Рішення № 72818437, 30.01.2018, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/474/17

2/689/12/18

РІШЕННЯ

Іменем України

30.01.2018 року Ярмолинецький районний суд Хмельницької області:

головуючий-суддя Баськов М.М.

за участю

секретаря Кушнір О.М.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ярмолинці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором,

встановив:

В березні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” (далі ПАТ КБ “ПриватБанк”) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 04.07.2006 в сумі 38901,73 грн. На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 04.07.2006 між ЗАТ КБ “ПриватБанк”, правонаступником якого є ПАТ КБ “ПриватБанк”, і ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, згідно якого ОСОБА_3 отримала кредит в сумі 6900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

В порушення умов кредитного договору відповідач взятих на себе зобов'язань належним чином не виконує, внаслідок чого, станом на 31 січня 2017 року, в нього виникла заборгованість за кредитом в сумі 38901,73 грн., з них: по тілу кредиту 3608,14 грн., по процентам за користування кредитом - 2610,27 грн., пеня – 3000,00 грн., штраф 500 грн. (фіксована частина) та 1828,65 грн. (процентна складова).

В ході судового розгляду представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі пославшись на обставини, викладені в позовній заяві та пояснила, що за вказаним кредитним договором ОСОБА_3 повинна була сплачувати щомісячний платіж, до 25 числа кожного місяця, в розмірі 7 % від суми заборгованості. До 2008 року ОСОБА_3 виконувала зобов'язання за кредитним договором, а в подальшому здійснювала разові платежі. Також представник позивача вказала, що відповідач отримувала нові платіжні картки в 2008, 2011, 2012 та 2103 роках, фактично погодившись з умовами банку щодо збільшення кредитного ліміту та процентної ставки.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав та просив відмовити в задоволенні позову, вважаючи його незаконним та необґрунтованим. В запереченні на позов вказав, що оскільки строк дії платіжної картки за даним кредитним договором становив 12 місяців, а Зубар припинила виконувати зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості 31.12.2007, то саме з цього часу слід рахувати трирічний строк позовної давності протягом якого банк мав би звернутися до суду з позовом за захистом своїх прав.

Суд, дослідивши докази по справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 4 липня 2006 року між ЗАТ КБ “ПриватБанк”, правонаступником якого є ПАТ КБ “ПриватБанк”, і ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, за умовами якого банк надав ОСОБА_3 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку під 36% річних, які мали нараховуватися на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році. При цьому банк видав ОСОБА_3 платіжну картку “Універсальна” №4149605350402020 (строк дії картки до липня 2008 року) для обслуговування карткового рахунку та перерахував кредитні кошти на вказаний рахунок.

ПАТ КБ “Приватбанк” і ОСОБА_3 уклали кредитний договір шляхом приєднання останньої до запропонованих відповідачем ОСОБА_4 і Правил надання банківських послуг (далі - Умови і Правила).

Укладаючи кредитний договір, сторони визначили право ПАТ КБ “Приватбанк” змінювати тарифи та інші умови обслуговування рахунку (п. 5.3 Умов і Правил).

ПАТ КБ “Приватбанк” встановило ОСОБА_3 початковий кредитний ліміт у розмірі 2000 грн. У подальшому цей ліміт був змінений з грудня 2007 року – 6900 грн.

ОСОБА_3 зобов'язалася повернути позивачеві кредит і сплатити банку проценти щомісячними платежами в розмірі 7% від заборгованості.

З 1 січня 2013 року банк збільшив процентну ставку за кредитом до 2,5% на місяць або 30% річних, а з 01.09.2014 – 34% річних.

За несвоєчасне погашення заборгованості ОСОБА_3 повинна була щомісячно, починаючи з 1 лютого 2013 року, сплачувати банку пеню у розмірі 0,24% від суми загальної заборгованості, та 100 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. другий місяць поспіль і більше.

У випадку порушення ОСОБА_3 строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором, більш ніж на 120 днів, остання зобов'язалася сплатити банку штраф у розмірі 500 грн + 5% від суми позову (п. 8.6 Умов і Правил).

З липня 2014 року ОСОБА_3 не виконує зобов'язання за кредитним договором.

Станом на 31 січня 2017 року заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором становила: 3608,14 грн. неповернутий кредит, 29964,94 грн. проценти.

Крім того, банк нарахував відповідачеві 3000,00 грн. пені, 500 грн. штрафу (фіксована частина), 1828,65 грн. штрафу (процентна складова).

Зазначені обставини підтверджуються наявними у справі письмовими доказами.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як передбачено ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оцінивши в сукупності надані докази, суд вважає, що ОСОБА_3 не виконувала грошове зобов'язання за кредитним договором.

Умови кредитного договору (а.с. 8-14), надані ПАТ КБ “Приватбанк” розрахунки заборгованості (а.с. 5-8), довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти ОСОБА_3 (а.с. 52), довідка про отримання ОСОБА_3 кредитних карт (а.с. 53), виписки про рух коштів на рахунку (а.с. 57-65) є зрозумілими та достатніми для висновку, що відповідач не виконує належним чином узяті на себе зобов'язання, внаслідок чого виникла вищевказана заборгованість за договором.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Як передбачено ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В силу ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Якщо умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

У такому випадку позовна давність за вимогами позивача про стягнення коштів, повернення яких визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, а щодо повернення коштів у повному обсязі після закінчення кінцевого строку повного виконання зобов'язання.

За договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платіжні погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

Цивільний кодекс України, який регулює принципи та зміст зобов'язальних правовідносин, визначив, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як передбачено ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, у разі неповернення боржником коштів за кредитним договором у належному розмірі та у встановлений договором строк, до спливу строку договору проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

За змістом частин 1 і 3 статті 549 ЦК України пеня це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Частина 1 статті 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Аналіз статей 258, 266 ЦК України дає підстави для висновку, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою. До того ж, включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтуються на вимогах закону.

Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається з наданої представником позивача виписки по рахунку ОСОБА_3 остання неодноразово, до липня 2014 року, здійснювала платежі за кредитним зобов'язанням, а також неодноразово змінювала платіжні картки за вказаним зобов'язанням, термін дії яких закінчився, і саме це свідчить про визнання нею свого боргу, що, в свою чергу, детермінувало переривання перебігу строку позовної давності за кредитним зобов'язанням.

Укладаючи кредитний договір, сторони визначили, що строк його дії становить 12 місяців з моменту підписання. При цьому ПАТ КБ “Приватбанк” і ОСОБА_3 оговорили, що якщо протягом указаного строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, то він автоматично пролонговується на той самий строк (пункт 9.12 розділу І Умов і Правил).

Окрім того, відповідно до п. 6.4 розділу І Умов і Правил у разі незгоди зі змінами правил та/або тарифів обов'язок клієнта пред'явити банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити заборгованість, яка утворилася перед банком, у тому числі й заборгованість, яка утворилась упродовж 30 днів з моменту повернення карт, виданих держателю і його довіреним особам.

При цьому сторони встановили строки виконання ними окремих зобов'язань за кредитним договором, зокрема ОСОБА_3 мала сплачувати банку щомісячні платежі, що включали кредит, проценти та комісію, до 25-го числа місяця, що слідує за звітним.

Із змісту пунктів 3.1.1, 5.3 розділу ІІ Умов і Правил слідує, що строк погашення кредиту в повному обсязі визначено граничним строком дії платіжної карти, яка діє до останнього календарного дня місяця і року, вказаного на ній, тобто до липня 2008 року.

Представник відповідача не спростовував довідку банку про отримання ОСОБА_3 нових платіжних карток за вказаним кредитним зобов'язанням (а.с. 53) та не надав платіжну картку для огляду в судовому засіданні, хоча у справі відсутні докази, що така картка була повернута нею банку.

До цього часу ОСОБА_3 не повернула ПАТ КБ “Приватбанк” кредит у розмірі 3608,14 грн., отже, відповідач продовжує користуватися грошовими коштами банку. ОСОБА_3 не зверталася до банку із заявами про припинення дії кредитного договору, тому позивачем нараховувалися їй проценти відповідно до умов цього договору.

ПАТ КБ “Приватбанк” пред'явило позов до ОСОБА_3 1 березня 2017, а в даних правовідносинах діє позовна давність, яка встановлена законом (статті 257, 258 ЦК України).

Таким чином, позовна давність за основним зобов'язанням (сплата кредиту, процентів, комісії) на час подання позовної заяви не сплила, оскільки останні платежі за кредитом були зроблені ОСОБА_3 08.05.2014 – 300,00 грн. та 07.07.2014 – 400,00 грн., що підтверджується випискою про рух коштів на рахунку (а.с. 60).

За таких обставин із ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ “Приватбанк” підлягає стягненню 3608,14 грн. заборгованості по кредиту, 29964,94 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 1200,00 грн. – пеня (12 місяців х 100 грн.), 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 1828,65 грн. штрафу (процентна складова), а всього 37101,73 грн.

При розподілі судових витрат, суд враховує пропорційність задоволених вимог, а тому з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ “ПриватБанк” підлягає стягненню 1520,00 грн. судових витрат.

На підставі ст. 256-258, 264, 266, 526, 549, 610, 1054 ЦК України, керуючись ст. 12, 13, 81, 263-265, 280-282 ЦПК України,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає в с. Нове село, вул. Залізнична, 83, Ярмолинецького району Хмельницької області, іпн. НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570 МФО 305299 р/р 29092829003111) заборгованість по кредиту в сумі 3608,14 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 29964,94 грн., пеню в сумі 1200,00 грн., штраф в сумі 500,00 грн. (фіксована частина) та 1828,65 грн. (процентна складова), а всього 37101,73 грн. (тридцять сім тисяч сто одна гривня сімдесят три копійки) заборгованості за кредитним договором б/н від 04.06.2006.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ “ПриватБанк” судові витрати в сумі 1520,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Хмельницької області через Ярмолинецький районний суд Хмельницької області протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05.02.2018.

Суддя підпис

Копія вірна:

Суддя М.М.Баськов