Ухвала суду № 72814033, 15.03.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/7160/17 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С.

Провадження № 11-кп/783/1263/17 Доповідач: Стельмах І. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Стельмаха І.О.,

суддів Танечника І.І., Калиняк О.М.,

з участю секретаря Азенко М.В.,

прокурора Ванчака А.Л.

засудженого ОСОБА_1

представника ЛВК № 30 Пестушка Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 27 листопада 2017 року про відмову в задоволенні клопотання про застосування Закону України «Про амністію у 2016 році»,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 27 листопада 2017 року в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про застосування щодо нього Закону України «Про амністію у 2016 році» відмовлено.

На ухвалу суду засуджений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_1, просить застосувати щодо нього Закон України «Про амністію у 2016 році».

В обґрунтування апеляційної скарги засуджений ОСОБА_1 покликається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги його пояснення щодо погіршення стану здоров'я, оскільки адміністрація колонії не надала відповідної довідки. Просить суд апеляційної інстанції переглянути ухвалу та застосувати щодо нього Закон України «Про амністію у 2016 році» на підставі того, що стан його здоров'я це дозволяє.

При апеляційному розгляді засуджений ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просить застосувати щодо нього Закон України «Про амністію у 2016 році», оскільки стан його здоров'я дає підстави для цього.

Представник ЛВК № 30 (начальник медичної частини) Пестушко Ю.О. пояснив суду, що у ОСОБА_1 на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році» було наявне захворювання СНІД (IV клінічна стадія за класифікацією ВООЗ), а тому до нього може бути застосовано цей Закон.

Прокурор Ванчак А.Л. вважає, що на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році» засудженого ОСОБА_1 слід звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на не відбутий ним строк на підставі ст. 4 Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки він має захворювання передбачене п.«г» ст. 1 Закону та відбув більше половини строку призначеного судом покарання.

Заслухавши доповідь судді, сторони судового провадження, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 слід задовольнити та звільнити засудженого від відбування покарання у виді позбавлення на не відбутий строк з таких підстав.

При розгляді справи суд першої інстанції допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував закон, який підлягає застосуванню, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 409 КПК України тягне за собою скасування судового рішення.

Відмову у задоволенні клопотання про звільнення від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році» суд першої інстанції мотивував тим, що у ОСОБА_1 відсутні хвороби, зазначені у п.«г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому підстав для застосування до нього цього Закону немає.

Однак такі висновки суду не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до п.«г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 КК України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають захворювання, зокрема СНІД (IV клінічна стадія за класифікацією ВООЗ).

Відповідно до медичної довідки, виданої ЛВК № 30 від 26.02.2018 засуджений ОСОБА_1 прибув у Личаківську виправну колонію № 30 23 березня 2016 року, де був оглянутий лікарями медичної частини. ОСОБА_1 перебуває на диспансерному обліку лікарів медичної частини з приводу наступних захворювань: В-20 (4кл.ст) - СНІД 4 клінічна стадія, ЗЗТБ, кат.5.1 - залишкові зміни туберкульозу легень, хронічний гепатит «В» + «С» в стадії субкомпенсації. Неодноразово звертався до лікарів медичної частини ЛВК № 30 з приводу загострення хронічних захворювань. Тобто ОСОБА_1 має хворобу, яка входить до переліку хвороб, передбачених п.«г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», що є підставою для звільнення засудженого від відбування покарання за амністією.

Вироком Краматорського міського суду Донецької області від 08 грудня 2015 року ОСОБА_1 засуджено за ч.1, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186, ст. 70 КК України на чотири роки позбавлення волі. Початком строку відбування покарання визначено рахувати 18 липня 2015 року.

Оскільки вироком суду ОСОБА_1 визнано винним, зокрема, у вчиненні умисного тяжкого злочину, то його нього не може бути звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі на підставі п.«г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Згідно з ст. 4 Закону України «Про амністію у 2016 році» підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, зазначені у статті 1 Закону, засуджені за умисні злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років, якщо на день набрання чинності цим Законом вони відбули не менше половини призначеного строку основного покарання.

Як вбачається з матеріалів провадження ОСОБА_1 засуджено за умисні злочини до основного покарання у виді чотирьох років позбавлення волі. Початком строку відбування покарання ОСОБА_1 є 18 липня 2015 року; кінець строку покарання - 25 січня 2019 року. Тобто на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році» (07 вересня 2017 року) ОСОБА_1 відбув більше половини призначеного йому строку основного покарання (у виді чотирьох років позбавлення волі), має захворювання, передбачене п.«г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», тому до нього може бути застосовано ст. 4 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Обставини, передбачені ст. 9 Закону України "Про амністію у 2016 році" та ст. 4 Закону України "Про застосування амністії в України", які б виключали застосування амністії до ОСОБА_1, відсутні.

З огляду на викладене колегія суддів вважає апеляційну скаргу засудженого обґрунтованою й приходить до висновку про наявність законних підстав для застосування до ОСОБА_1 положень ст. 4 Закону України "Про амністію у 2016 році" та звільнення засудженого від відбування покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Краматорського міського суду Донецької області від 08 грудня 2015 року, як такому, що відбув не менше половини строку призначеного судом покарання.

Оскільки суд першої інстанції допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність й не застосував положення ст. 4 Закону України "Про амністію у 2016 році", які підлягали застосуванню, а висновки суду, викладені в ухвалі суду, не відповідають фактичним обставинам справи, судове рішення слід скасувати, клопотання ОСОБА_1 задовольнити та звільнити засудженого від відбування невідбутої частини покарання, що станом на 15 березня 2018 року становить десять місяців десять днів позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 27 листопада 2017 року щодо ОСОБА_1 скасувати.

На підставі ст. 4 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Краматорського міського суду Донецької області від 08 грудня 2015 року на строк 10 місяців 10 днів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

С у д д і :

І.О. Стельмах І.І. Танечник О.М. Калиняк