Рішення № 72820868, 06.03.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.03.2018р. Справа №905/2460/17

за позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Аеро-Транс», м.Краматорськ, код ЄДРПОУ 39704948

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство», м.Добропілля, код ЄДРПОУ 31616011

про стягнення 238474,05 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Аеро-Транс», м.Краматорськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство», м.Добропілля про стягнення суми боргу у розмірі 213732 грн, суми пені за період з 02.05.2017р. по 19.09.2017р., що становить 18236,55 грн, суми інфляційних втрат за період з 02.05.2017р. по 19.09.2017р., що становить 4323,30 грн та суми 3% річних за період з 02.05.2017р. по 19.09.2017р., що становить 2182,20 грн, та що загалом становить 238474,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору підряду №112-УП-УП-ДЦ від 30.12.2016р. в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати робіт, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних.

Відповідач у відзиві б/н від 19.12.2017р. проти вимог викладених у позовній заяві заперечив з посиланням на те, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Аеро-Транс» не доведено належними та допустимими доказами факт виконання робіт за договором №112-УП-УП-ДЦ від 30.12.2016р. Водночас, як вказував відповідач, у зв'язку з ненаданням позивачем ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» рахунків на отримання платежів, у замовника відсутні підстави для погашення заборгованості за вказаним правочином.

Крім того, у письмових поясненнях б/н від 19.12.2017р. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» посилалось на наявність обставин непереборної сили (форс-мажору), а саме: проведення антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей, протиправне захоплення незаконними збройними формуваннями майнового комплексу відповідача, як на підставу для звільнення ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» від сплати неустойки за спірним правочином.

Як визначено у ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як свідчать матеріали справи, 30.12.2016р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Аеро-Транс» (підрядник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» (замовник) було підписано договір підряду №112-УП-УП-ДЦ.

За приписами п.п.1.1 – 1.4 укладеного сторонами правочину замовник доручає, а підрядник зобов’язується своїми силами та засобами виконувати наступні роботи: ремонт та утримання дороги 3,3 км, завантаження відходів вуглезабезпечення, інші роботи тракторної техніки за адресою ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство»: Донецька область, м.Моспіно, вул.Грішина, 1А, відповідно до технічного завдання на закупівлю робіт (послуг) автотракторної техніки, а також виконати інші разові роботи, не передбачені технічним завданням, необхідність виконання яких може виникнути за виробничої необхідності замовника, за письмовим замовленням замовника. Роботи за цим договором виконуються підрядником на підставі технічного завдання та замовлень на виконання робіт замовника, які містять найменування робіт, які мають бути виконані, об’єм та строки виконання. Замовник зобов’язується своєчасно вносити плату за виконані роботи на умовах, передбачених вказаним договором. Роботи виконуються підрядником за адресою: територія ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство».

Відповідно до п.4.1 договору №112-УП-УП-ДЦ від 30.12.2016р. вартість виконаних робіт за цим договором, передбачених п.1.1 договору, на 2017 рік складає 4755300 грн, крім того ПДВ – 20% 951060 грн, всього з урахуванням ПДВ 5706360 грн.

Згідно з п.7.1 укладеного замовником та підрядником договору, останній набуває чинності з 01.01.2017р. Сторони встановлюють, що дата закінчення строку дії договору визначається наступним чином: у разі належного виконання обома сторонами своїх зобов’язань, обумовлених цим договором, датою закінчення строку дії договору є 31.12.2017р. включно, у випадку невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов’язань за цим договором, датою закінчення строку дії договору є дата повного та належного виконання сторонами (у відповідності до умов договору) всіх зобов’язань за цим договором.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги вказаний вище договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов’язків.

Як вказує позивач, у січні - лютому 2017 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Аеро-Транс» було виконано роботи, обумовлені договором підряду №112-УП-УП-ДЦ від 30.12.2016р. Проте, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» встановлений вищевказаним договором обов’язок щодо оплати виконаних підрядних робіт у визначені спірною угодою строки не виконало, внаслідок чого позивачем заявлено вимоги, зокрема, про стягнення основного боргу в сумі 213732 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.86 вказаного Кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Тобто, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ч.ч.1, 3 ст.13, 86, 162 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором підряду позивачем має бути доведено, в тому числі, факт виконання робіт за договором, а також настання строку виконання замовником за договором обов’язку стосовно оплати підрядних робіт.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

За приписами п.п.3.4, 3.5 договору №112-УП-УП-ДЦ від 30.12.2016р. після виконання робіт, замовник зобов’язаний оглянути виконані підрядником роботи та при відсутності зауважень прийняти їх шляхом підписання наданого підрядником акта здачі-приймання виконаних робіт. У випадку виявлення, під час здачі-приймання виконаних робіт, допущених та/або виявлених недоліків та інших відступлень від умов договору, сторони складають відповідний акт виявлених недоліків, в якому зазначають перелік недоліків та строк їх усунення.

Виходячи зі змісту матеріалів справи, у січні - лютому 2017 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Аеро-Транс» було виконано підрядні роботи за договором №112-УП-УП-ДЦ від 30.12.2016р. на загальну суму 213732 грн та оформлені наступні акти здачі-приймання виконаних робіт:

- №АТ-142 від 28.02.2017р. на суму 15456 грн з ПДВ;

- №АТ-141 від 28.02.2017р. на суму 68856 грн з ПДВ;

- №АТ-111 від 16.02.2017р. на суму 22356 грн з ПДВ;

- №АТ-110 від 16.02.2017р. на суму 54036 грн з ПДВ;

- №АТ-109 від 16.02.2017р. на суму 192 грн з ПДВ;

- №АТ-067 від 31.01.2017р. на суму 24840 грн з ПДВ;

- №АТ-066 від 31.01.2017р. на суму 27132 грн з ПДВ;

- №АТ-065 від 31.01.2017р. на суму 864 грн з ПДВ.

Вищевказані документи підписані представниками сторін без зауважень стосовно якості та обсягу виконаних робіт, скріплені печатками підприємств, містять посилання на договір №112-УП-УП-ДЦ від 30.12.2016р., що свідчить про виконання робіт саме за вказаним правочином.

Доказів звернення замовника до підрядника щодо виявлених недоліків виконаних робіт, оформлення акту виявлених недоліків виконаних робіт, який фіксує наявність недоліків, причини їх утворення та строки усунення (п.3.5 договору №112-УП-УП-ДЦ від 30.12.2016р.) відповідачем в порядку норм ст.ст.13, 86 Господарського процесуального кодексу України, до матеріалів справи не надано.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, позивачем доведено належними та допустимими доказами виконання підрядних робіт за спірним правочином.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.1 ст.854 вказаного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За приписами п.п.4.2, 4.3 договору №112-УП-УП-ДЦ від 30.12.2016р. оплата за цим договором здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника, в національній валюті України. Оплата робіт, виконаних підрядником у відповідному місяці, здійснюється замовником протягом 90 календарних днів з дати підписання обома сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт та отримання рахунку підрядника.

Відтак, зобов’язання з оплати виконаних у січні – лютому 2017 року підрядних робіт за договором №112-УП-УП-ДЦ від 30.12.2016р., мали бути виконані наступним чином:

- за актом №АТ-142 від 28.02.2017р. на суму 15456 грн – 29.05.2017р. включно,

- за актом №АТ-141 від 28.02.2017р. на суму 68856 грн – 29.05.2017р. включно,

- за актом №АТ-111 від 16.02.2017р. на суму 22356 грн – 17.05.2017р. включно,

- за актом №АТ-110 від 16.02.2017р. на суму 54036 грн – 17.05.2017р. включно,

- за актом №АТ-109 від 16.02.2017р. на суму 192 грн – 17.05.2017р. включно,

- за актом №АТ-067 від 31.01.2017р. на суму 24840 грн – 03.05.2017р. включно, з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (01.05.2017р., 02.05.2017р.) припадали на святкові дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України),

- за актом №АТ-066 від 31.01.2017р. на суму 27132 грн - 03.05.2017р. включно, з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (01.05.2017р., 02.05.2017р.) припадали на святкові дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України),

- за актом №АТ-065 від 31.01.2017р. на суму 864 грн - 03.05.2017р. включно, з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (01.05.2017р., 02.05.2017р.) припадали на святкові дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України).

У відзиві ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» зазначало, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт виконання підрядних робіт (здійснення господарської операції) за спірним правочином.

Вказане твердження відповідача не заслуговує на увагу з огляду на те, що в силу приписів ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом №88 від 24.05.1995р. Міністерства фінансів України, документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.п.2.4, 2.5 вказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Відтак, наявні у матеріалах справи акти здачі-приймання виконаних робіт, які фіксують закінчення робіт та приймання їх замовником, підписані представниками підрядника та замовника без зауважень стосовно якості та обсягу виконаних робіт, скріплені печатками підприємств, у яких наявні посилання на договір №112-УП-УП-ДЦ від 30.12.2016р., є документами первинного обліку, які відображають проведення господарської операції за спірною угодою.

Крім того, судом враховано, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні норм ст.613 вказаного нормативно-правового акту, внаслідок чого наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов’язку оплатити виконані підрядником роботи.

Водночас, з огляду на підписання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» вищеперелічених актів здачі-приймання виконаних робіт за січень – лютий 2017 року на суму 213732 грн, відповідач був обізнаний про вартість належних до сплати виконаних підрядних робіт.

Також, судом враховано, що матеріали справи не містять доказів звернення замовника до підрядника з вимогою про надання вказаних документів.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов’язання за договором №112-УП-УП-ДЦ від 30.12.2016р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов’язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Аеро-Транс» до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» про стягнення 213732 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п.п.5.1, 5.6 договору №112-УП-УП-ДЦ від 30.12.2016р. у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань, вони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та умов цього договору. У випадку прострочення оплати вартості виконаних підрядником робіт, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у момент прострочення, від вартості виконаних робіт, відповідно до заявки за кожен день прострочення.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 18236,55 грн пені за період з 02.05.2017р. по 19.09.2017р.

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, з огляду на те, що позивач припустився помилки при визначенні початку перебігу строку для нарахування неустойки за зобов’язаннями січня 2017 року (акти №АТ-067 від 31.01.2017р., №АТ-066 від 31.01.2017р., №АТ-065 від 31.01.2017р.), суд дійшов висновку, що сума пені за простроченими зобов’язання відповідача по оплаті виконаних підрядних робіт за договором №112-УП-УП-ДЦ від 30.12.2016р. (в межах визначених позивачем періодів) становить 18161,27 грн.

При цьому, посилання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» на наявність обставин непереборної сили (форс-мажору), а саме проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (місцезнаходження виробничих потужностей відповідача), захоплення підприємства відповідача, які є загальновідомими та звільняють останнього від відповідальності (сплати неустойки) за невиконання грошових зобов’язань за договором підряду №112-УП-УП-ДЦ від 30.12.2016р. на підставі ст.617 Цивільного кодексу України, до уваги судом не приймаються з огляду на наступне:

Указом №405/2014 від 14.04.2014р. Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» уведено в дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення антитерористичної операції на сході України.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Наразі, правовідносини між сторонами за договором №112-УП-УП-ДЦ від 30.12.2016р. склались вже після настання вказаних обставин (01.01.2017р. – набрання чинності спірним правочином), сторонами було свідомо обрано місце виконання робіт на території, де державою не забезпечується правовий режим діяльності підприємств, установ та організацій, внаслідок чого, укладаючи вказаний договір на обумовлених сторонами умовах, позивач був обізнаний про існування визначених ним обставин.

Обставини захоплення вугледобувних підприємств ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» в березні 2017 року не мають ознак форс-мажору в розумінні вимог чинного законодавства України для виконання сторонами договору своїх обов’язків, оскільки про велику імовірність їх настання вони усвідомлювали при його укладанні в грудні 2016 року.

Крім того, виходячи із специфіки укладеного сторонами правочину, предмет якого охоплює виконання робіт та надання послуг з боку позивача, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» не було позбавлено можливості вимагати припинення дії цього договору або зміну його умов (зокрема, зміни щодо прийняття робіт та послуг, оплати виконаних робіт) в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Водночас, за змістом ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, тоді як інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин.

Відповідно до Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обстави (обставин непереборної сили), затверджений рішенням №40 (3) від 15.07.2014р. Президії Торгово-промислової палати України, що кореспондується та витікає з положень Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) – це надзвичайні та невідворотні обставини, які об’єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

За визначеннями наведеного Регламенту, сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно п.п.6.1, 6.2 Регламенту, підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст.3.1 Регламенту, визначених як непереборний вплив на виконання відповідного зобов’язання таким чином, що унеможливлює його виконання у термін, що настав (наявність причинно-наслідкового зв’язку між обставиною та неможливістю виконання зобов’язання в термін, передбачений відповідно законодавством, відомчими нормативними актами, договором, контрактом, угодою, типовим договором тощо).

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи, по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов’язаннях/обов’язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Аналіз приведеного вище Регламенту та положень Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» свідчить про те, що сертифікат засвідчує певні форс-мажорні обставини, які звільняють від відповідальності за чітко визначеними зобов’язаннями та на які вказано заявником.

Разом з тим, надані відповідачем в обґрунтування своїх правової позиції по суті спору, сертифікати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №7620 від 19.06.2017р., №7621 від 19.06.2017р., №7622 від 19.06.2017р. не є належними доказами обставин непереборної сили за спірними правовідносинами, оскільки підтверджують настання форс-мажору щодо податкових зобов’язань ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство».

За таких обставин, враховуючи наведене, з огляду на відсутність законних підстав для звільнення відповідача від сплати неустойки за спірним правочином, твердження відповідача, викладені у письмових поясненнях б/н від 19.12.2017р. до уваги судом не приймаються як необґрунтовані та безпідставні.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 2182,20 грн за період з 02.05.2017р. по 19.09.2017р.

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, з огляду на те, що позивач припустився помилки при визначенні початку перебігу строку для нарахування процентів річних за зобов’язаннями січня 2017 року (акти №АТ-067 від 31.01.2017р., №АТ-066 від 31.01.2017р., №АТ-065 від 31.01.2017р.), суд дійшов висновку, що сума 3% річних становить 2173,51 грн.

Крім того, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Аеро-Транс» просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 4323,30 грн за період з 02.05.2017р. по 19.09.2017р.

Дослідивши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, суд зазначає про наступне:

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з огляду на вищенаведене, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення – лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

За висновками суду, позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних збитків, вказаних правил враховано не було, що призвело до безпідставного збільшення інфляційної складової боргу. За розрахунком суду, стягненню з відповідача на користь позивача належить інфляційна складова боргу у розмірі 3636,43 грн.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з’ясувавши обставини, пов’язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення пені, процентів річних та збитків від інфляції підлягають частковому задоволенню, а саме на суми 18161,27 грн, 2173,51 грн та 3636,43 грн.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 3577,12 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Дослідивши докази, які наявні у матеріалах справи, керуючись ст.ст.46, 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Аеро-Транс», м.Краматорськ до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство», м.Добропілля про стягнення суми боргу у розмірі 213732 грн, суми пені за період з 02.05.2017р. по 19.09.2017р., що становить 18236,55 грн, суми інфляційних втрат за період з 02.05.2017р. по 19.09.2017р., що становить 4323,30 грн та суми 3% річних за період з 02.05.2017р. по 19.09.2017р., що становить 2182,20 грн, та що загалом становить 238474,05 грн, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» (85000, Донецька обл., м.Добропілля, вул.Київська, буд.1, код ЄДРПОУ 31616011) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Аеро-Транс» (84333, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Орджонікідзе, буд.10, офіс 301, код ЄДРПОУ 39704948) основний борг – 213732 грн, пеню – 18161,27 грн, 3% річних – 2173,51 грн, інфляційні втрати - 3636,43 грн, а також судовий збір в сумі 3565,56 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.03.2018р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця