Рішення № 72820963, 19.03.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.03.2018 Справа № 905/232/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при помічнику судді Хадієва М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Добропільська ЦЗФ” (Ідентифікаційний код 00176472, адреса: 85003, Донецька область, м. Добропілля, вул. Київська, буд. 1)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (Ідентифікаційний код 40075815, адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (Ідентифікаційний код 40150216, адреса: 84400, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, буд. 22)

про стягнення 16 405,80 грн.

за участю представників

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство “ДТЕК Добропільська ЦЗФ” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” збитків, що виникли у зв’язку з незбереженням вантажу при перевезенні у вигляді вартості нестачі вугілля марки Г-газовий у сумі 16 405,80 грн. (шістнадцять тисяч чотириста п"ять гривень 80 коп.)

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач при перевезенні вугілля марки Г-газовий по залізничній накладній № 50887884 від 07.07.2017 допустив незбереження вантажу у вагоні № 67148486. На станції Світлодарське Донецької залізниці було здійснено комісійне переважування маси вантажу, яке показало вагову недостачу у вказаному вагоні, про що складено відповідний комерційний акт № 494209/102 від 11.07.2017. Позивач розрахував вартість нестачі з врахуванням норми природної втрати для видачі вантажів (мінерального палива) на рівні 1 % маси від зазначеної в перевізних документах, вартість нестачі склала 16 405,80 грн. з ПДВ із розрахунку: 7,398 т (нестача з урахуванням норми природної втрати) х 2 217,60 грн. (вартість 1 тони вугілля з ПДВ). Позивач вважає, що саме з вини залізниці ним понесені збитки у вигляді вартості втраченого вантажу.

Нормативно вимоги обґрунтовано приписами статей 308 Господарського кодексу України, 12, 25 Закону України “Про залізничний транспорт”, 110, 113 - 115, 129 Статуту залізниць України.

На підтвердження позовних вимог надано суду: залізничну накладну № 50887884 від 07.07.2017 та відомість вагонів, залізничну накладну № 50920016 від 10.07.2017, комерційний акт № 494209/102 від 14.07.2017, довіреності № 201/22 від 5.12.2017, № 202/22 від 05.12.2017, довідку підприємства про вартість вугільної продукції, відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ВП «Вуглегірська ТЕС» ПАТ «Центренерго».

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на недоведеність позивачем розміру збитків належними доказами, а саме відсутні документи на підтвердження оплати оспорюваного вантажу.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 07.07.2017 зі станції “Добропілля” Донецької залізниці ПАТ “ДТЕК Добропільська ЦЗФ” здійснило відправлення у відкритому рухомому складі за залізничною накладною № 50887884 7 вагонів, навантажених вугіллям кам’яним на станцію “Светлодарське” Донецької залізниці, одержувач - Вуглегірська ТЕС.

10.07.2017 зі станції “Лиман“ Донецької залізниці начальник станції здійснив досилку до основної відправки Добропіля – Светлодарське за залізничною накладною № 50920016 вагону № 67148486 вугілля кам’яного марки Г-газовий.

Згідно відміток вказаної накладної, вантаж – вугілля кам’яне. Навалом. Вантаж розміщено й закріплено згідно з п-3 глава 14 Додаток – 3 до СМГЗ

На підставі ст.24 Статуту Залізниць України, залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагонах не відповідає масі, вказаній відправником у накладній та складено відповідний комерційний акт № 494209/102 від 14.07.2017.

У розділі Д комерційного акту зафіксовано, що 14.07.2017 проведено комісійна видача вантажу вагону 67148486, що прибув по досилці Лиман-Світлодарське за накладною № 50920016, основна накладна № 50887884 Добропілля-Світлодарське Донецької залізниці. Вантаж – концентрат вугільний, помаркований однією продольною бороздою. При комісійному огляді виявлено: навантаження нижче бортів на 300 мм, маркування відсутнє, зліва по руху поїзда над 1-5 люками поглиблення 3000х2000х800 мм. Вантаж прибув у справному вагоні, течії вантажу нема. Здійснено комісійне переважування вантажу на справних 150-т та повірених 12.06.2017 вагах вантажоотримувача. При переважуванні виявилось: брутто 79 350 кг, нетто 57 150 кг, тара з трафарета 22 200 кг, що менше ваги у накладній на 8050 кг. Вагон переважувався двічи, результат не змінився.

Статтею 307 ГК України, яка кореспондується зі статтею 908 ЦК України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статут залізниць України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 зі змінами та доповненнями, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України №1510 від 11.10.2002 та № 1973 від 25.12.2002 (далі - Статут залізниць України), визначає обов'язки, права та відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до частини 1 статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частини 1, 2, 3 статті 909 ЦК України).

Згідно зі статтею 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до п. 6 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

За договором залізничного перевезення вантажу, згідно з п.п. 1 п. 22 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. У разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій (п.п. 1, 2, 3 п. 23 Статуту залізниць України).

За статтею 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до пункту 9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 № 334, у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставляння рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Як встановлено судом, комерційний акт № 494209/102 від 14.07.2017 засвідчує невідповідність маси вантажу.

Відповідно до п. 114 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 1 % маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема у разі здачі вантажу до перевезення у вологому стані.

Як було встановлено судом, комерційний акт 494209/102 від 14.07.2017 засвідчує нестачу вантажу у розмірі 8050 кг

З урахуванням положень п. 27 Правил видачі вантажу, фактична нестача вантажу у вагоні № 67148486 становить 7398 кг або 7,398 т з наступного розрахунку: 8050 кг (нестача за комерційним актом) - 652 кг (1 % від маси зазначеної у залізничній накладній – 65 200 кг).

За розрахунком позивача, вартість нестачі кам’яного вугілля у вагоні склала 16 405,80 грн. з ПДВ (шістнадцять тисяч чотириста п’ять гривень 80.коп.) з наступного розрахунку: 2217,60 грн. з ПДВ (вартість однієї тони кам’яного вугілля згідно довідки вантажовідправника) х 7,398 т (фактична нестача вантажу з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезень на рівні 1% маси, зазначенної в перевізних документах).

Суд вважає, що наданий позивачем розрахунок вартості нестачі є обгрунтованим та підтвердженим матеріалами справи.

Згідно з ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало; перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до частини 3 статті 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Статтею 110 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству; обов'язки збереження, супроводження та охорони особливо цінних та небезпечних вантажів, перелік яких встановлюється Правилами, покладаються на відправника.

Відповідно до підпункту «б» пункту 130 Статуту залізниць України, право звернення до залізниці з претензією або із позовом у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу надано одержувачу - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно з пунктом 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007 N 01-8/917 «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства» щодо права звернення до залізниці з претензією або із позовом, з підстав, що випливають із Статуту залізниць України або договору перевезення вантажу, то пункт 130 Статуту залізниць України таке право надає сторонам у договорі перевезення - вантажовідправнику або вантажоодержувачу у відповідних випадках, передбачених Статутом. Власник вантажу (якщо він не є відправником або одержувачем вантажу) не має права від свого імені заявляти позов до залізниці з приводу втрати, нестачі, порчі або псування вантажу під час перевезення.

Спеціальна норма пункту 133 Статуту залізниць України не допускає передачу іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, квитанції про приймання вантажу, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Вантажовласник, якщо він не є вантажовідправником або вантажоодержувачем, у такому випадку має право скористатись можливістю, наданою пунктом 133 Статуту залізниць України - отримати від вантажоодержувача довіреність, оформлену згідно із законодавством, виступати від його імені і заявляти претензійно-позовні вимоги до залізниці.

Позов у цій справі подано вантажовідправником – ПАТ «ДТЕК ДОБРОПІЛЬСЬКА ЦЗФ».

Як вбачається з залізничної накладної № 50920016 від 10.07.2017, така накладна містить переуступний напис, згідно з яким право на пред’явлення позову передано ПАТ «ДТЕК ДОБРОПІЛЬСЬКА ЦЗФ». Даний переуступний напис засвідчено директором та головним бухгалтером ВП «Вуглегірська ТЕС» ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО».

Повноваження осіб, що вчинили переуступний напис підтверджують наявні у справі довіреності № 201/22 від 5.12.2017, № 202/22 від 05.12.2017 та відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ВП «Вуглегірська ТЕС» ПАТ «Центренерго».

Отже вантажовідправник здобув право на звернення до суду з позовом у цій справі.

Оскільки спірний вагон прийнятий залізницею для перевезення без зауважень до вантажовідправника, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу, в силу п. 110 Статуту залізниць України, покладається на залізницю, тобто на відповідача. Відповідачем протилежного не доведено.

Доводи відповідача про відсутність документального підтвердження понесення позивачем збитків у пред"явленому до стягнення розмірі спростовуються матеріалами справи, тому судом відхиляються. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту). Позов у цій справі подано саме вантажовідправником на підставі переуступного напису, вантажовідправником визначено на підставі довідки підприємства вартість вантажу, а кількість прийнятого залізницею до перевезення вантажу, зазначено у відповідній залізничній накладній, факт недостачі вантажу і його обсяг посвідчено наявним у справі комерційним актом.

Таким чином, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю, з віднесенням судових витрат на відповідача.

Керуючись статтями 73 - 80, 129, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Добропільська ЦЗФ” до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” 16 405,80 грн. (шістнадцять тисяч чотириста п’ять гривень 80 коп.)

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (Ідентифікаційний код 40075815, адреса 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (Ідентифікаційний код 40150216, адреса: 84400, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, буд. 22) на користь Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Добропільська ЦЗФ” (Ідентифікаційний код 00176472, адреса: 85003, Донецька область, м. Добропілля, вул. Київська, буд. 1) збитки, що виникли у зв"язку з незбереженням вантажу при перевезенні у сумі 16 405,80 грн. (шістнадцять тисяч чотириста п’ять гривень 80 коп.) та судовий збір у сумі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

3. Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через двадцять днів з дня його підписання та може бути оскаржене в апеляційному порядку, згідно з Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

4. Повний текст рішення підписано 20.03.2018

Суддя Н.В. Величко