Рішення № 72820899, 29.11.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.11.2017р. Справа № 905/1796/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Паніній Я.М.

розглянувши справу № 905/1796/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТРОНІКС ТЕЛЕКОМ СОЛЮШНС Україна»

до відповідачів: 1. Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу»; 2. Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод»; 2. Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат»; 3. Приватного акціонерного товариства «Екоенергія»

про стягнення 4 403 665,03 грн.

за участю учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю № стс.17.240.1 від 28.08.2017р.

від відповідача-1: ОСОБА_2 за довіреністю №47/2016 від 12.12.2016р.

від відповідача-2: не з’явився

від третіх осіб (1-3): не з’явилися

Суть спору: ТОВ «СІТРОНІКС ТЕЛЕКОМ СОЛЮШНС Україна» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» 4 403 665,03 грн., з яких 3 582 145,18 грн. – основний борг за ліцензійним договором №ИСД-008-2016-лиц від 01.10.2016р., 358 214,52 грн. – пеня, 73 564,70 грн. – 3% річних, 389 740,63 грн. – інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов ліцензійного договору №ИСД-008-2016-лиц від 01.10.2016р. в частині своєчасної та повної оплати наданих позивачем невиключних ліцензій на використання програмного забезпечення корпорації Microsoft.

У письмових поясненнях за вх.№22608/17 від 30.08.2017р. позивач посилається на те, що часткову оплату вартості наданих ліцензій у розмірі 6 438 260,28 грн. здійснило ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», від Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» жодних оплат не надходило.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.08.2017р. залучено до участі у справі у якості другого відповідача ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»; у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача: 1. ПАТ «Алчевський коксохімічний завод»; 2. ПАТ «Алчевський металургійний комбінат»; 3. ПрАТ «Екоенергія».

У відзиві на позовну заяву за вх.№24273/17 від 19.09.2017р. відповідач 1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат з посиланням на те, що умовами договору передбачено право позивача здійснювати індексацію суми, яка підлягає оплаті відповідно до курсу долара США, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для застосування ст.625 ЦК України на випадки прострочення грошового зобов’язання за договором. На підтвердження зазначеної позиції відповідач 1 посилається на відповідну практику ВСУ. При цьому зазначає, що неможливість виконання договірних зобов’язань в частині оплати вартості ліцензій зумовлена накладенням Департаментом ДВС МЮУ арешту на всі банківські рахунки Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу».

10.10.2017р. за вх.№26202/17 господарський суд одержав клопотання позивача, згідно з яким останній просить суд постановити рішення, яким стягнути з ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», як з додаткового боржника за ліцензійним договором №ИСД-008-2016-лиц від 01.10.2016р. на користь ТОВ «СІТРОНІКС ТЕЛЕКОМ СОЛЮШНС Україна» суму заборгованості у розмірі 4 403 665,03 грн., з них: 3 582 145,18 грн. - сума основного боргу; 358 214,52 грн. - пеня, 73 564,70 грн. - 3% річних за несвоєчасне здійснення платежу; 389 740,63 грн. - інфляційне збільшення заборгованості, стягнути з ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» на користь позивача - ТОВ «СІТРОНІКС ТЕЛЕКОМ СОЛЮШНС Україна» судовий збір у розмірі 66 054,98 грн.

Вказане клопотання прийнято господарським судом до розгляду.

У письмових поясненнях за вх.№26199/17 від 10.10.2017р. позивач посилається на те, що, по-перше, позивачем не проводився перерахунок вартості поставлених ліцензій відповідно до зміни курсу долару США та сума заборгованості відповідає різниці суми за фактично поставлені ліцензії в гривні та фактично сплаченої суми заборгованості по договору, а тому, враховуючи роз’яснення, викладені у п.8.2 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» від 17.12.2013р. №14, позивач має право на стягнення інфляційних втрат; по-друге, строк дії ліцензійного договору №ИСД-008-2016-лиц від 01.10.2016р. є чинним на сьогоднішній час, що підтверджується Угодою торгового партнерства Microsoft №5224962 від 01.09.2016р. та додатковою угодою про внесення змін №1 до додаткової угоди від 01.09.2016р. до договору CHANNEL PARTNER AGREEMENT (RESELLERS) №5224962 від 01.09.2016р., в якій зазначено, що строк дії договору CHANNEL PARTNER AGREEMENT (RESELLERS) №5224962 від 01.09.2016р. було продовжено до 31.08.2018р.; по-третє, позивач неодноразово звертався з вимогами про сплату заборгованості як до відповідача 1, так і відповідача 2, що свідчить про вчинення позивачем всіх можливих дій щодо досудового врегулювання спору.

10.10.2017р. за вх.№2627/17 господарський суд одержав клопотання відповідача 2, згідно з яким останній просить суд залучити в якості відповідачів - ПАТ «Алчевський коксохімічний завод»; ПАТ «Алчевський металургійний комбінат»; ПрАТ «Екоенергія».

09.11.2017р. за вх.№28891/17 господарський суд одержав письмову позицію ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» щодо позовних вимог, згідно з якою клопотання відповідача 2 про залучення в якості відповідачів ПАТ «Алчевський коксохімічний завод»; ПАТ «Алчевський металургійний комбінат»; ПрАТ «Екоенергія» є безпідставним з огляду на те, що обов’язок оплати наданих ліцензій за ліцензійним договором №ИСД-008-2016-лиц від 01.10.2016р. покладений безпосередньо на відповідачів 1, 2, а грошові зобов’язання третіх осіб виникають на підставі окремо укладених договорів з відповідачами 1,2 та після фактичної оплати останніми вартості ліцензій.

У письмових поясненнях щодо позовних вимог за вх.№28791/17 від 09.11.2017р. відповідач 1 в т.ч. посилається на те, що ліцензійний договір №ИСД-008-2016-лиц від 01.10.2016р. припинив дію 31.08.2017р., з огляду на те, що продовження Угоди торгового партнерства Microsoft №5224962 від 01.09.2016р. здійснене 27.09.2017р., тобто після спливу строку її дії, а також те, що позивач та компанія Microsoft не передбачили розповсюдження дії додаткової угоди про внесення змін №1 до додаткової угоди від 01.09.2016р. до договору CHANNEL PARTNER AGREEMENT (RESELLERS) № 5224962 від 01.09.2016р. на відносини між ними, які виникли до моменту її укладення.

У відзиві за вх.№29125/17 від 13.11.2017р. відповідач 2 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що відповідач 2 не має будь-яких зобов’язань перед позивачем за договором №ИСД-008-2016-лиц від 01.10.2016р., оскільки відповідач 2 не отримував жодної вимоги позивача про застосування додаткової (субсидіарної) відповідальності. Крім того, позивач не надав до суду доказів відсутності можливості проведення зарахування зустрічної вимоги до основного боржника – відповідача 1.

У письмових поясненнях за вх.№29025/17 від 13.11.2017р. позивач заперечив проти клопотання відповідача 2 про залучення в якості відповідачів ПАТ «Алчевський коксохімічний завод»; ПАТ «Алчевський металургійний комбінат»; ПрАТ «Екоенергія» з посиланням на те, що умовами договору передбачено право пред’явлення вимоги позивача щодо сплати заборгованості лише до відповідача 1 або відповідача 2, жодних вимог до третіх осіб позивач пред’явити не може. Крім того, боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою лише за згодою кредитора.

13.11.2017р. за вх.№29027/17 господарський суд одержав клопотання позивача, згідно з яким останній просить змінити найменування відповідача-2 з Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» на Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» та просить суд вважати вимоги позивача такими, що пред’явлені до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.11.2017р. змінено найменування відповідача-2 Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (ідентифікаційний код 05393043) на Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» (ідентифікаційний код 05393043), а також продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів у зв’язку із задоволенням відповідного клопотання відповідача 2 за вх.№29144/17 від 13.11.2017р.

27.11.2017р. за вх.№30568/17 господарський суд одержав супровідний лист позивача з актом звірки розрахунків, який свідчить про відсутність можливості провести зарахування зустрічних вимог між позивачем та відповідачем 1, з огляду на відсутність заборгованості позивача перед відповідачем 1.

29.11.2017р. за вх.№04-21/3422 на офіційну електронну адресу господарського суду надійшло клопотання відповідача 2 про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв’язку з неможливістю явки представника останнього у судове засідання.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2017р. для розгляду даної справи визначено суддю Бойко І.А.

У зв’язку із відставкою судді Бойко І.А. розпорядженням керівника апарату господарського суду Донецької області від 15.09.2017р. №01-02/1057 призначено повторний автоматичний розподіл справи (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2017р.), за результатами якого для розгляду даної справи визначено суддю Ніколаєву Л.В., а ухвалою суду від 20.09.2017р. справу прийнято до провадження у вказаному складі суду.

На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 29.11.2017р. за участю представника позивача та відповідача 1 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

01.09.2016р. між ТОВ «СІТРОНІКС ТЕЛЕКОМ СОЛЮШНС УКРАЇНА» (компанія, позивач) та Microsoft Ireland Operations Limited (Майкрософт) укладено Угоду торгового партнерства №5224962 разом з додатковою угодою, відповідно до умов яких ТОВ «СІТРОНІКС ТЕЛЕКОМ СОЛЮШНС УКРАЇНА» надано право здійснювати розповсюдження програмного забезпечення Microsoft на території України шляхом надання кінцевим користувачам субліцензій на його використання, та отримувати платежі за надання їм права користування програмним забезпеченням корпорації Microsoft. Термін дії угоди визначено до 31.08.2017р., якщо остання не буде припинена достроково в порядку, зазначеному в Умовах роботи торгового партнера. Компанія Microsoft може продовжити дію цієї угоди на два терміна поспіль, кожен з яких закінчується 31 серпня поточного року на той момент року. Якщо компанія Microsoft вирішить не продовжувати Угоду, вона надішле компанії повідомлення не менш ніж за 30 днів до закінчення терміну дії поточного на той момент терміну.

Додатковою угодою про внесення змін №1 до додаткової угоди від 01.09.2016р. до Угоди торгового партнерства №5224962 від 01.09.2016р. продовжено строк дії додаткової угоди до договору до 31.08.2018р.

01.10.2016р. між Корпорацією «Індустріальна спілка Донбасу» (відповідач 1, субліцензіат 1, відповідач 1) та ПАТ «Алчевський коксохімічний завод» (субліцензіат 2, третя особа 1), та ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» (субліцензіат 3, третя особа 2), та ПрАТ «Екоенергія» (субліцензіат 4, третя особа 3), та ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (на теперішній час ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат) (субліцензіат 5, відповідач 2) та ТОВ «СІТРОНІКС ТЕЛЕКОМ СОЛЮШНС УКРАЇНА» (субліцензіар, позивач) укладено ліцензійний договір №ИСД-008-2016-лиц від 01.10.2016р., відповідно до умов п. 2.1 якого субліцензіар зобов’язався надати субліцензіатам невиключні ліцензії на використання програмного забезпечення корпорації Microsoft (далі – ПЗ) згідно Специфікації, що наведена в Додатку №1 до договору та є невід’ємною його частиною, та забезпечити отримання субліцензіатом 1 від компанії Microsoft акцептованого пакету документів Угоди «Microsoft Enterprise», зазначених у п.3.3 цього договору, що містить умови, положення згідно яких субліцензіати отримують право на використання ПЗ Microsoft за програмою ліцензування Enterprise, а субліцензіати зобов’язалися прийняти та оплатити надані ліцензії на умовах, визначених цим договором.

Приймання-передача наданих ліцензій на використання ПЗ здійснюється субліцензіаром з кожним із субліцензіатів шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі представниками сторін (п.3.12 договору).

Загальна вартість ліцензій на використання ліцензій ПЗ згідно Специфікації (додаток №1) визначена сторонами в Специфікації та складає 30 061 216,38 грн. Відповідно до п.261 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового Кодексу України операція за цим договором звільнена від оподаткування ПДВ. (п.4.2 договору).

Вартість ліцензій на використання ПЗ визначена, виходячи з курсу гривні по відношенню до долара США на Міжбанку (http://index.minfin.com.ua/exch/?10, Продаж) згідно з даними сайту станом на 21.09.2016р., а саме, 25,98 грн. за 1,00 долар США. Вартість ліцензій на використання ПЗ визначається сторонами як змінна, тобто її кінцева величина, що підлягає сплаті субліцензіатом 1 або субліцензіатом, ставиться у залежність від зміни курсу долара США по відношенню до гривні. У випадку якщо на дату індексації вартості ліцензій на використання ПЗ за відповідний рік дії угоди курс долара США на міжбанку (http://index.minfin.com.ua/exch/?10, Продаж) зміниться більше, ніж на 1% по відношенню до курсу, зафіксованого сторонами в даному пункті, то вартість ліцензій на використання ПЗ за відповідний рік дії Угоди має бути перерахована пропорційно різниці курсу долара США. У такому випадку вартість ліцензій на використання ПЗ за відповідний рік дії Угоди повинна бути розділена на курс, що зазначений у даному пункті, та помножена на курс долара США на міжбанку (http://index.minfin.com.ua/exch/?10, Продаж) на дату індексації вартості ліцензій за відповідний рік дії угоди. Новий (індексований) розмір вартості ліцензій на використання ПЗ за відповідний рік дії угоди відображається субліцензіаром у відповідному повідомленні, яке субліцензіар надає субліцензіату 1 або субліцензіату 5 разом із рахунком на оплату індексованого розміру вартості ліцензій, який субліцензіат 1 або субліцензіат 5 зобов’язаний оплатити протягом 3 робочих днів. (п. 4.3 договору).

Оплата загальної вартості ліцензій на використання ПЗ, передбаченої у специфікації (додаток №1) до цього договору, з урахуванням положень п.4.3 договору, здійснюється субліцензіатом 1 або субліцензіатом 5 шляхом прямого перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок субліцензіара згідно з умовами специфікації. Субліцензіат 5 несе додаткову (субсидіарну) відповідальність за здійснення субліцензіатом 1 оплати загальної вартості ліцензій на використання ПЗ. До пред’явлення вимоги субліцензіату 5, субліцензіар повинен пред’явити вимогу до субліцензіата 1. Якщо субліцензіат 1 відмовився задовольнити вимогу субліцензіара або субліцензіар не одержав від нього у 20 денний строк відповіді на пред’явлену вимогу, субліцензіар може пред’явити вимогу до субліцензіата 5, який несе субсидіарну відповідальність (п. 5.1 договору).

Сторони домовились, що вартість ліцензій, наданих субліцензіату 2, субліцензіату 3, субліцензіату 4, субліцензіату 5 оплачується на рахунок субліцензіара субліцензіатом 1 або субліцензіатом 5. Розрахунки між субліцензіатами оформляються окремими договорами. (п.п.5.2-5.3 договору).

Субліцензіар зобов’язується надавати субліцензіату 1 письмове підтвердження продовження дії або припинення Угоди торгового партнера Microsoft №5224962 від 01.09.2016р., укладеної між субліцензіаром та компанією Microsoft Ireland Operations Limited, не пізніше 5 днів з моменту пролонгації або припинення. (п.7.2 договору).

В разі порушення субліцензіатом 1 або субліцензіатом 5 умов п.4.3 термінів здійснення будь-якого платежу, згідно Специфікації (додаток №1), з урахуванням положень п.4.3 договору, субліцензіат 1 або субліцензіат 5 сплачує субліцензіару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення, від розміру несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше 10% вартості платежу. (п.9.3 договору).

Договір набуває чинності в день його підписання обома сторонами та скріплення печатками. Договір достроково припиняє свою дію у випадку не продовження Угоди торгового партнера Microsoft №5224962 від 01.09.2016р., укладеної між субліцензіаром та компанією Microsoft Ireland Operations Limited. З моменту дострокового припинення договору сторони не вважають себе пов’язаними будь-якими правами та зобов’язаннями, що виникли із договору. (п.17.2 договору).

Відповідно до Специфікації (додаток №1 до договору) протягом першого року дії угоди «Microsoft Enterprise» передбачено надання ліцензій на програмне забезпечення Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» на суму 2 856 406,03 грн., ПАТ «Алчевський коксохімічний завод» на суму 473 283,31 грн., ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» на суму 3 347 908,87 грн., ПрАТ «Екоенергія» на суму 45 179,20 грн., ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» на суму 3 297 628,05 грн., загалом на суму 10 020 405,46 грн. При цьому, Корпорація «Індустріальна спілка Донбасу» або ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» зобов’язуються сплатити вартість ліцензій на використання програмного забезпечення протягом першого року дії угоди «Microsoft Enterprise» в термін не пізніше 10.11.2016р.

На виконання умов вказаних договору та специфікації ТОВ «СІТРОНІКС ТЕЛЕКОМ СОЛЮШНС УКРАЇНА» надав Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу», ПАТ «Алчевський коксохімічний завод», ПАТ «Алчевський металургійний комбінат», ПрАТ «Екоенергія», ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» невиключні ліцензії на використання програмного забезпечення корпорації Microsoft на загальну суму 10 020 405,46 грн., про що свідчать акти приймання-передачі ліцензії на використання програмного забезпечення №ДМК-1 від 29.12.2016р. на суму 3 297 628,05 грн., №ИСД-1 від 03.01.2017р. на суму 2 856 406,03 грн., №АКЗ-1 від 03.01.2017р. на суму 473 283,31 грн., №АМК-1 від 03.01.2017р. на суму 3 347 908,87 грн., №ЕКЕ-1 від 03.01.2017р. на суму 45 179,20 грн.

Відповідач 1 станом на 10.11.2016р. оплати одержаних субліцензіатами ліцензій не здійснив, що стало підставою для направлення позивачем відповідачу 1 претензії № стс.16.348.34.1 від 13.12.2016р. про погашення заборгованості за ліцензійним договором №ИСД-008-2016-лиц від 01.10.2016р. в сумі 10 020 405,46 грн., в строк до 16.12.2016р.

У листі №337/6151 від 14.12.2016р. відповідач 1 посилається на неможливість виконання грошових зобов’язань щодо перерахування позивачу 10 020 405,46 грн. та просить останнього звернутися із вказаною вимогою до ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», як до сторони за ліцензійним договором №ИСД-008-2016-лиц від 01.10.2016р., що несе субсидіарну відповідальність.

15.12.2016р. позивач звернувся до ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» з претензією № стс.16.350.34.2 щодо погашення заборгованості за ліцензійним договором №ИСД-008-2016-лиц від 01.10.2016р. в сумі 10 020 405,46 грн., в строк до 23.12.2016р.

У відповіді №01/вн-74 від 27.01.2017р. на зазначену претензію ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» гарантувало сплату позивачу заборгованості за ліцензійним договором №ИСД-008-2016-лиц від 01.10.2016р. в сумі 10 020 405,46 грн.

Судом встановлено, що відповідачем 2 здійснено часткове погашення заборгованості одержаних ліцензій в загальному розмірі 6 438 260,28 грн., а саме: 29.12.2016р. - 3 180 000 грн., 31.01.2017р. – 3 180 000 грн., 30.03.2017р. – 78 260,28 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, наявними в матеріалах справи, у зв’язку з чим заборгованість відповідача 2, як субсидіарного боржника становить 3 582 145,18 грн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем 2 умов ліцензійного договору №ИСД-008-2016-лиц від 01.10.2016р. в частині повної та своєчасної оплати отриманих ліцензій позивач просить суд стягнути з відповідача 2 крім основного боргу в розмірі 3 582 145,18 грн., також 358 214,52 грн. – пені, нарахованої за період з 11.11.2016р. по 10.05.2017р., 73 564,70 грн. – 3% річних, нарахованих за період з 11.11.2016р. по 18.07.2017р., 389 740,63 грн. – інфляційні втрати, нараховані за період з 11.11.2016р. по 18.07.2017р.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних мотивів:

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.ч.1,3 ст.1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст.619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено ліцензійний договір №ИСД-008-2016-лиц від 01.10.2016р. разом зі Специфікацією, згідно з якими позивач зобов’язався надати відповідачам 1, 2 та третім особам 1-3 невиключні ліцензії на використання програмного забезпечення корпорації Microsoft, а відповідачі 1, 2 – прийняти та здійснити оплату зазначених ліцензій в термін не пізніше 10.11.2016р.

При цьому, у випадку несплати відповідачем 1 вартості ліцензій на вимогу позивача, останній набуває право вимоги оплати загальної вартості ліцензій до відповідача 2, як субсидіарного боржника.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч. 1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, відповідачем 1 не здійснена оплата вартості ліцензій у визначений специфікацією до договору строк, а відповідачем 2 така оплата здійснена частково в розмірі 6 438 260,28 грн. після відмови відповідача 1 від оплати боргу та одержання відповідачем 2 вимоги позивача.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2 основного боргу в розмірі 3 582 145,18 грн., а отже і їх задоволення.

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір нарахованих відповідачу 3% річних за період з 11.11.2016р. по 18.07.2017р. становить 73 564,70 грн. перевірений судом та встановлено відповідність вказаного розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача, а отже, позовні вимоги в цій частині задовольняються господарським судом у визначеному позивачем розмірі.

Розрахунок інфляційних втрат, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір нарахованих відповідачу інфляційних втрат за період з 11.11.2016р. по 18.07.2017р. становить 389 740,63 грн., перевірений господарським судом, та встановлено, що позивачем помилково здійснено нарахування інфляційних втрат починаючи з місяця виникнення заборгованості.

Тому, господарським судом самостійно, з урахуванням вірно визначеного періоду нарахування, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов’язання, приймаючи до уваги роз’яснення, викладені у п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань», здійснено розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що загальний розмір інфляційних втрат за період з грудня 2016р. по червень 2017р. становить 319 510,82 грн., що підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У ч. 2 ст.551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 вказаного Закону).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 9.3 договору визначено, що в разі порушення субліцензіатом 1 або субліцензіатом 5 умов п.4.3 термінів здійснення будь-якого платежу, згідно Специфікації (додаток №1), з урахуванням положень п.4.3 договору, субліцензіат 1 або субліцензіат 5 сплачує субліцензіару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення, від розміру несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше 10% вартості платежу.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем та згідно з яким розмір нарахованої відповідачу пені за період з 11.11.2016р. по 10.05.2017р. становить 358 214,52 грн. перевірений господарським судом та встановлено, що фактичний розмір пені за вказаний період становить 491 500,67 грн. При цьому, враховуючи умови п.9.3 договору в частині обмеження розміру пені 10% вартості платежу, розрахунок позивача відповідає обставинам справи щодо прострочення відповідача, а отже, позовні вимоги в цій частині задовольняються господарським судом у визначеному позивачем розмірі.

Клопотання відповідача 2 про залучення в якості відповідачів ПАТ «Алчевський коксохімічний завод»; ПАТ «Алчевський металургійний комбінат»; ПрАТ «Екоенергія» залишене господарським судом без задоволення, з огляду на те, що грошові зобов’язання за ліцензійним договором №ИСД-008-2016-лиц від 01.10.2016р. несуть відповідач 1 та відповідач 2, а зобов’язання третіх осіб виникають на підставі окремо укладених договорів з відповідачами 1,2 та після фактичної оплати останніми вартості ліцензій.

Клопотання відповідача 2 про відкладення розгляду справи відхилено господарським судом з огляду на те, що строк вирішення спору, який вже продовжено на 15 днів, закінчується 30.11.2017р., а також тривалий час розгляду справи, достатність часу для надання відповідачем 2 заперечень проти позовних вимог, наявність всіх необхідних доказів для належної та об’єктивної оцінки встановлених судом обставин справи.

Посилання відповідача 1 на припинення дії ліцензійного договору №ИСД-008-2016-лиц від 01.10.2016р. не прийняті господарським судом з огляду на положення п.17.2 його умов, згідно з якими договір достроково припиняє свою дію у випадку не продовження Угоди торгового партнера Microsoft №5224962 від 01.09.2016р., укладеної між субліцензіаром та компанією Microsoft Ireland Operations Limited, а також положення додаткової угоди про внесення змін №1 до додаткової угоди від 01.09.2016р. до договору CHANNEL PARTNER AGREEMENT (RESELLERS) №5224962 від 01.09.2016р., згідно з якими строк дії договору продовжено до 31.08.2018р. При цьому, господарський суд враховує, що у випадку не продовження договору компанією Microsoft, остання направила б позивачу відповідне повідомлення не менш ніж за 30 днів до закінчення терміну його дії.

Посилання відповідача 1 на неможливість застосування індексу інфляції до спірної заборгованості також не прийняті господарським судом з огляду на те, що з моменту виникнення грошового зобов’язання сума спірної заборгованості визначена в гривні та позивачем не проводився перерахунок вартості поставлених ліцензій відповідно до зміни курсу долару США, що узгоджується з роз’ясненнями, викладеними у Постанові Пленуму ВГСУ «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» від 17.12.2013р. №14.

Посилання відповідача 2 на можливість зарахування зустрічних вимог позивача та відповідача 1 та, відповідно, відсутність обов’язку відповідача 2 здійснювати погашення спірної заборгованості не прийняті судом з огляду на те, що позивачем надані до суду акти звірки розрахунків з відповідачем 1, згідно з якими позивач не має заборгованості перед відповідачем 1.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТРОНІКС ТЕЛЕКОМ СОЛЮШНС Україна» задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» (51925, Дніпропетровська обл., м. Кам’янське, вул. Соборна, буд. 18-Б, код ЄДРПОУ 05393043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТРОНІКС ТЕЛЕКОМ СОЛЮШНС Україна» (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3, літ. Б, код ЄДРПОУ 33332092) 3 582 145 (три мільйони п’ятсот вісімдесят дві тисячі сто сорок п’ять) грн. 18 коп. основного боргу, 358 214 (триста п’ятдесят вісім тисяч двісті чотирнадцять) грн. 52 коп. пені, 73 564 (сімдесят три тисячі п’ятсот шістдесят чотири) грн. 70 коп. 3% річних, 319 510 (триста дев’ятнадцять тисяч п’ятсот десять) грн. 82 коп. інфляційних втрат, 65 001 (шістдесят п’ять тисяч одна) грн. 53 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення буде складено 04.12.2017р.

Суддя Л.В. Ніколаєва