Рішення № 72818559, 12.03.2018, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/9966/17

Провадження № 2/750/176/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2018 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого - судді Литвиненко І.В.,

за участі секретаря судового засідання - Юрченко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

11.10.2017 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача недоплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 3056,77 грн., виплаченої позивачем в якості відшкодування майнової шкоди, завданої з вини відповідача. В обґрунтування позову зазначав про те, що позивачем було виплачено потерпілому від ДТП, що сталося 28.01.2014 року та винним у якому є відповідач страхове відшкодування в сумі 9056,77 грн, так як цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована та відповідачем у добровільному порядку погашена сума виплаченого страхового відшкодування – 6000 грн, отже стягненню з відповідача підлягає 1600 грн.

Представник позивача надіслав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, також на вимогу суду повідомив про те, що відповідачем в досудовому порядку було погашено страхове відшкодування в сум 8500 грн, а залишок боргу в сумі 556 грн 77 коп був погашений після відкриття провадження, просив винести рішення по суті позовних вимог, стягнути судові витрати з відповідача.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час і місце слухання справи повідомлений у встановленому порядку, надіслав копіє квитанцій про сплату 8500 грн до пред’явлення позову та 556 грн 77 коп. – після.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

28.01.2014 року близько 18-50 год. ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Вольво» д/н НОМЕР_1 по пр. Броварському – шляхопровід Кіото в м. Києві, порушив правила дорожнього руху, а саме не був уважним, не врахував дорожню обстановку, під час перестроювання та зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечним для інших учасників руху, здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів та порушень п. 2.3 Б 10.1, 10.3 ПДР України.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 06.03.2014 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.. 124 КУпАП та накладено штраф у вигляді 20-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 грн.) (а.с. 5).

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені..

Таким чином, вина відповідача у дорожньо-транспортній пригоді, яка спричинила пошкодження транспортного засобу є доведеною.

01.07.2014 року Моторним транспортним страховим бюро України на користь ОСОБА_3 було перераховано 682,00 грн. за послуги аварійних комісарів серед яких: 200,00 грн. – огляд транспортного засобу; 320,,00 грн. визначення розміру збитків; 50,00 грн. – телеграма другому учаснику ДТП; виїзд на місце огляду – 112,00 грн. (а.с. 23-24).

27.08.2014 року Моторним транспортним страховим бюро України було прийнято наказ № 4471 про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих на рахунок ОСОБА_2 8374,77 грн. (а.с. 27).

02.09.2014 року Моторне транспортне страхове бюро України платіжним дорученням № 1/23505 перерахувало на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 8374,77 грн. (а.с. 28).

ОСОБА_1 перераховано на користь позивача 9056,77 грн. частковими проплатами в наступному порядку: 18.09.2014 – 2000,00 грн.; 09.12.2014 року – 2000,00 грн.; 27.02.2015 року – 2000,00 грн.; 21.04.2016 року – 1000,00 грн.; 31.05.2016 – 1000,00 грн.; 09.12.2016 року – 500 грн.; 29.12.2017 року – 556,77 грн., що підтверджується копіями відповідних квитанцій та копіями карток № 361601, 3771 по рахункам.

Відповідно до ст. 2 цього Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” відносини у сфері обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним Кодексом України, Законом України “Про страхування” та іншими законами і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Згідно ст. 22 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи. На підставі ст. 29 зазначеного Закону у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку встановленому законодавством.

Відповідно до ст.. 38 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

З огляду на вищенаведене позивач набув право регресної вимоги сплаченого страхового відшкодування до відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Оскільки відповідачем, допред’явленн позову було сплачено 8500 грн, отже вимоги щодо стягнення 2500 грн були необґрунтовані на час подання позову, позовні вимоги в частині 556,77 грн були задовлені відповідачем після відкриття провадження у справі, отже у задоволенні позову слід відмовити, оскільки відповідач в добровільному порядку задовольнив вимоги позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У задоволенні позовних вимог відмовлено, отже належить відмовити у стягненні судового збору, також зважаючи на те, що відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Суд вважає, що спір на суму 2500 грн виник внаслідок неправильних дій позивача, крім того, зловживаючи своїми правами позивач не повідомив суд про обставини оплати боргу на суму 2500 грн, лише на запит суду стороною позивача було повідомлено про оплату боргу відповідачем протягом 2014 – 2016 років. Отже, відповідно до ч. 9 ст. 141,суд вважає за можливе покласти витрати на позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред’явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Представник позивача не подавав заяву про відмову від позову, не заявляв про те, що не підтримує позовних вимоги, просив їх розглянути по суті, а отже, для застосування цієї правової норми підстав немає.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 258-260, 263-265, 268, ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В Литвиненко