Постанова № 72814125, 14.03.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/3299/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Крамар О.В.

Провадження № 22-ц/783/212/18 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 лютого 2017 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 лютого 2017 року скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця визнано неподаною та повернуто скаржнику.

Вказану ухвалу оскаржив ОСОБА_2

В своїй апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати та передати питання на новий розгляд. Вважає, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню. Зазначає, що скарга не може бути визнана неподаною та повернута з мотивів не зазначення та не надання доказів, оскільки ст. 27 ЦПК України передбачено права осіб, які беруть участь у справі надавати докази безпосередньо в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції посилаючись на ст.ст. 3, 119, 121 ЦПК України та повертаючи скаргу скаржнику виходив з того, що 02.02.2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою про визнання неправомірними дій державного виконавця. Ухвалою судді від 03.02.2017 року скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків поданої заяви. Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_2 отримав вищевказану ухвалу суду 10.02.2017 року. Однак, незважаючи на наданий суддею достатній строк для усунення недоліків поданої скарги, така скаржником не приведена у відповідність до вимог ст.119 ЦПК України. Оскільки станом на 16.02.2017 року недоліки позовної заяви не усунуто, то до неналежно оформленої заяви застосовуються правила ст.121 ЦПК України, тому вважав за необхідне повернути дану заяву скаржнику

Колегія суддів вважає, що такі висновки обставинам, що мають значення та вимогам закону не відповідають.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України (в редакції чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали), сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 121 ЦПК України (в редакції чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначенні статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Згідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», - позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК. У зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину. Якщо заява не відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і надає строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення. Якщо порушення правил статей 119, 120 ЦПК виявлені при розгляді справи, вони усуваються в ході судового розгляду або настають наслідки, передбачені пунктом 8 частини першої статті 207 ЦПК. Подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику. У разі пред'явлення позовної заяви особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи (частина перша статті 45 ЦПК), у заяві повинні бути зазначені підстави для такого звернення, а їх не зазначення тягне наслідки, передбачені частинами першою і другою статті 121 ЦПК.

Також, відповідно до п. 13 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, та містити відомості, зазначені в пунктах 3-5 частини сьомої статті 82 Закону про виконавче провадження, зокрема зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Якщо скарга за формою і змістом не відповідає таким вимогам, то застосовуються положення статті 121 ЦПК.

У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовано аналогічні питання, а саме: стаття 122 ЦПК - про відкриття провадження у справі; статті 26, 27, 45 ЦПК - щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов'язків; статті 74-77 ЦПК - про судові виклики та повідомлення; глави 4 розділу III ЦПК - про судовий розгляд; глав 1, 2 розділу V ЦПК - щодо апеляційного та касаційного оскарження судових рішень тощо.

З урахуванням передбаченого законом строку розгляду такої скарги проведення попереднього судового засідання не є обов'язковим.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_2 звернувся в суд зі скаргою про визнання неправомірними дій державного виконавця та зобов'язання його задовольнити вимоги відносно майна, яке було описано при примусовому виконанні без участі боржника та видати дане майно боржнику.

У зв'язку з тим, що скарга, на думку судді першої інстанції, містила недоліки, така, ухвалою судді від 3.02.2017 року була залишена без руху та надано строк для усунення недоліків скарги- два дні з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків (а.с. 3). На думку суду недоліками скарги є те, що зміст, викладених в скарзі вимог є незрозумілим, не конкретизовано вимоги та не викладено обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Із змісту оскаржувуваної ухвали вбачається, що скарга була повернута через не усунення недоліків, про які йшлося в ухвалі про залишення без руху.

Колегія суддів вважає такі висновки суду помилковими.

Дослідивши ухвалу про залишення скарги без руху від 3.02.2017 року (а.с. 3), а також копію скарги, колегія суддів вважає, що підстав для постановлення оскаржуваної ухвали у судді суду першої інстанції не було.

Так, як вбачається із ухвали судді про залишення скарги без руху, а, також, із ухвали про повернення скарги суддею не конкретизовано у чому саме полягає неналежний виклад обставин, якими заявник обґрунтовує вимоги; не конкретизація вимог та незрозумілість змісту вимог скарги.

Оскільки, як вбачається з тексту скарги така за формою відповідає вимогам 119, 120 ЦПК України (в редакції на час її подання) та ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження». У такій зазначено: суд до якого така подається (Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області); коло осіб, що беруть участь у розгляді скарги (заявник та державний виконавець дії якого оскаржуються), їх адреси; викладено обставини, що стосуються порушень, які на думку заявника допустив державний виконавець з обґрунтуванням в чому це проявилося (зміст оскаржуваних дій), норми закону, які, на його думку, порушено (ст. 78 Закону України «Про виконавче провадження») (абзаци 1-5 скарги); міститься також посилання на норми закону, на підставі яких слід здійснювати розгляд скарги (ст.ст. 383-385 ЦПК України та ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження»), а також міститься прохальна частина із зазначенням вимог про визнання неправомірними дій державного виконавця та вказано про заходи, які, на думку заявника, суд повинен зобов'язати вчинити державного виконавця. Також, вказана дата скарги, міститься підпис заявника та зазначено перелік додатків до скарги.

Тому посилання суду у даному випадку на певні недоліки скарги щодо форми та змісту без їх конкретизації, детального опису та без зазначення способу, у який такі можуть бути усунуті слід вважати безпідставним та таким, що вимогам закону не відповідає.

Відповідно відсутність конкретних недоліків скарги та способу їх усунення свідчить про неможливість виконання вимог ухвали про залишення скарги без руху та відповідно вказане невиконання не може бути підставою для повернення скарги.

Тому доводи апеляційної скарги слід визнати підставними, а саму скаргу задовольнити, оскаржувану ж ухвалу, як таку, що постановлена всупереч вимогам закону та обставинам, що мають значення слід скасувати з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п. 6, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 лютого 2017 року - скасувати.

Справу направити до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 14.03.2018 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді : Л.Б. Струс

М.М. Шандра