Рішення № 72816761, 16.03.2018, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/87/18

Провадження №2/603/107/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2018 р. м.Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого - судді Іванчука В. М.

за участі секретаря судового засідання Швець Н.С.

розглянувши в підготовчому засіданні в залі суду міста Монастириська цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Монастириської міської ради

про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та про встановлення юридичного факту

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в Монастириський районний суд Тернопільської області з позовом до Монастириської міської ради в якому просить визначити йому додатковий строк тривалістю в три місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та встановлення факту належності ОСОБА_3 правовстановлюючого документу - Свідоцтва про право власності на житловий будинок з належними до нього будівлями по АДРЕСА_1 від.30.10.2002 року.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер її батько - ОСОБА_3. Позивач у позовній заяві зазначає, що після його смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, зокрема:

- на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Вказану спадщину прийняла дружина спадкодавця - ОСОБА_2.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати - ОСОБА_2. Після її смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, зокрема:

- на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В позовній заяві зазначає, що він являється спадкоємцем за законом першої черги, оскільки є сином померлої.

Проте в даний час він не може оформити в нотаріальній конторі спадщину в установленому законом порядку, тобто нотаріально, оскільки у встановлений строк заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подав через відсутність достатніх коштів для оформлення спадщин та незадовільним станом свого здоров'я, що не дало йому можливості вчасно звернутись в нотаріальну контору та подати заяву про прийняття спадщини.

Крім того, позивач в позовній заяві вказує, що у свідоцтві про право власності на будинок його батько вказаний як ОСОБА_3 замість ОСОБА_3 в зв'язку з чим необхідно встановити факт належності правовстановлюючого документу на будинок його батькові.

Також, позивач посилаючись на ст. 1272 ЦК України просить суд визначити йому додатковий строк для подання заяви в нотаріальну контору для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3

Позивач ОСОБА_1 в підготовче засідання не з'явився, в позовній заяві просить розгляд справи проводити в його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач - представник Монастириської міської ради в підготовче засідання не з'явився, суду подав відзив на позовну заяву по суті справи про визнання позову з підстав зазначених в позовній заяві та просить розгляд справи проводити у відсутності їхнього представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У випадку визнання позову відповідачем та беручи до уваги те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд відповідно до ч. 3 ст. 200, ст. 206 ЦПК України ухвалює рішення за результатами підготовчого провадження.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в м.Монастириська Тернопільської області, у віці 70 років помер ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданого 10.03.2010 року.

Ще за життя ОСОБА_3 належав:

-житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житловий будинок з належними до нього будівлями, що розташовані по АДРЕСА_1, виданого на підставі рішення виконкому Монастириської міської ради від 30.10.2002 року №110.

Разом з тим, як убачається з позовної заяви та доданих до матеріалів справи документів, існують розбіжності в Свідоцтві про право власності на житловий будинок з належними до нього будівлями, свідоцтві про народження позивача та свідоцтві про смерть спадкодавця ОСОБА_3, а саме, в Свідоцтві про народження позивача та свідоцтві про смерть спадкодавця батько позивача записаний як ОСОБА_3, а в Свідоцтві про право власності на житловий будинок з належними до нього будівлями він зазначений як ОСОБА_3.

Зверненням ОСОБА_1 до Монастириського районного суду є те, що в Свідоцтві про право власності на житловий будинок з належними до нього будівлями виданому на ім'я ОСОБА_3 невірно вказане прізвище його батька.

Визначаючись із заявленою вимогою про встановлення юридичного факту, а саме встановлення факту належності правовстановлюючого документу суд враховує наступне.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

В даному випадку встановлення факту належності правовстановлюючого документу необхідно позивачу для прийняття спадщини.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Таким чином, факт, що просить встановити позивач має юридичне значення.

Окрім цього судом виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право.

Відомостями, які підтверджують факт належності ОСОБА_3 Свідоцтва про право власності на житловий будинок з належними до нього будівлями є:

-свідоцтво про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 31.10.1967 року, згідно якого ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_1;

-довідкою №689 від 29.03.2017 року виданою виконкомом Монастириської міської ради, згідно якої вбачається, що ОСОБА_3, 1940 року народження, проживав та був зареєстрований по АДРЕСА_1;

-Паспортом на забудову садиби в населених пунктах України по АДРЕСА_1;

- Будинковою книгою де власник записаний як ОСОБА_3.

З вищезазначеного випливає, що при складанні (видачі) правовстановлюючих документів, Свідоцтва про право власності на житловий будинок з належними до нього будівлями, органом, який його складав, була допущена помилка при записі прізвища ОСОБА_3

Беручи вищевказане до уваги та аналізуючи всі подані позивачем докази в їх сукупності суд приходить до переконання, що «ОСОБА_3» і «ОСОБА_3», є одна і та ж особа.

Отже, факт належності ОСОБА_3 Свідоцтва про право власності на житловий будинок з належними до нього будівлями, підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні знайшов підтвердження факт того, що ОСОБА_3 та «ОСОБА_3» є одна і та ж особа, то позовна вимога про встановлення факту належності правовстановлюючих документів підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи вказане майно ОСОБА_3 успадкувала його дружина, як спадкоємець першої черги - ОСОБА_2, оскільки проживала на час смерті з померлим, що підтверджується, довідкою №689 від 29.03.2017 року виданою виконкомом Монастириської міської ради.

Шлюбні відносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підтверджуються Свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4 від 28.04.1965 року.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом має той з подружжя, який його пережив, а тому ОСОБА_2 має право на спадкове майно після смерті ОСОБА_3, як дружина спадкодавця та спадкоємець першої черги за законом.

ОСОБА_2 фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, оскільки на час смерті ОСОБА_3 та відкриття спадщини проживала разом з померлим.

З повідомлення Монастириської державної нотаріальної контори №104/01-16 від 19.02.2018 року вбачається, що станом на 19.02.2018 року свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, не видавались.

В зв'язку з тим, що ОСОБА_2 за життя не оформила спадкових прав на спадкове майно після смерті ОСОБА_3, але фактично вступила у володіння та користування даним майном як спадкоємець за законом першої черги суд визначає, що власником даного майна після смерті ОСОБА_3 була його дружина ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 66 років в м.Монастириська Тернопільської області померла ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 виданого 14.02.2011 року, актовий запис №11.

Після її смерті залишилось спадкове майно до якого належать:

- житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті.

Родинні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджуються свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 31.10.1967 року, згідно якого батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_3 - батько позивача та ОСОБА_2 - мати позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 2 ст. 1269 ЦК України, заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Як передбачено ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною 3 ст. 1272 ЦК України визначено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до вищевказаного пункту зазначеної постанови, додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини.

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що пропустив встановлений у шість місяців строк для подання заяви про прийняття спадщини та не подав вказаної заяви, оскільки після смерті спадкодавця в нього були відсутні достатні кошти для оформлення спадщини та незадовільний стан здоров'я, що не дало йому можливості вчасно звернутись в нотаріальну контору та подати заяву про прийняття спадщини.

Пропущення встановленого законодавством строку для подання заяви до нотаріальної контори для прийняття спадщини в зв'язку з тяжким матеріальним становищем, що підтверджується матеріалами справи, суд вважає істотними труднощами, через які позивач не зміг реалізувати своє право на подачу заяви до нотаріальної контори для прийняття спадщини в установленому законом порядку.

З врахуванням вищевикладеного та беручи до уваги те, що позивач пропустив строк для подачі заяви про прийняття спадщини з причини тяжкого матеріального становища, що не дало об'єктивної можливості позивачу для звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та враховуючи термін пропущеного строку для прийняття спадщини, суд дійшов висновку, що позивач є спадкоємцем за законом і причини пропуску строку прийняття спадщини є поважними, а тому слід визначити позивачу ОСОБА_1 додатковий строк - три місяці на подання заяви до нотаріальної контори для прийняття спадщини.

Керуючись статтею 124 Конституції України, ст. ст. 12, 81, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, (паспорт серія НОМЕР_6, ІПН НОМЕР_1), проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 до Монастириської міської ради, (Код ЄРПОУ 04058433), юридична адреса місцезнаходження: вул.Шевченка №19 м.Монастириська Тернопільська область, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та про встановлення юридичного факту - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, Свідоцтва про право власності на житловий будинок з належними до нього будівлями по АДРЕСА_1, виданого на підставі рішення виконкому Монастириської міської ради від 30.10.2002 року №110, зареєстроване в Монастириському БТІ в реєстровій книзі №3 «М» за реєстровим №311 від 11.11.2002 року та виданого на ім'я «ОСОБА_3».

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк терміном в три місяці для подання заяви про прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. М. Іванчук