Постанова № 72815919, 13.03.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3272/18

Номер справи місцевого суду: 508/953/17

Головуючий у першій інстанції Парій І. О.

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Кононенко Н.А.,

Гірняк Л.А.,

за участю:

секретаря Цихиселі Л.Р.,

представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 21 листопада 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Андрієво-Іванівської сільської ради Миколаївського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, треті особи: Ананьївська районна державна нотаріальна контора Одеської області та ОСОБА_5,

встановила:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Андрієво-Іванівської сільської ради Миколаївського району Одеської області, треті особи: Ананьївська районна державна нотаріальна контора Одеської області та ОСОБА_5, про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Представник позивача ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_4 підтримала та пояснила, що позивач ОСОБА_4 є рідним сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7, який має право на прийняття спадщини після смерті матері, у зв'язку з чим просила суд позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.

Представник відповідача - голова Андрієво-Іванівської сільської ради Миколаївського району Одеської області Тритишний С.Б. у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_4 не визнав та пояснив, що будинок НОМЕР_1 з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, котрий належав померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 (далі - спірний житловий будинок, був нею проданий за життя мешканцю АДРЕСА_2 ОСОБА_5 Крім того зазначив, що ОСОБА_4, котрий є рідним сином померлої ОСОБА_7, декілька років не навідувався до матері, її похованням не займався. Догляд за ОСОБА_7 та її поховання здійснював ОСОБА_5

У зв'язку з цим вважає, що ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Третя особа - ОСОБА_5 у судовому засіданні просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, при цьому посилався на те, що він та його дружина тривалий час доглядали ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час догляду ОСОБА_7 запропонувала йому купити в неї її житловий будинок з господарськими будівлями НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, з чим він погодився і купив у ОСОБА_7 спірний житловий будинок.

Представник Ананьївської районної державної нотаріальної контори Одеської області у судове засідання не з'явився.

Рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 21 листопада 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування зазначеного судового рішення із ухваленням нового про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що спірний житловий будинок був відчужений ОСОБА_7 за її життя шляхом продажу ОСОБА_5, а тому не може входити до складу спадщини після смерті ОСОБА_7

З таким висновком суду повністю погоджується колегія суддів, з огляду на наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мама позивача ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 02 серпня 2016 року, актовий запис №156 (а.с.7).

25 вересня 2017 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно, а саме на спірний житловий будинок НОМЕР_1 в порядку спадкування за законом (а.с.2-3).

Проте з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 ще за життя, а саме 30 грудня 2005 року, тобто більше ніж за 10 років до смерті, продала спірний житловий будинок мешканцю АДРЕСА_2 ОСОБА_5, що підтверджується копією Договору купівлі-продажу зазначеного будинку та Витягом з Державного реєстру правочинів (а.с.18, 39, 42).

Так, згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З огляду на викладене, та враховуючи, що на момент смерті спадкодавця ОСОБА_7 спірний житловий будинок їй уже не належав і до спадкового майна не входив, суд дійшов правильного висновку про те, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Андрієво-Іванівської сільської ради Миколаївського району Одеської області, треті особи: Ананьївська районна державна нотаріальна контора Одеської області та ОСОБА_5, про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, необхідно відмовити.

Що стосується доводів заявника апеляційної скарги про те, що спірний житловий будинок не зареєстрований в Єдиному державному реєстрі прав власності на ім'я ОСОБА_5, а зареєстрований за спадкодавцем ОСОБА_7, то вони є безпідставними, так як спростовуються договором купівлі-продажу спірного житлового будинку і Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, згідно яких власником спірного житлового дубнику є ОСОБА_5 (а.с.39-42).

Також безпідставними є доводи заявника апеляційної скарги ОСОБА_4 про незаконність вищевказаного договору купівлі-продажу, оскільки останній є чинним і ніким не оспорений.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного рішення суду та доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам, є законним і обгрунтованим, доводи апеляційної скарги його не спростовують, оскільки рішення ухвалено у повній відповідності до вимог матеріального і процесуального права.

У зв'язку з цим, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381- 384, 390 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 21 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 1 5.03.2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

Н.А. Кононенко

Л.А. Гірняк