

12.06.2013р. між третьою особою 1 (замовник) та відповідачем (підрядник) було укладено договір підряду №2-56, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого, підрядник зобов’язався за завданням генпідрядника своїми силами і засобами, на власний ризик виконати послуги з поточного середнього ремонту автомобільної дороги (Н-21) – Мануйлівка –Дмитрівка, км 0+000-км 7+100 (об’єкт) відповідно до затвердженої кошторисної документації та в обумовлений цим договором термін. Генпідрядник зобов’язався прийняти закінчений поточним середнім ремонтом об’єкт і сплатити вартість виконаних послуг. Склад та обсяги послуг з поточного середнього ремонту (далі – роботи), визначаються на підставі кошторисної документації.

Відповідно до п. 8.1 договору підрядник залучає субпідрядників в разі наявності у них необхідних для виконання робіт потужностей, ресурсів (матеріальних, технічних, фінансових). Підрядник погоджує із замовником залучення до виконання робіт субпідрядників. Замовник може відмовити у такому погодженні з обґрунтуванням свого рішення.

Замовник і субпідрядник не мають права пред’являти один одному вимоги, пов’язані з порушенням (невиконанням, або неналежним виконанням) зобов’язань за договорами, укладеними кожним з них з підрядником. Укладення субпідрядних договорів не створює будь-яких правових відносин між замовником і субпідрядниками (п. 8.3 договору).

06.09.2013р. між позивачем (субпідрядник) та відповідачем (підрядник) було укладено договір субпідряду №2-56/1, відповідно до п. 1.1 якого, субпідрядник зобов’язався за завданням генпідрядника своїми силами і засобами, на власний ризик виконати послуги з поточного середнього ремонту автомобільної дороги (Н-21) – Мануйлівка –Дмитрівка, км 0+000-км 7+100 (об’єкт) відповідно до затвердженої кошторисної документації та в обумовлений цим договором термін. Генпідрядник зобов’язався прийняти закінчений поточним середнім ремонтом об’єкт і сплатити вартість виконаних послуг.

Склад та обсяги послуг з поточного середнього ремонту (далі – роботи), визначаються на підставі кошторисної документації (п. 1.2 договору).

Договірна ціна робіт, виконання яких доручається субпідряднику, становить 19088770,80грн., у тому числі ПДВ – 3261962,60грн. (п. 2.1 договору).

За умовами пп. 3.1, 3.2 договору субпідрядник розпочинає виконання робіт протягом 10 днів з моменту підписання договору і забезпечує їх завершення до 31.12.2013р. Генпідрядник у будь-який час може дати вказівку субпідряднику зменшити темпи виконання усіх або частини робіт чи тимчасово припинити їх виконання.

Генпідрядник зобов’язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати виконані роботи (п. 4.1.1 договору).

Розрахунки проводяться шляхом оплати генпідрядником протягом 20 банківських днів на підставі довідки про вартість виконаних робіт та витрат (форма №КБ-3), а також акту приймання виконаних робіт (форми КБ-2в), підписаними уповноваженими представниками сторін, при умові надходження від замовника – Служби автомобільних доріг в Донецькій області, коштів за надані послуги на рахунок генпідрядника. Генпідрядник, за заявкою субпідрядника при наявності фінансових ресурсів, може здійснити попередню оплату робіт у розмірі до 30% вартості договору. Субпідрядник зобов’язується виконати роботи за рахунок попередньої оплати впродовж одного місяця. По закінченні вказаного терміну, невикористані суми повертаються на рахунок генпідрядника (п. 12.1 договору).

При затримці термінів перерахування платежів за виконані роботи з вини генпідрядника, він сплачує субпідряднику пеню в розмірі 0,1% від договірної ціни робіт за кожний день затримки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період за який сплачується пеня (п.14.7 договору).

Цей договір діє до 31.12.2013р. (п. 17.1 договору).

На виконання умов договору субпідряду №2-56/1 від 06.09.2013р. позивач виконав у 2013р. послуги з поточного середнього ремонту автомобільної догори від (Н-21) - Мануйлівка – Дмитрівка, км 0+000-км 7+100, що підтверджується актами виконаних робіт на суму 10255438,80грн.

30.12.2013р. та 31.12.2013р. було проведено залік зустрічних однорідних вимог у розмірах 1960,00грн. та 100594,39грн. відповідно. Відповідач також здійснив часткову оплату виконаних робіт у сумі 8295698,81грн., що підтверджується відповідною банківською випискою.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором субпідряду №2-56/1 від 06.09.2013р., стягненні пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір субпідряду №2-56/1 від 06.09.2013р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Позивач виконав своє зобов’язання з поточного середнього ремонту автомобільної дороги від (Н-21) - Мануйлівка – Дмитрівка, км 0+000-км 7+100 по договору субпідряду №2-56/1 від 06.09.2013р., що підтверджується актами виконаних робіт на суму 10255438,00грн.

Виконання позивачем робіт за умовами договору субпідряду встановлений, в тому числі, постановою Кабінету Міністрів України №805 від 30.09.2015р., якою, зокрема, встановлено перелік об’єктів будівництва, реконструкції, капітального та поточного ремонту автомобільних доріг загального користування державного і місцевого значення, роботи на яких виконано у 2010-2014 роках, та обсяги їх фінансування у 2015-2017 роках за рахунок коштів, залучених у попередні роки під державні гарантії Державним агентством автомобільних доріг. До переліку включено ремонт автомобільної дороги від (Н-21)- Мануйлівка – Дмитрівка, км 7+100-км 0+000 та визначено обсяг фінансування за дану роботу в розмірі 10598531,60грн. Підставою для включення до переліку були відповідні відомості, надані третьою особою 1.

Суд вважає доведеним факт виконання позивачем зобов’язань за договором субпідряду №2-56/1 від 06.09.2013р.

Наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із виконанням позивачем робіт та їх прийняттям відповідачем згідно актів від 30.12.2013р., 31.12.2015р., у відповідача виникли зобов’язання з оплати робіт.

Як було встановлено судом, сторони у договорі визначили, що розрахунки проводяться шляхом оплати генпідрядником протягом 20 банківських на підставі довідки про вартість виконаних робіт та витрат (форма №КБ-3), а також акту приймання виконаних робіт (форми КБ-2в), підписаними уповноваженими представниками сторін.

Відповідач свої зобов’язання з оплати вартості виконаних робіт виконав частково.

Так, 30.12.2013р. зобов’язання з оплати робіт (за актом від 31.12.2013р.) в частині 1960,00грн. було припинено заліком зустрічних однорідних вимог, про що позивачем та відповідачем була підписана відповідна заява та акт прийому-здачі виконаних робіт (наданих послуг) від 30.12.2013р. Також сторонами був підписаний акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2011р. – 08.06.2015р., в якому був відображений вказаний взаємозалік на суму 1960,00грн. та відповідно до якого станом на 08.06.2015р. заборгованість на користь позивача складала 194039,60грн.

31.12.2015р. заборгованість у розмірі 100594,39грн. (за актом від 31.12.2013р.) була припинена заліком зустрічних однорідних вимог. Сторонами був підписаний акт звіряння взаємних розрахунків №464 від 01.11.2016р., відповідно до якого сторонами підтверджена заборгованість, зокрема, за договором субпідряду №2-56/1 від 06.09.2013р. в розмірі 10152884,41грн.

15.12.2016р. відповідач здійснив часткову оплату заборгованості в розмірі 8295698,81грн., що підтверджується відповідною банківською випискою.

Решта заборгованості в сумі 1857185,60грн. залишилась несплаченою.

Відповідачем дане у порядку встановлену господарським процесуальним законодавством не спростовано, доказів погашення заборгованості в сумі 1857185,60грн. не надано.

Доводи відповідача щодо підписання актів зі сторони відповідача неуповноваженою на те особою – ОСОБА_3, який на час підписання перебував на посаді заступника директора і за своїми посадовими обов’язками не мав права підписувати акти судом до уваги не приймаються у зв’язку з їх безпідставністю.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплати заборгованість.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 1857185,60грн.

Позивачем також заявлено до стягнення пеню в розмірі 1865939,10грн., 3% річних в розмірі 326432,88грн. та інфляційні втрати в розмірі 1496547,99грн.

Відповідно до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При затримці термінів перерахування платежів за виконані роботи з вини генпідрядника, він сплачує субпідряднику пеню в розмірі 0,1% від договірної ціни робіт за кожний день затримки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період за який сплачується пеня (п.14.7 договору).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи умови п. 12.1 договору, позивач здобув право вимоги за актом приймання виконаних робіт за грудень 2013 року – 01.02.2014р., за актами приймання виконаних робіт за грудень 2015 року – 02.02.2016р.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, правові підстави, періоди та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку, що позивачем при розрахунку були допущені помилки, а обґрунтованими сумами пені, 3% річних та інфляційних нарахувань є 1837190,73грн., 324185,45грн., 1462365,11грн. відповідно.

Разом з тим, відповідачем подана заява про застосування строків позовної давності до заявлених позивачем вимог в частині пені.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

Згідно з вимогами п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач звернувся з позовом, в тому числі з вимогами щодо стягнення пені, до суду 07.12.2017р. (згідно штампу на позовній заяві).

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

Сторонами був підписаний акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2011р. – 08.06.2015р., відповідно до якого відповідачем була визнана заборгованість за актом виконаних робіт за грудень 2013р. на користь позивача станом на 08.06.2015р. у розмірі 194039,60грн. (з урахуванням взаємозаліку на суму 1960,00грн.). Вказаний акт був підписаний уповноваженими представниками сторін, а саме з боку позивача – директором, з боку відповідача – головним бухгалтером.

Як наслідок, враховуючи факт визнання відповідачем боргу (підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір), перебіг позовної давності за актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013р. перервався 08.06.2015р.

Отже, за вимогами про стягнення пені за актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013р. за період з 01.02.2014р. по 07.06.2014р. строк позовної давності сплинув, а позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно за вимогами про стягнення пені за актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013р. за період з 08.06.2014р. по 31.07.2014р. та за актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015р. за період з 02.02.2016р. по 31.07.2016р. строк позовної давності не сплинув.

Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 1826691,33грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 42, 74, 77, 86, 123, 129, 178, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Перша дорожньо-будівельна компанія”, м.Васильків, Київська область до Дочірнього підприємства “Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м.Покровськ, Донецька область про стягнення заборгованості з оплати виконаних робіт в розмірі 1857185,00грн., пені в розмірі 1865939,10грн., 3% річних в розмірі 326432,88грн., інфляційних втрат в розмірі 1496547,99грн. задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства “Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (85307, Донецька обл., місто Покровськ, вул. Захисників України, будинок 2, ЄДРПОУ 32001618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Перша дорожньо-будівельна компанія” (08600, Київська обл., місто Васильків, вул. Володимирська, буд. 57 А, офіс 11, ЄДРПОУ 35174848) заборгованість у розмірі 1857185,00грн., пеню в розмірі 1826691,33грн., 3% річних в розмірі 324185,45грн., інфляційні втрати в розмірі 1462365,11грн., витрати з оплати судового збору у розмірі 82056,41грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 39247,77грн., 3% річних в розмірі 2247,43грн., інфляційні втрати у розмірі 34182,88грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 13.03.2018р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 19.03.2018р.

Суддя Я.О. Левшина