Рішення № 72816169, 19.03.2018, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/7470/17

Провадження № 2/591/871/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2018 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого - судді Сидоренко А.П.

з участю секретаря судового засідання - Кутирьової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми в спрощеному позовному провадженні цивільну справу № 591/7470/17 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Зарічний відділ Державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в :

27 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що їй стало відомо, що на примусовому виконанні у ВДВС Зарічного району м. Суми Головного ТУЮ в Сумській області перебуває виконавче провадження №53983876 щодо виконання виконавчого напису №8027 вчинений Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. від 19 вересня 2016 року, яким запропоновано стягнути з неї на користь ПАТ КБ «Приватбанк» борг за кредитним договором від 22 листопада 2005 року у розмірі 477 181грн. 50 коп. Зазначає, що вказаний виконавчий напис був вчинений на підставі наданого ПАТ КБ «ПриватБанк» копії договору (у вигляді заяви) від 22 листопада 2005 року про встановлення кредитного ліміту на споживчі цілі та розрахунку заборгованості за договором за період з 22 листопада 2005 року по 30 червня 2016 року. Вважає, що здійснений виконавчий напис є незаконним, оскільки у банку відсутні правові підстави здійснювати нарахування відсотків за кредитною картою поза межами дії кредитного договору, який співпадає з строками дії кредитної карти, тому сума заборгованості у розмірі 477 181 грн. при кредитному ліміті 5 000 доларів США є спірною та ОСОБА_1 не визнається. Зазначає, що нотаріусом порушено вимоги щодо дотримання строку позовної давності.

Посилаючись на зазначені обставини, просить визнати виконавчий напис № 8027 від 19 вересня 2016 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., таким, що не підлягає виконанню.

Позивач, представник позивача, представник відповідача та треті особи в судове засідання не з'явились, про час і місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. надала суду письмовий відзив, в якому зазначає, що відповідно до розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин» Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року (в редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису) (Перелік), для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.

Стягувачем було надано їй необхідні документи, за умови надання яких може бути вчинений виконавчий напис, а саме оригінал кредитного договору та виписка з рахунка боржника, отже витребувати інші докази у нотаріуса необхідності немає, таким чином він був вчинений у відповідності законних вимог.

Зазначає, що згідно ст. 18 ЦК України та ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» вчинення виконавчого напису - це захист нотаріусом цивільних прав кредитора за допомогою спрощеної, позасудової процедури, яка полягає у вчиненні на боргових документах напису про стягнення грошей або витребування майна на користь кредитора, за наявності між боржником і кредитором правовідносин, які визначаються Кабінетом Міністрів України шляхом встановлення переліку документів, що підтверджують ці правовідносини. Тому «безспірність» в розумінні ст. 88 Закону України «Про нотаріат» є не доведеність боргу, що є елементом судового процесу, а факт існування між кредитором та боржником правовідносин, при яких вважається (презумується) наявність боргу, а документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженому КМУ (Перелік) - не письмові докази наявності боргу, а докази наявності згаданих вище правовідносин. Таким чином, вчинення виконавчого напису є цілком правомірним, а доводи позивача є неспроможними, тому що вона діяла у повній відповідності до закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Також у відзиві нотаріус зазначає, що згідно підпунктів 3.1, 3.3 та 3.4 пункту 3 глави 16 розділу II Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22 лютого 2012 року № 296/5, нотаріус вчиняє виконавчий напис за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року, а строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. За своєю правовою природою ці строки, передбачені ст. 88 Закону України «Про нотаріат», не є позовною давністю, оскільки відповідна дія виступає як окремий (позасудовий) спосіб захисту цивільних прав, в той час, як згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися саме до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В даному випадку, в кредитному договорі не передбачений строк його дії, тобто він укладений на невизначений час. Отже, сторони мають здійснити свої права та обов'язки за згаданим вище договором в будь-який час.

Вважає, що в разі, якщо договір, на підставі якого був вчинений виконавчий напис, був укладений на невизначений строк, як в даному випадку, в кредитора виникає право вимагати виконання обов'язків боржника, передбачених договором, в тому числі й право на примусове стягнення боргу, у будь-який час, та це право виникає в нього кожного наступного дня протягом дії договору. Згідно ст. 530 ч.2 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор мас право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. У вказаному вище випадку це право кредитора виникає незалежно від строку виконання зобов'язання, передбаченого договором, яке не треба плутати із строком дії договору. Отже, в разі визначення у відповідному договорі строку його дії, виконавчий напис може бути вчинений протягом строків, зазначених у підпунктах 3.1, 3.3 та 3.4 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку з моменту закінчення строку дії договору.

Нотаріус зазначає, що аналогічна позиція відображена у висновку науково-правової експертизи з питання визначення нотаріусом під час вчинення виконавчого напису безспірності заборгованості, початку перебігу строку вчинення виконавчого напису та способу і суб'єктного складу справи щодо його оскарження в суді, виконаного Інститутом держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України №126/581 від 12 грудня 2016 року.

Право Інституту держави і права ім. В.М.Корецького Національної академії наук України на проведення науково-правової експертизи ґрунтується на нормах ст. 31 Закону України «Про і наукову та науково-технічну експертизу» та п. 3.2 Наказу Міністерства освіти і науки України від 12 січня 2004 року №12 «Про проведення державної акредитації фізичних та юридичних осіб на право проведення наукової та науково-технічної експертизи», а також Статуті Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України в частині повноважень щодо проведення науково-правових експертиз. Вказуючи на зазначені обставини, вважає, що виконавчий напис вчинено з дотриманням всіх вимог законодавства, а посилання позивача в позовній заяві на необхідність визнання його таким, що не підлягає виконанню, не заслуговують на увагу, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1

Зі згоди позивача, висловленої в письмовій заяві, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Під час судового розгляду встановлено, що 19 вересня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 8027, про стягнення з позивача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 477 181 грн. 50 коп. заборгованості за кредитним договором б/н від 22 листопада 2005 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «ПриватБанк». Строк, за який провадиться стягнення - десять років сім місяців вісім днів, а саме: з 22 листопада 2005 року по 30 червня 2016 року. Сума складається з заборгованості за кредитом в розмірі 4560,01 доларів США, заборгованості за відсотками у розмірі 13 432,60 доларів США, пеня та комісія - 255,53 доларів США, штраф (фіксована частина) - 20,12 доларів США, штраф (відсоток від суми заборгованості) - 862,41 доларів США. Витрати за вчинення виконавчого напису у сумі 1700 грн. 00 коп. (а.с. 13).

19 травня 2017 року постановою державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області Вороною О.В. відкрито виконавче провадження ВП №53983876 з виконання зазначеного виконавчого напису (а.с.15).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Ст. 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

З наданого розрахунку заборгованості за договором б/н від 22 листопада 2005 року, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, вбачається, що така заборгованість утворилася в період з 22 листопада 2005 року по 30 червня 2016 року та складається з заборгованості за кредитом в розмірі 4560, 01 доларів США, заборгованості за відсотками у розмірі 13 432,60 доларів США, пеня та комісія - 255, 53 доларів США, штраф (фіксована частина) - 20,12 доларів США, штраф (відсоток від суми заборгованості) - 912, 41 доларів США. (а.с. 33-34).

При цьому позивач не погоджується з розміром вказаної заборгованості, посилаючись на те, що питання щодо стягнення такої стягувачем порушена поза межами строків позовної давності, встановленої ст. 258 ЦК України.

Таким чином відсутні підстави вважати, що заявлена стягувачем сума заборгованості стосовно якої він порушив питання про вчинення нотаріусом виконавчого напису, є безспірною, оскільки в порушення ст. 88 Закону України «Про нотаріат», п.п. 3.1, 3.4 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусом вчинено виконавчий напис, хоча з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років.

З огляду на зазначене, викладені в позовній заяві обставини знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 264-266, 280, 284 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1) задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Центральна, 6/9) 19 вересня 2016 року про стягнення на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ: 14360570) з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1) заборгованості в сумі 475481 грн. 50 коп. та витрат, пов'язаних із вчиненням виконавчого напису в сумі 1700 грн. 00 коп., який зареєстрований в реєстрі за № 8027.

Заочне рішення може бути переглянуте Зарічним районним судом м. Суми за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Зарічного районного суду м. Суми протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Позивач може оскаржити рішення суду безпосередньо до апеляційного суду Сумської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 19 березня 2018 року.

Суддя А.П.Сидоренко